Постанова 4813 № 523/10126/21

Номер провадження: 22-ц/813/8698/22 Справа № 523/10126/21 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Приходько Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.12.2022 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л. А. (суддя-доповідач) суддів: Бездрабко В. О., Семиженка Г. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Коваленко Катерини Олександрівни подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року у складі головуючого судді Сувертак І. В., встановив: 03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем та знаходиться на її утримані. З 01 вересня 2019 року на підставі договору № 170/19 «Про надання освітніх послуг між Одеською національної академією харчових технологій та фізичною особою» від 08 серпня 2019 року донька продовжує навчання в Одеській національній академії харчових технологій, є студентом 2 курсу на денній формі навчання, та буде навчатися по 30 червня 2022 року, вартість навчання згідно вищевказаного договору складає: за 2курс - 14 500 грн., 3курс - 15 900 грн., 4курс - 18 667 грн., загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 49 067 грн. Також посилалась на те, що дочка має постійні витрати на проїзд до місця навчання та до дому, харчування, одяг, різного роду приладдя для навчання, тощо, крім того донька має право на відпочинок, фізичний та духовний розвиток, що також потребує чималі грошові кошти, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатним, працює на морських судах, посада їй невідома. Посилаючись на те, що 06 липня 2020 року вона зверталась до Суворовського районного суду м. Одеси з аналогічною позовною заявою, однак не погодившись з роз`ясненнями судді, про те, що у даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про аліменти і їй необхідно переписати позовну заяву вона 22 квітня 2021 року подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, вважає, що саме з 06 липня 2020 року вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а тому має право на стягнення аліментів за минулий час. Враховуючи наведене просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 06 липня 2020 року і до закінчення навчання, до 30 червня 2022 року. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 06 липня 2020 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох річного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 , та проживає разом з позивачем ОСОБА_1 . Дочка сторін, ОСОБА_3 , є повнолітньою, але продовжує навчання в Одеській національній академії харчових технологій, є студентом 2 курсу на денній формі навчання, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 49 067 грн., у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач, будучи працездатною особою може надавати. Також суд прийняв до уваги звернення позивача 06 липня 2020 року до Суворовського районного суду м. Одеси із аналогічною позовною заявою на підставі якої було відкрито справу № 523/10038/20 та призначено до розгляду. У зв`язку із подачею позивачем заяви про залишення позовної заяви - без розгляду судом 22 квітня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду. Зазначивши, що вказані обставини відповідачем не спростовані, суд посилаючись на положення статей 198,199,200 СК України, а також на положення частин 1 та 2 статті 191 СК України суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Ухвалою Суворовського районного суду від 26 вересня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Коваленко К.О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи а також на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітків (доходу) щомісячно, починаючи з 03 червня 2021 року і до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2022 року. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на теперішній час існує спір, ініційований позивачем про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 також у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітків (доходів) щомісячно до 20 червня 2024 року. Отже позивач намагається стягнути з відповідача аліменти на утримання двох повнолітніх дітей у загальному розмірі 1/2 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно, що є максимально можливим розміром аліментів. Судом не було встановлено, що дочка дійсно потребує матеріальної допомоги. Також не встановлено наявність у відповідача можливості надання допомоги у визначеному судом розмірі. Присуджуючи аліменти за минулий час, з 06 липня 2020 року, суд не звернув уваги на те, що позивач не довела, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з нього, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Залишення позову без розгляду за заявою позивача не є підставою для присудження аліментів за минулий час. Визначаючи час завершення сплати аліментів, суд вийшов за межі позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вказавши, що доводи апеляційної скарги є надуманим, такими що не відповідають обставинам справи та висновків суду не спростовують. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12 вересня 2000 року Відділом реєстрації актів громадського стану Суворовської райадміністрації виконкому Одеської міськради зроблено актовий запис № 987 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстровано місце проживання її матері ОСОБА_1 , що підтверджується відмітками у паспортах. Згідно довідки №136/Ф8 від 17 червня 2020 року ОСОБА_3 є студентом ІІ курсу факультету ММіЛ Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ), денна форма навчання. Термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року. 08 серпня 2019 року між ОНАХТ та ОСОБА_3 укладено договір про надання освітніх послуг № 170/19, за умовами якого навчальний заклад зобов`язався за рахунок коштів замовника надати одержувачу освітню послугу, а саме навчання на денній формі, 2 курс, факультет ММіЛ з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року, ступень вищої освіти -бакалавр, за спеціальність - менеджмент. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 49067.00грн. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків,з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що після досягнення повноліття дочка сторін ОСОБА_3 продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , будучи працездатним, має можливість надавати таку допомогу, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітків (доходів) щомісячно. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, а також про те, що судом не встановлені потреба дочки у матеріальні допомозі та можливість надання відповідачем такої допомоги, висновків суду висновків суду, в частині визначення розміру аліментів, не спростовують. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані, згідно частини 2 цієї ж статті, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до положень частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними, згідно статті 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Судом установлено, що ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років та продовжувала навчання. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не потребує матеріальної допомоги, маючи дохід достатній для задоволення її життєвих потреб та оплату навчання, ОСОБА_2 а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному суду не надано. Також відповідачем не доведено у встановленому законом порядку наявності у нього, на час розгляду справи судом, зобов`язань щодо утримання інших осіб, зокрема щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Відповідач є працездатною особою. Вказуючи на те, що суд не врахував стан його здоров`я та матеріальне становище, а також не встановив можливість надання відповідачем надання ним матеріальної допомоги повнолітній дочці, ОСОБА_2 , а ні в суді першої інстанції, а ні при апеляційному перегляді справи, не надав жодного доказу щодо відсутності у нього можливості надання матеріальної допомоги внаслідок стану його здоров`я або скрутного матеріального становища. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , є моряком, що підтверджується копією посвідчення особи моряка, за фахом, згідно копії диплому та свідоцтва фахівця, моторист-матрос, на неодноразово в період часу з 01 січня 2018 року по час розгляду справи судом на тривалий час виїжджав за межі України, що підтверджується довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2022 року №91-7899/0/15-22 згідно якої ОСОБА_2 перетинав кордон України: 28 травня 2019 року (виїзд), 18 вересня 2019 року (в`їзд); 22 вересня 2020 року (виїзд); 12 березня 2021 року (в`їзд); 02 лютого 2022 року (виїзд). Вказані обставини у своїй сукупності підтверджують висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу у розмірі визначеному судом. Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення аліментів за минулий час. За загальним правилом, відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час, згідно частини 2 цієї ж статті, можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Обґрунтовуючи свої вимоги щодо присудження аліментів за минулий час позивачка посилалася на те, що вона 06 липня 2020 року зверталась до Суворовського районного суду м Одеси з аналогічним позовом, який з підстав визначених пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України був залишений без розгляду у зв`язку із поданням нею заяви про залишення позову без розгляду. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року у справі №523/10038/20 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року у справі №523/10038/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання залишено без розгляду. Зі змісту копії заяви від 22 квітня 2021 року у цивільній справі №523/10038/20, доданої до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 , в порядку пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, просила залишити без розгляду її позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Вказана заява обґрунтована непогодженням позивачки з роз`ясненнями суду щодо неправильності складання нею позовної заяви. Вказана заява свідчить про те, що позивач скористалась своїм процесуальним правом на залишення позову про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання посилаючись на непогодження з роз`ясненнями суду, що правовідносин, які виникли між сторонами, а не у зв`язку із ухиленням відповідача від сплати аліментів. За таких обставин підстави, визначені законом, для стягнення аліментів за минулий час відсутні. Стягуючи аліменти за минулий час суд першої інстанції на зазначені вище вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає за доцільне рішення суду в цій частині змінити, стягнувши аліменти, відповідно до вимог частини 1 статті 191 ЦПК України з дня пред`явлення цього позову, а саме з 03 червня 2021 року. Доводи апеляційної скарги що визначаючи час завершення періоду стягнення аліментів суд вийшов за межі позовних вимог не відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні відносини. Так, статтею 199 CК України чітко визначено, що на батьків покладений обов`язок утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років. Зазначення у позовній заяві конкретної дати закінчення навчання, у даному випадку не можна вважати виходом за межі позовних вимог, оскільки дата закінчення навчання може бути змінена. Отже, суд, з дотриманням вимог статті 199 СК України, визначив строк стягнення аліментів до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 статті 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід змінити, зазначивши, що аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 присуджуються починаючи з 03 червня 2021 року. В решті рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу адвоката Коваленко Катерини Олександрівни подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року в частині визначення часу початку стягнення аліментів змінити вважати датою початку стягнення аліментів 03 червня 2021 року. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. А. Приходько Судді: В.О. Бездрабко Г. В. Семиженко