Постанова 4824 № 752/5768/20

Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П. Провадження №22-ц/824/1073/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 04.03.2020 року № 51-ВДС «Про застосування дисциплінарного стягнення до виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області ОСОБА_1 », посилаючись на те, що він, ОСОБА_1 , відповідно до наказу Державного агентства автомобільних доріг України № 495-К від 06.12.2019 року був призначений виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області. 04.03.2020 року головою Державного агентства автомобільних доріг України Кубраковим О.М. було прийнято наказ від 04.03.2020 року № 51-ВДС «Про застосування дисциплінарного стягнення до виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області ОСОБА_1 », відповідно до якого позивачу було оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області. Позивач вважає зазначений наказ незаконним та безпідставним, оскільки він, всупереч вимог закону, не містить інформації стосовно того, за який конкретно дисциплінарний проступок було накладено стягнення, не зазначено дату та обставин вчинення проступку. Крім того, оспорюваний наказ не підтверджений належними та допустимими доказами, які б вказували, які конкретно умови договору, правила трудового розпорядку, вимоги локального (внутрішнього) чи загальнодержавного нормативно-правового акту було порушено позивачем. Формулювання вчиненого проступку обмежено загальним висновком про неналежне виконання службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області, однак зазначене посилання не дає можливості встановити конкретні обставини притягнення до відповідальності, оскільки цей пункт містить загальні положення щодо повноважень та обов`язків начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області, а тому неможливо встановити, що конкретно було порушено позивачем. З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено безпідставно, оскільки відсутні конкретні факти порушення трудової дисципліни та наслідки дисциплінарного проступку, позивач і звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилався на те, що важливим критерієм встановлення законності/незаконності оспорюваного наказу є встановлення наявності чи відсутності порушення позивачем вимог щодо надання планів-робіт, які ставляться йому в провину, в частині відповідності їх оформлення, повноти, відповідності структури вимогам внутрішніх актів відповідача та/або нормативних актів України. Разом з тим, формулювання вчиненого проступку обмежено загальним висновком про неналежне виконання службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про службу автомобільних доріг у Кіровоградській області, а начальник управління експлуатації доріг Укравтодору ОСОБА_2 у своїй доповідній записці має зауваження до неповноти планів-робіт, в частині невідповідності їх наказу Укравтодору від 28.12.2019 року № 542 та окремого доручення голови Укравтодору від 31.01.2020 року № 22-ОД. Однак, порядок складання, форма та зміст планів робіт не встановлюється ані законодавством України, ані локальними нормативно-правовими актами відповідача, тому незазначення в них інформації, яка не вимагається законом, не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника Укравтодору Харченка В.М., останній проти задоволення скарги позивача заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козуліна А.В. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник відповідача Державного агентства автомобільних доріг України - Харченко В.М., проти задоволення скарги позивача заперечив та просив рішення суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу голови Державного агентства автомобільних доріг України № 495-К від 06.12.2019 року ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області 09.12.2019 року до призначення в установленому порядку начальника зазначеної служби (том 1, а.с.22). Відповідно до наказу голови Державного агентства автомобільних доріг України Кубракова О.М. № 51-ВДС від 04.03.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області ОСОБА_1 », виконуючому обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області (том 1, а.с.28). Підставами винесення зазначеного наказу були: доповідна записка начальника Управління експлуатації доріг Федоренка О.В. від 19.02.2020 року № Дз-24, пояснення виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області Царенка О.М. від 26.02.2020 року № 289/14, доповідна записка начальника Управління експлуатації доріг Федоренка О.В. від 28.02.2020 року № Дз-32. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області начальник Служби очолює службу, здійснює керівництво її діяльністю, а також, зокрема, забезпечує належне виконання Службою наказів та доручень Уповноваженого органу управління з питань, що належать до сфери діяльності Служби, звітує перед Уповноваженим органом управління про виконання планів роботи Служби та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Служби, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань, відповідає за ефективне та цільове використання коштів, що надходять на фінансування дорожнього господарства у Кіровоградській області згідно із законодавством. Відповідно до договору підряду № 37/19 від 18.03.2019 року, укладеного між Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області та ДП «Кіровоградський облавтодор», зобов`язано виконавця надати послугу згідно технічного завдання, викладеного в тендерній документації, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Кіровоградській області (Кропивницький район), протяжністю 161,7 км (пункти 2.4 та 2.5 договору щодо планів завдань та актів-дефектів (План робіт). Наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 542 від 28.12.2019 року «Про затвердження обсягів фінансування і видів робіт зі збереження доріг у 2020 році в умовах обмеженого фінансування дорожньої галузі», було затверджено зведений по Укравтодору та у розрізі областей план із збереженням доріг загального користування державного значення, планом виконання робіт по областях, планом виконання робіт із збереження штучних доріг по областях. Окремим дорученням Державного агентства автомобільних доріг України від 31.01.2020 року № 22-ОД, Службам автомобільних доріг в областях доручено встановити постійний контроль за виконанням робіт в межах затверджених обсягів відповідно до передбаченого фінансування з урахуванням сезонного характеру їх виконання, а також зазначено про необхідність щомісячного інформування до 4 числа місяця, наступного за звітним, згідно із формами додатків 1 та 2. 05.02.2020 року директору ДП «Кіровоградський облавтодор» в.о.начальника Служби автомобільних доріг в Кіровоградській області було направлено лист про доведення обсягу фінансування робіт на лютий. 10.02.2020 року директору ДП «Кіровоградський облавтодор» в.о.начальника Служби автомобільних доріг в Кіровоградській області було направлено лист № 198/16 разом із планом робіт на лютий місяць в фізичних показниках. Разом з тим, 19.02.2020 року начальником Управління експлуатації доріг Федоренком О.В. було складено та подано Голові Державного агентства автомобільних доріг України доповідну записку, відповідно до якої було встановлено, що за результатами аналізу планів робіт на лютий місяць 2020 року було встановлено відсутність обсягів робіт, а також той факт, що не на усі дороги було видано плани-завдання, як це передбачено п. 1 окремого доручення Голови Укравтодору від 31.01.2020 року № 22-ОД та умовами договору підряду між службою та підрядною організацією. Також встановлено, що з метою усунення порушень щодо виконання наказу Укравтодору від 28.12.2019 року № 542 та окремого доручення від 31.01.2020 року № 22-ОД, в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області Царенко О.М. 26.02.2020 року направив голові Державного агентства автомобільних доріг України лист, відповідно до якого було повідомлено, що Службою було доведено підряднику ДП «Кіровоградський облавтодор» план робіт на лютий, а також враховуючи вимоги щодо доведення планів-завдань з розподілом обсягів робіт між дорогами, видами, фізичними показниками та адресними прив`язками, листом від 10.02.2020 року № 19/16 було направлено додатковий план, який містив всі необхідні вимоги. 27.02.2020 року начальником Управління експлуатації доріг Федоренком О.В. було складено та подано Голові Державного агентства автомобільних доріг України доповідну записку, відповідно до якої було вказано, що надані керівниками служб автомобільних доріг в ряді областей пояснення щодо усунення цих недоліків засвідчили, що ними не були вжиті належні заходи на виправлення існуючого стану справ та не забезпечено належну організацію робіт і контроль за виконанням відповідних директивних документів Укравтодору, а тому начальником Управління експлуатації доріг Федоренком О.В. було запропоновано вжити відповідних заходів адміністративного реагування до керівників Служб, зокрема, в Кіровоградській області. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на безпідставне накладення на нього дисциплінарного стягнення, оскільки, на його думку, відсутні конкретні факти порушення трудової дисципліни та наслідки цього дисциплінарного порушення. Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Відповідно до вимог ч. 1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер. Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідно до ч. 3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Тобто, в силу ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.12.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, зокрема доповідними записками від 19.02.2020 року та від 28.02.2020 року, а також поясненнями позивача в листі на адресу Укравтодору, в яких було зазначено про направлення додаткових планів із усіма необхідними даними, що свідчить про фактичне визнання позивачем, що у встановлені в окремому дорученні строки та за встановленою формою він не здійснив належну організацію робіт, своєчасність та повноту надання звітності, а також контроль за виконанням відповідних директивних документів відповідача. Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку. При застосуванні до ОСОБА_1 за вчинений ним дисциплінарний проступок дисциплінарного стягнення відповідачем було дотримано порядок, визначений ст. 149 КЗпП, оскільки стягнення застосовано уповноваженою посадовою особою, перед його застосуванням у позивача були відібрані пояснення, які були викладені в листі на адресу Державного агентства автомобільних доріг України, вид обраного стягнення відповідає тяжкості вчиненого порушення трудової дисципліни. Зважаючи на те, що відповідачем, як роботодавцем, було дотримано визначену законом процедуру притягнення позивача, як працівника, до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами, обґрунтованим є висновок суду про те, що оспорюваний наказ про оголошення позивачу догани є законним, і підстави до визнання його незаконним та скасування відсутні. Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний наказ не містить інформації стосовно того, за який дисциплінарний проступок було накладено стягнення на позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки в наказі чітко зазначено про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області, а також зазначені підстави його винесення: доповідна записка начальника Управління експлуатації доріг Федоренка О.В. від 19.02.2020 року № Дз-24, пояснення виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області Царенка О.М. від 26.02.2020 року № 289/14, доповідна записка начальника Управління експлуатації доріг Федоренка О.В. від 28.02.2020 року № Дз-32 (том 1, а.с.28). Необгрунтованими є і доводи скарги позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, неспростованими позивачем, які підтверджують факт неналежного виконання ним службових обов`язків, передбачених п. 7.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Кіровоградській області. Доводи апеляційної скарги про те, що окреме доручення Укравтодору від 31.01.2020 року №22-ОД надійшло на електронну адресу САД у Кіровоградській області лише 06.02.2020 року, що позбавило позивача можливості виконати його у строк до 04.02.2020 року, обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки ОСОБА_1 , отримавши окреме доручення 06.02.2020 року, мав можливість одразу після його одержання надіслати на адресу Укравтодора листа з проханням про продовження строку виконання доручення з підстав отримання листа після закінчення цього строку. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: