Постанова Одеський апеляційний суд № 501/1452/25

Номер провадження: 22-ц/813/3175/26 Справа № 501/1452/25 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., при секретарі: Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмолович Олексій Євгенович, на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, - В С Т А Н О В И В: 07 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чайка В.О. звернувся до суду з позовом в якому просить стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання: - повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 8 000 грн; - неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частики заробітку (доходу) платника аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі та у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з позивачкою з 12 грудня 2024 року відповідач повністю відсторонився від виховання дітей. Позивачка стверджує, що відповідач має значні доходи оскільки працював та може працювати надалі електромеханіком на суднах далекого плавання та отримувати високий заробіток. Окрім того, відповідач інших дітей не має. Донька ОСОБА_4 навчається на платній основі в Національному університеті «Одеська юридична академія», вартість навчання складає 40 100 грн на рік. Навчання оплачує позивачка, малолітнього сина ОСОБА_5 також утримує позивачка. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ярмолович О.Є. надав відзив на позовну заяву в якому вказав, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково на утримання ОСОБА_3 згоден сплачувати аліменти у розмірі 1 600 грн та на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу). Відзив мотивує тим, що твердження позивачки про те, що відповідач відмовився плати за навчання доньки ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки оплату освітніх послуг за 2024-2025 навчальний рік здійснено подружжям у період шлюбу за спільні кошти. Розрахунок позивача, відповідно до якого мінімальні витрати на доньку щомісячно складають 11 870 грн є безпідставними. Керуючись ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» ст. 199, 200,201 СК України вважає, що так як обидва батьки зобов`язані утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, з урахуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3 028 грн відповідач вважає, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі на повнолітню дочку має становити 1600 грн, що відповідає 50% прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Щодо стягнення аліментів на утримання малолітнього сина, то зазначає, що позивачкою недоведено ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків. Відповідач є інвалідом третьої групи довічно, його мати - ОСОБА_7 хворіє, перенесла декілька операцій, відповідач їй постійно допомагає матеріально. Вважає, що розмір аліментів у часті від заробітку (доходу) на сина має становити 1/6 частину заробітку (доходу). У відповіді на відзив представник позивачки - адвокат Чайка В.О. вказав, що наявна у відповідача ОСОБА_1 третя група інвалідності є робочою групою. Відповідач не надав доказів того, що він здійснює витрати на лікуванні матері. Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн, починаючи з 07.03.2025 та до закінчення навчання але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмолович О.Я. звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 4 000 гривень - змінити на 1 600 гривень, в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача - змінити на 1/6 частини, посилаючись на порушення судом вимог права. В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету Електронного суду та рекомендовані повідомлення про направлення судової повістки-повідомлення (а.с. 202-207) 12 березня 2026 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Чайки В.О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. 17 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Ярмолович О.Я. надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Згідно статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно частин 1-2 статті 27 Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. У частині 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Статтею ст. 181 СК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. ОСОБА_3 навчається в Національному університеті «Одеська юридична академія» на платній основі, що підтверджується довідкою від 11.09.2024 та договором про надання платної освітньої послуги для підготовки. Вартість навчання складає 40 100 грн за навчальний рік. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності - третя група. Стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_9 навчається, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей, аліменти у розмірі 1 600 грн, які визнає відповідач очевидно є замалим та недостатніми для задоволення необхідних потреб дитини, тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання доньки у розмірі 4 000 грн, що буде відповідати інтересам дитини. Стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції врахував обов`язок обох батьків утримувати дитину, потреби неповнолітньої дитини, відсутність на утриманні у відповідача непрацездатних батьків. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд перевіривши доводи позивачки та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував на підставі яких доказів дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 саме у розмірі 4 000 гривень, оскільки відповідач не працює, будь-яких доказів отримання відповідачем доходів позивачем до суду першої інстанції не надано. Тому, враховуючи, що обоє батьків зобов`язані утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, з урахування прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3 028 гривень, відповідач, вважає, що розмір аліментів у твердій грошові сумі на повнолітню дочку має становити 1 600 гривень, що відповідає 50% прожиткового мінімуму на одну працездатну особу замість 4 000 гривень, визначених судом першої інстанції. Щодо даних тверджень апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне. Статтею 199 СК України визначено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Так, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Так, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 є студенткою денного відділення факультету судового та міжнародного права в Національному університеті «Одеська юридична академія». Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки бакалавра №13810350-2024 від 22.08.2024, ОСОБА_3 навчається в Національному університеті «Одеська юридична академія» на платній основі, вартість навчання складає 40 100 грн за один навчальний рік (а.с. 14-15). Апеляційним судом також враховується, що ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю в м. Чорноморську, а тому має витрати на проїзд до навчального закладу, який територіально знаходиться в м. Одесі. Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов`язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. Таким чином, стягуючи з відповідача аліменти на утримання його повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 4 000 гривень, судом першої інстанції враховано матеріальне становище відповідача, його працездатний вік. Колегія суддів зазначає, що той факт, що відповідач ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та має третю групу інвалідності є підставою для зменшення розміру заявленого позивачкою до стягнення аліментів, проте не спростовує обов`язку надавати допомогу. Неможливість працевлаштування на повний день, матеріальні витрати на житлово-побутові потреби, їжу, одяг, придбання навчального матеріалу, проїзд, інтернет, зв`язок та вартість навчання утворюють потребу дитини в утриманні. Тому, з урахуванням рівності батьківського обов`язку щодо утримання дитини, присуджений розмір аліментів 4 000 гривень забезпечить належне утримання повнолітньої дочки під час її навчання. Окрім того, в апеляційній скарзі також зазначено, що при визначені розміру аліментів на малолітнього сина ОСОБА_5 , суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність на утриманні у відповідача непрацездатної матері, не взяв до уваги стан здоров`я відповідача, оскільки відповідач є інвалідом третьої групи, не врахував матеріальне становище відповідача, оскільки відповідач не отримує доходів та не врахував наявність у відповідача старшої повнолітньої дочки ОСОБА_4 , що суперечить ч. 1 ст. 182 СК України. З урахування вказаних обставин, відповідач вважає, що розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) на малолітнього сина ОСОБА_5 має становити 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, замість 1/4 частини, визначеної судом першої інстанції. Щодо даних тверджень апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд зазначає, що відповідач стверджуючи, що він постійно надає своїй матері матеріальну допомогу необхідну для лікування, проведення операції та реабілітації після проведення операції, однак на підтвердження зазначеного не наданого жодного доказу. Надані ОСОБА_1 документи щодо стану здоров`я його матері та встановлені діагнози, не підтверджують, що відповідач надає матері матеріальну допомогу та саме він покриває її витрати на лікування. Вимогами Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки зобов`язані забезпечити достатній та гармонійний розвиток дитини в межах своїх можливостей, а не в розмірі аліментів, який дорівнює законодавчо визначеному їх мінімуму. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Доводи відповідача про відсутність офіційного працевлаштування як підставу для зменшення розміру аліментів апеляційний суд відхиляє, оскільки обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину є безумовним і не залежить від наявності роботи. Відповідач є особою працездатного віку, доказів неможливості отримання доходу не надано, а тому суд виходить із необхідності забезпечення належного рівня утримання дитини та пріоритету її інтересів. Свідоме не працевлаштування не може погіршувати становище дитини. Згідно з положеннями Сімейний кодекс України, обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним і не залежить від працевлаштування. ОСОБА_10 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідатиме інтересам дитини, є достатніми для забезпечення гармонійного її розвитку, необхідного для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивачки, та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого та висновку про часткове задоволення позовних вимог, та визначив розмір аліментів передусім з урахуванням інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю переважають над інтересами батьків. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмолович Олексій Євгенович залишити без задоволення. Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 30 березня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда