Постанова 4824 № 359/10520/19

Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 28 лютого 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю представника митного органу Захарова А.О., захисника Пітка А.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою представника митного органу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Івано-Франківської області, громадянина США, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), паспорт НОМЕР_1, виданий United States Department of State , у с т а н о в и в : Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2019 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, за порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України. Цією ж постановою вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0540/12500/19 від 19.10.2019 грошові кошти в сумі 7 860 доларів США повернуто ОСОБА_1 . Як встановив суд, ОСОБА_1 порушив порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю проходження через "зелений коридор", перемістив товари, переміщення яких обмежено законодавством України, - готівку в сумі, що підлягає обов`язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ № 3 від 02.01.2019, за таких обставин. 19.10.2019 о 07 годині 07 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянин США ОСОБА_1 , який прилетів в Україну з США, м. Нью-Йорк, рейсом № 232 літаком а/к "МАУ", своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору -____________________________________________________________________ Справа № 33/824/633/2020 Постанова винесена суддею Ткаченком Д.В. Категорія: ст.471 МК України "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Згідно з Порядком виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018, перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор" і декларування здійснюється шляхом вчинення дій.Громадянин самостійно обирає відповідний канал "зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю. На підставі п.4 ст.336 та ст.342 МК України ОСОБА_1 було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, на що він відповів, що має приблизно 15 000 - 16 000 доларів США, після чого запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в сумі 18 970 доларів США, що знаходилась у двох конвертах (10 000 і 5 000 доларів США відповідно) в напоясній сумочці (ручна поклажа), а решта - 3 970 доларів США в гаманці. Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 , вказані грошові кошти належать йому особисто. ОСОБА_1 обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", що передбачає наявність у громадянина готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9 999 євро. З виявленої суми було пропущено 11 110 доларів США (еквівалент 9 997 євро) та 7 860 доларів США вилучено відповідно до протоколу про порушення митних правил. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації ОСОБА_1 не надав, до перетину ним зеленої лінії для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні, роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. В апеляційній скарзі представник митного органу - Київської митниці ДФС Павленко С.А. просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тимчасово вилученої валюти в сумі 7 860 доларів США. В обґрунтування своїх вимог викладає зміст протоколу про порушення митних правил, про що детально зазначено раніше, і вказує, що суд не урахував характер вчиненого правопорушення та не встановив, що застосування конфіскації валюти буде для ОСОБА_1 надмірним тягарем, прийнявши рішення про накладення на останнього стягнення без застосування конфіскації валюти, що не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання законів України. При цьому посилається ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Як зазначає представник митного органу, конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст.471 МК України, тобто її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном, і співставлення суми валюти, пропущеної ОСОБА_1 під час здійснення митного контролю, та суми, яка підлягає конфіскації, дає підстави для висновку про дотримання критерію пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини) у разі застосування додаткового стягнення. До апеляційного суду ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не прибув і не повідомив про поважні причини неявки. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши пояснення представника митного органу Захарова А.О., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника Пітка А.Я., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав. Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст.486, 489, 496 МК України всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.527 МК України. Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами і ніким з учасників провадження в справі про порушення митних правил не оспорюються. Що стосується доводів представника митного органу про необхідність застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації валюти - безпосереднього предмету порушення митних правил, то вони є необґрунтованими. Згідно з ч.1 ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і відповідно до положень ч.2 ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до положень ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкцією ст.471 МК України передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Згідно з ст.1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У рішенні в справі "Трегубенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску, параграф 78). У рішенні "Гирлян проти Росії", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, Суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено. При цьому Суд погодився, що конфіскація була надмірною та непропорційною переслідуваній законній меті, адже гроші були отримані на законних підставах, і така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину. У рішенні "Садоча проти України", яким констатовано порушення державою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення. Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, ЄСПЛ виходить з оцінки забезпечення "справедливого балансу", дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п.69, 73 рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", п.п.31, 34 рішення у справі "Ізмайлов проти Росії"). При розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказані вимоги закону суддею місцевого суду були дотримані та з огляду на встановлені обставини обґрунтовано була застосована практика ЄСПЛ. За висновками суду, втручання у право власності відповідало критерію законності, оскільки положення національного законодавства, зокрема, зобов`язання декларувати готівкові кошти, сума яких перевищує еквівалент 10 000 євро, сформульовані з достатньою точністю і задовольняють якісну вимогу передбачуваності, а також критерію суспільного (громадського) інтересу, враховуючи те, що держави мають законний інтерес та обов`язок вживати заходів для виявлення та контролю за переміщенням готівкових коштів через кордони, оскільки великі суми можуть використовуватися для відмивання грошей, незаконного обігу наркотиків, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або вчинення інших серйозних фінансових порушень тощо. Разом з тим, мотивуючи висновки про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, суддя виходив з того, що вказане додаткове стягнення не відповідатиме критерію пропорційності. У постанові суд зазначив, що порушення митних правил ОСОБА_1 полягало лише у тому, що готівкові кошти не було письмово задекларовано, і жодних негативних наслідків від порушення не настало. Державі не завдано майнової шкоди, збитків у виді несплати митних платежів тощо, оскільки предмет правопорушення не підлягає обкладенню митними платежами, податками, зборами, і за законодавством України ввезення в Україну та вивезення за межі України іноземної валюти не є незаконною діяльністю. Також суд встановив, що громадянин США ОСОБА_1 прилетів в Україну відвідати родину - батьків похилого віку, які потребують догляду, і сестру - інваліда третьої групи, які проживають в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області. ОСОБА_1 працює руфером, станом на 25.11.2019 його заробітна плата складає 43,50 долари США за годину. Сам порушник хворіє на гепатит і потребує коштовного лікування. Вказані обставини підтверджується копіями свідоцтв про народження, виписок № 2478 та № 7003 з медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення ОСОБА_9 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 390412 інваліда третьої групи ОСОБА_10 , витягів з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_10 , довідкою Об`єднаного союзу покрівельників дахів, працівників з гідроізоляції та робочих суміжних спеціальностей (International Union Roofers, Waterproofers and Allied Workers), членом місцевого відділення профспілки якого є ОСОБА_1 , довідкою про рух коштів на рахунку в банку "Morgan Chase Bank ", копіями чеків про зняття готівки, копіями довідки стосовно діагностованого у ОСОБА_1 захворювання та рахунку-фактури на придбання лікарського препарату. З огляду на поведінку ОСОБА_1 , який неумисно порушив митні правила, всі виявлені кошти переміщував у ручній поклажі без ознак приховування і одразу ж видав їх інспектору митниці, суд урахував щире розкаяння винного як обставину, що пом`якшує відповідальність. А тому суд дійшов переконання, що вилучені у ОСОБА_1 готівкові кошти мають законне походження,конфіскація яких з огляду на встановлені обставини буде надто жорстоким покаранням, яке є непропорційним, оскільки становитиме для нього індивідуальний надмірний тягар. Такі висновки суду є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Зокрема, посилаючись дотримання принципу пропорційності у разі застосування конфіскації вилученої валюти, представник митного органу лише порівнює суму, яка була пропущена ОСОБА_1 (еквівалент 10 000 євро), і вилучену суму - 7 860 доларів США. Однак вказані обставини, які є суто формальними, не можуть слугувати підставою для застосування додаткового стягнення. Отже, застосоване до ОСОБА_1 стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції. А тому підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Павленка С.А. залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року, якою на ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 /одну тисячу сімсот/ гривень, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил - валюти в сумі 7 860 /сім тисяч вісімсот шістдесят/ доларів США за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.М. Тютюн