Постанова 4807 № 337/2641/20

Дата документу 26.11.2020 Справа № 337/2641/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/2641/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г. Провадження №22-ц/807/3500/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді - доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,- В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 24 лютого 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народилася донька, ОСОБА_4 . На теперішній час матеріальний стан ОСОБА_1 , у порівнянні з матеріальним станом на прийняття рішення, значно погіршився, у нього на утриманні крім дитини від першого шлюбу є інші утриманці: дружина та донька від другого шлюбу, яка потребує належного матеріального забезпечення. Враховуючи викладене, вважає, що зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 до 1/6 частки доходу, поставить обох його дітей у рівні між собою умови та вирівняє грошові зобов`язання по відношенню до обох дітей. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд: Зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , стягнутих на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/6 доходу ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. РішеннямХортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не було прийнято додаткові докази, які підтверджують факт того, що на утриманні ОСОБА_1 крім дитини від першого шлюбу є також інші утриманці: дружина та донька від другого шлюбу. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про можливість ОСОБА_1 сплачувати аліменти у встановленому розмірі, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оскільки він офіційно не працевлаштований та має мінливий дохід, а відсутність заборгованості по сплаті аліментів пов`язана з тим, що розмір аліментів визначався з фактично отриманого доходу, а саме матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року це 210 200,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102 грн (2102 грн. х 100 = 210 200,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що предметом позову в цій справі є зменшення розміру аліментів. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального стану з моменту стягнення з нього аліментів. Сам по собі факт народження у ОСОБА_1 доньки від іншого шлюбу не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Крім того, донька позивача ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, при цьму, ОСОБА_1 , усвідомлюючи про наявність у нього ще однієї дитини, не заперечував проти стягнення аліментів на утримання сина в розмірі ј частки доходів. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . (а.с. 17). Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 лютого 2017 року і до повноліття дитини. На виконання вказаного рішення, 06 березня 2017 року було видано виконавчий лист №337/670/17. Відповідно до розрахунку Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18 серпня 2020 року, заборгованості по сплаті аліментів за рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 станом на 01 квітня 2020 року складає 9052,25 грн. (а.с. 31). З розрахунку Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18 вересня 2020 року, заборгованості по сплаті аліментів за рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 станом на 01 вересня 2020 року складає 70,51 грн. (а.с. 31). Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Півдленно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . (а.с. 7). Згідно Довідки №11-24/899 від 06 жовтня 2020 року, виданої Запорізьким міським центром зайнятості, ОСОБА_1 на даний час на обліку в Правобережному відділі сприяння зайнятості Запорізького міського центру зайнятості та інших центрах зайнятості України не перебуває, допомогу по безробіттю не отримує. (а.с. 50). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу з ОСОБА_6 .. Його друга дружина на даний час ніде не працює, тобто, крім дитини від першого шлюбу є інші утриманці: дружина та донька від другого шлюбу. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки - ОСОБА_4 , яка народилася до ухвалення рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2017 року у справі №337/670/17, яким з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше 30% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Отже, суд виходячи із зазначених вище вимог закону врахував те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, не надав належних та беззаперечних доказів про зменшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та суперечитиме її інтересам. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому судом першої інстанції враховано, що розмір аліментів, які стягуються на дитину, ОСОБА_3 , не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження", а також відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану, погіршення здоров`я після винесення судового рішення про стягнення аліментів. Доводи апеляційного суду про те, що на утриманні позивача знаходиться дружина ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_6 є особою працездатного віку, а доказів того, що остання не може фактично працювати, матеріали справи не місять. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 26 листопада 2020 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.