Постанова Київський апеляційний суд № 757/15616/19-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2020 року м. Київ Справа № 22-12801 Головуючий у 1-й інстанції: Остапчук Т. В. Унікальний № 757/15616/19-ц Доповідач- Пікуль А. А. Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Пікуль А. А. суддів Левенця Б. Б. Ратнікової В. М. за участю секретаря Осінчук Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам,- у с т а н о в и л а: У березні 2019 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам, в якому, ураховуючи ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року про роз`єднання справ, просив: 1) зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до 3 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; 2) звільнити його від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина за період з листопада 2015 року до 31 серпня 2018 року в сумі 272 000 грн за виконавчим листом, виданим Печерським райсудом м. Києва. (т. 1, а.с.3-18). Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони мають неповнолітнього сина, постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване і ухвалене нове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 грн щомісяця, починаючи з 17 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 листопада 2018 року з позивача на користь його повнолітньої доньки ОСОБА_4 були стягнуті аліменти у зв`язку з продовженням дочкою навчання в сумі 2 000 грн щомісяця, починаючи з 19 вересня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, на його утриманні перебуває непрацездатна матір ОСОБА_5 , 1938 року народження, яка є пенсіонером за віком і отримує пенсію в сумі 1 880 грн щомісяця. Такий розмір пенсії не здатен забезпечити людину навіть необхідним мінімумом, а тому він піклується про матір, регулярно навідується до неї, надає додаткове матеріальне утримання, оплачує необхідні поточні витрати, купляє медикаменти. Вказував на те, що після ухвалення Корольовським районним судом міста Житомира рішення від 15 листопада 2018 року про стягнення з нього аліментів на утримання його повнолітньої доньки ОСОБА_4 , опинився у скрутному матеріальному стані, і в подальшому вважає для себе посильно можливим сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 3 000 грн щомісяця. Вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина за період з листопада 2015 року до 31 серпня 2018 року в сумі 272 000 грн за виконавчим листом, виданим Печерським райсудом м. Києва, обґрунтовані таким. Постановою Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчука С. В. від 24 липня 2018 року відкрите виконавче провадження № 56811761 про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів в сумі 8 000 грн щомісяця. Згідно з довідкою-розрахунком № 56811761/33 від 03 вересня 2018 року станом на 31 серпня 2018 року сума заборгованості ОСОБА_1 по аліментам становить 272 000 грн. Виконавчий лист пред`явлений до виконання стягувачем 27 липня 2018 року та дату відкриття виконавчого провадження за ним як за боржником автоматично нарахований борг зі сплати аліментів за період з 17 листопада 2015 року до 27 липня 2018 року, тобто за 2 роки і 8 місяців. Жодними свідомими діями він не сприяв виникненню боргу по аліментам, а тривалість судового розгляду цивільної справи відбулась з причин, що від нього не залежали. Протягом усього часу розгляду судом справи про стягнення аліментів він утримував сина ОСОБА_3 в розмірі більш ніж достатньому для його гармонійного розвитку. Не очікуючи ухвалення судового рішення як виникнення підстави до початку відліку матеріального забезпечення сина, від народження ОСОБА_3 і дотепер надавав йому усе необхідне, незалежно від розміру аліментів, встановленого судом. Окрім забезпечення сина поточними потребами у вигляді одягу, канцелярського приладдя, оплати дозвілля, він повністю фінансував фізичний розвиток сина та здійснював значні витрати, загальна вартість яких є документально підтвердженою та складає за період з 2015 року по теперішній час 329 204 грн 28 коп. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам задоволено частково. Судом змінено розмір аліментів, встановлених постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 500 гривень щомісяця до досягнення повноліття. В іншій частині позову - про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 1, а.с.245-248). Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року в частині зменшення розміру аліментів з 8 000 грн. щомісячно до 6 500 щомісячно ОСОБА_2 не оскаржується. У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Коротенко Є. О., заперечує проти її задоволення та вказує, що ОСОБА_1 має можливість сплачувати аліменти у розмірі 6 500 грн, а зменшення розміру його заборгованості по сплаті аліментів йому необхідно для вирішення питання зняття заборони на виїзд за межі України (т. 2, а. с. 16-18). Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника ОСОБА_1 , адвоката Кохановського В. В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; ОСОБА_2 та її представника, адвоката Коротенко Є. О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення без змін, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з таких підстав. При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини. Сторони перебували в шлюбі та мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва скасоване і ухвалене нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 гривень щомісяця, починаючи з 17 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 листопада 2018 року з позивача стягнуто аліменти на утримання його повнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 2 000 грн щомісяця, з 19 вересня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому розмір отримуваних доходів позивача не збільшився. За встановлених обставин районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення щомісячного розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 з 8 000 грн. до 6 500 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, яка утворилась за період, протягом якого справа про стягнення аліментів розглядалась судами різних інстанцій, районний суд виходив з аналізу наданих позивачем доказів та дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем в означений період на поїздки сина за межі України, спортивні секції, навчальні заклади є додатковими витратами на дитину, а не необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання, тому в цій частині позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів до 6 500 грн. щомісячно та відсутність правових підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, яка утворилась за період, протягом якого справа про стягнення аліментів розглядалась судами різних інстанцій, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення ( т. 1, а. с. 238-240). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. (ст. 192 СК України). Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Зменшуючи розмір аліментів, стягнутих постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , з 8 000 грн до 6 500 грн, районний суд дійшов обґрунтованих та правильних висновків ураховуючи наступне. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 листопада 2018 року з позивача стягнуто аліменти на утримання його повнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 2 000 грн щомісяця, що свідчить про збільшення щомісячних витрат ОСОБА_1 на означену суму. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року у цивільній справі № 757/17468/19-ц між сторонами визначено порядок спілкування із малолітнім ОСОБА_3 , відповідно до якого визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 наступним чином: щовівторка та щочетверга з 14:00 год. до 20:00 год.; І та III тиждень місяця з 14:00 год. п`ятниці по 18:00 год. неділі: половина всіх канікул; святкові дні в парні роки; дні народження за бажанням дитини. Указаний графік спілкування дитини з батьком не свідчить про те, що половину часу дитина проживає з матір`ю, а решту з батьком. Так відповідно до цього графіку дитина повинна знаходитися з батьком чотири доби вісім годин на місяць та двічі на тиждень протягом шести годин, тобто ще дві доби на місяць (6 х 2 = 12 х 4 тижні = 48 год.). Отже загалом менше семи діб на місяць, причому не безперервно, і дитина ночує з батьком чотири ночі на місяць. Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом не враховано того факту, що на утриманні позивача перебуває непрацездатна матір, також не можуть бути прийняті у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки наявність у матеріалах справи копії пенсійного посвідчення та довідки про отримання пенсії ОСОБА_5 у розмірі 1 887 грн 86 коп. щомісячно за 2018 рік не може бути прийняте судом у якості беззаперечного свідчення того, що ОСОБА_5 не має інших доходів а також майна, потребує матеріального утримання і ОСОБА_1 здійснює фінансове утримання своєї матері. Даних щодо розміру пенсії ОСОБА_5 на час розгляду справи та доказів участі в фінансовому утриманні останньої ОСОБА_1 на момент ухвалення оскаржуваного рішення матеріали справи не містять. Обґрунтовуючи вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам позивач зазначав, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини та з 2015 року по серпень 2018 року ним були понесені значні витрати на утримання дитини. Аналізуючи вказані доводи в контексті ст. 197 СК України районний суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки платник аліментів за рішення суду може бути звільнений від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе що вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Разом з тим, доказів на підтвердження тяжкої хвороби або іншої істотної обставини позивачем до суду не надано. Застосування положень ст. 197 СК України у даному спорі без надання стороною належних доказів, які могли б підтвердити обставини, що мають істотне значення для вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах не можливе. При вирішенні указаних позовних вимог районним судом правильно встановлено, що витрати, понесені позивачем в означений період на поїздки сина за межі України, спортивні секції, навчальні заклади є додатковими витратами на дитину, а не необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. Крім того, як убачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, оцінка указаних витрат здійснювалась районним судом при ухваленні рішення про стягнення аліментів і суд не знайшов підстав вважати, що ОСОБА_1 у період, протягом якого справа про стягнення аліментів розглядалась судами різних інстанцій, здійснював утримання дитини, а тому аліменти слід присудити не з дати звернення ОСОБА_2 до суду, а з іншої дати. Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України та/або у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 26 листопада 2020 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді Б. Б. Левенець В. М. Ратнікова