Постанова 4857 № 380/1359/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1359/20 пров. № А/857/9643/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. з участю секретаря судового засідання Пильо І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій і рішень, зобов`язання вчинити дії за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (суддя першої інстанції Гулик А.Г., м. Львів, повний текст складено 20.07.2020), В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про: - визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України, викладене у листі Міністерства юстиції України № 1522/15002-32-19/16.3.2 від 14.01.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням йому ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», та про повернення матеріалів про призначення вказаної одноразової грошової допомоги назад до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; - визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням йому ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», дій Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати вказаної одноразової грошової допомоги, а також визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо повернення матеріалів про призначення вказаної одноразової грошової допомоги; - визнання протиправними дій Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням йому ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»; - зобов`язання Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повторно прийняти заяву (рапорт) разом з доданими до неї документами стосовно призначення, нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням йому ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", та повторно належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства юстиції України у встановлений законом строк висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи, передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у зв`язку із встановленням йому ІІ-ої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015; - зобов`язання Міністерства юстиції України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням йому ІІ-ої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», у розмірі 336800 гривень, здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 336800 гривень. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись із таким рішенням в частині відмови в позові, його оскаржив представник позивача ОСОБА_2 . Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та постановити нове про повне задоволення позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріалами справи підтверджено встановлений причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням позивача, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та інвалідністю ІІ групи, яку встановлено Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи. У позивача виникло безумовне право на отримання грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Однак, Міністерство юстиції України безпідставно відмовило позивачу у призначенні допомоги, на яку він має право. Апелянт звернув увагу на те, що Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, Законом України «Про міліцію» не передбачено вказаної відповідачем підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової допомоги. У даному випадку у Міністерства юстиції України відсутні дискреційні повноваження при розгляді матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Апелянт вважає, що правильним рішенням, яке могло бути прийнято Міністерством юстиції за результатами розгляду матеріалів ц е могло бути виключно рішення про призначення позивачу відповідної допомоги. Проте Міністерство юстиції України без прийняття законного рішення по вказаних матеріалам про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, незаконно повернуло матеріали для доопрацювання до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України і такі дії є протиправними, що не було враховано судом першої інстанції. Відповідач порушив права позивача , а тому суд повинен був зобов`язати Міністерство юстиції України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки в даному випадку інші альтернативи відсутні. Відсутня і діскреція повноважень, так як єдиним законним рішенням може бути лише рішення про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги. Також Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України безпідставно , отримавши документи на доопрацювання, повернуло їх позивача, в той час як не було прийнято законного рішення про призначення та виплату допомоги. Зазначений орган повинен був повторно надіслати документи позивача до Міністерства юстиції України для прийняття законного рішення у відповідності до п. 9 Порядку № 850, чого не було зроблено. Позивач мав правомірні сподівання на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, стосовно нього були відсутні законні підстави для відмови. Однак відповідачі, порушуючи норми чинного законодавства, власні процедури, безпідставно відмовили у призначенні та виплаті, умисно не оформивши рішення з цього питання, щоб позбавити позивача оскаржити таке. Однак суд першої інстанції ці обставини не врахував. Міністерство юстиції України оскаржило рішення суду в частині задоволення позову. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вказав, що безпідставно не було враховано рішенням комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення інвалідності та втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 було призначено допомогу в розмірі 4250 грн згідно протоколу від 8 вересня 2008 року. Виплата такої допомоги була здійснена. Апелянт звернув увагу на те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги здійснюється уповноваженими Міністерством юстиції України міжрегіональними управліннями з питань виконання покарань, у даному випадку Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Міністерство юстиції України лише виділяє асигнування для виплати. Оскількипісля першого огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років, матеріали ОСОБА_1 були повернути Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на доопрацювання листом від 14 лютого 2020 року на законних підставах. 23 вересня 2020 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказав про безпідставність наведених доводів. Зауважив, що право позивача на отримання грошової допомоги є доведеним, а відповідач безпідставно повернув матеріали без прийняття законного рішення, позбавивши ОСОБА_1 належних йому виплат. У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав власну апеляційну скаргу з вказаних у ній підстав та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник Міністерства юстиції України підтримала власну апеляційну скаргу та дала пояснення аналогічні викладеним доводам. Представник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання, що підтверджено відомостями про надіслання та отримання судової повістки на офіційну електронну адресу відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 06.10.1987 по 31.12.2005 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи. Наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 28.12.2005 № 57 о/с підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з органів кримінально-виконавчої системи в запас згідно з пунктом 64 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань. 30.05.2006 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою серії ЛВА-1 № 255994 від 30.05.2006 (підстава - акт огляду МСЕК № 742/4). Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЛВА-3 № 004263 від 30.05.2006 позивачу встановлено 50% втрати працездатності (підстава - акт огляду МСЕК № 742/4). 15.06.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №383015 від 15.06.2017 (підстава - акт огляду МСЕК № 97). Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 12 ААА № 002524 від 15.06.2017 позивачу встановлено 70% втрати працездатності (підстава - акт огляду МСЕК). 04.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального управління із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ої групи інвалідності. Західне міжрегіональне управління 15.12.2017 листом № 4/520 відмовило позивачу у в отриманні грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності до повторного огляду після якого було встановлено вищу групу інвалідності минуло більше 2-х років. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №1.380.2019.000597, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, визнано протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо прийняття рішення про відмову у призначенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції належним чином підготувати та подати до Міністерства юстиції України, у встановлений законом строк висновок, що виплати грошової допомоги та всі необхідні документи, для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015. На виконання вказаного рішення суду Західне міжрегіональне управління направило до Міністерства юстиції України матеріали разом з висновком про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який затверджений 08.11.2019, для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Однак, листом від 14.01.2020 № 1522/15002-32-19/16.3.2 Міністерство юстиції України повернуло матеріали позивача на доопрацювання Західному міжрегіональному управлінню. У вказаному листі здійснено посилання на пункт 4 Порядку №

850. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність таких дій з наступних підстав. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII (далі - Закон України №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Відповідно до статті 23 Закону України № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850). Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850). Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII (набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII. Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено у цій справі саме на Міністерство юстиції України. 30.05.2006 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою серії ЛВА-1 № 255994 від 30.05.2006 (підстава - акт огляду МСЕК № 742/4). Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЛВА-3 № 004263 від 30.05.2006 позивачу встановлено 50% втрати працездатності (підстава - акт огляду МСЕК № 742/4). 15.06.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 383015 від 15.06.2017 (підстава - акт огляду МСЕК № 97). Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 12 ААА № 002524 від 15.06.2017 позивачу встановлено 70% втрати працездатності (підстава - акт огляду МСЕК). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №

850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. При цьому враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 15.04.2020 у справі №806/3247/18. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду від 21.05.2019 у справі №1.380.2019.000597 Західне міжрегіональне управління направило до Міністерства юстиції України матеріали разом з висновком про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який затверджений 08.11.2019 для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Листом від 14.01.2020 № 1522/15002-32-19/16.3.2 Міністерство юстиції України повернуло матеріали позивача на доопрацювання Західному міжрегіональному управлінню. У вказаному листі здійснено посилання на пункт 4 Порядку №

850. Виходячи того, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання Міністерства юстиції України на такий є безпідставними та необґрунтованими. Отже, Міністерство юстиції України порушило вимоги пункту 9 Порядку №850, оскільки не виконало покладеного на нього обов`язку щодо прийняття в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 такого Порядку документів рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 зазначеного Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги. Разом з тим, вказаний лист Міністерства юстиції України від 14 січня 2020 року №1522/15002-32-19/16.3.2 не може вважатися рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, оскільки ним не вирішено питання призначення чи відмови у призначенні грошової допомоги, а протиправно повернуто матеріали на доопрацювання. Отже, Міністерство юстиції України не прийняло жодного з передбачених рішень зазначеним Порядком рішень. Така бездіяльність Міністерства юстиції України є протиправною . Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 806/986/16, від 21 червня 2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 281/679/16-а. Таким чином, суд дійшов правильного висновку щодо протиправності бездіяльності Міністерства юстиції України щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення. Разом з тим, враховуючи, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги Міністерством юстиції України не вирішено, оскільки документи повернуті, в межах розгляду цієї справи, судом у цій справі правомірно було відмовлено у зобов`язанні Міністерства юстиції України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 336800 гривень. Апеляційний суд зазначає, що визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справа № 750/5581/17, від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17, від 19 червня 2018 року у справі № 333/2340/17(2-а/333/132/17), від 10 липня 2018 року у справі № 816/488/16, від 15 квітня 2019 року у справі № 760/20801/16-а. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство юстиції України обов`язку повторно розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги із прийняттям відповідного рішення згідно вимог законодавства. При цьому апеляційний суд зауважує, що повернення ОСОБА_1 Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції матеріалів, які надійшли з Міністерства юстиції України згідно листа від 14 січня 2020 року, не є юридично значимими в контексті вирішення даного спору. Зобов`язавши Міністерство юстиції України повторно розглянути подані матеріали з прийняттям відповідного рішення і врахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, суд вжив заходів для забезпечення належного захисту порушених прав позивача. Рішення судів є обов`язковими для виконання, однак реалізація відповідного обов`язку має бути забезпечена саме відповідачем, при цьому спосіб забезпечення виконання не може бути предметом розгляду у даній справі, оскільки вказані правовідносини фактично ще не виникли. Слід зазначити, що Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у спірних правовідносинах не порушило прав позивача, оскільки склало та направило до Міністерства юстиції України висновок призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, який затверджений 08.11.2019. Цей висновок є чинним і підлягає розгляду Міністерством юстиції України з прийняттям відповідного рішення. Отже підстав для повторного прийняття Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги з наданням оцінки її обґрунтованості немає. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Закон України №Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі №380/1359/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 30.11.2020.