Постанова 4856 № 806/1943/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/1943/18 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 12 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (повний текст якої складено 07 червня 2019 року у м. Житомирі) за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, В С Т А Н О В И В : 27 травня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду від 06.06.2018 та порушення прав позивача, у якій просив: - розгляд заяви провести в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, про що винести відповідну ухвалу; - визнати обов`язковою участь в судовому засіданні в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Сергія Козакова, як керівника юридичної особи відповідача, для надання пояснень особисто, оскільки представники відповідача ухиляються від надання пояснень, посилаючись на необізнаність у обставинах, що підлягають дослідженню судом, про що винести відповідну ухвалу; - викликати в судове засідання начальника відділу розпорядження землями с/г призначення Рудніка Володимира, як свідка, який може повідомити про обставини, зокрема про підстави та законність видачі наказу від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду"; - встановити законність прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказу від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та від 30.01.2019 №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказу від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" враховуючи наявність компетенції на їх видання; - визнати незаконними і протиправними накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ЄДРПОУ 39765513) від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ", що видані на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 806/1943/18 та їх скасувати; - визнати порушення прав ОСОБА_1 , які підтвердженні рішенням суду у справі №806/1943/18, прийнятими відповідачем рішеннями, а саме наказами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ"; - з метою забезпечення виконання Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі №806/1943/18, встановити судовий контроль та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання зазначеного рішення суду; - постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу з посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за зловживання процесуальними правами, неналежне виконання професійних обов`язків, введення суду і учасників процесу в оману (приховування фактів видання оскаржуваних наказів); - постановити окрему ухвалу в порядку ст.249 КАС України, в якій викласти виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку довести до відома суб`єктів владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону та сприяли невиконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі №806/1943/18; - постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій викласти виявлені під час розгляду заяви порушення закону посадовими особами, які мають ознаки кримінального правопорушення з ознаками злочину за ст.382 Кримінального кодексу України, зокрема, за ознаками умисного невиконання службовою особою рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі №806/1943/18, що набрало законної сили та перешкоджання його виконанню, яку надіслати прокурору або органу досудового розслідування, яким встановити строк на надання суду відповіді про вжиті ними заходи. Підставою звернення з даною заявою до суду слугував факт невиконання відповідачем рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року, ухваленого в межах даної справи, шляхом видання наказів від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ". На переконання позивача відповідачем порушено його реальну можливість використати своє право на землю. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що формальне виконання рішення суду шляхом видання наказу №6-331/14-19-СГ від 30.01.2019 і одночасне його скасування наказом №6-334/14-19-СГ - не є захистом прав позивача, оскільки не є результатом, яким позивач може скористатися для відновлення свого порушеного права. При цьому, без скасування вказаних наказів позивач не може реалізувати законне право на отримання земельних ділянок в оренду на підставі рішення суду. В розрізі наведених доводів, позивач зазначив, що фактично скасування відповідачем власного наказу, виданого на виконання рішення суду, по-перше, є протиправною дією та такою, що вчинена поза межами наданих управлінню повноважень, а по-друге, свідчить про відсутність реального результату виконання такого судового рішення. 07 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги та наголосив на тому, що наказом від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну" відповідач актом приймання-передачі передав земельні ділянки, в тому числі і земельну ділянку, на яку претендує позивач, в розпорядження Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, а відтак дана земельна ділянка на сьогодні є комунальною власністю. Крім того, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року визнано виконавчий лист №3351 2018 від 05.12.2018, виданий в адміністративній справі №806/1943/18 таким, що не підлягає виконанню, що спростовує доводи апелянта щодо неналежного виконання судового рішення. В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити вимоги його заяви. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому, суд апеляційної інстанції залишає без уваги клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника управління, як таке, що було подано після початку судового засідання. В силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає перешкод у розгляді справи за даної явки сторін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, оформлену листом від 30.03.2018 №12741/0-1742/0/22-18, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року повернуто особі, яка її подала. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 набрало законної сили. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну" передано Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1725,1472 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Мартинівської сільської об`єднаної територіальної громади Пулинського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі. Наказом №6-331/14-19-СГ від 30.01.2019 "Про виконання рішення суду" Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області наказано надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби" (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту (т. 3 а.с. 1). В цей же день, 30 січня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області також видано наказ №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" (т. 3 а.с. 2). 13.05.2019 державним виконавцем Дідківським А.С. на електронну адресу позивача направлена копія наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №6-331/14-19-СГ від 30.01.2019, який видано на виконання рішення суду у даній справі з написом від руки "Втратив чинність на підставі наказу від 30.01.2019 №6-334/14-19-СГ за підписом А.С. Самчик. Вважаючи, що прийняті на виконання рішення суду накази є такими, що не відповідають вимогам закону та порушують права позивача та його правомірні очікування, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що винесення наказу №6-331/14-19-СГ від 30.01.2019 зумовлене виключно виконанням судового рішення, а наказ від 30 січня 2019 №6-334/14-19-СГ прийнято не на виконання рішення суду у справі №806/1943/18, а тому правова оцінка підставам та правомірність діям відповідача при винесенні даного наказу може бути надано судом при його оскарженні до суду у загальному порядку шляхом подання позовної заяви. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а під час розгляду заяви ОСОБА_1 судом не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали щодо відповідача. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує на наявність підстав для часткового задоволення вимог заяви позивача, з огляду на наступне. На підставі ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне відновлення порушених права, в тому числі шляхом надання певних матеріальних благ, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. Згідно з ч. 3 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Для визнання дій або бездіяльності протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправності дій або бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність таких дії для прав та інтересів заінтересованої особи. Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне. В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як встановлено в ході розгляду матеріалів справи, питання фактичного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року у справі №806/1943/18, вже було предметом розгляду в межах справи №240/8631/19, де оцінці було піддано саме законність наказів Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ та №6-334/14-19-СГ. Судова колегія зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, яка набрала законної сили, встановлено, що прийняття 30.01.2019 наказу про виконання рішення суду № 6-331/14-19-СГ та цього ж дня, 30.01.2019 скасування цього наказу іншим наказом №6-334/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру і Житомирській області допустило зловживання своїми правами з метою ухилення від виконання рішення суду у справі №806/1943/18 від 06.06.2018 року. При цьому, судом у межах справи № 240/8631/19 встановлено, що на момент прийняття вимоги державного виконавця Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, тобто фактично рішення суду не виконано. Таким чином, факт протиправного невиконання рішення суду від 06.06.2018 року, яким Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області зобов`язано видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "для сінокосіння і випасання худоби" (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п`ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту, вже встановлено судовим рішенням по адміністративній справі, що набрало законної сили. При цьому, слід зауважити про існування наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну", яким відповідач земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1725,1472 га, в тому числі і земельну ділянку, на яку претендував позивач, та які розташовані за межами населених пунктів на території Мартинівської сільської об`єднаної територіальної громади Пулинського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі передав Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області у комунальну власність (т.2 а.с. 43-45). Тобто, наявні у справі докази підтверджують ту обставину, що при винесенні наказу від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" відповідач, як суб`єкт владних повноважень, був обізнаний з тим, що він позбавлений будь-яких повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, на яку бажав отримати дозвіл позивач, у зв`язку із її передачею у комунальну власність відповідним наказом, який був прийнятий 27.09.2018 року. Слід також вказати і на те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, яким зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою ґрунтувалося, зокрема, на тій обставині, що на момент розгляду справи судом відповідачем не було надано доказів передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Мартинівської сільської об`єднаної територіальної громади. На переконання суду апеляційної інстанції, зміна обставин, які мали суттєве значення для належного виконання судового рішення вимагала від відповідача вчинення достатніх та належних дії для організації процесу його виконання, оскільки невжиття відповідних заходів нівелює саму суть обов`язковості судового рішення для учасників справи. Таким чином, в контексті наведених обставин справи, колегія суддів вважає, що видання наказу від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ не сприяло виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 через відсутність у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, а відтак такий наказ винесено протиправно. Стосовно ж факту видання 30 січня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області наказу №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" судова колегія зауважує наступне. Відповідно до п. 1 та 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Пунктом 8 Положення визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру, які можуть бути скасовані Головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра аграрної політики та продовольства України, а також Міністром аграрної політики та продовольства України у разі відмови Голови Держгеокадастру скасувати такий акт. При цьому, слід зауважити, що скасування акту організаційно-розпорядчого характеру має бути достатньо підставним та обгрунтованим. Всупереч викладеному, наказ №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" підписано в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, і жодних доказів подання його на розгляд і відповідного погодження Держгеокадастром України матеріали справи не містять. До того ж, підставою для скасування наказу від 30.01.2019 року №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" є доповідна записка начальника відділу представництва в судах та інших органах, яка також в свою чергу була адресована виключно в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, і доказів доведення її змісту до Держгеокадастру України судовій колегії не надано. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач вийшов за межі повноважень, а тому наказ №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Отже, в контексті встановлених обставин, судова колегія вбачає факт порушення відповідачем принципу обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили та направлене на відновлення прав особи. Шляхом видання наказів від 30.01.2019 року №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" відповідач, свідомо, допустив явний формалізм в процесі виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року. Наведені вище обставини у своїй сукупності, в призмі висновків суду в справі № 240/8631/19, вказують на незаконність прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказів від 30.01.2019 року №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" та засвідчують факт залишення без виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, на що не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді поданої позивачем заяви. З огляду на викладене, судова колегія зауважує, що вимоги апелянта про встановлення законності прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області наказу від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та від 30.01.2019 №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказу від 30.01.2019 №6-331/14-19-СГ" та визнання порушення прав ОСОБА_1 прийнятими наказами від 30.01.2019 року є похідними від основної вимоги про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 30.01.2019 року, а тому окремому розгляду та задоволенню не підлягають. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необхідність встановлення судового контролю та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року, то колегія суддів зазначає наступне. За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі. Діюче процесуальне законодавство не містить можливості після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішувати питання про встановлення судового контролю. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі. Матеріали справи свідчать, що при постановленні рішення судом першої інстанції від 06.06.2018 року судовий контроль не встановлювався. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після постановлення рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14. Судова колегія звертає увагу і на те, що у суду відсутні виключні правові підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду в подальшому, що в разі незастосування процесуальних заходів, про які просить апелянт, таке судове рішення залишиться невиконаним. При цьому, припущення позивача про те, що відповідач може порушити його права, захищені судом у даній справі, не є достатньою правовою підставою для застосування інституту судового контролю, оскільки, як вбачається з вищевикладеного, його реалізація є правом суду, а не обов`язком, і для його застосування повинні бути ґрунтовні підстави, а не сама лише існуюча ймовірність, не підтверджена жодними доказами. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності постановлення окремої ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу з посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за зловживання процесуальними правами, неналежне виконання професійних обов`язків та введення суду і учасників процесу в оману, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки приписами статті 249 КАС України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а не для накладення безпосередньо окремою ухвалою на суб`єкта владних повноважень штрафних санкцій за дії, що сприяли порушенню закону. При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта на невірне трактування ним вимог ст. 45 КАС України і можливості її застосування до відповідача саме на етапі виконання судового рішення. Так, статтею 45 КАС України суду надано право у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами застосувати до нього заходи процесуального примусу, одним з яких, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 145 КАС України, є штраф. Однак, в даному випадку, позивач просив вжити вказаний захід процесуального примусу до відповідача в призмі статті 249 КАС України, яка вказаних дій зі сторони суду на стадії виконання судового рішення не передбачає. На переконання колегії суддів, дана вимога може бути розглянута лише в призмі приписів ст. 382 КАС України, якою визначена сутність судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Зокрема, вказаною нормою, а саме частиною другою, визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може, окрім іншого, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень або відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судова колегія зауважує, що визначальною ознакою в даному випадку є саме факт подання звіту про виконання рішення суду. А оскільки, у задоволенні вимог позивача про встановлення судового контролю в даній справі відмовлено, судова колегія на разі позбавлена можливості застосувати до даних правовідносин приписи ст. 382 КАС України та розглянути питання накладення штрафу на посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Що ж стосується вимог апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області , то судова колегія зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням наданих адміністративним процесуальним законом засобів. Отже, виходячи з аналізу норм вказаної статті, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність їх винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства- захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. Слід зазначити, що суд має право, але не зобов`язаний, постановляти окрему ухвалу. Проте, виходячи з особливого статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону. Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення. При цьому, юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо). Як встановлено вище, судова колегія, в ході розгляду даної справи, встановила факт зловживання управлінням Держгеокадастру у Житомирській області своїми правами з метою ухилення від виконання рішення суду, шляхом прийняття 30.01.2019 наказу про виконання рішення суду та цього ж дня, 30.01.2019 скасування цього наказу іншим наказом. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на разі є достатні підстави для постановлення окремої ухвали стосовно суб`єкта владних повноважень та її направлення до Держгеокадастру України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року у справі № 806/1943/18. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що не виконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). В призмі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній судовій ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, судова колегія, враховуючи все вище наведене, дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року з прийняттям нової про часткове задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою скасувати. Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задовольнити частково. Визнати протиправними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ЄДРПОУ 39765513) від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ "Про виконання рішення суду" та від 30.01.2019 №6-334/14-19-СГ "Про втрату чинності наказу Головного управління від 30.01.2019 № 6-331/14-19-СГ", що видані на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 806/1943/18. Винести окрему ухвалу з направленням її до Держгеокадастру України В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 24 лютого 2020 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.