Постанова 4801 № 127/21328/19

Справа № 127/21328/19 Провадження № 22-ц/801/1883/2020 Категорія: 63 Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 рокуСправа № 127/21328/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Ковальчука О. В., суддів: Панасюка О. С., Якименко М. М., за участі секретаря Кирилюк Л. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , поданою їхнім представником - адвокатом Мунтяном Євгеном Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 28 липня 2020 року у м. Вінниці суддею цього суду Медяною Ю. В., дата складання його повного тексту не відома, В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі Департамент ДАБІ у Вінницькій області), Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проте позивач помилково зазначив, що він звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення. Вказаний позов мотивовано тим, що 17 травня 2012 року ОСОБА_3 розпочав самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку з підвальним приміщенням на земельній ділянці у АДРЕСА_1 (за новою нумерацією 11), яка межує із земельною ділянкою позивача на АДРЕСА_2 (за новою нумерацією 13). Під час будівництва котловану для вказаного будинку порушено вимоги ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказом Держкоммістобудування № 44 від 14 квітня 1992 року (далі ДБН 360-92**), що завдало значної шкоди житловому будинку позивача, яка полягає у тому, що внаслідок недотримання відстаней (побутових розривів) між будинками, роботи важкої техніки, яка працювала ближче одного метра від будинку позивача, стіни останнього, не витримавши навантаження, дали тріщини, які ОСОБА_3 добровільно усунути відмовився та продовжив самочинне будівництво з порушенням вимог чинного законодавства. Внаслідок незаконних дій забудовника позивач неодноразово звертався із заявами до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області з проханням вжити заходів щодо недопущення порушення його прав ОСОБА_3 та недопущення подальшої руйнації його будинку, однак департаментом не було вжито жодних дій щодо припинення будівельних робіт та приведення об`єкта будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства. З огляду на вказане, позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Департаменту ДАБІ у Вінницькій області та зобов`язання вжити заходи до зупинення відповідних робіт. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року в адміністративній справі № 802/494/14-а, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, вказані позовні вимоги задоволено частково. Проте, чинне судове рішення Департамент ДАБІ у Вінницькій області не виконував, а самочинне будівництво ОСОБА_3 не припинив. Позивач зазначає, що ним використано усі передбачені законом України заходи щодо реагування та притягнення ОСОБА_3 до відповідальності та зобов`язання його провести перебудову, однак останній продовжив будівництво, тому, в даному випадку, проста перебудова самочинного будівництва не призведе до приведення її у відповідність до вимог ДБН 360-92**, отже єдиним можливим захистом прав ОСОБА_1 є знесення самочинно збудованої нерухомості, яка порушує його права як власника будинку, що знаходиться на суміжній земельній ділянці. Так, ОСОБА_3 під час будівництва не дотримався вимог протипожежних норм, згідно з яких відстань між будинками має бути не менше 9 метрів. Крім того, забудовником не дотримано вимог ДБН 360-92**, відповідно до яких між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи потрібно дотримуватись відстані (побутові розриви) не менше 15 метрів, а заввишки 4 поверхи і більше - 20 метрів, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків не менше 15 метрів. Водночас, при різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами треба приймати величини, найбільші з них. Між чотириповерховим житловим будинком, який побудував ОСОБА_3 , та будинком позивача не витримано навіть 8 метрів, при обов`язкових мінімальних 15 метрах. Окрім того, ОСОБА_3 , незважаючи на те, що згідно з будівельним паспортом отримав дозвіл на будівництво двоквартирного, двоповерхового житлового будинку садибного типу з підвальними приміщенням, самочинно збудував одноквартирний чотирьохповерховий житловий будинок. 23 вересня 2015 року Департамент ДАБІ у Вінницькій області зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, а саме: житлового будинку на АДРЕСА_3 . 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 26276186 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень на житловий будинок на АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок серії НОМЕР_1 (індексний номер: 47937972). Постановою від 19 вересня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд скасував декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтво на право власності та рішення про державну реєстрацію на наведений вище будинок, проте ця постанова скасована Вінницьким апеляційним адміністративним судом з підстав непідсудності даної справи адміністративному окружному суду. 26 вересня 2016 року, між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, відповідно до якого будинок перейшов у власність відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначає, що спірна будівля збудована близько до його будинку, а тому, у випадку пожежі, вогонь може перекинутись на нього та знищити все майно, позбавити позивача життя та нанести шкоду здоров`ю осіб, які будуть знаходитись в його будинку, що свідчить про порушення його цивільних прав та інтересів. Пославшись на викладене та на те, що Департамент ДАБІ у Вінницькій області не виконав покладеного на нього обов`язку щодо перевірки повноти даних, зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації під час її подання, ОСОБА_1 просив суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстровану за № ВН 142152642626 на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира АДРЕСА_4 , замовником якого є ОСОБА_3 ; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , індексний номер: 47937972 видане 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т.В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 26276186, прийняте 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т.В. стосовно реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 31571515, від 26 вересня 2016 року, приватний нотаріус Радіонова Наталія Вікторівна, Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область на частку житлового будинку по АДРЕСА_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстровану за № ВН 142152642626 на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира АДРЕСА_4 , замовником якого є ОСОБА_3 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , індексний номер: 47937972, видане 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т.В. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 26276186, прийняте 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т.В. стосовно реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із ухваленими рішеннями, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач зазначив, що оскаржуване відповідачами рішення вважає законними, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 24 травня 2012 року ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», повідомив Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про початок виконання будівельних робіт: будівництва двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку, замість старого на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 , загальною площею 299,48 кв. м, будівельний паспорт № 76 від 07 липня 2012 року, затверджений замовником 07 липня 2012 року, код 1110.3, категорія складності об`єкта ІІ. Документ, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою або договір суперфіцію: державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 304877, виданий 07 травня 2012 року, площа земельної ділянки 0,0506 га (т. 1, а. с. 40). 18 жовтня 2012 року головним державним інспектором відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об`єктів та державного ринкового нагляду №2 інспекції державно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Євгеном Вікторовичем складено акт 970-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил забудовником ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 . За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 з відхиленням від проектної документації виконував будівельні роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме: розміщення будівлі не відповідає схемі генерального плану, що є додатком до будівельного паспорту № 76 від 2012 року (відстань до сусіднього житлового будинку складає 7,40 м замість необхідних 8,0 м), що є порушенням Закону України «Про архітектурну діяльність» (т. 1, а. с. 51). 13 січня 2014 року головним державним інспектором по м. Вінниця управління контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Є.В. за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_3 будівельні роботи виконуються з відхиленням від проектної документації, тому винесено припис 1-Сл про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому поставлена вимога до ОСОБА_3 привести документацію у відповідність до вимог законодавства в сфері містобудування (т. 1, а. с. 39). 13 січня 2014 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 з відхиленням від проектної документації виконує будівельні роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , заступником начальника інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області, винесено постанову № 26 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 340 грн. (т. 1, а. с. 38). Відповідно до витягу з протоколу №6 засідання комісії зі спорів в сфері містобудування від 5 березня 2014 року, враховуючи висновок експерта Сивенюка І.М. від 24 лютого 2014 року про те, що розпочатий будівництвом будинок по АДРЕСА_1 є двоповерховим з мансардним поверхом, комісія вирішила рекомендувати ДАМтаК міської ради видати новий будівельний паспорт на будівництво двоквартирного двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом, скасувати будівельний паспорт від 07 липня 2012 року №211 (т. 1, а. с. 54). У висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2014 року за № 713/714/14-21 (т. 1, а. с. 44-50) зокрема встановлено, що проектна документація (зміни) на будівництво приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам Додатку 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92**. Виконані будівельні роботи по будівництву (реконструкція) двоквартирного приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідають формуванню об`ємно-планувального та конструктивного рішень проектної документації та не відповідають вимогам Додатку 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92**, які при умові їх приведення до відповідності вимог Додатку 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92** можуть розглядатись у прийнятті відповідного проектного рішення (зміни до проекту) та проведенню робіт з подальшим внесенням змін до проектної документації та будівельного паспорту. Поверховість збудованих частин нового житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , відповідає ескізному проекту та будівельному паспорту (зміни до будівельного паспорту від 27 грудня 2012 року № 211), де зазначено, що об`єкт будівництва будівництво двохквартирного двоповерхового приватного житлового будинку з мансардним поверхом. Експертизою встановлено, що фактична відстань між зовнішніми стінами (сторонами) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 та новим житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , складає біля: 7,43м. - 7,62м. Вимоги п. 3.13 Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів розділу 3 Сельбищна територія. ДБН 360-92**, які визначені для селітебної території до відстаней (побутовий розрив) садибної забудови, а саме між довгими сторонами житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , не передбачаються. Фактична відстань між зовнішніми стінами (сторонами) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 та новим житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , згідно вимог Додатку 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92** повинна становити 8 м. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № 802/494/14-а, залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2016 року, визнано протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України по невжиттю заходів до зупинення самочинного будівництва житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вжити заходів до зупинення будівельних робіт житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7-9, 12-14). Матеріали справи не містять доказів виконання Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року про зобов`язання вжити заходів по зупиненню будівельних робіт, які виконувались з порушенням чинного законодавства, шляхом реалізації повноважень, визначених Законом № 3038-VI. 23 вересня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області зареєстровано декларацією № ВН142152642626 про готовність до експлуатації об`єкта - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира АДРЕСА_4 , код 1110.3, категорія складності - II, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання (т. 1, а. с. 41). З відомостей із веб-сайту Держархбудінспекції України видно, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ВН 142152642626 зареєстрована у вересні 2015 року (т. 1, а.с.42). Судом першої інстанції з матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що згідно з додатком №3/26 до рішення виконкому Вінницької міської ради №200 від 04 червня 1987 року будинку з існуючим АДРЕСА_1 присвоєно №11. 19 серпня 2015 року виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , у якому зазначено, що власниками цього будинку по Ѕ частці у кожного є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 122-125). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2015 року, серія: СТА 318708, індексний номер: 47937972, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 258,8 кв. м., належить на праві спільної часткової власності 23/25 ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 56) З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 92558206 від 21 липня 2017 року вбачається, що на підставі договору дарування від 26 вересня 2016 року 23/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 належать ОСОБА_2 , а 2/25 часток цього будинку з 19 листопада 2015 року належать ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 57-58). Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року (далі - Закон № 3038-VI) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Приписами ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 3 ст. 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Пунктом 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (в редакції чинній на час вчинення таких дій), для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна змінилася його адреса). Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції, заявникові не повертаються. У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об`єкт нерухомого майна, який до проведення реконструкції перебував у спільній власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову згоду всіх співвласників об`єкта нерухомого майна на проведення його реконструкції. Якщо у зв`язку з проведенням реконструкції об`єкта нерухомого майна змінився розмір часток у праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна. Відповідно до пункту 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Відповідно до пункту 24 Порядку у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Тобто свідоцтво про право власності - це документ, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оформлений відповідно до встановлених державою у вищезазначених нормативно-правових актах вимог, тобто є правовстановлюючим документом. Передумовою для його видачі є прийняття державним реєстратором на підставі наданих заявником документів (у тому числі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації) рішення про державну реєстрацію права власності, яке, у свою чергу, є підставою для оформлення та видачі свідоцтва про право власності. Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно видається не на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частина 1 ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки викладені у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (п. 69, 70). Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230). Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16 зроблено висновки про те, що спори, пов`язані зі скасуванням реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та правомірності набуття права власності на об`єкт нерухомості мають приватноправовий характер та повинні розглядатися за нормами ЦПК України. Скасування оскаржуваного рішення ДАБІ за умови реєстрації нерухомого майна за особою, яка стала власником цього майна, не призведе до поновлення прав та інтересів позивача. Аналізуючи зміст позовної заяви, обґрунтування позивачем порушення його прав внесенням відповідачем недостовірної інформації в декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, наявності підстав для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення прав позивача відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, зокрема оскільки позивачем не надано жодного доказу, що він є власником будинку по АДРЕСА_5 та що цьому будинку внаслідок недотримання відстаней (побутових розривів) між будинками і роботи важкої техніки, яка працювала ближче одного метра від нього, завдано пошкоджень, а саме шляхом утворення тріщин на його стінах. Крім того, обґрунтування позовних вимог не містять жодних доводів про ефективність такого способу захисту порушеного права і інтересу позивача як скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Посилання про необхідність захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача саме вказаним способом у зв`язку з тим, що спірна будівля збудована близько до його будинку, а тому, у випадку пожежі, вогонь може перекинутись на нього та знищити все майно, позбавити позивача життя та нанести шкоду здоров`ю осіб, які будуть знаходитись в його будинку, базуються на припущеннях, а також є безпідставними, оскільки заявлені вимоги не відповідають змісту порушеного права та інтересу, характеру його порушення і не забезпечують поновлення цього права й інтересу. За таких обставин, позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів порушення його прав чи законних інтересів, не зазначив, яким чином подання відповідачем, на думку позивача, недостовірної, неправдивої інформації при оформленні декларації про готовність об`єкта до експлуатації, призвело до порушення його прав чи законних інтересів, які б підлягали судовому захисту. На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстрованої за № ВН 142152642626 на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира АДРЕСА_4 , замовником якого є ОСОБА_3 . Водночас, нормами закону, якими суд першої інстанції обґрунтовував оскаржуване судове рішення, не передбачено скасування свідоцтва про право власності внаслідок скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації після його отримання, а скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно в даному випадку також не забезпечує відновлення порушеного права позивача, на що місцевий суд, задовольняючи позов, уваги не звернув. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 128/2994/16-ц. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року в законній силі залишатись не може та відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, залишити за ним, а судовий збір, сплачений відповідачами за подачу апеляційної скарги, стягнути з позивача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , подану їхнім представником - адвокатом Мунтяном Євгеном Володимировичем, задовольнити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 ) судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, в розмірі по 864,45 грн кожному. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : О. С. Панасюк М. М. Якименко Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2020 року.