Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18801/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18801/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 30 січня 2015 року №91 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра»,- В С Т А Н О В И Л А: ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №91 від 30.01.2015 з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт Плюс» прав кредитора відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №GL3N216868 від 23.04.2020. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Укрдебт Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у виконавчому написі приватного нотаріуса. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що саме адміністративний суд наділений повноваженнями вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Будь-які їх письмові пояснення в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження № 52342420 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2515519,69 грн. шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 і за рахунок отриманих від реалізації коштів задовольнити вимоги стягувача ПАТ «КБ «Надра» на підставі виконавчого напису №91 від 30.01.2015, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що підтверджується Інформаційною довідкою про виконавче провадження (а.с.13). Правовою підставою для вчинення виконавчого напису став іпотечний договір/нерухомого майна, у вкладений в якості забезпечення зобов`язань згідно договору про надання споживчого кредиту №312/П/06/2007/840 від 10.10.2007 - передане в іпотеку ПАТ «КБ «Надра», в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с.6-8). В подальшому, між ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги № GL3N216868 від 23.04.2020, за яким ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «КБ «Надра» (а.с.9-11). У зв`язку з відступленням прав вимоги за кредитним договором відбулась фактична заміна кредитора (стягувача) у зобов`язанні, в результаті чого ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, дійшов висновку, що Законом України «Про виконавче провадження» не конкретизовано, який саме суд (суд якої юрисдикції) повинен розглядати заяви державного виконавця чи однієї із сторін виконавчого провадження про заміну сторони її правонаступником, а тому визначення повноважного суду в даних правовідносинах регламентовано процесуальними законами. За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Положеннями п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України» зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації». Частиною 1 ст.379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. У постанові від 16.01.2019 у справі №826/7941/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме до компетенції адміністративного суду належить вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, відкритому з метою виконання виконавчого напису нотаріуса. Передача такої заяви на розгляд іншого суду зумовило б порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таким судом, у розумінні положень КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» є саме адміністративний суд. Розгляд такої заяви за правилами цивільного чи господарського судочинства матиме своїм наслідком порушення права особи на розгляд його заяви належним судом, адже, як вже було підкреслено вище, до компетенції відповідних судів віднесено виключно розгляд питань, пов`язаних з виконанням саме їх рішень. У постановах від 22.07.2019 у справі №822/1659/18, від 26.02.2020 у справі №826/7981/17 та від 09.04.2020 у справі №641/5987/18 Верховний Суд також застосовував відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17 в аналогічних за змістом правовідносинах. Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на правову природу даних правовідносин, а також наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які вказують на необхідність розгляду і вирішення даного питання у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. За правилами ч. 4 ст. 379 КАС України положення цієї статті в частині заміни сторони виконавчого провадження застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Дійсно, буквальне тлумачення наведеної норми свідчить, що процесуальний закон обмежує такі повноваження суду лише можливістю зміни сторони виконавчого провадження до відкриття виконавчого провадження у виконавчому листі. Проте, ні приписами Закону України «Про виконавче провадження», ні положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості видачі виконавчого листа з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, який, як було встановлено вище, є самостійним виконавчим документом. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про те, що за відсутності вказівки у Законі України «Про виконавче провадження» про те, до юрисдикції якого саме суду належить розгляд спірного питання, відсутні підстави для розгляду поданої Заяви адміністративним судом, не узгоджуються з наведеними вище положеннями КАС України у взаємозв`язку з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду. Колегія суддів також не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для врахування судової практики, викладеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17, з посиланням на те, що наведений у даній постанові висновок стосується подання такої заяви в порядку статті 264 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017, тоді як у даному випадку ТОВ «Укрдебт Плюс» подано до суду заяву в порядку статті 379 КАС України у редакції чинній з 15.12.2017, з огляду на те, що в новій редакції КАС України (що набула чинності 15.12.2017) в ст.379, передбачено аналогічні до ст.264 КАС України (в редакції, що була чинна до 15.12.2017) положення процесуального права щодо заміни сторони виконавчого провадження. А відтак, висновки суду першої інстанції у вказаній частині є необґрунтованими. За таких обставин, зважаючи на те, що викладений у резолютивній частині оскаржуваної ухвали висновок про те, що подана ТОВ «Укрдебт Плюс» заява не підлягає задоволенню, остання, з огляду на наведені у судовому рішенні мотиви, Окружним адміністративним судом міста Києва по суті не розглядалася, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, колегія суддів вважає передчасними вимоги апеляційної скарги про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса, позаяк у межах даного апеляційного розгляду вирішується питання щодо правильності висновків суду першої інстанції про неможливість здійснення заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса судом адміністративної юрисдикції, в той час як питання наявності чи відсутності підстав для заміни стягувача у виконавчому написі судом першої інстанції по суті не розглядалося. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні неправильно застосовано норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання щодо неможливості розгляду по суті такої заяви адміністративним судом, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови виготовлено 26 листопада 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма