Постанова Київський апеляційний суд № 752/4584/20

Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М. Провадження №22-ц/824/12131/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 0,2099 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, належне їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 . Позивач звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак йому в цьому було відмовлено в зв`язку із пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини. Позивач в позовній заяві посилався на те, що своєчасно подати заяву про прийняття спадщини він не міг, оскільки довідався про смерть спадкодавця лише після повернення з відрядження, а потім тривалий час займався оформленням відповідних документів, відкладаючи похід до нотаріуса. Крім того, позивач з 14.11.2019 по 12.12.2019 року перебував на лікуванні у неврологічному відділенні Бобровицької ЦРЛ Чернігівської області, оскільки в нього стався мікроінсульт. Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд встановити йому додатковий строк в три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу набрання законної сили даним рішенням. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що судом не було враховано тієї обставини, що дозвіл на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 він отримав лише 09.01.2020 року, тобто вже після закінчення встановленого законом строку прийняття спадщини, оскільки за фактом смерті ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження, в рамках якого проводилися експертизи для встановлення дати та причини її смерті. Довідку про причину смерті було видано лише 04.12.2019 року, після чого 26.12.2019 року було отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Таким чином, оскільки у позивача в наявності не було свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке він отримав вже після закінчення шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини, позивач вважає цю обставину в сукупності з іншими обставинами (хворобами та відрядженнями), що підтверджуються письмовими доказами, поважними та достатніми для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хуторна С.В. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 грудня 2019 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.9). В матеріалах справи наявна копія заповіту, посвідченого 29 березня 2019 року секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І., складеного від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно змісту якого остання все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8). В матеріалах справи наявна також копія Державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно якого ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,2099 га, розташована в АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно копії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.11). В матеріалах справи також наявна постанова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Устинової І.Є. від 11.06.2020 року про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.51). Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних причин для визначення додаткового строку, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За приписами статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що пропустив встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 з поважних причин, оскільки перебував у відрядженні та дізнався про смерть ОСОБА_2 після повернення із відрядження; крім того, перебував на лікуванні у неврологічному відділенні Бобровицької ЦРЛ Чернігівської області з 14.11.2019 по 12.12.2019 року, а також проходив обстеження в Інституті нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова з 26.11.2019 по 29.11.2019 року. Разом з тим, суд першої інстанції, досліджуючи поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, обґрунтовано зазначив про те, що довідка від 19.02.2020 року про те, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Бобровицькій ЦРЛ Чернігівської області з 14.11.2019 по 12.12.2019 року (а.с.12), не відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки містить підпис «лік. ОСОБА_3 » та його печатку, при цьому не містить ні вихідного номеру, ні інших обов`язкових для такого документу реквізитів, які б свідчили, що вказана довідка видана саме Бобровицькою ЦРЛ Чернігівської області, як лікувальним закладом. Щодо інших доказів, наданих позивачем, в тому числі з приводу лікування в Інституті нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова з 26.11.2019 по 29.11.2019 року (а.с.42), судом правильно зазначено, що лікування позивача не було постійним та мало переривчастий характер, а тому останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у справі № 459/295/16-ц від 13.12.2018 року, за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Таким чином, та обставина, що позивачу не було відомо про смерть спадкодавця ОСОБА_2 , не має характеру об`єктивної та не являється підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зважаючи на те, що позивачем суду не було надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності об`єктивних, непереборних обставин, які б перешкодили йому у встановлений законом шестимісячний строк звернутись із заявою про прийняття спадщини, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримав дозвіл на поховання спадкодавця 09.12.2019 року , а свідоцтво про її смерть - 26.12.2019 року, вже після закінчення встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини - 01.12.2019 року, колегією суддів відхиляються, оскільки дані обставини не позбавляли позивача можливості у встановлений законом строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини без долучення до неї свідоцтва про смерть спадкодавця, що свідчило би про вчинення ним дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Не спростовують обґрунтованості рішення і доводи скарги про те, що позивач у період часу з 02.09.2019 по 27.09.2019 року та з 30.09.2019 по 21.10.2019 року перебував у відрядженнях у м. Виноградів та у м. Міжгір`я Закарпатської області, оскільки дані обставини підтверджуються наказами, складеними і підписаними самим позивачем, як директором ТОВ «Інвест-Гео» (а.с.36, 37), що викликає сумнів у їхній достовірності, крім того, перебування особи у відрядженні не створює для неї об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: