Постанова 4824 № 760/19545/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Києва Гладій С.В. за участі представника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - Борчука В.В., представника Київської митниці Держмитслужби - Глущенко Н.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. на постанову Солом`янського районного суду м Києва від 11 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. Цією ж постановою, валюта, вилучена згідно протоколу про порушення митних правил № 1351/10000/20 від 08 серпня 2020 року у розмірі 5000 доларів США повернута ОСОБА_1 ідповідно до протоколу № 1351/10000/20 про порушення митних правил від 08 серпня 2020 року, вбачається, що в означений день о 03 год. 00 хв., для проходження митного контролю в зону митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив громадянин України ОСОБА_1 , який прибув до України з Чехії, авіарейсом № 916, авіакомпанії «Чеські Авіалінії». Для проходження митного контролю ОСОБА_1 самостійно, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Відповідно до положень ч. 2 ст. 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Згідно ч. 4 ст. 366 МК України громадянин, який переміщує товари через митний кордон самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. При цьому перетин особою (громадянином), що переміщує товари через митний кордон «зеленої лінії», згідно положень Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03 серпня 2018 року«Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю особою (громадянином) обрано «зелений коридор», і декларування переміщуваних товарів здійснюється шляхом вчинення дій. На підставі положень п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України, в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці ОСОБА_1 повідомив, що переміщує через митний кордон України приблизно 9800 євро. Після проведенння опитування ОСОБА_1 було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином було видано готівку в розмірі 10000 євро та 5000 доларів США, що знаходились у кишені шорт. Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 , переміщувана готівка належить йому особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в присутності ОСОБА_1 . Відповідно до приписів Постанови Правління НБУ № 3 від 02січня 2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» та Постанови Правління НБУ № 5 від 02січня 2019 року «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» фізичні особи (резиденти та нерезиденти) ввозять в Україну та вивозять за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. При цьому, перерахунок сум готівкової валюти і вартості банківських металів у євро для вимог вищевказаного Положення здійснюється за офіційним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України або за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют і банківських металів, установленим Національним банком, на день перетинання митного кордону України або на день пересилання готівкової валюти, банківських металів. На підставі вищевикладених норм, з виявленої суми готівки ОСОБА_1 пропущено 10000 євро. Оскільки ОСОБА_1 самостійно, своїми діями, що були виражені у обранні для проходження митного контролю переміщуваних ним товарів (готівкової валюти) обрав канал, що позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор», та на момент проходження митного контролю, належним чином заповненої митної декларації ОСОБА_1 до митного оформлення не подавав - в діях та бездіяльності ОСОБА_1 , під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», вбачається порушення встановленого ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що в свою чергу, має ознаки наявності порушення митних правил, визначеного положеннями ст. 471 МК України. В зв`язку з чим, 08 серпня 2020 року працівниками Державної митної служби України стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1351/10000/20, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України. За протоколом про порушення митних правил, на підставі положень ч. 3 ст.197, ст. 511 МК України у ОСОБА_1 вилучено предмет правопорушення - 5000 доларів США. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн., а валюта, вилучена згідно протоколу про порушення митних правил № 1351/10000/20 від 08 серпня 2020 року у розмірі 5000 доларів США повернута ОСОБА_1 . Як зазначено в судовому рішенні, суд першої інстанції, з урахуванням характеру скоєного, особи правопорушника, дотримуючись «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, відповідно до санкції ст. 471 МК України, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, вказуючи, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження коштів і застосування їх конфіскації, в даному випадку, буде не пропорційним, оскільки покладе на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар». Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, представник Київської митниці Держмитслужби в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил за ознаками ст. 471 МК України, застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - грошових коштів в сумі 5000 доларів США. При цьому представник Київської митниці Держмитслужби зазначає, що постанова винесена без врахування дійсних обставин справи, оскільки обов`язок кожного громадянина (резидента або нерезидента в залежності від громадянства) дотримуватися національного законодавства України. Заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 - Борчука В.В. ,який заперечував щодо апеляційних вимог, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження за протоколом про правопорушення митних правил, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід прийти до наступного висновку. Відповідно до ч. 5 ст. 529 Митного кодексу України порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, з накладенням відповідного стягнення - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про порушення ОСОБА_1 митних правил, обставини чого фактично не оспорюється в апеляційній скарзі. Так, стаття 471 МК України передбачає відповідальність особи за вчинення дій, щодо порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів. Об`єктивна сторона правопорушення ст. 471 МК України полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в зеленому коридорі, тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України. Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає "зелений коридор" або "червоний коридор" для проходження митного контролю. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, свідчить про факти, що мають юридичне значення. Статтями 196, 197 МК України встановлено порядок переміщення через митний кордон України. Частиною 3 ст. 197 МК України та Постановою Правління НБУ № 3 від 02 січня 2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» та Постановою Правління НБУ № 5 від 02січня 2019 року «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» передбачено, що фізичні особи (резиденти та нерезиденти) ввозять в Україну та вивозять за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. При цьому перетин особою (громадянином), що переміщує товари через митний кордон «зеленої лінії», згідно положень Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03 серпня 2018 року«Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю особою (громадянином) обрано «зелений коридор», і декларування переміщуваних товарів здійснюється шляхом вчинення дій. ОСОБА_1 в суді першої вину в скоєному визнав, щиро розкаявся, просив суворо не карати та повернути вилучену валюту, оскільки це для нього надмірний тягар. Зазначив, що з січня 2019 року по теперішній час офіційно працює в Чехії на фірмі «Празькі водогони та каналізація», де отримує заробітну плату через банк. Підтвердив ту обставину, що мав при собі іноземну валюту в сумі 10000 євро та 5000 доларів США, яка належить йому особисто та яку перевозив без ознак приховування в кишені штанів. Гроші мають законне походження, так як це його заробітна плата. При цьому, вказав, що мав намір задекларувати валюту, проте, з технічних причин, також через його втомленість, він випадково обрав «зелений коридор» проходження митного контролю замість «червоного». Зазначив, що правила ввезення валютних цінностей на митну територію України йому відомі, наміру порушувати встановлений законодавством порядок проходження митного контролю він не мав. Дослідивши з достатньою повнотою матеріали провадження за протоколом про порушення митних правил та додаткові дані, суд першої інстанції ґрунтовно прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, яке в повній мірі підтверджується матеріалами справи, і, зокрема, протоколом про порушення митних правил (а.с. 1-5), доповідною запискою старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 м/п «Аеропорт Бориспіль» Київської митниці Держмитслужби Темрякович А.Л. (а.с. 6-8), поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 9-11), описом предметів від 08 серпня 2020 року (а.с. 14-15). Погоджується суд апеляційної інстанції і з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_1 вилученої валюти, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1351/10000/20, а саме - 5000 доларів США з огляду на наступне. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти ввозилися на територію держави. У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У разі встановлення міжнародним договором правил, що суперечать чи не відповідають правилам, передбачених законодавством України, застосуванню підлягають правила міжнародного договору України. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Так, зокрема, у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року по справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» Європейський Суд з прав людини зазначив, що при вирішенні питання про конфіскацію валютних цінностей, як стягнення (на прикладі порушення громадянином встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю) необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Отже, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Щодо загальних інтересів суспільства, для досягнення яких і мало місце втручання в право на мирне володіння майном, слід зауважити, що держави мають законний інтерес, а також обов`язок на підставі різних міжнародних договорів, таких як Конвенція Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, вживати заходи з метою виявлення та відстеження руху коштів через їхні кордони, оскільки значні суми можуть використовуватися під час відмивання грошей, торгівлі наркотиками, фінансуванні тероризму чи організованої злочинності, ухилення від сплати податків чи вчинення інших тяжких фінансових злочинів. Загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезення з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Разом з тим, слід враховувати і те, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Питання про те чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу грошових коштів, що підлягає обов`язковому декларуванню. Як зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд шкода, яку ОСОБА_1 потенційно міг завдати державі, є незначною. Недекларування вказаної суми грошей фактично призвело б до відсутності інформації у органів влади про те, що ці кошти ввезені на територію країни. Окрім того, в протоколі про порушення митних правил відсутні докази, які б підтверджували завдання шкоди державним чи суспільним інтересам, в тому числі і доказів, які б підтверджували, що вилучені кошти будуть спрямовані на забезпечення можливої протиправної діяльності. Підстав вважати, що гроші, які ОСОБА_1 перевозив, були отримані незаконним шляхом - відсутні, і єдине протиправне діяння, яке вчинив останній полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації. Рішенням Європейського суду з прав людини від 11 липня 2019 року «Садоча проти України» (скарга №77508/11) було констатовано порушення Україною статті 1 Першої протоколу до Конвенції. Суд установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненного правопорушення. Разом з цим Європейський суд з прав людини зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Європейською конвенцією з прав людини («Конвенція»), що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. The UnitedKingdom, § 154). Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markinv. Russia[ВП], § 89). А тому, з огляду на зазначені вище обставини справи, практику Європейського суду з прав людини суд першої інстанції прийшов до висновку, що застосування до ОСОБА_1 і штрафу, і конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ст. 471 МК України як безальтернативне стягнення, буде порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності". Як вірно зазначив суд першої інстанції з чим погоджується суд і апеляційної інстанції, застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку, призведене до порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, а саме - втручання в право ОСОБА_1 на повагу власності, так як є не пропорційним, оскільки покладає на нього "індивідуальний надмірний тягар", у зв`язку з чим і відсутні підстави для застосування конфіскації вилученої валюти. За наведеним апеляційна скарга представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, 529 МК України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій