Постанова Одеський апеляційний суд № 523/12736/19

Номер провадження: 22-ц/813/1563/21 Номер справи місцевого суду: 523/12736/19 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ВСТАНОВИВ: 12 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вона вказувала на те, що донька навчається в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», на денній формі навчання, на контрактній основі, знаходиться на утриманні позивача, тоді як відповідач матеріальної допомоги не надає. В судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити. Також зазначила, що визначаючи розмір аліментів вона виходила з того, що через навчання донька не має можливості працювати, тому потребує матеріального забезпечення в харчуванні, одязі, оплаті вартості проїзду. Їй важко самій забезпечувати доньку, оплачувати вартість навчання. Крім того, вона вказувала на те, що працює лаборантом в КУ «Дитяча обласна лікарня» і її дохід складає 3400 грн. на місяць, також несе витрати по оплаті комунальних послуг, тому коштів не вистачає. Відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що не має можливості матеріально забезпечувати доньку, оскільки його дохід від підприємницької діяльності, роздрібна торгівля промисловими товарами, не приносить великих доходів, в місяць він отримує близько 3000-4000 грн.. Крім того, в нього є зобов`язання по оплаті вартості комунальних послуг. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. починаючи з 12 серпня 2019 року до 31 грудня 2022 року. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не може надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_3 , оскільки знаходиться у важкому матеріальному становищі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 28 липня 2021 року. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в резолютивній частині. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 20.03.2001р. відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції м. Одеси (а.с.3). Відповідно до положень ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Згідно статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно довідки №63 від 20.12.2018р., виданої Державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, на контрактній основі, термін навчання з 01.09.2018 р. по 31.12.2022 р. (а.с. 3). Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається на денній формі навчання на контрактній основі у вищому навчальному закладі. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Доводи відповідача про наявність у нього витрат на комунальні послуги та нестабільний дохід суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки донька потребує матеріального забезпечення у зв`язку із навчанням, а розмір аліментів в 1000 грн. не буде порушувати його прав. Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Нормами ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Таким чином, враховуючи вказану норму суд першої інстанції вірно вважав за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне. Вирішуючи спірне питання, суд апеляційної інстанції виходить з того, що за умовами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно до ст. 182 СК України , при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Як визначено ст. 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, зокрема обов`язком батьків є матеріальне утримання дітей. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання. Повнолітня донька ОСОБА_4 продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, знаходиться на утриманні лише матері, а батьки мають рівні обов`язки щодо її утримання у зв`язку з навчанням до досягнення нею 23 років. Крім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи правними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, однак підлягає зміні у резолютивній частині з огляду на наступне. Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що резолютивну частину необхідно змінити в частині стягнення і викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Одеси, інн: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у розмірі починаючи з 12.08.2019 року та до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ». У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року змінити в резолютивній частині щодо стягнення і викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Одеси, інн: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у розмірі починаючи з 12.08.2019 року та до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 28 липня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк