Рішення КАС ВС № 9901/60/19

РІШЕННЯ Іменем України 24 листопада 2020 року м. Київ справа №9901/60/19 адміністративне провадження №П/9901/60/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г., Чиркіна С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/60/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач) в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 27 грудня 2018 року про результати іспиту як частини оголошеного 02 серпня 2018 року Конкурсу до Вищого антикорупційного суду щодо визнання ОСОБА_1 таким, що припинив участь у вказаному конкурсі (далі - спірне рішення); - зобов`язати Комісію усунути зазначені порушення та уможливити належне кваліфікаційне оцінювання особи як кандидата у Конкурсі; - зобов`язати Комісію визнати положення Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, із змінами та доповненнями, внесеними рішенням ВККС від 02 жовтня 2018 року № 210/зп-18, далі - Порядок №144/зп-16) в частині визначення мінімально допустимого балу та квот, внесеними за рішенням Комісії №210/зп-18 такими, що суперечать вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та зобов`язати Комісію привести їх у відповідність до закону; - зобов`язати відповідача усунути порушення щодо оприлюднення результатів оцінювання, зокрема зобов`язати Комісію виконати вимоги статті 8 Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2447-VIII) на кожному етапі кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАС) та під час оцінювання результатів такого кваліфікаційного оцінювання забезпечувати відео- та аудіо- фіксацію і трансляцію у режимі реального часу на офіційному веб-сайті Комісії; - зобов`язати Комісію переглянути рішення щодо результатів практичного завдання ОСОБА_1 за участю Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) і без конфлікту інтересів (в частині осіб, які проводили таке оцінювання), повідомити мене завчасно із дотриманням вимог законодавства щодо прозорості, публічності та анонімності. Забезпечити перегляд у строки, які б уможливили участь у конкурсі в разі зміни результату. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. В обґрунтуванні позову ОСОБА_1 зазначає, що Комісія допустила порушення Порядку проведення іспиту, його оцінювання й загалом провела конкурс з порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення його прав, як учасника такого конкурсу, призводить до створення Вищого антикорупційного суду, який не стає судом, встановленим законом.

3. Позивач вважає, що встановлений відповідачем мінімальний бал і квота щодо кількості осіб, які допускаються до наступного етапу, не узгоджуються з вимогами Закону №1402-VIII, яким вже встановлено такі показники.

4. На думку позивача, зміна істотних умов проведення конкурсу з порушенням положень законодавства могли спричинити або спричинили усунення його з конкурсу, оскільки це впливало на оцінювання результатів іспиту, а запроваджені квоти унеможливили подальшу участь в конкурсі.

5. Також, позивач посилається на те, що Комісія порушила приписи статті 1152 Цивільного кодексу України, за змістом якої зміна умов конкурсу після його початку не допускається.

6. Крім того, ОСОБА_1 стверджує про порушення Комісією етапності проведення конкурсу, оскільки 30 листопада 2018 року було оголошено про проведення психологічного тестування та опубліковано графік його проходження, що є частиною чергового етапу конкурсу і неучасть у ньому зумовлює дискваліфікацію кандидата.

7. В цьому аспекті позивач звертає увагу на приписи пункту статті 85 Закону №1402-VIII і Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18, далі - Положення № 143/зп-16), якими встановлено принцип етапності конкурсу, який полягає у тому, що за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія повинна прийняти рішення щодо допуску до іншого етапу такого оцінювання. При цьому, позивач зауважує, що результати психологічного тестування не були враховані при проходженні ним конкурсу і про них не було повідомлено.

8. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 також вказує на порушення Комісією принципів прозорості та публічності проведення конкурсу, що, на думку позивача, втілилося у порушенні положень ст. 84 Закону №1402-VIII і ст. 8 Закону №2447-VIII, всупереч положень яких відповідач не забезпечив прозоре та публічне, у присутності кандидата на посаду, який оцінюється, і з його повідомленням, проведення конкурсу і результатів його оцінювання, не здійснив відео- та аудіо- фіксацію і трансляцію у режимі реального часу на офіційному веб-сайті Комісії і не повідомив про неї заявника. Крім того не оприлюднив оцінку не пізніше наступного дня після її встановлення і такий день можна встановити лише в судовому порядку.

9. Окрім цього, ОСОБА_1 наводить мотиви про те, що Комісією не дотримано принципів юридичної визначеності та об`єктивності, оскільки Положення №143/зп-16 і Порядок проведення іспиту місять різну кількість критеріїв оцінки і цими актами не встановлено шкали оцінювання за кожним із таких критеріїв. Поряд із цим позивач констатує порушення відповідачем пункту 34 вказаного Положення, оскільки йому не надано вмотивованого рішення з балами щодо оцінювання по кожному з відповідних критеріїв.

10. На переконання позивача низька оцінка його практичного завдання породжує сумніви у її об`єктивності, зумовлює необхідність порівняння з іншими роботами, які оцінені так само або вищим балом, оскільки шаблон відповідей оприлюднений не був.

11. Наостанок, у позовній заяві вказано про бездіяльність Комісії щодо перегляду результатів виконаного позивачем практичного завдання, оскільки подана ним до Комісії заява від 03 січня 2019 року на момент звернення до суду з цим позовом так і не була розглянута, що унеможливлює подальшу участь у конкурсі, навіть за умови перегляду таких результатів на користь кандидата. Водночас позивач вважає, що у такому перегляді з метою сприяння добросовісності та безсторонності повинна брати участь Громадська рада міжнародних експертів, яка має повноваження оцінювати й компетентність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.

12. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у її задоволенні, оскільки вважає, що спірне рішення комісії прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з дотриманням процедури та встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріїв.

13. Відповідач звертає увагу й на те, що зміст позовної заяви, в обсязі доданих до неї доказів, не дає підстав стверджувати про наявність реального порушення з боку Комісії будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , настання для нього негативних наслідків в результаті вчинених ВККС дій під час проведення конкурсу і прийняття нею спірного рішення.

14. Зокрема, Комісія вказує на те, що загальна кількість отриманих позивачем балів за результатами іспиту в цілому під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу становила 109 балів, тобто такий показник є меншим за мінімально допустимий бал іспиту, а відтак ВККС правомірною не допустила ОСОБА_1 до наступного етапу конкурсу.

15. Заперечуючи проти доводів позовної заяви щодо порушення Комісією принципу прозорості, остання зазначає, що згідно з розділом V Порядку №144/зп-16 перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки членами Комісії здійснюється з використанням спеціального програмного комплексу. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів.

16. Відповідач наголошує на тому, що ні Законами №1402-VIII і №2447-VIII, ні підзаконними нормативно - правовими актами, якими керується Комісія у своїй діяльності, не передбачено присутність учасників іспиту та заінтересованих осіб під час перевірки та встановлення результатів практичного завдання.

17. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Комісії здійснити перегляд результатів виконаного позивачем практичного завдання з залученням ГРМЕ, відповідач наводить контраргументи про те, що остання, в силу вимог законодавства, не наділена такими повноваженнями, а висновки щодо наявності вказаної можливості, засновані на суб`єктивному і помилковому, на думку ВККС, розумінні заявником норм Закону №2447-VIII.

18. Комісія, також наполягає на тому, що встановлення Порядком №144/зп-16 мінімального допустимого балу анонімного письмового тестування, практичного завдання та іспиту в цілому, не суперечить положенням Конституції України, Законів №1402-VIII і №2447-VIII, або будь-яких інших актів національного законодавства, міжнародного права й знаходиться у площині визначених законодавством повноважень ВККС, з огляду на що, вважає вимоги позовної заяви необґрунтованими.

19. Відповідач спростовує посилання позивача но статтю 1152 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, зокрема, Законів №1402-VIII і №2447-VIII, Порядку №144/зп-16 і Положення №143/зп-16.

20. Поряд із цим, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про допущену ВККС, на думку останнього, бездіяльність щодо розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд результатів оцінювання, посилаючись на відсутність у неї реальної можливості розгляду цього питання через наявність значного завантаження Комісії, на яку законодавством, окрім іншого, покладено обов`язок проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, організації та проведення конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду, проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, внесення рекомендацій для переведення суддів, проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів вищих спеціалізованих судів. ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. Зазначена позовна заява надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01 лютого 2019 року і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Гімона М. М., Мороз Л. Л., Коваленко Н. В.

22. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний з дня вручення копії ухвали строк для усунення виявлених судом недоліків. 25 лютого 2019 року недоліки позовної заяви були усунуті.

23. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 березня 2019 року о 17:00 годині. 24. 18 березня 2019 року ВККС направила на адресу Верховного Суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . 25. 18 березня 2019 року у судове засідання позивач не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 15 квітня 2019 року на 16:00 годину. 26. 15 квітня 2019 року у судовому засідання причину неявки позивача визнано неповажною, розгляд справи відкладено на 10 червня 2019 року на 11:00.

27. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), що унеможливлює його участь у розгляді позовних заяв, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 травня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді - доповідача) Стеценка С. Г., суддів Саприкіної І. В., Коваленко Н. В., Єзерова А. А., Тацій Л. В.

28. Розгляд справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва), у зв`язку з клопотаннями позивача про неможливість участі у судових засіданнях (через відсутність залізничних квитків для прибуття до Києва і неможливість їх придбання, через сімейні обставини, за станом здоров`я та інше) та заміну суддів у цій справі (у зв`язку з відпустками, відставкою судді). 29. 16 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

30. В судовому засіданні 16 листопада 2020 року, керуючись принципом «належного урядування» (який зобов`язує державу діяти в належний спосіб щодо створення та функціонування відповідних державних інституцій), котрий неодноразово застосовувався у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, Суд прийняв рішення розглядати справу у відсутності представника відповідача, який в належний спосіб реалізував свої повноваження, сформулювавши правову позицію у даній справі, подавши до Верховного Суду відзив на позовну заяву та надавши пояснення у судовому засіданні 07 жовтня 2019 року. Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України (якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта) колегія суддів ухвалила продовжити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження. IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН 31. 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з заявою про проведення кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати ВАС за спеціальною процедурою як особа, яка відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №2447-VIII та надав документи, визначені п. 2-13 ч. 1 ст. 71 Закону №1402-VIII.

32. Рішенням Комісії від 26 жовтня 2018 року № 238/вс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає вимогам до кандидатів на посади суддів ВАС та Апеляційної палати ВАС, вирішено допустити останнього до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі. 33. 12 листопада 2018 року були проведені анонімні письмові тестування як складові іспитів під час кваліфікаційного оцінювання у межах оголошених Комісією 02 серпня 2018 року конкурсів на зайняття вакантних посад суддів ВАС та Апеляційної палати ВАС.

34. З урахуванням встановленого п. 14 Порядку № 144/зп-16 мінімально допустимого балу анонімного письмового тестування, практичного завдання, який становить 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту, зважаючи, що рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал, приймаючи до уваги приписи п. 16, 17 цього ж Порядку, мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування склав 54 бала з 90 можливих, а практичного завдання 72 бала з 120 можливих балів, а загалом за результатами іспиту 126 балів.

35. Позивач, за результатами першої стадії іспиту анонімного письмового тестування набрав 73,5 балів та на підставі рішення Комісії від 13 листопада 2018 року № 256/зп-18 був допущений до виконання практичного завдання в межах іспиту.

36. Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 230/зп-18 виконання практичного завдання під час іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати ВАС було призначено на 14 листопада 2018 року.

37. За результатами виконаного позивачем 14 листопада 2018 року практичного завдання ОСОБА_1 набрав 35,5 балів, а загальна кількість отриманих ним балів за результатами іспиту в цілому під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу становила 109 балів.

38. Оскільки кількість балів, отриманих позивачем за результатами іспиту склала 109 балів, тобто менше за мінімально допустимий бал іспиту, оспорюваним рішенням комісії ОСОБА_1 відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано його таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Апеляційній палаті ВАС.

39. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Спірні у цій справі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами №1402-VIII та №2447-VIII, Порядком №144/зп-16, Положенням №143/зп-16.

42. Засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності визначає Закон №2447-VIII, частиною першою статті 1 якого встановлено, що ВАС є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України.

43. Пунктом 3 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №2447-VIII передбачено, що протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом: 1) формується Вищий антикорупційний суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом; 2) оголошується та відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та цього Закону проводиться конкурс на посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та на посади інших суддів Вищого антикорупційного суду, за результатами проведеного конкурсу призначаються судді Вищого антикорупційного суду.

44. Питання, пов`язані з конкурсом на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду унормовано, зокрема, статтею 8 Закону №2447-VIII.

45. За приписами вказаної правової норми Закону №2447-VIII конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням передбачених цією статтею особливостей. З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України крім документів, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», також документи, які підтверджують дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, а також заяву про відсутність обставин, зазначених у частині четвертій статті 7 цього Закону. З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється Громадська рада міжнародних експертів. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на час діяльності Громадської ради міжнародних експертів не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання. На кожному етапі кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду та під час оцінювання результатів такого кваліфікаційного оцінювання секретаріатом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідних засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а Громадської ради міжнародних експертів - на офіційному веб-сайті Державної судової адміністрації України (частини перша, третя, четверта, сьома вказаної статті).

46. Вимоги до судді ВАС встановлені й статтею 33 Закону №1402-VIII, згідно з положеннями частини другої якої суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

47. В свою чергу, статтею 79 Закону №1402-VIII врегульовано питання проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, частинами першою - четвертою, сьомою, одинадцятою, дванадцятою, шістнадцятою якої встановлено таке. Конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

48. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

49. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.

50. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

51. Заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді подаються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у встановлений Комісією строк.

52. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

53. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом.

54. Критерії визначення переможця конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду визначаються законом.

55. Завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання вказані у статті 83 Закону №1402-VIII, згідно з приписами частин першої - третьої, пункту 2 частини четвертої, п`ятої якої, кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

56. В той же час, проведення кваліфікаційного оцінювання здійснюється, зокрема, відповідно до статті 84 Закону №1402-VIII, згідно з якою Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом трьох місяців з дня надходження відповідної письмової заяви ухвалює рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення чи інших випадків, визначених законом.

57. За результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.

58. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді (кандидата на посаду судді), який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування (частини перша, друга, четверта статті 84 Закону №1402-VIII).

59. За приписами частин першої, другої, десятої статті 85 Закону №1402-VIII Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

60. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

61. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

62. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

63. Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

64. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

65. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

66. За правилами статті 88 Закону №1402-VIII вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

67. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

68. На виконання наведених норм Закону №1402-VIII Комісією затверджено Порядок №144/зп-16, яким визначено процедуру проведення іспиту та методику встановлення його результатів у межах кваліфікаційного оцінювання відповідно до цього Закону, а також Положення №143/зп-16, що визначає порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

69. Пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 13 розділу І, пунктом 14 розділу ІІ, пунктом І розділу ІІІ, пунктом 2 розділу IV, пунктами 9-20 розділу V визначено наступне.

70. Іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту).

71. Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності.

72. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання. Іспит проводиться з урахуванням інстанційності та спеціалізації відповідного суду.

73. Іспит під час кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) вищих спеціалізованих судів (Вищий суд з питань інтелектуальної власності, Вищий антикорупційний суд) проводиться за спеціалізацією з розгляду справ, які належать до їх юрисдикції відповідно до процесуального закону.

74. Практичне завдання виконується шляхом підготовки учасником іспиту модельного рішення суду та/або продовження викладення запропонованого модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи відповідно до процесуального законодавства, чинного на момент його виконання.

75. Об`єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов доступу до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо.

76. Організація та проведення іспиту складається з таких етапів: 1) розроблення та затвердження програми іспиту і таксономічної характеристики анонімного письмового тестування для кваліфікаційного оцінювання суддів та/або кандидатів на посаду судді суду відповідного рівня та спеціалізації (далі - Програма іспиту і Таксономічна характеристика відповідно); 2) розроблення тестових запитань і модельних судових справ відповідно до Програми іспиту та Таксономічної характеристики; 3) організаційна підготовка проведення іспиту; 4) складення та визначення результатів анонімного письмового тестування; 5) виконання та визначення результатів практичного завдання; 6) вирішення питання встановлення мінімально допустимого бала; 7) встановлення та оприлюднення загальних результатів іспиту.

77. Відеофіксація іспиту здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів.

78. Перед початком виконання практичного завдання уповноважені представники ознайомлюють учасника (учасників) іспиту із порядком його виконання. Перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання.

79. Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки членами Комісії здійснюється з використанням спеціального програмного комплексу.

80. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів.

81. Результати виконаного учасником іспиту практичного завдання встановлюються членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5.

82. Результати виконання практичного завдання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення.

83. Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання та іспиту визначається на основі рейтингу учасників з урахуванням кількості посад суддів, на які оголошено конкурс. Мінімально допустимі бали встановлюються Комісією до початку іспиту.

84. Рейтинг стадій іспиту (анонімного письмового тестування, практичного завдання) та іспиту формується відповідно до кількості набраних учасниками балів (від більшого до меншого), де кожному учаснику визначається окрема позиція.

85. За результатами складання анонімного письмового тестування до виконання практичного завдання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал у кількості, яка є вчетверо більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс.

86. Учасники, які не набрали мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування, визнаються такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, незалежно від результату другої стадії іспиту (за наявності), і припиняють участь у конкурсі.

87. Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання становить 60 відсотків від максимально можливого бала за відповідну стадію іспиту, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимого бала.

88. Мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання визначається для цілей визначення мінімально допустимого бала іспиту.

89. До другого етапу кваліфікаційного оцінювання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал іспиту (у разі набрання мінімально допустимого і більшого бала анонімного письмового тестування) у кількості, що є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс, за умови набрання мінімально допустимого бала і більшого бала за іспит.

90. Мінімально допустимий бал іспиту є сумою мінімально допустимих балів його стадій і становить 60 відсотків від максимально можливого бала за іспит, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал іспиту.

91. Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання встановлюється окремо для кожного іспиту.

92. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування, становить 90 балів.

93. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами виконання практичного завдання, - 120 балів.

94. Загальним результатом складення іспиту є сума балів, отриманих учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

95. Після закінчення перевірки усіх бланків відповідей та зошитів для виконання практичних завдань встановлюються та персоніфікуються загальні результати іспиту.

96. Загальні результати іспиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення.

97. Оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії підлягають персоніфіковані результати тих учасників іспиту, які за результатами анонімного письмового тестування та практичного завдання отримали мінімально допустимі бали.

98. Також, пунктами 1, 2, 4, 5, 6 розділу І, пунктом 1 глави 1, підпунктом 1.2 пункту 1, пунктом 3 глави 2, пунктом 2 глави 3, пунктами 1-6, 9 глави 2 розділу ІІ, пунктом 14, підпунктом 33.1, пунктами 34, 36, 40 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

99. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

100. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту.

101. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

102. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

103. Відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні.

104. Показники, передбачені підпунктами 1.1 та 1.2 цієї глави, оцінюються (встановлюються) за правилами, наведеними главою 2 цього Положення для кваліфікаційного оцінювання судді.

105. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється (встановлюється) шляхом перевірки: вміння визначати, оцінювати та описувати обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, зокрема, за наявності у модельній справі обставин, встановлених іншими судами, та їх висновків. Вміння визначати, застосовувати та наводити норми права, що регулюють відносини, які є предметом модельної справи. Вміння аналізувати і застосовувати правові позиції судів вищих інстанцій, зокрема, надавати висновки щодо застосування судами попередніх інстанцій правових позицій судів вищих інстанцій за наявності у модельній справі відповідних матеріалів. Вміння аналізувати і застосовувати практику ЄСПЛ, рішення міжнародних судових установ та/або міжнародних організацій, які підлягають застосуванню в Україні. Вміння аналізувати і робити висновки щодо відповідності (невідповідності) законодавству рішень судів попередніх інстанцій та наводити мотиви цих висновків за наявності у модельній справі відповідних матеріалів. Вміння чітко та повно викладати резолютивну частину судового рішення відповідно до визначених процесуальним законом вимог з урахуванням обраного вирішення справи по суті відповідно до матеріалів модельної справи. Вміння формулювати узагальнену правову позицію для відповідної категорії справ на підставі рішення у модельній справі (якщо модельна справа містить необхідні для цього матеріали). Вміння викладати текст процесуального документа в офіційно-діловому стилі літературної мови чітко, зрозуміло, грамотно. Дотримання стилістики та структури судового рішення. Дотримання правил орфографії та пунктуації. Інші уміння та навички.

106. Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

107. Встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

108. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

109. Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.

110. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.

111. Оцінювання критерію професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких, зокрема, рівень знань у сфері права - 90 балів, рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів.

112. Мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.

113. Мінімально допустимий бал визначається для: Анонімного письмового тестування; Виконання практичного завдання; Іспиту.

114. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів.

115. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту.

116. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

117. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

118. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

119. Іспит проводиться з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

120. Іспит складається з двох стадій: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання.

121. Рішення про черговість стадій проведення іспиту ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першою стадією іспиту є складення анонімного письмового тестування.

122. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості стадій складення іспиту порядок допуску до наступної стадії та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.

123. Для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень: визначає мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання; 2) затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання; 3) визначає мінімально допустимий бал іспиту та затверджує його результати.

124. У разі недопуску судді (кандидата на посаду судді) до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання за результатами попереднього етапу Комісія може ухвалити рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у випадку проведення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

125. Рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

126. У вступній частині зазначаються: 1) дата, час та місце ухвалення рішення, його номер; 2) прізвища та ініціали членів Комісії, які брали участь в ухваленні рішення; 3) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), якого оцінено; 4) найменування суду, в якому суддя, якого оцінено, здійснює правосуддя.

127. В описовій частині рішення зазначаються: 1) підстави призначення кваліфікаційного оцінювання; 2) стислий опис його проведення.

128. У мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення.

129. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

130. Рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом.

131. Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене з підстав, передбачених статтями 88 та 101 Закону № 1402-VIII.

132. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

133. Повноваження Комісії визначає стаття 93 Закону №1402-VIII, до яких, за змістом вказаної правової норми, зокрема, належать: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та прийом кваліфікаційного іспиту; затвердження форми і змісту заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядку складення відбіркового іспиту та методики оцінювання його результатів, порядку проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, порядку формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді); проведення кваліфікаційного оцінювання.

134. Окрім цього, відповідно до наведених вище приписів Порядку №144/зп-16 і Положення №143/зп-16 ВККС наділена повноваженнями до початку іспиту вирішувати питання встановлення мінімально допустимого бала, зокрема, практичного завдання та іспиту на основі рейтингу учасників за критеріальним методом, з урахуванням кількості посад суддів, на які оголошено конкурс.

135. Водночас, у відповідності до пункту 14 розділу V Порядку №144/зп-16 мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування, практичного завдання та іспиту становить 60 відсотків від максимально можливого бала, якщо рішенням Комісії не встановлено більший мінімально допустимий бал.

136. У даному випадку, іншого мінімально допустимого балу, ніж той, що визначений Порядком №144/зп-16, Комісією не встановлювався.

137. Позивач вважає, що встановлення пунктом 14 розділу V Порядку №144/зп-16 мінімального балу і квот щодо кількості осіб, які допускаються до наступного етапу, не узгоджуються з вимогами Закону №1402-VIII, яким вже встановлено такі показники.

138. Надаючи оцінку таким твердженням ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що питання відповідності приписам законодавства вказаного вище пункту Порядку №144/зп-16 вже було предметом судового розгляду у Верховному Суді (справа № 9901/864/18), який за наслідками вирішення цього спору прийняв постанову від 18 квітня 2019 року, якою відмовив у задоволенні позову.

139. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що оскаржуваний позивачем пункт 14 розділу V Порядку №144/зп-16 містить конкретні характеристики понять мінімально допустимого балу, рейтингу результатів іспиту, чітко визначають критерії допуску учасників кваліфікаційного оцінювання до наступних етапів його проведення. Положення цього пункту є зрозумілими, точними і передбачуваними та узгоджуються з положеннями Закону №1402-VIII.

140. Не спростовують наведений висновок Верховного Суду й аргументи, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві, оскільки встановлення мінімально допустимого балу і кількості кандидатів, які допускаються до наступного етапу конкурсу, випливає з повноважень ВККС, визначених статтею 79 Закону №1402-VIII й вказаному акту законодавства, як зазначено вище, не суперечить.

141. В контексті сказаного, колегія суддів зауважує, що, у даному випадку, як вбачається зі змісту спірного рішення, позивачу відмовлено у допуску до другого етапу конкурсу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» саме з підстави того, що ОСОБА_1 набрав суму балів, яка є меншою за мінімально допустимі бали, отримані за результатом іспиту, й застосування відповідачем квот, передбачених пунктом 14 розділу V Порядку №144/зп-16, жодним чином не вплинуло на його подальшу участь в конкурсі, оскільки кількість учасників, яка є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс склала 36, при цьому кількість осіб, які набрали мінімально допустимий бал становила 32 учасника, а позиція в рейтингу ОСОБА_1 , відповідно до отриманої ним суми балів є 44-ю.

142. Колегія суддів звертає увагу і на те, що саме за Комісією законодавцем визначено повноваження, зокрема, щодо кваліфікаційного оцінювання суддів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, в тому числі Апеляційної палати ВАС, встановлення порядку його проведення та методології оцінювання результатів іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання й вказані вище повноваження ВККС за своєю правовою природою є дискреційними та належать до її виключної компетенції як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України.

143. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11 березня 1980 року).

144. Також, пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

145. Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

146. Разом з тим, зміст покладеного в основу спірного рішення Комісії нормативу полягає в тому, що кандидат на посаду судді, який не володіє мінімальними навичками щодо кожного з етапів іспиту, вважається таким, що не склав іспит. Неможливо ефективно здійснювати правосуддя, у разі не підтвердження необхідного мінімуму практичних навичок по застосуванню теоретичних знань.

147. Отже, визначення мінімально допустимих та максимально можливих балів за кожен з етапів іспиту окремо та за іспит в цілому у процедурі кваліфікаційного оцінювання на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати ВАС, а також встановлення методики визначення того, чи складено іспит, зокрема, шляхом визначення відсоткових співвідношень мінімально необхідних кількостей балів за кожен з етапів іспиту віднесено до виключної компетенції Комісії в силу наведених вище законодавчих приписів.

148. Аналізуючи зміст спірного рішення Комісії, Суд зазначає, що у ньому наведені як підстави, так і мотиви його прийняття. Зокрема, зі змісту рішення вбачається, що позивачу відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у зв`язку з набранням ним за результатом іспиту (за анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання) суми балів (109), яка є меншою за мінімальний допустимий бал іспиту - 126 балів, зайняттям позивачем 44-ї позиції у рейтингу результатів іспиту, в той час як допущено 32 учасника, які займають вищі позиції у рейтингу результатів іспиту з урахуванням суми балів за тестування та практичне завдання.

149. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 9901/948/18 та постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 9901/47/19, від 13 травня 2019 року у справі № 9901/90/19 та від 04 листопада 2019 року у справі № 9901/948/18.

150. Необґрунтованими та безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що Комісія не має права встановлювати новий критерій успішного складання кваліфікаційного іспиту (рішенням Комісії від 02 жовтня 2018 року внесено зміни до Порядку № 144/зп-16 та запроваджений менший мінімальний бал - 60 відсотків), оскільки ОСОБА_1 проходив кваліфікаційне оцінювання під час участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати ВАС за спеціальною процедурою, а 75-ти відсотковий мінімальний прохідний бал встановлюється ст. 73, 78 Закону №1402-VIII для відбіркового іспиту та кваліфікаційного іспиту, відповідно.

151. Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів ОСОБА_1 , що дії Комісії зі зміни умов конкурсу та рішення ВККС від 27 грудня 2018 року не лише порушують Конституцію України, а й констатують порушення принципу юридичної визначеності або стабільності за «формулою Радбруха», з таких підстав.

152. Послуговуючись Великою українською юридичною енциклопедією (том 2, Філософія права, 2017) колегія суддів зазначає, що Радбрух Густав Ламберт у своїй філософії виходив з того, що право - це реальність, смислом якої є служіння «ідеї права», яку він розумів як ідею справедливості. Розрізняючи поняття справедливості в широкому та вузькому значеннях, він формулює теорію справедливості на основі тріади: доцільність, правова визначеність (Rechtssicherheit; правова стабільність, правопевність) та справедливість (у вузькому розумінні). Ці цінності права знаходяться у суперечливому співвідношенні, антиномії. Подоланню антиномії ідеї права присвячене й центральне положення вчення Радбруха, формалізоване у так званій «формулі Радбруха». Основний зміст остаточного варіанту «формули Радбруха» є: несправедливий закон має поступатися справедливості, «надзаконному праву» (ubergesetzliches Recht), якщо розбіжність між позитивним законом і справедливістю сягнула нестерпного виміру.

153. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74).

154. У рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

155. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ВККС від 27 грудня 2018 року та дії відповідача не порушують «формулу Радбруха», оскільки прийнято та вчинені відповідачем згідно норм чинного законодавства, відповідно.

156. Верховний Суд відхиляє мотиви позову про те, що пунктом 3 Глави 2 розділу ІІ Положення №143/зп-16 і пунктом 14 глави 1 розділу ІІ Порядку №144/зп-16 встановлені різні критерії кваліфікаційного оцінювання, що, на думку позивача, свідчить про їх розбіжність і неясність, з огляду на наступне.

157. Критерії кваліфікаційного оцінювання встановлює саме Положення №143/зп-16, зокрема, одним з таких критеріїв визначає професійну компетентність (підпункт 1 пункту 1 глави 1 розділу ІІ).

158. В свою чергу, пунктом 3 глави 2 цього ж розділу Положення №143/зп-16 визначено показники відповідності, окрім іншого, критерію професійної компетентності, тоді як пункт 14 глави 1 розділу ІІ Порядку №144/зп-16 цих питань не врегульовує, натомість встановлює параметри для розроблення модельних судових справ, формування практичних завдань, а також мету їх виконання.

159. Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 щодо наявності розбіжності та неясності критеріїв оцінювання Комісії, з огляду на те, що Положенням № 143/зп-16 встановлено 11 критеріїв оцінки, тоді як Порядком № 144/зп-16 встановлено 9 критеріїв оцінки.

160. З цього приводу Суд зазначає, що проаналізувавши п. 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 та п. 14 глави 1 розділу ІІ Порядку № 144/зп-16, Суд приходить до висновку, що фактично вони є тотожними. Адже пп. 1-8 цих двох документів є повністю ідентичними. Підпункт 9 п. 14 глави 1 розділу ІІ Порядку № 144/зп-16 повністю відтворює зміст пп. 3.9, 3.10 п. 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16. Ті відмінності, що існують, стосуються лише пп. 3.11 п. 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, які сформульовані як «інші уміння та навички», відтак вказане не впливає на проходження ОСОБА_1 цього конкурсу.

161. Також, суд критично оцінює посилання позивача на відсутність шкали оцінювання (що порушує принцип визначеності), як такої, її незрозумілість, що, в свою чергу, на думку ОСОБА_1 , з урахуванням низької оцінки, встановленої за результатом виконаного ним практичного завдання, породжує сумнів у об`єктивності такої оцінки.

162. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що норми Закону №1402 та Положення №143/зп-16 визначають критерії кваліфікаційного оцінювання, що оцінюються за відповідними показниками. Ці критерії Комісія, як єдиний орган, наділений дискреційними повноваженнями щодо кваліфікаційного оцінювання на відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності, застосовує та визначає по відношенню до кожного кандидата через внутрішнє переконання та оцінку. При цьому вмотивованість кожного критерію та елемента критерію, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії та Комісії в цілому, законом не передбачена, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій цього органу.

163. Судом під час вирішення справи не встановлено допущення Комісією порушень щодо порядку встановлення результатів виконаного позивачем 14 листопада 2018 року практичного завдання, які затверджені спірним рішенням ВККС. Не надано доказів щодо наявності таких обставин і позивачем.

164. Не може погодитись суд й з аргументами позивача про те, що Комісія порушила приписи статті 1152 Цивільного кодексу України, за змістом якої зміна умов конкурсу після його початку не допускається, оскільки дія цієї правової норми не поширюється на спірні правовідносини, які врегульовані положеннями спеціального законодавства, якими є Закони №1402-VIII та №2447-VIII, Порядок №144/зп-16, Положення №143/зп-16.

165. Такий висновок узгоджується з приписами пункту 3 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №2447-VIII, його статтею 8, за змістом яких конкурс на посади суддів Апеляційної палати ВАС проводиться в порядку, визначеному Законом №1402-VIII.

166. Необґрунтованими суд визнає й мотиви позовної заяви про порушення Комісією, на думку ОСОБА_1 , етапності проведення конкурсу, оскільки, відповідно до наведених вище положень законодавства, відповідачем проведено перший етап кваліфікаційного оцінювання - складання іспиту, затверджено його результати, ухвалено рішення щодо допуску (недопуску) кандидатів на посаду судді до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда».

167. Той факт, що Комісія 30 листопада 2018 року оголосила про проведення психологічного тестування та опублікувала графік його проходження, не свідчить про порушення відповідачем етапності проведення конкурсу, оскільки таке оголошення опубліковане до ухвалення ВККС спірного рішення, відповідно до якого позивача визнано таким, що припинив участь у конкурсі.

168. Отже, оскільки Комісія рішенням від 27 грудня 2018 року про результати іспиту як частини оголошеного 02 серпня 2018 року Конкурсу до Вищого антикорупційного суду визнала ОСОБА_1 таким, що припинив участь у вказаному конкурсі, то враховувати результати психологічного тестування до кількості набраних позивачем балів нема можливості, оскільки психологічне тестування не відноситься до етапу «складення іспиту» у межах кваліфікаційного оцінювання.

169. Не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_1 щодо порушення Комісією принципів прозорості та публічності проведення конкурсу з огляду на таке.

170. В основу вказаного твердження позивач покладає, зокрема, те, що відповідачем не забезпечено у присутності кандидата на посаду, який оцінюється, і з його повідомленням, проведення перевірки та встановлення результатів виконаного ним практичного завдання, однак, законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини, не закріплює за Комісією обов`язку проводити таку перевірку та встановлення результатів практичного завдання у присутності учасника іспиту та/або з його повідомленням.

171. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості (заява позивача) про його бажання взяти участь під час перевірки його практичного завдання.

172. Посилався позивач і на те, що ВККС не здійснила відео- та аудіо- фіксацію і трансляцію у режимі реального часу на офіційному веб-сайті Комісії. Поряд із цим, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що відповідне засідання Комісії все ж таки було оприлюднено в режимі трансляції, але відповідно до даних у записі.

173. Разом з тим, позивач лише констатував наявність, на його думку, порушень, допущених Комісією і не зазначив, як це вплинуло на нього, як учасника конкурсу, які саме його конкретні права або охоронювані законом інтереси, які можуть бути об`єктом судового захисту, були порушені. Не вказав позивач й на те, які саме реальні негативні наслідки настали для нього у зв`язку з наведеним. Позовна заява не містить аргументів та Судом не встановлено їх, які б свідчили про те, що відсутність трансляції у режимі реального часу негативно вплинула на виконання ОСОБА_1 практичного завдання у межах іспиту.

174. Позивач також не навів фактів, з наданням на їх підтвердження доказів та Суд не встановив обставин, які б давали підстави стверджувати, що зміст оприлюдненого в режимі трансляції відповідно до даних у записі засідання Комісії, на якому встановлювались результати оцінювання, не відповідав дійсним обставинам.

175. Колегія суддів зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

176. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

177. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

178. Колегія суддів наголошує, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Комісії (веб адреса: https://vkksu.gov.ua/ua/news/riezultati-ispitu-pid-tchas-konkursiw-do-wishtchogo-antikorupcijnogo-sudu-ta-kasacijnogo-administratiwnogo-sudu-u-skladi-wierchownogo-sudu/), рейтингові декодовані результати виконаного позивачем 14 листопада 2018 року практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах процедури конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Апеляційної палати ВАС були опубліковані за вказаним вище інтернет посиланням 27 грудня 2018 року, тобто у день ухвалення спірного рішення, яким такі результати затверджені.

179. Відтак, наведені вище обставини спростовують доводи позивача щодо порушення Комісією порядку оприлюднення результатів оцінювання.

180. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 стосовно порушення відповідачем принципу анонімності під час складання учасниками іспиту та належності процедури кодування та деперсоніфікації (декодування) результатів іспиту, з огляду на наступне.

181. Згідно п. 6 розділу І Порядку № 144/зп-16 об`єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов доступу до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо.

182. За приписами абз. 5 п. 14 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень, серед іншого, затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання.

183. Пункт 9, 10, 11 розділу V Порядку № 144/зп-16 передбачає, що перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Перевірка практичних завдань може здійснюватись відповідними фахівцями у складі екзаменаційної комісії, яка утворюється рішенням Комісії.

184. Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки членами Комісії здійснюється з використанням спеціального програмного комплексу. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів.

185. Колегія суддів звертає увагу, що Комісією рішенням від 13 листопада 2018 року № 256/зп-18 було затверджено кодовані та декодовані результати анонімного письмового тестування під час іспиту, а в подальшому 27 грудня 2018 року рішенням № 326/зп-18 було затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання виконаного учасниками іспиту, зокрема й ОСОБА_1 .

186. Проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази та не наведені обставини, які б свідчили про порушення відповідачем принципу анонімності оцінювання та належності процедури кодування та деперсоніфікації.

187. Не встановив суд й порушень прав позивача, про які він стверджує, внаслідок допущеної відповідачем, на думку ОСОБА_1 протиправної бездіяльності, оскільки як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

188. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

189. Поряд з цим, Суд звертає увагу, що Закон України «Про судоустрій та статус суддів», Положення № 143/зп-16 та Порядок № 144/зп-16 не визначають алгоритму дій ВККС України у пленарному складі під час перегляду рішень, прийнятих її колегією, щодо результатів виконаного учасниками іспиту практичних завдань, як і не передбачають підстав для перегляду та видів можливих рішень за результатами перегляду.

190. Отже, законодавець, запровадивши можливість перегляду Комісією у пленарному складі рішень, прийнятих її палатою чи колегією, умов та підстав, як і механізму такої процедури не передбачив.

191. Варто зауважити, що запроваджене з 05 серпня 2018 року положення Закону № 1402-VIII щодо можливості перегляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у пленарному складі рішень, прийнятих палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, встановлює право, а не обов`язок Комісії на здійснення такого перегляду.

192. Звернення позивача до ВККС України із заявою про перегляд рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання не є безумовною підставою для здійснення відповідачем такої процедури.

193. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 9901/111/19.

194. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» можна прослідкувати в рішенні суду в справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства», де він роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків (CASE OF BROGAN AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM (Application no. 11209/84; 11234/84; 11266/84; 11386/85).

195. Враховуючи наведені вище критерії для встановлення факту наявності протиправної бездіяльності та порушення строків суб`єктом владних повноважень, колегія суддів, в контексті названих положень законодавства, не знаходить підстав для висновку про те, що ВККС, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд результатів виконаного ним практичного завдання, допустила протиправну бездіяльність та порушення строків розгляду такої заяви.

196. Необґрунтованими та безпідставними є доводи ОСОБА_1 стосовно наявності конфлікту інтересів під час перегляду рішення Комісії щодо результатів оцінювання, оскільки згідно вимог Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 такий перегляд відбувається Комісією у пленарному складі та відповідно до вимог ст. 101 Закону №1402-VIII ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії.

197. Насамкінець, суд визнає необґрунтованою й вимогу позивача про необхідність зобов`язання Комісії залучити ГРМЕ до перегляду результатів виконаного ним практичного завдання, оскільки, в силу вимог статті 8 Закону №2447-VIII, остання не наділена такими повноваженнями й це не передбачено, як Законом №1402-VIII, так і Порядком №144/зп-16, Положенням №143/зп-16.

198. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

199. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

200. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

201. У цій справі Суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (пункти 11, 12 та 45), яка виходить з того, що у першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною концепцією тому, що архітектори «держави загального добробуту» тлумачили заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ними державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було сприйнято. Проте її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром, шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду.

202. Європейська комісія за демократію через право зауважує, що застосовуючи формулу «accordance to the law» («відповідність закону»), ЄСПЛ загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, існуючий зв`язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом (див. Case of Iordachi and Others v. Moldova, № 25198/02).

203. Також Європейська комісія за демократію через право виходить з того, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

204. У Рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

205. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (пункт 84 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 155 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2003 року у справі «Полторацький проти України», заява № 38812/97).

206. ЄСПЛ також відзначав, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06).

207. Висновок Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади».

1. Верховенство права в демократичній державі вимагає не лише незалежності судової влади, але й створення компетентних судів, які б приймали якомога якісніші судові рішення. 6. …Основне правило будь-якого індивідуального оцінювання суддів повинно полягати в тому, що в процесі його проведення повинна зберігатися повна повага до незалежності судової системи.

208. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v., заява № 18390/91, пункт 29).

209. Враховуючи викладене, зважаючи на приписи наведених вище правових норм актів законодавства, повно і всебічно з`ясувавши обставин даної адміністративної справи та дослідивши в судовому засіданні наявні у її матеріалах докази, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки спірне рішення Комісії відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і містить відповідні мотиви його ухвалення, прав позивача не порушує.

210. Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню. Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 266, 295 КАС України, Суд, - В И Р І Ш И В: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом п`яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частини. Рішення складене та підписане 24.11.2020. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко, В.М. Бевзенко, Н. В. Коваленко, Т. Г. Стрелець, С. М. Чиркін, Судді Верховного Суду