Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/1637/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1637/20 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання: Пеклін Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №285/1637/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Фрегер Геннадій Йосипович, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Літвин О.О. в м.Новоград-Волинському в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , який є її батьком, аліменти на своє утримання у зв`язку з навчанням, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23 років. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є студенткою першого курсу Київського університету права Національної академії наук України, денної форми навчання. На даний час розмір плати за навчання становить 21 500,00 грн на рік. Позивач знаходиться на утриманні своєї матері, яка є інвалідом 2-ї групи. Позивач зазначає, що у зв`язку з навчанням не має можливості влаштуватись на роботу, проте для продовження та здобуття освіти потребує значних матеріальних витрат і допомоги, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з вказаним позовом, оскільки в добровільному порядку надавати допомогу відповідач відмовляється. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її навчання в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 05 травня 2020 року і до закінчення навчання 30 червня 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн. судового збору. Частково не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих з нього аліментів з 1/4 до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів), стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір. Зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що судом не враховано можливість відповідача надавати своїй повнолітній доньці матеріальну допомогу у визначеному розмірі. Відповідач не заперечує щодо сплати аліментів на навчання доньки, але вважає, що розмір визначених судом аліментів є необґрунтовано завищеним. Зазначає, що судом не враховано, що він на даний час ніде не працює та з 18 вересня 2019 року по 03 липня 2020 року перебував на обліку в центрі зайнятості. Крім того, згідно рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/1140/20 від 02 червня 2020 року, з відповідача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі - по 2218,00 грн. на кожну дитину, що в сукупності становить - 4436,00 грн. Однак при визначенні розміру стягуваних на навчання ОСОБА_1 аліментів, судом не було враховано наявність у відповідача інших утриманців. Також, відповідач звертає увагу на те, що згідно договору про надання освітніх послуг від 29 липня 2019 року, замовником даної послуги є ОСОБА_5 , а одержувачем - ОСОБА_1 . У відповідності до п.4.1. даного Договору обов`язок щодо оплати освітніх послуг покладається на ОСОБА_5 , а не на матір позивачки, як зазначено у позовній заяві. Тобто, зі змісту даного договору вбачається, що освітні послуги оплачує третя особа, яка добровільно підписала вказаний договір та взяла на себе фінансові зобов`язання, однак вказані обставини не були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення. Поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу, суд залишає без розгляду, оскільки до даного відзиву не були додані докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу (ч.4 ст.360 ЦПК України). В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного. Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Новоград-Волинського міського управління юстиції Житомирської області (а.с.16). Згідно договору про надання освітніх послуг № 218-П6д/19 від 20 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою Київського університету права Національної академії наук України, навчається за контрактом та отримує ступінь освіти «бакалавр». Вартість освітньої послуги становить 86 000 грн. Строк навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року (а.с.12, 17). Зі змісту позовної заяви вбачається, що окрім витрат на навчання позивач потребує витрат на проживання в гуртожитку 1200 грн. на місяць (а.с.13), харчування та особисті потреби, а тому, додатково потребує матеріальної підтримки з боку обох батьків. Також судом встановлено, що на даний час ОСОБА_2 ніде не працює та з 18 вересня 2019 року по 03 липня 2020 року перебував на обліку в міському центрі зайнятості. Згідно рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/1140/20 від 02 червня 2020 року, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі - по 2218,00 грн. на кожну дитину, що в сукупності становить - 4436,00 грн. (а.с.37-38). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що жодних документів, які б підтверджували непрацездатність відповідача, або будь-яких доказів на спростування доводів позивачки в частині стягнення з нього аліментів саме у частці від заробітку, суду надано не було. Наявність будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги своїй дитині, на момент розгляду справи також не було встановлено. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 та 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинна довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач. Під час розгляду справи було встановлено, що повнолітня дочка продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а її батько - ОСОБА_2 , має можливість таку допомогу надавати. В свою чергу, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження неспроможності надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, час від часу працює, за що отримує відповідну плату та має у власності будинок та земельну ділянку. Враховуючи викладене, зважаючи на спроможність відповідача надавати дочці матеріальну допомогу, висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на її утримання, відповідає сімейному законодавству, яке встановлює обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, на час навчання до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови потреби у такій допомозі. Однак визначений судом першої інстанції розмір аліментів, на думку колегії суддів підлягає зменшенню, оскільки відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому судом при визначенні розміру аліментів не враховано те, що відповідач на даний час одружений, має двох неповнолітніх дітей, на утримання яких з нього стягнуті аліменти в розмірі по 2218,00 грн. на кожну дитину (щомісячно).Дані обставини, не враховані судом першої інстанції, що на думку колегії суддів є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, з ј частини до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду стороною відповідача не надано. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальний стан відповідача та потреби дочки в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів має становити 1/6 частку від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, при цьому суд враховує обставини, передбачені ст.182 СК України, в тому числі і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Фрегер Геннадій Йосипович, задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її навчання змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 25 листопада 2020 року. Головуючий Судді