Ухвала КЦС ВС № 757/38773/17-ц

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа № 757/38773/17-ц провадження № 61-7062ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ковезою Андрієм Івановичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, ВСТАНОВИВ: У липні 2017 року до суду пред`явлено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та стягнення три проценти річних. У лютому 2018 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Меніва О. І., задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-4984св21). Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року визнано подану 11 травня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковезою А. І., заяву про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. зловживанням процесуальними правами. Заяву представника ОСОБА_1 - адвокатом Ковезою А. І., про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. у справі № 757/38773-17-ц залишено без розгляду. Стягнуто з Ковези А. І. за зловживання своїми процесуальними правами в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 грн. У травні 2026 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ковези А. І., з підстав постановлення ними 18 травня 2026 року ухвали, якою заяву про відвід колегії суддів було визнано зловживанням процесуальними правами та залишено без розгляду, накладено на адвоката Ковезу А. І. захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Зазначив, що під час постановлення цієї ухвали колегія суддів використала формулювання, які виходили за межі правової оцінки та безпосередньо принижували честь і гідність Ковези А. І. як людини, а також знецінювали професійні якості та ділову репутацію адвоката перед колегами, клієнтами та суспільством. Зважаючи на обставини, викладені в ухвалі та подання адвокатом Ковезою А. І. позовної заяви, відповідачами у якій є судді Поливач Л. Д., Стрижеус А. М., Шкоріна О. І., у сторони відповідача існують обґрунтовані сумніви щодо безсторонності та незацікавленості цих суддів у результаті розгляду справи, а також повністю відсутня довіра до зазначених суддів, оскільки є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року визнано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковези А. І. про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. зловживанням процесуальними правами. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковези А. І. про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. у справі № 757/38773-17-ц залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 за зловживання своїми процесуальними правами в дохід державного бюджету штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 грн. Стягнуто з Ковези А. І. за зловживання своїми процесуальними правами в дохід державного бюджету штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 656 грн. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ковезою А. І., на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду у справі від 25 травня 2026 року скасувати. Ухвала оскаржується у частині визнання відводу суддів зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу в порядку процесуального примусу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Оскарження ухвал суду апеляційної інстанції щодо визнання заявленого відводу суддів зловживанням процесуальними правами не підлягає касаційному оскарженню. У пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, у відкритті касаційного провадження в частині визнання заявленого відводу суддів зловживанням процесуальними правами слід відмовити. Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року в частині накладення штрафу Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 144 ЦПК України). Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 148 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції встановив, що адвокатом Ковезою А. І. подано позовну заяву до Солом`янського районного суду м. Києва про захист честі, гідності, професійної та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, в якій відповідачами є судді Поливач Л. Д., Стрижеус А. М., Шкоріна О. І. На цю обставину представник заявника посилається як на підставу для відводу. Постановляючи ухвалу про зловживання процесуальними правами та, накладаючи штраф, колегія суддів зазначила, що подання у черговий раз представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковезою А. І., заяви про відвід колегії суддів заяви про відвід колегії суддів є заявленням завідомо безпідставного відводу, що має ознаки зловживання процесуальними правами і є спрямованим на безпідставне затягування розгляду справи з метою перешкоджання судочинству, а наведені у заяві підстави для відводу спрямовані на штучне створення підстав для схиляння колегії суддів заявити самовідвід від розгляду цієї справи. Апеляційний суд також вказав, що оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження. Верховний Суд погоджується із такими висновком суду. Апеляційний суд правомірно визнав вкотре поданий з тих самих підстав відвід адвокатом Ковезою А. І. проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що: «учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №806/1943/18 (адміністративне провадження №К/9901/10093/20) зазначено, що: «Одним із заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини першої статті 145 КАС України). Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання справи». Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що подана чергова заява про відвід колегії суддів є аналогічною за змістом попереднім та є зловживанням процесуальними правами, а отже суд зробив обґрунтований висновок про накладення штрафу на заявника в порядку процесуального примусу. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ковезою Андрієм Івановичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про відвід суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник