Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/382/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" листопада 2020 р. Справа № 927/382/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у справі №927/382/20 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни про стягнення 28 319,47 грн. Короткий зміст і підстави позовних вимог. У травні 2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни (далі - ФОП Барбаш Н.В.), у якій просило стягнути з фОП Барбаш Н.В. 28 319,47 грн, з яких 28 037,02 грн заборгованості зі сплати кредиту та 282,45 грн заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом. В обґрунтування заявлених вимог АТ КБ «Приватбанк» послалось на статті 526, 527, 530, 610 ЦК України, статтю 193 ГК України та вказало, що ФОП Барбаш Н.В. в обумовлені договором строки не погасило в повному обсязі заборгованість за укладеним з АТ КБ «Приватбанк» договором банківського обслуговування від 20.10.2016, у зв`язку з чим у ФОП Барбаш Н.В. утворилась заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 28 037,02 грн та зі сплати комісії у розмірі 282,45 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у позові відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, господарський суд першої інстанції вказав, що АТ КБ «Приватбанк» не надало будь-яких первинних документів, відповідних регістрів аналітичного чи синтетичного обліку банку, які б підтверджували отримання ФОП Барбаш Н.В. кредитних коштів за договором №б/н від 20.10.2016, користування ФОП Барбаш Н.В. кредитними коштами та наявності заборгованості з їх повернення саме у розмірі 28 037,02 грн. Крім того, господарський суд першої інстанції відзначив, що розрахунок заборгованості за тілом кредиту, наданий АТ КБ «Приватбанк», суперечить правилам кредитування і наданим АТ КБ «Приватбанк» доказам. Стосовно заявленої до стягнення заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом місцевий господарський суд вказав, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитними коштами. З огляду на викладене та враховуючи наведені висновки щодо недоведеності розміру основної заборгованості за тілом кредиту, яка, крім того, є базою нарахування відповідної комісії, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Барбаш Н.В. 282,45 грн. комісії також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із прийнятим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у справі №927/382/20 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального (не вказуючи при цьому яких саме) та матеріального права (статті 204, частини 2 статті 530 ЦК України, статті 629, частини 2 статті 639, частини 1 статті 1069 ЦК України), невідповідність висновків суду обставинам справи. У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» також просить долучити до матеріалів справи докази, які не подавались до господарського суду першої інстанції (виписки по рахунку ФОП Барбаш Н.В. № НОМЕР_1 ), посилаючись на те, що про підстави відмови у задоволенні позовних вимог та необхідність подання додаткових доказів для підтвердження позовних вимог стали відомі АТ КБ «Приватбанк» після отримання копії оскаржуваного рішення. Крім того, АТ КБ «Приватбанк» подало письмові пояснення, у яких наводить додаткове обґрунтування поданої апеляційної скарги та вказує, що банківські виписки з рахунків ФОП Барбаш Н.В. в банківській установі АТ КБ «Приватбанк» є належними, допустимими і достатніми доказами в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та ФОП Барбаш Н.В., виконання АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання ФОП Барбаш Н.В. кредитного ліміту у відповідному розмірі та невиконання ФОП Барбаш Н.В. зобов`язань за договором. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у справі №927/382/20; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиції учасників справи. 20.102.2020 позивач надав письмові пояснення до апеляційної скарги, а яких зазначає, що він довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу позивача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 20.10.2016 ФОП Барбаш Н.В. (Клієнт) підписала заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Заява-анкета), на підставі яких Банк відкрив ФОП Барбаш Н.В. поточний рахунок № НОМЕР_1 . Зміст Заяви-анкети свідчить, що ФОП Барбаш Н.В., підписавши цю анкету, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з даною анкетою становлять Договір банківського обслуговування. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через сайт банку www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, що зазначений банком. АТ КБ «Приватбанк» з позовною заявою надало витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), які містять наступні умови: п. 3.2.1.1. Вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта; п. 3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту (надалі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта; п. 3.2.1.1.3. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди; п. 3.2.1.1.8. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком, протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт- банк / інтернат клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»). п. 3.2.1.4.4. Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.14.6, 3.2.1.2,3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн. Доказів щодо періоду дії цих Умов матеріали справи не містять. Згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №90809CNBES0M7 від 08.04.2020, АТ КБ «Приватбанк» встановило ФОП Барбаш Н.В. кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: з 14.11.2017 - 55 000,00 грн; з 13.12.2017 - 40 000,00 грн; з 22.12.2017 - 25 000,00 грн. АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що заборгованість ФОП Барбаш Н.В. за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку перед АТ КБ «Приватбанк» станом на 02.04.2020 становить 28 319,47 грн, з яких 28 037,02 грн заборгованості за кредитом та 282,45 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, на підтвердження чого надає розрахунок заборгованості за договором №б/н від 20.10.2016 за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, виписки по рахункам № НОМЕР_2 за період з 09.08.2019 по 02.04.2020 щодо погашення ФОП Барбаш Н.В. пені у розмірі 414,81 грн та № НОМЕР_3 за період з 09.08.2019 по 02.04.2020 щодо погашення відповідачем комісії у розмірі 287,51 грн та наявності заборгованості по комісії у розмірі 282,45 грн. Крім того, АТ КБ «Приватбанк» надало акт-звірки б/д, б/н, у якому зазначено про його направлення на адресу ФОП Барбаш Н.В. та вказав, що заборгованість за кредитним договором від 20.10.2016 станом на 02.04.2020 становить 28 319,47 грн, з яких 28 037,02 грн - заборгованість із простроченого кредиту та 282,45 грн - заборгованість по комісії. Вказаний акт-звірки підписано лише представником позивача. Доказів направлення цього акту-звірки на адресу ФОП Барбаш Н.В. позивач суду не надав. 06.03.2020 АТ КБ «Приватбанк» направило на адресу ФОП Барбаш Н.В. повідомлення від 24.02.2020 №90809CNBЕS0М7, у якому вказало про наявність заборгованості у розмірі 29 566,32 грн, з яких 28 451,83 грн - заборгованість за кредитом та 1 114,49 грн - заборгованість по процентам, та про необхідність погашення її у строк до 01.04.2020 та повідомило, що в іншому випадку договір буде розірваний з 02.04.2020. Посилаючись на зазначені вище обставини, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі та просило стягнути з ФОП Барбаш Н.В. 28 319,47 грн, з яких 28 037,02 грн заборгованості зі сплати кредиту та 282,45 грн заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 1-3 статті 269 ГПК України). Щодо поданих АТ КБ «Приватбанк» доказів, які скаржник надав з апеляційною скаргою, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно з частиною 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012). Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996). Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16. Зважаючи на наведене апеляційний господарський суд дійшов висновку, що подані АТ КБ «Приватбанк» докази - виписки по рахункам ФОП Барабаш Н.В., які не були подані до суду першої інстанції, не можуть бути прийняті господарським судом апеляційної інстанції, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не довело винятковості випадку такого неподання цих доказів до суду першої інстанції, а також не надало доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів апеляційної інстанції при цьому зауважує, що відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 73, 76 ГПК України). З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19). Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18). Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18). Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №914/1680/18). За таких підстав АТ КБ «Приватбанк» не було обмежене у можливості подати будь-які докази на підтвердження заявлених вимог до господарського суду першої інстанції. У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України). За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України). Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( частина 1 статті 181 ГК України). За змістом частин першої - третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписі. За визначенням ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (стаття 639 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, за вказаною нормою, у сторін кредитного договору виникають відповідні зобов`язання: у банку (кредитодавця) - надати кредит, у позичальника - повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610, частина 1 статті 612 ЦК України. Отже позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №б/н від 20.10.2016, повинен подати докази на підтвердження надання відповідачеві кредиту, а також докази на підтвердження неповернення позивачем цього кредиту. Звертаючись із позовом у справі, що розглядається, позивач, на підтвердження своїх доводів про надання кредитних коштів позивачу та про порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення цих коштів, надав наступні докази: акт звірки станом на 02.04.2020 (підписаний тільки з боку АТ КБ «Приватбанк», без доказів направлення на адресу ФОП Барбаш Н.В.); заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 20.10.2016; витяг з Умов та правил надання банківських послуг; довідка від 08.04.2020 (вих. №90809CNBES0M7) про розміри встановлених кредитних лімітів із вказаним в ній розміром ліміту (з 14.11.2017 - 55 000,00 грн; з 13.12.2017 - 40 000,00 грн; з 22.12.2017 - 25 000,00 грн); розрахунок заборгованості за договором б/н від 20.10.2016, виписки з рахунку НОМЕР_2 ФОП Барбаш Н.В за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, з рахунку № НОМЕР_3 ФОП Барбаш Н.В. за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, з рахунку № НОМЕР_2 ФОП Барбаш Н.В. за період з 09.08.2019 по 02.04.2020; повідомлення від 24.02.2020 (вих. № 90809CNBES0M7). Наявна у матеріалах справи заява від 20.10.2020 на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, підписана в тому числі відповідачем, не містять жодних відомостей про розмір кредиту чи кредитного ліміту, який відповідач просив у позивача. Інших заяв, підписаних відповідачем, про розмір кредитного ліміту, про надання кредиту чи кредитного ліміту (в будь-якому розмірі), матеріали справи не містять. Положення пункту Умов та правил надання банківських послуг, до яких, як стверджує позивач, приєднався відповідач підписанням відповідної заяви від 20.10.2016, витяг з яких міститься в матеріалах справи, також не містять розміру (суми) кредиту, про отримання якого відповідачем стверджував позивач. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (Закон України «Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88). Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції. Подана позивачем в підтвердження надання відповідачу кредиту довідка про розмір встановлених кредитних лімітів від 08.04.2020 (вих. №90809CNBES0M7) про розміри встановлених кредитних лімітів, в якій зазначені розміри лімітів (з 14.11.2017 - 55 000,00 грн; з 13.12.2017 - 40 000,00 грн; з 22.12.2017 - 25 000,00 грн), також не може підтверджувати надання відповідачеві кредиту, оскільки, вона, по-перше, не є первинним документом, який би засвідчував здійснення господарської операції, по-друге, складена, підписана та скріплена печаткою лише позивача, по-третє, з усієї інформація, що міститься у вказаній довідці, неможливо зробити висновок про те, що відповідач запитував надання кредиту у позивача і саме в такому розмірі. Дослідивши надані з позовною заявою виписки з рахунку № НОМЕР_2 ФОП Барбаш Н.В за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, з рахунку № НОМЕР_3 ФОП Барбаш Н.В. за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, з рахунку № НОМЕР_2 ФОП Барбаш Н.В. за період з 09.08.2019 по 02.04.2020, колегія суддів відзначає, що ФОП Барбаш Н.В. заявою на відкриття рахунку просила відкрити рахунок № НОМЕР_1 , в той час як позивачем з позовною заявою надано виписки по іншим рахункам і позивачем не надано доказів того, що вказані у виписках рахунки стосуються кредитних відносин за якими заявлено позов у цій справі. Також колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що виписка з рахунку № НОМЕР_3 ФОП Барбаш Н.В. за період з 09.08.2019 по 02.04.2020 містить відомості щодо рахунку № НОМЕР_1 як кореспондентського, призначення платежу «погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування» всього на суму 287,51 грн. Крім того, зазначені виписки не містять інформації про розмір наданих позивачем ФОП Барбаш Н.В. кредитних коштів. Щодо поданого позивачем акта звірки станом на 02.04.2020, підписаного лише представником позивача (в акті не зазначено прізвища та посади представника позивача), колегія суддів зазначає наступне. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак це відбувається, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність у акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17). Отже, підписаний в односторонньому порядку представником позивача, прізвище якого не зазначено, акт, не є доказом, в розумінні статті 73 ГПК України, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором б/н від 20.10.2016 у розмірі 28 319,47 грн. Враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача кредитного боргу, то, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача і заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом. Водночас апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд доцільно зауважив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов, який позивач додав до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Крім того, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 жовтня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін щодо розміру кредитного ліміту, щодо розміру комісії за користування кредитними коштами, наданий Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у справі №927/382/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2020 у справі №927/382/20 залишити без змін. Справу №927/382/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України. Повний текст постанови складений 30.11.2020. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак