Постанова 4856 № 240/12664/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12664/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 20 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив: - визнати протиправним дії Міністерства юстиції України щодо залишення без виконання документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги; - зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності та прийняти відповідне рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування дійсних обставин справи, що в сукупності стало підставою для прийняття невірного рішення. Позивачем також оскаржено рішення Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі в апеляційному порядку. Так, на переконання позивача, судом першої інстанції невірно обрано спосіб захисту його прав, оскільки в резолютивній частині рішення не зазначено на підставі яких нормативно - правових актів відповідач повинен розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, що в подальшому може призвести до необхідності наступного звернення до суду. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31 травня 2000 року позивача було звільнено з посади начальника Вінницької тюрми №1 у відставку за п. «Б» ст.65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. 11 вересня 2000 року Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу було встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. За результатами повторного огляду, згідно довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 від 29.01.2021, позивачу встановлено довічно другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач 29 квітня 2021 року з заявою про виплату одноразової грошової допомоги звернувся до відповідача, надавши необхідні документи. Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом №4.2/740-21/І-600 від 24.05.2021 повідомило позивача про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, при встановленні 2-ої групи інвалідності, оскільки подані ним матеріали не відповідають вимогам п.4 Порядку №850, позаяк, з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року у справі № 240/10953/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не підготовки та не направлення до Міністерства юстиції України висновку щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності та зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та направити до Міністерства юстиції України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності. На виконання вказаного рішення, відповідачем направлено до Міністерства юстиції України висновок від 02.05.2022 про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Листом №49768/53637-32-22/16.3.2 від 23.06.2022 відповідач повідомив позивача про результати розгляду направлених матеріалів, відзначивши, що останні не відповідають Порядку №850, а тому лист Управління залишається без виконання. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги або відмови у такій виплаті, а не залишати матеріали відносно позивача без виконання, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення. Судом першої інстанції відзначено, що спосіб, у який відповідач розглянув заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності Законом України "Про міліцію" та Порядком №850 не передбачені Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг, відзначає про наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 5 ст. 23 закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Положеннями п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850). Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 7 Порядку № 850 визначено перелік документів, які працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби. Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Таким чином, наведеними вище правовими нормами чітко регламентовано порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги та розмежовано компетенцію МВС та його структурних підрозділів при здійсненні такого призначення і виплати. Зокрема, орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, отримує відповідні документи від працівника міліції, якому призначається грошова допомога, та подає їх у встановлений строк МВС разом із висновком щодо виплати грошової допомоги. В свою чергу, після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року у справі № 240/10953/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не підготовки та не направлення до Міністерства юстиції України висновку щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності та зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувати та направити до Міністерства юстиції України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності". Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги згідно положень Закону № 580-VIII та Порядку №850 встановлено в межах розгляду справи №240/10953/21 та відповідно доведення в даному випадку не потребує. Натомість, відповідач, повертаючи листом №49768/53637-32-22/16.3.2 від 23.06.2022 документи позивача про отримання одноразової грошової допомоги без виконання, дійшов висновку, що останні не відповідають Порядку №850. Тобто, відповідачем в порушення вимог пункту 9 Порядку № 850 не прийнято жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте фактично відмовлено позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги з мотивів, які викладені в листі. Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги або відмови у такій виплаті позивачу, позаяк ухилення від розгляду поданих позивачем матеріалів, залишення їх без виконання та без розгляду, з прийняттям обґрунтованого рішення, свідчить про протиправність дій відповідача. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанцією. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, то в даному випадку, судова колегія останні відхиляє, як такі, що грунтуються виключно на припущеннях апелянта про вірогідність порушення його прав в майбутньому. Як відзначено вище, на переконання позивача, судом першої інстанції невірно обрано спосіб захисту його прав, оскільки в резолютивній частині рішення не зазначено на підставі яких нормативно - правових актів відповідач повинен розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, що в подальшому може призвести до необхідності наступного звернення до суду. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій/рішення. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення. У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення. З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем взагалі не приймались рішення стосовно виплати або відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення. При цьому, суд першої інстанції, надаючи оцінку діям відповідача, чітко відзначив, що спосіб, у який відповідач розглянув заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Законом України "Про міліцію" та Порядком №850 не передбачений. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.