Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/8943/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1849/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/8943/19 Категорія: 301000000 Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа: Придніпровський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зняття арешту з майна, - в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року позивач звернулася в суд із даним позовом, в обґрунтування якого вказувала на те, що 06 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №482п/99/2008-978 за яким банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 29809,69 євро. Відповідно до п.п. 1.2. Кредитного договору визначено цільове використання кредиту, а саме: проведення розрахунків по договору купівлі - продажу від 16.09.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витрати позичальника пов`язанні з оформленням кредиту, оплата комісії за розрахунки в рамках комплексу Тарифних пакетів «Ласкаво просимо» в залежності від оформленого тарифного пакету. Цього ж дня, 16 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 482 п/99/2008-978, за яким він передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 482 п/99/2008-978 від 16.09.2008. Сторонами договору іпотеки визначено, що на момент укладення договору вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 288897,00 грн. Договором іпотеки (п. 5.3) передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і у спосіб, вказаний позивачем - шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; договір іпотеки містить відповідне застереження. За умовами договору іпотеки зверненню стягненню на предмет іпотеки обов`язково має передувати процедура направлення вимоги боржнику і іпотекодавцю. 09 вересня 2019 року вона, ОСОБА_1 , уклала з ПАТ «КБ «Надра» договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, згідно якого купила право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №482п/99/2008-978 від 16.09.2008. Цього ж, 09 вересня 2019 року також вона уклала з ПАТ «КБ «Надра» договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно якого отримала право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог боржником. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 листопада 2019 року вбачається, що за фактом відступлення від ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 прав вимоги за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_2 , зареєстровано зміни іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки, і відповідно права позивача як іпотекодержателя за даним договором іпотеки зареєстровані у державному реєстрі іпотек 09 вересня 2019 року. Крім того, зазначає, що звернувшись до нотаріуса для оформлення права власності на предмет іпотеки, вона дізналась, що на майно накладено арешти, а саме: постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження №39445923 від 19.08.2013, видавник Придніпровський ВДВС Черкаського МУЮ. Обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6937601; постановою про арешт майна боржника №41030404 від 29.06.2017, видавник Подільський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. Обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21148098. Просила суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває під арештом на підставі постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження №39445923 від 19.08.2013, видавник Придніпровський ВДВС Черкаського МУЮ, обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6937601 та постанови про арешт майна боржника №41030404 від 29.06.2017, видавник Подільський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21148098. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що до суду ні позивачем, ані його представником не надано відомостей щодо виконання чи невиконання боржником зобов`язання за кредитним договром № 482п/99/2008-78. На час розгляду справи по суті суду невідомо чи задоволені вимоги інших стягувачів за іншими виконавчими документами, де боржником є ОСОБА_2 , і чи є необхідність у накладених обтяженнях, чи наразі така необхідність відпала. Також позивачем у справі не залучено Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та не визначено його статус, оскільки прийняте рішення може зачіпати їх інтереси. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у оскарженому рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також вказує на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. В мотивування поданої апеляційної скарги вказує, що будучи іпотекодержателем, наполягала на знятті арешту з вищевказаного майна для того, щоб на підставі договору іпотеки мати можливість звернути стягнення на предмет іпотеки, зважаючи на наявність у договорі іпотеки іпотечного застереження, що передбачає право як іпотекодержателя продати предмет іпотеки від власного імені (п. 5.3 Договору іпотеки), що на її думку є підставою для звільнення предмета іпотеки з-під арешту. Вважає, що наявність несплачених витрат виконавчого провадження, вимог інших стягувачів за іншими виконавчими документами, де боржником є ОСОБА_2 , жодним чином не стосується предмету спору у даній справі взагалі та її пріоритетного права на звернення стягнення на предмет іпотеки зокрема. Крім того, оскільки у даному спорі арешт накладено на майно боржника Сірченка В.В. в інтересах ПАТ КБ «Надра», то саме вони повинні відповідати за її позовом. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 16 вересня 2008 року було укладено кредитний договір №482п/99/2008-978, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 29809,69 євро на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності. Згідно до п.п. 1.2. кредитного договору визначено цільове використання кредиту, а саме: проведення розрахунків по договору купівлі - продажу від 16.09.2008, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витрати позичальника пов`язанні з оформленням кредиту, оплата комісії за розрахунки в рамках комплексу Тарифних пакетів «Ласкаво просимо» в залежності від оформленого тарифного пакету. Одночасно з кредитним договором, в якості забезпечення виконання зобов`язань між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 482 п/99/2008-978 від 16 вересня 2008 року, за яким він передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 5.3. договору іпотеки передбачено, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3. цього договору. 09 вересня 2019 року іпотекодержатель ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір № 482п/99/2008-978 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за яким згідно реєстру договорів відступаються права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 482п/99/2008-978 від 16.09.2008 та договором поруки. На час укладення договору заборгованість ОСОБА_2 складала 182613,82 євро. Цього ж, 09 вересня 2019 року також укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , згідно якого отримала право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог боржником. Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2020 вбачається, що іпотекодавцем предмета іпотеки, що стане власністю у майбутньому, квартири АДРЕСА_2 зареєстровано ОСОБА_2 , а іпотекодержателем - ОСОБА_1 . Крім того внесені записи про обтяження, а саме: № 39445923 (арешт нерухомого майна) на підставі постанови Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на все нерухоме майно № 15671500 від 19.08.2013; № 35907339 (арешт нерухомого майна) на підставі постанови про арешт майна боржника № 6763435 від 29.06.2017, що видана Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.08.2013 у ВП № 39445923 обтяження внесено по виконанню виконавчого листа № 2-8423/10 від 09.08.2013 виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в сумі 392786,11 грн. Відповідно до постанови Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 29.06.2017 винесеної державним виконавцем у ВП № 41030404 по виконанню виконавчого листа № 711/9784/13-ц від 21.11.2013 виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору в сумі 19535,25 євро, що еквівалентно 199005 грн, 59 коп. за період з 19.11.2011 по 09.11.2012 та судовий збір в сумі 1990 грн. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Придніпровським ВДВС ЧМУЮ) визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копію постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом як іпотекодержатель нерухомого майна, на яке накладено арешт у межах виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором. За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку». Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Згідно з частиною першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції закону) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що накладення арешту на предмет іпотеки не порушує права іпотекодержателя. Встановивши, що позивач на підставі договору іпотеки є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , позбавлена можливості здійснити звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, оскільки постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС ЧМУЮ від 19.08.2013 року в межах виконавчого провадження із виконання рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , у тому числі на вказану квартиру, та постановою державного виконавця Подільського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ від 29.06.2017 року в межах виконавчого провадження із виконання рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості накладено арешт на все майно боржника, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту із нерухомого майна, який накладений Придніпровським ВДВС ЧМУЮ, яке є предметом іпотеки, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки і таке право підлягає захисту в тому числі і шляхом зняття арешту з предмету іпотеки, накладеного в забезпечення виконання вимог інших кредиторів, які не є іпотекодержателями. Оскільки сторони в іпотечному договорі передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про іпотеку», то наявність арешту на спірне нерухоме майно порушує право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки в обраний нею спосіб - позасудовий. Однак щодо не залучення до справи Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (наразі Подільський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким накладено арешт на все майно боржника постановою від 29.06.2017 року, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, як треті особи у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. Ураховуючи те, що на стадії апеляційного провадження апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі в розгляді справи осіб, які не були залучені судом першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині заявлених вимог щодо звільнення з-під арешту нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника №41030404 від 29.06.2017, видавник Подільський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21148098, оскільки Подільський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не залучено до розгляду справи, як третю особу , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову щодо звільнення майна з під арешту накладеного постановою Придніпровського відділу ДВС ЧМУЮ, а в решті рішення суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року скасувати в частині відмови у знятті арешту накладеного постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та ухвалити в цій частині нове рішення. Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває під арештом на підставі постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження №39445923 від 19.08.2013, видавник Придніпровський ВДВС Черкаського МУЮ, обтяження зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6937601. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 листопада 2020 року. Судді: