Постанова КАС ВС № 806/1943/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року м. Київ справа №806/1943/18 адміністративне провадження №К/9901/10093/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 806/1943/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області третя особа Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів: Гонтарука В.М., Курка О.П.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови, оформленої листом від 30 березня 2018 року №В-12741/0- 1742/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду згідно поданої заяви від 28 серпня 2017 року (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 28 серпня 2017 року за № В-12741/0/5-17); - зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням "для сінокосіння та випасання худоби" орієнтовною площею 45 га згідно поданої заяви від 28 серпня 2017 року (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 28 серпня 2017 року за №В-12741/0/5-17). Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 30 березня 2018 року №В-12741/0- 1742/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Житомирській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Зазначене рішення першої інстанції набрало законної сили 24 жовтня 2018 року.

4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення.

5. Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

6. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та від 25 вересня 2019 року відповідно було відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду.

7. За численними клопотаннями позивача та його представника розгляд справи неодноразово відкладався. Зокрема, позивачем подавались письмові клопотання про відкладення розгляду справи 25.09.2019 року (судове засідання призначено на 25.09.2019 року), 06.11.2019 року (судове засідання призначено на 06.11.2019 року) та 26.11.2019 року (судове засідання призначене на 27.11.2019 року). В судових засіданнях, призначених на 09.10.2019 року та на 18.12.2019 року позивачем заявлялись усні клопотання.

8. Окрім того, позивачем неодноразово подавались заяви про відвід суддів у даній справі, що також слугувало підставою для зупинення провадження у справі для вирішення питання про відвід відповідно до порядку, визначеного ст. 31 КАС України.

9. Так, 23 грудня 2019 року позивачем було подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Білої Л.М. , суддів Гонтарука В.М. та Курко О.П. з огляду на сумніви у їх об`єктивності та неупередженості.

10. Ухвалою від 23 грудня 2019 року колегії суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Білої Л.М. , суддів Гонтарука В.М. та Курко О.П., визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід вказаної колегії суддів, зупинено провадження у даній справі та передано справу для вирішення питання про відвід колегії суддів відповідно до порядку, визначеного ст. 31 КАС України.

11. Ухвалою від 24 грудня 2019 року колегії суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Драчук Т.О., суддів Полотнянка Ю.П. та Ватаманюка Р.В., якій у відповідності до приписів ст. 31 КАС України було передано дану справу для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючого суддів Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М. та Курко О.П., встановлено, що будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Білої Л.М., Курка О.П., Гонтарука В.М. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості при розгляді даної справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні.

12. Провадження ухвалою від 27 грудня 2019 року було поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду на 15 січня 2020 року. 13. 13 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Білої Л.М. від розгляду апеляційної скарги у справі №806/1943/18, яка мотивована наявністю в діях головуючого судді ознак, що свідчать про її небезсторонність та упередженість при розгляді справи.

14. Ухвалою від 15 січня 2020 року колегії суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Білої Л.М. , суддів Гонтарука В.М. та Курко О.П., визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого суддів Білої Л.М., зупинено провадження у даній справі та передано справу для вирішення питання про відвід головуючого судді відповідно до порядку, визначеного ст. 31 КАС України.

15. Ухвалою від 20 січня 2020 року колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Драчук Т.О. та Полотнянка Ю.П., якій у відповідності до приписів ст. 31 КАС України було передано дану справу для вирішення питання про відвід судді Білої Л.М., визнала доводи позивача необгрунтованими та безпідставними.

16. Ухвалою від 21 січня 2020 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду на 29 січня 2020 року. 17. 27 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів Курка О.П. та Гонтарука В.М., від розгляду апеляційної скарги у справі № 806/1943/18, яка, як і попередні заяви, обгрунтована небезсторонністю та упередженістю при розгляді справи вказаного суддівського складу колегії.

18. При цьому, в заяві позивач посилається на "відверту брехню колегії суддів та безпрецедентну недбалість головуючого судді Білої Л.М., яка пов`язана із зберіганням та оформленням матеріалів даної справи №806/1943/18". На переконання заявника, головуючий суддя допустив до розгляду справу, яка не була сформована у відповідності до правил ведення діловодства в апеляційних та окружних адміністративних судах, чим порушив порядок роботи з документами, що мало місце як з документами, що надійшли до суду, так і з документами, створеними в суді. Відсутність реакції на вказане зі сторони суддів Курка О.П. та Гонтарука В.М., на думку заявника, свідчить про приховування останніми недбалого відношення головуючого судді та підтверджують неправомірність та незаконність дій колегії суддів, їх упередженість і необ`єктивність.

19. В судовому засіданні 29 січня 2020 року, до початку розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, позивачем знову було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки ним заяви про відвід секретаря судового засідання Черняк А.В.

20. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року встановлено факт допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами та у відповідності до приписів ч. 3 ст. 45 КАС України ухвалено залишити подану ним заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Білої Л.М. , суддів Гонтарука В.М. та Курка О.П. без розгляду.

21. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАД), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф в сумі 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року.

23. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не винесено жодного усного або письмового попередження стороні позивача з підстав зловживання процесуальними правами; суд безпідставно звинуватив позивача в затягуванні судового процесу; суд не наводить прикладів образливих тверджень позивача на адресу суду; ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом, однак не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, наголошує, що судом апеляційної інстанції протиправно виніс ухвалу про виправлення описки та змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 24. 07 квітня 2020 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: ОСОБА_4., суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

26. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року №567/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2020 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

27. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.

28. Скаржником вимоги ухвали суду виконано в повному обсязі, надано докази на підтвердження факту сплати судового збору.

29. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі №806/1943/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

30. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

33. Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

34. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

35. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

36. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

37. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

38. Вартий уваги той факт, що механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

39. Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

40. Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

41. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

42. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18.

43. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

44. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

45. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

46. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").

47. У висновку N 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.

48. Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

49. При цьому, не можуть бути підставами для відводу колегії суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

50. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18.

51. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі тричі заявлявся відвід колегії суддів, при цьому кожного разу заявник посилався частково на обставини, яким надавалась оцінка трьома колегіями Сьомого апеляційного адміністративного суду, та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в упередженості чи об`єктивності колегії суддів у складі: головуючого суддів Білої Л.М. , суддів Гонтарука В.М. та Курка О.П., а в решті з надуманих підстав.

52. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані дії позивача приводять до затягування розгляду справи і мають ознаки зловживання процесуальними правами.

53. До того ж, обґрунтування вимог позивача зводяться до образливих тверджень на адресу учасників колегії судів у даній справі, використання яких неприпустиме, а тому у підсумку вказане вірно розцінювалось апеляційним судом як зловживання процесуальними правами.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа №9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

55. Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами і застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.

56. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі №314/1526/19(2-адр/214/1/2020).

57. Відповідно до частини 4 статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

58. Відповідно до ч.1,2 ст. 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

59. Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС України).

60. Суди в своїй діяльності дотримуються національних та міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя з метою підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів (положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015).

61. Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання справи.

62. Згідно п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

63. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

64. Оскільки судом встановлено зловживання позивача процесуальними правами, наданими йому Конституцією України, КАС України, тощо, суд апеляційної інстанції вірно, керуючись положеннями п.2 ч.1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

65. Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не винесено жодного усного або письмового попередження стороні позивача з підстав зловживання процесуальними правами є безпідставними, оскільки попередження не є передумовою застосування штрафу, тоді як штраф, як і попередження, є самостійним заходом процесуального примусу.

66. Також, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про стягнення штрафу відповідає вимогам до виконавчого документа.

67. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції протиправно виніс ухвалу про виправлення описки та змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вказана ухвала про виправлення описки набрала законної сили та не була оскаржена в судовому порядку.

68. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, якою на позивача накладено штраф є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.

69. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій