Рішення КАС ВС № 9901/126/19

РІШЕННЯ Іменем України 05 жовтня 2020 року м. Київ справа №9901/126/19 адміністративне провадження №П/9901/126/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Шарапи В.М., Єзерова А.А., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., за участю: секретаря судового засідання - Ступак Ю. А., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 06 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також відповідач, ВККС, Комісія), в якому просила: - визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання кандидата ОСОБА_1 на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити кваліфікаційне оцінювання кандидата ОСОБА_1 на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду шляхом зобов`язання у пленарному засіданні вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду; - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 лютого 2019 року про визнання кандидата ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. 2. 08 квітня 2019 року позивачем до Верховного Суду подано клопотання про зміну (уточнення) підстав позову, в якому остання просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду; - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України внести до Вищої ради правосуддя України рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

3. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду, є протиправним, оскільки зазначений конкурс та, відповідно, кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу, проведені відповідачем на підставі нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України; Регламент і Положення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняті Комісією, а не законодавчим органом, як того вимагає Конституція України; Положення і Методологія, на підставі яких Комісія приймає рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання передбачають надширокий рівень дискреції цього органу, що є свавільним; не визначено та не встановлено в Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення; в Регламенті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з достатньою чіткістю не визначено, яким чином Комісія виставляє бали за той чи інший критерій, чим вона при цьому керується, які дані суддівського досьє бере до уваги, що робить ці дії та рішення Комісії непередбачуваними.

4. У своїй позиції позивач посилається на такі аргументи: вимога зайняття посади судді через конкурс на посади, які вони займають, не може поширюватися на працюючих суддів, оскільки їх посади не є вакантними. Позивач вважає неприйнятним проведення конкурсу відносно неї, оскільки при проведенні судової реформи не змінює рівень суду, була обрана на посаду безстроково, пройшла всі передбачені законодавством процедури, може бути усунута з посади лише у випадках, передбачених законодавством.

5. Припинення її повноважень як судді касаційного суду, у зв`язку з реорганізацією вищих судових інстанцій за конституційною реформою, до закінчення її повноважень до досягнення граничного віку перебування на посаді судді, без очевидних правових підстав становить втручання у приватне життя, не відповідає вимогам якості закону, а тому є порушенням ст. 8 Європейської конвенції про права людини та основоположні свободи.

6. Вища кваліфікаційна комісія України розпочала свою діяльність із затвердження нею 13 жовтня 2016 року рішенням № 81/зп-16 Регламенту, який визначає порядок її роботи, підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, що вже зазнав вісім змін. Однак, позивач зазначає про те, що відповідач, який вирішує питання статусу суддів, призначення, звільнення, мала затвердити Регламент своєї діяльності законом. Так само, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджено не Законом, а рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, яким також вирішуються питання судоустрою та статусу суддів, а саме: порядок проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, за результатами якого суддя або підтверджує свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, або через висновок про невідповідність займаній посаді підлягає звільненню.

7. Участь ОСОБА_1 у конкурсі продиктована єдиною можливістю залишатися в професії. При цьому, позивач вважає неконституційними п. 4, 7, 9, 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та Регламент і Положення Комісії. Отже, на думку позивача, оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки прийнято, у тому числі, на підставі неконституційних норм.

8. Крім того, позивач зазначає, що однаковий підхід до кваліфікаційного оцінювання працюючого судді і претендента, який тільки бажає стати суддею, є порушенням її прав і не відтворює дійсного професійного рівня претендентів.

9. Позивач також акцентує увагу на тому, що у відповідача були відсутні підстави для оцінки кандидата на посаду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у 0 балів за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність», оскільки матеріали перевірки не містять доказів, які б свідчили про порушення правил професійної етики, які є значними, неприпустимими та ганьблять репутацію суддівства. При прийнятті оскаржуваного рішення Комісія порушила свій внутрішній акт - Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, оскільки не розмежувала критерії «Професійна етика» та «Доброчесність» і, відповідно, не визначила за кожне з них кількість балів, а за обидва види оцінювання виставила один нульовий бал.

10. Позивач стверджує, що наведена в оскаржуваному рішенні Комісії мотивація є абсолютно необґрунтованою, голослівною, а подекуди просто образливою. Так, в тексті оскаржуваного рішення містяться застереження (звинувачення) щодо порушень ОСОБА_1 , а саме: не зазначення останньою в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2013 роки права власності на будинок площею 254 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0800 га у селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області. Проте, під час проведення співбесіди 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 пояснила, що дійсно визнає свою помилку щодо не відображення у деклараціях за 2012-2013 роки вказаного будинку (не задекларувала право власності на зазначений будинок, оскільки вважала, що він не введений в експлуатацію та, як наслідок, немає обов`язку його декларувати), проте самостійно виправила вказану помилку в деклараціях за 2014-2016 роки, що свідчить про відсутність умислу на укриття цього будинку.

11. Висновок Комісії про джерела придбання майна донькою позивача ґрунтується виключно на припущеннях. Те ж саме стосується підстав законності набуття права власності на об`єкти нерухомого майна матір`ю позивача - ОСОБА_2 . Крім цього, позивач зазначила про те, що Комісія не зазначила, які правові норми порушила кандидат та її мати при приватизації квартири і які дії чи бездіяльність кандидата в цій ситуації свідчать про її неналежну поведінку та недотримання етичних норм.

12. Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання кандидатом переконливих пояснень та доказів щодо зволікання з введенням в експлуатацію будинку доньки, що може мати на меті невиконання вимог податкового законодавства в частині сплати земельного податку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки єдиним зобов`язанням позивача щодо вказаного будинку є вказівка в декларації про користуванням цим будинком, який належить на праві власності доньці. Зобов`язання щодо введення будинку в експлуатацію та сплати земельного податку лежить на власниці будівлі, а не на позивачу.

13. Стосовно інформації щодо ухвалення ОСОБА_1 12-13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у місті Львові позивач зазначила, що не може пригадати ці обставини, однак припускає, що могла приїхати зранку на місце роботи, підписати ухвали і власним транспортом поїхати до Львова.

14. Отже, як стверджує позивач, фактично в порушення ст. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року № 40/32 та від 13 грудня 1985 року № 40/146 та ст. 24 Конституції України ОСОБА_1 було визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, з мотивів пов`язаних з ознаками її майнового стану та майнового стану членів її родини.

15. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що Комісія, в межах дослідження досьє і оцінки таких критеріїв як професійна етика та доброчесність фактично перевірила законність походження майна у позивача та її родичів і встановила в діях ОСОБА_1 склад корупційних порушень, тобто Комісія в контексті перевірки цих критеріїв діяла як судовий орган. Проте, під час цієї процедури позивач не мала доступу до адвоката.

16. Між тим, Регламент Комісії не містить процедури проведення перевірки обов`язку судді підтвердити законність джерел походження майна, меж відповідальності та наслідків його не підтвердження у межах кваліфікаційного оцінювання судді.

17. Також, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідачем порушено строки надання оскаржуваного рішення позивачу та те, що під час засідання Комісії 04 лютого 2019 року було проголошено лише резолютивну частину рішення, а отже позивач не знала та не могла знати про мотиви та обґрунтованість даного рішення, чим порушено її доступ до відповідних документів.

18. Відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами.

19. Комісія у встановленому порядку відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, на підставі всебічно дослідженої інформації, що міститься в суддівському досьє кандидата на посаду судді, з урахуванням наданих кандидатом пояснень, оцінила ОСОБА_1 за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів і прийняла законне та обґрунтоване рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

20. Твердження позивача про відсутність у Комісії доказів та підстав для її оцінки за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів не відповідають обставинам справи та є такими, що не заслуговують на увагу.

21. Так, під час перевірки та аналізу наявної інформації щодо кандидата на посаду судді, колегія Комісії за участі представника Громадської ради доброчесності в ході проведення співбесіди визнала необґрунтованими пояснення позивача щодо не відображення нею в паперових деклараціях протягом 2012-2013 років житлового будинку площею 254 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0800 га у с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області.

22. Крім цього, Комісія звернула увагу на те, що на думку розсудливого спостерігача, отримана у 2010 році донькою позивача значна сума грошових коштів безвідсоткової позики від фізичної особи, яка згідно з наданими нею поясненнями, витрачена на придбання квартири в м. Києві та земельної ділянки в с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області, викликає обґрунтовані сумніви, які не були спростовані під час проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 .

23. Також, в ході проведення співбесіди позивач не змогла надати колегії Комісії переконливих пояснень та відповідних документів, які б усунули сумніви та підтверджували законність походження, та/або набуття її матір`ю ОСОБА_2 (1944 року народження, яка є пенсіонером) нерухомого майна, а саме: квартири в м. Києві площею 111,5 кв. м., яка згідно з електронною декларацією за 2016 рік зазначена ОСОБА_1 на іншому праві користування, а також квартири в м. Одесі площею 82,2 кв. м., земельної ділянки загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,0792 га, яка знаходиться в м. Чернівці. 24 . З урахуванням зазначеного, Комісія дійшла висновку про те, що надані під час співбесіди пояснення та докази є суперечливими та не усувають сумнівів у спроможності матері позивача придбати вищевказане майно. Більше того, вказані обставини свідчать про ознаки можливого приховування кандидатом набутого майна, шляхом його реєстрації на своїх родичів.

25. За висновками відповідача, кандидат на посаду судді ОСОБА_1 не надала переконливих пояснень та належних доказів, які б спростували обґрунтовані сумніви і щодо факту тривалого зволікання її дочкою введення в експлуатацію придатного для проживання об`єкта нерухомості і власне, фінансової спроможності його будівництва.

26. Разом з тим, позивач не змогла надати обґрунтованих пояснень щодо наявної інформації про ухвалення нею судових рішень в період з 12 по 13 вересня 2013 року, перебуваючи в цей час на навчанні в м. Львові, а тому, у колегії Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо реальної можливості ухвалення ОСОБА_1 судових рішень за вказаних обставин. Вказане не було спростовано позивачем належними та допустимими доказами.

27. Колегією Комісії також досліджено факт не зазначення ОСОБА_1 у своїй анкеті кандидата на посаду судді інформації про отримання нею повісток та викликів до суду у справах за її участю як позивача. Комісія, не вважаючи таку обставину самостійною підставою, яка могла б свідчити про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності наголосила на тому, що ОСОБА_1 умисно, або внаслідок вочевидь недбалого ставлення до належного заповнення анкети кандидата на посаду судді Верховного Суду, не вказала інформацію про її участь у вказаній справі в суді.

28. Кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам за критеріями компетентності, професійної етики та вимагало установлення відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у його доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до Верховного Суду.

29. На думку відповідача, повноваження Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як постійно діючого органу у системі судоустрою України. Рішення Комісії може бути оскаржено та скасовано виключно з підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 06 березня 2019 року і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Ханової Р. Ф., суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Шипуліної Т. М.

31. Ухвалою суду від 11 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині ненадання позивачем оскаржуваного рішення відповідача, не зазначення заходів, які вчинено позивачем для отримання копії оскарженого рішення відповідача або причин неможливості самостійного отримання цього доказу. 32. 18 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оскаржуване рішення Комісії та докази вчинених позивачем дій для отримання копії цього рішення відповідача. Одночасно позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача досьє судді ОСОБА_1 та досьє кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

33. Ухвалою суду від 22 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні з викликом сторін на 12 квітня 2019 року на 11:00 годину. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії досьє судді Гончар Л. Я. та досьє кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 34. 08 квітня 2019 року на виконання вказаної ухвали, Комісія направила витребувані судом документи, а саме: копії заяв позивача про ознайомлення з суддівським досьє судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 , копію суддівського досьє ОСОБА_1 та копію досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 . 35. 12 квітня 2019 року в судовому засіданні ОСОБА_1 подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів, порадившись на місці ухвалила перенести розгляд цієї справи на 27 травня 2019 року 11:00. 36. 24 травня 2019 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подано клопотання про зупинення провадження у справі. 37. 27 травня 2019 року суддями Бившевою Л. І., Шипуліною Т. М. та 24 червня 2019 року суддями Олендером І. Я. та Хановою Р. Ф. були подані заяви про самовідвід, які мотивовані тим, що ці судді тривалий час працювали з позивачем у Вищому адміністративному суді України і за цей час між ними склалися дружні відносини. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року вказані заяви суддів про самовідводи було задоволено.

38. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року № 840/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Блажівська Н. Є., судді Гончарова І. А. , Білоус О. В. , Желтобрюх І. Л. та Усенко Є. А . 39. 26 червня 2019 року головуючим суддею Блажівською Н. Є. та 27 червня 2019 року суддею Усенко Є. А. були подані заяви про самовідвід, які мотивовані тим, що ці судді тривалий час працювали з позивачем у Вищому адміністративному суді України і за цей час між ними склалися дружні відносини. Крім цього, ці судді разом з позивачем брали участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, що оголошений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 серпня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року заяви суддів Блажівської Н. Є. та Усенко Є. А. про самовідвід задоволено.

40. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року № 870/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Шарапа В.М., Стрелець Т.Г., Єзеров А.А. та Тацій Л.В .

41. Ухвалами Верховного Суду від 03 липня 2019 року матеріали вказаної справи прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 15 липня 2019 року о 14:30. 42. 15 липня 2019 року суддя Стрелець Т. Г. заявила самовідвід у справі, вважаючи, що існують обставини, які викликають сумнів у її неупередженості при вирішенні справи. Так, підставою для заявлення самовідводу є та обставина, що Стрелець Т. Г. з ОСОБА_1 протягом тривалого часу обіймали посади суддів Вищого адміністративного суду України та працювали в одній палаті. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відведено суддю Стрелець Т. Г. від розгляду вказаної справи № 9901/126/19 та передано справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення колегії суддів.

43. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 998/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді Шарапа В. М., Єзеров А. А., Тацій Л. В. та Чиркін С. М.

44. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № П/9901/126/19 відмовлено.

45. В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва), у зв`язку з клопотаннями позивача про відкладення (перенесення, оголошення перерви) розгляду справи (у зв`язку з відпусткою, запрошенням ОСОБА_1 на прийом до Голови Комітету Верховної Ради України, наданням додаткових документів тощо), клопотанням ВККС про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представлення інтересів ВККС, а також із епідемічною ситуацією, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 та встановленням в країні карантину.

46. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року витребувано з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріали технічної фіксації співбесіди колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з ОСОБА_1 , що відбулася 04 лютого 2019 року. 47. 04 червня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем направлено копію технічної фіксації засідання Комісії 04 лютого 2019 року в частині проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата на зайняття вакантної посади Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного Комісією 02 серпня 2018 року. 48. 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про оголошення перерви у розгляді справи для надання до суду копії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). 20 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 для приєднання до матеріалів справи доказів, до якої додано рішення НАЗК від 23 серпня 2019 року № 2629.

49. Беручи до уваги позицію позивача, яка наполягала на розгляді справи у відсутності представника відповідача, а також керуючись принципом «належного урядування» (який зобов`язує державу діяти в належний спосіб щодо створення та функціонування відповідних державних інституцій), котрий неодноразово застосовувався у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, Суд прийняв рішення розглядати справу у відсутності представника відповідача, який в належний спосіб реалізував свої повноваження, сформулювавши правову позицію у даній справі, подавши до Верховного Суду відзив на позовну заяву та надавши у судовому засіданні 29 липня 2019 року свої пояснення. IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

50. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема у Касаційному адміністративному суді - 26 посад. 51. 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

52. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .

53. Відповідно до Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 проходила кваліфікаційне оцінювання як суддя.

54. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складення іспиту» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 за анонімне письмове тестування набрала 85,5 балів, за практичне завдання - 80 балів.

55. Згідно з рішенням ВККС від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

56. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19, за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання, визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

57. У рішенні від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 Комісія зазначила, що 29 січня 2019 року на електронну адресу Комісії від Громадської ради доброчесності надійшов висновок, затверджений 25 січня 2019 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Оскільки, зазначений висновок було подано без дотримання вимог підп. 4.10.1 п. 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), тобто менше, ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно кандидата ОСОБА_1 , тому він не вважався поданим. На підставі протокольного рішення колегії Комісії обставини, викладені у висновку, розглянуто як додаткову інформацію щодо кандидата на посаду судді ОСОБА_1 , яка кореспондується з інформацією, наявною у досьє цього кандидата.

58. Колегією Комісії під час перевірки та аналізу наявної інформації, під час співбесіди 04 лютого 2019 року з кандидатом ОСОБА_1 , за участі представника Громадської ради доброчесності, проаналізовано, зокрема, майновий стан кандидата ОСОБА_1 та членів її родини, обставини ухвалення ОСОБА_1 12-13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у місті Львові та не зазначення ОСОБА_1 про отримання нею повісток та викликів до суду.

59. Так, під час співбесіди ОСОБА_1 пояснила, що їй належав житловий будинок загальною площею 254 кв. м. та земельна ділянка, на якій він розташований, загальною площею 0,0800 га в с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області. Цей будинок будувався її сім`єю господарським способом протягом 2005-2012 років. Оскільки, з 2005 року ОСОБА_1 постійно проживала в місті Києві, то представляти свої інтереси як власника цього будинку вона доручила своїй сестрі - ОСОБА_12 .

60. У деклараціях про майно, доходи і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2013 роки кандидат не декларувала права власності на зазначений будинок, оскільки вважала його не введеним в експлуатацію. Дізнавшись у 2014 році про фактичне існування свідоцтва на право власності на житловий будинок загальною площею 254 кв. м. у с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області, виданого Великокучугурівською сільською радою Чернівецької області 29 серпня 2012 року, ОСОБА_1 у відповідних деклараціях за 2014-2015 роки задекларувала його як такий, що належить їй на праві власності.

61. Надалі, відповідно до договорів купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року, житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований були продані ОСОБА_13 . Загальна сума угоди становила 4 265 390 грн, про що 28 жовтня 2016 року кандидатом було подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Грошові кошти від продажу об`єктів нерухомості в сумі 4 075 500 грн на підставі договору дарування грошових коштів від 13 грудня 2017 року були подаровані її дочці, ОСОБА_14 1987 року народження.

62. Між тим, у січні 2010 року донька ОСОБА_1 на підставі договору позики грошей від 01 січня 2010 року отримала безпроцентну позику від фізичної особи ОСОБА_15 у розмірі 1 200 000 грн на умовах повернення спочатку в строк до 07 вересня 2015 року, а пізніше, відповідно до нотаріально посвідченого договору про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 07 вересня 2015 року - до 07 вересня 2018 року.

63. Позику було використано донькою на придбання у вересні 2010 року квартири загальною площею 44,20 кв. м. у м. Києві, а у травні 2011 року - земельної ділянки загальною площею 0,1499 га в с. Малютянка Києво-Святошинького району Київської області.

64. Окрім того, під час співбесіди з`ясовувались підстави законності набуття права власності на об`єкти нерухомості у матері позивача ОСОБА_2 (1944 року народження, пенсіонер), зокрема квартири в м. Києві площею 111,5 кв. м., яка згідно з електронною декларацією за 2016 рік зазначена ОСОБА_1 на іншому праві користування, а також квартири в м. Одесі площею 82,2 кв. м., земельної ділянки загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,0792 га, яка знаходиться в м. Чернівці. 65 . ОСОБА_1 пояснила, що її мати фактично проживає в місті Одесі в належній їй квартирі, яка придбана на підставі договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 12 листопада 2014 року. Внески до кооперативу робила її сестра, яка також працює суддею. Мати своїх коштів на придбання цього майна не вносила. Квартира у місті Києві 111,5 кв. м. була отримана ОСОБА_1 від суду та приватизована на ім`я матері у 2011 році. Земельна ділянка загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області у 2014 році придбана на ім`я матері за рахунок коштів від продажу її квартири в місті Чернівці. Окрім того, мати позивача у 1995-1998 роках перебувала на заробітках в Сполучених Штатах Америки, а в 2001-2002 роках - в Італії. Після повернення матері зі Сполучених Штатів Америки вона збудувала на ринку «Карпати» малу архітектурну форму - кафе-кулінарію, яку згодом продала.

66. Також під час співбесіди, ОСОБА_1 надано пояснення з приводу невведення в експлуатацію будинку доньки, який розташований у с. Малютянка Києво-Святошинького району Київської області та стосовно інформації щодо ухвалення нею 12-13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у місті Львові.

67. Разом з тим, колегією Комісії було досліджено питання щодо підстав незазначення ОСОБА_1 у свої анкеті кандидата на посаду судді інформації про отримання нею повісток та викликів до суду у судових справах за її участю як позивача. На що, ОСОБА_1 пояснила, що була позивачем у справі про відшкодування вартості невиданої їй мантії, однак, за її клопотанням, справа розглядалась без участі позивача, тому повістки та виклики вона не отримувала.

68. Оцінюючи здатність ОСОБА_1 , як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, здійснювати правосуддя у цьому суді, Комісія виходила з того, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до Верховного Суду. Враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання, яке здійснювалося для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам та вимагало відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у чеснотах майбутніх суддів Верховного Суду, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не підтвердила відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності і оцінила кандидата за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність» у 0 балів. V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

69. Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

70. Пунктом 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

71. Відповідно до ч. 1 , 2 та 6 ст. 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.

72. Згідно з ч. 9 ст. 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

73. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

74. В силу ч. 2 ст. 81 Закону № 1402-VIII на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

75. За приписами п. 3 ч. 5 ст. 81 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку. Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

76. Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою ст. 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

77. Відповідно до ч. 5 ст. 83 Закону № 1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

78. На виконання вимог ч. 5 ст. 83 Закону № 1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

79. На виконання вимог ч. 2 ст. 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 затвердила Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (далі - Положення № 141/зп-16). За рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 вересня 2017 року № 97/зп-17 та від 05 жовтня 2018 року № 215/зп-18 до Положення внесено зміни.

80. Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.

81. Відповідно до п. 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.

82. За приписами п. 1, 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

83. Відповідно до п. 6.1 розділу VI Положення № 141/зп-16 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) кваліфікаційне оцінювання проводиться стосовно кандидатів, які допущені до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі. Згідно з п. 6.3 розділу VI Положення № 141/зп-16 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата Комісія ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді.

84. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 141/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права (підпункт 1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (підпункт 1.2); фахова діяльність (підпункт 1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункт 1.4).

85. За приписами п. 3 глави 3 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 141/зп-16 показники, передбачені підп. 1.3 та 1.4 цієї глави, оцінюються (встановлюються) за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.

86. Відповідно до п. 10 глави 3 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 141/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 10.1); відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (пункт 10.2); наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки (підпункт 10.5); інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді (підпункт 10.6).

87. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.

88. Згідно з п. 11 глави 3 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 141/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (підпункт 11.1); достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (підпункт 11.2); наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (підпункт 11.3); наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4); відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (підпункт 11.5); дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (підпункт 11.6); чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (підпункт 11.7); інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (підпункт 11.9).

89. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.

90. У відповідності до п. 12 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.

91. Згідно з пунктом 16 Розділу III «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

92. Відповідно до пункту 19 Розділу III «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: 19.1. Оголошення доповіді за результатами дослідження досьє. 19.2. Надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. 19.3. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

93. Згідно з п. 20 розділу III «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

94. Відповідно до п. 26 розділу III «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 під час проведення співбесіди можуть бути присутні уповноважені представники органу суддівського самоврядування та/або представники Громадської ради доброчесності. Представники Громадської ради доброчесності з дозволу головуючого на засіданні члена Комісії можуть брати участь в обговоренні під час співбесіди висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та/або доброчесності або наданої Громадською радою доброчесності інформації.

95. Згідно з підп. 32.1 п. 32 Розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 за результатами кваліфікаційного оцінювання у разі визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підп. 32.1.1 підп. 32.1 п. 32); рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підп. 32.1.2 підп. 32.1 п. 32).

96. Отже, рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає Комісія.

97. Відповідно до пункту 36 Розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом.

98. Частиною 3 ст. 88 Закону № 1402-VІІІ визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

99. Як убачається з наявного в матеріалах справи рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, підставою для його ухвалення стали встановлені відповідачем обставини невідповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

100. Так, Комісія за внутрішнім переконанням оцінила наявні в досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 дані щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, зокрема: інформацію про майновий стан кандидата ОСОБА_1 та членів її родини, а саме: - отримання у 2010 році донькою позивача суми грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн безвідсоткової позики від фізичної особи ( ОСОБА_15 , який, як вказала ОСОБА_1 під час співбесіди 04 лютого 2019 року, є її знайомим), котрі донька витратила на придбання квартири в м. Києві та земельної ділянки в с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області. Суд акцентує увагу на ті обставині, що кошти за вказаною позикою були повернуті донькою позивача з коштів, які були подаровані їй ОСОБА_1 після продажу будинку у селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області; - невведення донькою ОСОБА_1 в експлуатацію будинку, який знаходиться за адресою: с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області, що їй належить на праві власності (в якому фактично проживає позивач); - законність походження, та/або набуття матір`ю позивача ОСОБА_2 (1944 року народження, яка є пенсіонером) нерухомого майна, а саме: квартири в м. Києві площею 111,5 кв. м., яка згідно з електронною декларацією за 2016 рік зазначена ОСОБА_1 на іншому праві користування, а також квартири в м. Одесі площею 82,2 кв. м., земельної ділянки загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,0792 га, яка знаходиться в м. Чернівці; - інформацію щодо недекларування позивачем будинку площею 254 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0800 га у селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області протягом 2012-2013 років.

101. Також, Комісія за внутрішнім переконанням оцінила інформацію щодо ухвалення ОСОБА_1 12-13 вересня 2013 року трьох судових рішень під час перебування на навчанні у місті Львові; питання щодо підстав не зазначення ОСОБА_1 у своїй анкеті кандидата на посаду судді інформації про отримання нею повісток та викликів до суду в судових справах за її участю як позивача.

102. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, колегія суддів звертає увагу, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення № 143/зп-16.

103. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

104. З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційними слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

105. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

106. Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

107. Між тим, слід враховувати висновки Європейського суду з прав людини, за якими за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору ( п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру», п. 47-56 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії»).

108. Так, колегія суддів не заперечує того, що оцінювати здатність кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у Верховному Суді, є дискреційними повноваженнями Комісії. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат кваліфікаційного оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату на посаду судді, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді чи підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є необхідною для цього умовою.

109. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 9901/212/19 та від 20 травня 2020 року у справі № 9901/257/19 та висновками у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 9901/152/19.

110. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісія прийняла за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення № 143/зп-16. Висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, пояснень ОСОБА_1 , яка безпосередньо брала участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.

111. Поряд з цим, колегія суддів, звертає увагу, що перегляд у судовому засіданні технічної фіксації засідання Комісії від 04 лютого 2019 року в частині проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду ОСОБА_1 та наявні в матеріалах справи документи, а саме: копія досьє кандидата на посаду судді, копія суддівського досьє та надані до Верховного Суду ОСОБА_1 30 жовтня 2019 року копії документів, не спростовують аргументів Комісії щодо невідповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

112. Так, в ході дослідження вказаних матеріалів та технічної фіксації засідання Комісії від 04 лютого 2019 року в частині проведення співбесіди з ОСОБА_1 встановлено, що позивач визнала помилку щодо не відображення нею в паперових деклараціях протягом 2012-2013 років житлового будинку площею 254 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0800 га у с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області. Проте, як зазначила ОСОБА_1 , вказану помилку виправила самостійно, зазначивши вказаний будинок у деклараціях за 2014-2016 роки.

113. Наявними в матеріалах справи документами не спростовуються сумніви Комісії щодо законності походження, та/або набуття її матір`ю ОСОБА_2 (1944 року народження, яка є пенсіонером) нерухомого майна, а саме: квартири в м. Києві площею 111,5 кв. м., яка згідно з електронною декларацією за 2016 рік зазначено ОСОБА_1 на іншому праві користування, а також квартири в м. Одесі площею 82,2 кв. м., земельної ділянки загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,0792 га, яка знаходиться в м. Чернівці. 114 . Як зазначила позивач під час співбесіди 04 лютого 2019 року, її мати фактично проживає в місті Одесі в належній їй квартирі, яка придбана на підставі договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 12 листопада 2014 року. Внески до кооперативу робила її сестра, яка також працює суддею. Мати своїх коштів на придбання цього майна не вносила.

115. Квартира у місті Києві 111,5 кв. м. була отримана ОСОБА_1 від суду та приватизована на ім`я матері у 2011 році. Позивачем не наведено аргументів та не надано документів, які би спростовували обґрунтовані сумніви стосовно таких дій позивача.

116. Земельна ділянка загальною площею 0,1001 га, яка знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області у 2014 році придбана на ім`я матері за рахунок коштів від продажу її квартири в місті Чернівці (проте, ОСОБА_1 зазначила, що вказана квартира матері в м. Чернівці була продана після придбання вказаної земельної ділянки). Вказане не спростовує сумніви Комісії щодо спроможності матері позивача придбати вказане майно.

117. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, що її мати у 1995-1998 роках перебувала на заробітках в Сполучених Штатах Америки, а в 2001-2002 роках - в Італії. Після повернення матері з Сполучених Штатів Америки вона збудувала на ринку «Карпати» малу архітектурну форму - кафе-кулінарію, яку потім продала. Проте, вказані обставині не підтверджені належними доказами, які б підтверджували трудову діяльність матері позивача закордоном та рівень отримуваної неї заробітної плати. Ця обставина також не підтверджується наданою ОСОБА_1 нотаріально засвідченою заявою подруги матері - ОСОБА_16 .

118. Не спростованими залишились сумніви Комісії щодо законності та можливості придбання донькою ОСОБА_1 квартири в м. Києві та земельної ділянки в с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області, а також фінансової спроможності будівництва донькою будинку у с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області.

119. ОСОБА_1 не надано переконливих доказів щодо спростування сумнівів Комісії стосовно реальної можливості ухвалення позивачем судових рішень в період з 12 по 13 вересня 2013 року, перебуваючи в цей час на навчанні в м. Львові.

120. Позивачем не спростовано та не надано обґрунтованих пояснень щодо факту не зазначення ОСОБА_1 у своїй анкеті кандидата на посаду судді інформації про отримання нею повісток та викликів до суду у справах за її участю як позивача.

121. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 до проведення співбесіди в повному обсязі ознайомилась зі своїм суддівським досьє № 00252 та досьє кандидата на посаду судді № 32дпс-876/18, що підтверджується заявами від 04 січня 2019 року та 04 січня 2019 року та 21 січня 2019 року, відповідно. Після ознайомлення з матеріалами суддівських досьє позивачем надано письмові пояснення 25 січня 2019 року та 31 січня 2019 року, в яких викладені відповідні аргументи з приводу інформації, що міститься в її досьє.

122. Отже, ОСОБА_1 була надана можливість під час проведення конкурсу, надати Комісії всі документи для спростування позиції відповідача та висновку Громадської ради доброчесності, обставини якого протокольним рішенням колегії Комісії розглянуто як додаткову інформацію щодо кандидата на посаду судді ОСОБА_1 . Проте, надані документи та пояснення позивача не спростували такі аргументи та висновки Комісії.

123. Наданим 20 вересня 2020 року ОСОБА_1 до суду рішенням НАЗК від 23 серпня 2019 року № 2629 про результати здійснення повної перевірки її декларації, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, серед іншого стверджується, що ознак правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 366-1 Кримінального кодексу не виявлено. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

124. Проте, колегія суддів констатує, що рішення НАЗК від 23 серпня 2019 року № 2629 було надано ОСОБА_1 лише до Верховного Суду, а тому судом не може бути взято його до уваги, оскільки під час виникнення спірних правовідносин вказаного рішення не існувало та позивачем не надавалось до Комісії, у зв`язку з чим останньою таке рішення не було проаналізовано та йому не було надано належної оцінки.

125. Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що Комісія, в межах дослідження досьє і оцінки таких критеріїв як професійна етика та доброчесність фактично перевірила законність походження майна у позивача та її родичів і встановила в діях ОСОБА_1 склад корупційних порушень, тобто Комісія в контексті перевірки цих критеріїв діяла як судовий орган. Отже, на думку ОСОБА_1 , Комісією фактично висунуті звинувачення щодо відповідності її вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. Зрештою, під час цієї процедури позивач, за її твердженням, не мала доступу до адвоката. Вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

126. Одним з критеріїв, на відповідність якому перевіряє суддю Комісія під час кваліфікаційного оцінювання судді, є доброчесність.

127. За правилами п. 9 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 9.1. відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; 9.2. відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; 9.3. відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; 9.4. наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9 - 12, 15 - 19 частини першої статті 106 Закону; 9.5. наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; 9.6. наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; 9.7. інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

128. ВККС не є судовим органом. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

129. З матеріалів справи не вбачається, що ВККС вчиняла певні дії, які би об`єктивно свідчили про спробу привласнення функцій судів. Відтак, суд відхиляє припущення ОСОБА_1 , що Комісія в контексті перевірки критеріїв професійної етики та доброчесності діяла як судовий орган.

130. Як убачається з матеріалів справи, під час визначення відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16, Комісією, серед іншого, встановлено безпідставне недекларування позивачем власного нерухомого майна у відповідних деклараціях за 2012-2013 роки, не підтвердження законності набуття її матір`ю об`єктів нерухомого майна, приватизацію квартири у місті Києві, отриманої ОСОБА_1 за місцем своєї роботи, на свою матір, яка у цьому місті ніколи не проживала, а також отримання її донькою значної суми безпроцентної позики від фізичної особи ОСОБА_15 та сумніви щодо зволікання з уведенням в експлуатацію будинку, який на праві власності належить її доньці, але в якому проживає сама позивач. Під час співбесіди позивач не змогла спростувати ці сумніви членів Комісії.

131. Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

132. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

133. Згідно зі статтею 18 цього Кодексу суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.

134. На переконання Комісії, надані суддею Гончар Л. Я. пояснення свідчать про те, що вона не докладала належних зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною, та не вжила належних і достатніх заходів для того, щоб бути обізнаною про свої майнові інтереси.

135. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надала оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критеріям професійної етики та доброчесності за визначеними у Положенні показниками, використавши наявні у неї відомості, отримані у порядку, встановленому законодавством. Комісія наголосила на тому, що в контексті запобігання корупції доброчесність є складовою діяльності судді, яка визначає межі і спосіб його поведінки.

136. Водночас Комісія не вирішувала питання вини особи у вчиненні, зокрема, корупційних правопорушень, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, з контролю та перевірки декларацій, а діяла суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності під час кваліфікаційного оцінювання, що дістало вияв у відповідній кількості балів та їх обґрунтуванні.

137. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 9901/729/18.

138. Відповідно до ст. 59 Конституції України передбачає, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

139. У рішеннях ЄСПЛ також неодноразово зазначалось, що особа повинна мати право скористатися правовою допомогою. При цьому держава зобов`язана надавати таку допомогу у наступних випадках: коли право на справедливий судовий розгляд (п. 1 ст. 6 Конвенції) неможливо практично реалізувати іншим способом; національне законодавство щодо певних категорій справ закріплює необхідність мати юридичного представника (адвоката) («Airey v. Ireland») чи якщо заявнику протистоїть професійний юрист («Bertuzzi v. France»); складність справи (включаючи відповідний закон) або відповідні процедури вимагають цього («Airey v.Ireland»).

140. Водночас, суд акцентує увагу, що відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 особиста участь судді (кандидата на посаду судді) під час проведення кваліфікаційного оцінювання є обов`язковою.

141. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 заявляла клопотання щодо необхідності у правовій допомозі адвоката, та що в такому доступу їй було відмовлено. Крім того, технічна фіксація проведеної з позивачем співбесіди 04 лютого 2019 року також не містить таких клопотань.

142. Аргументи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для оцінки кандидата на посаду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у 0 балів за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність», оскільки матеріали перевірки не містять доказів, які б свідчили про порушення правил професійної етики, які є значними, неприпустимими та ганьблять репутацію суддівства, а наведена в оскаржуваному рішенні Комісії мотивація є абсолютно необґрунтованою, голослівною, а подекуди просто образливою; матеріали перевірки не містять доказів, які б свідчили про порушення правил професійної етики, що є значними, або свідчили б про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час декларування майна, Верховний Суд відхиляє з наступних причин.

143. Кандидат на посаду судді Верховного Суду має відповідати найвищим стандартам за критерієм компетентності та професійної етики та його призначення на посаду вимагає відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву в його чеснотах, що може вплинути на суспільну довіру до Верховного Суду. У разі наявності у Комісії щонайменшого обґрунтованого сумніву в неї відсутні підстави визнавати кандидата таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді. Поряд з цим, позивач не спростувала аргументи Комісії щодо майнового стану її та членів сім`ї, недекларування ОСОБА_1 протягом 2012-2013 років житлового будинку у с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області та щодо ухвалення нею з 12 по 13 вересня 2013 року рішень під час перебування на навчанні у м. Львові, а також інформації про отримання нею повісток та викликів до суду у справах за її участю, як позивача.

144. Так, досліджуючи майновий стан родини ОСОБА_1 , колегія Комісії не оцінювала доброчесність її близьких осіб, а мала на меті з`ясування поінформованості кандидата про матеріальні інтереси членів родини та оцінити її прагнення сприяти встановленню обставин, важливих для підтримання впевненості громадськості у чесності та непідкупності судових органів.

145. Посилання ОСОБА_1 на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія порушила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, оскільки не розмежувала критерії «Професійна етика» та «Доброчесність» і, відповідно, не визначила за кожне з них кількість балів, а за обидва види оцінювання виставила один нульовий бал спростовуються положеннями, визначеними п. 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.

146. Суд критично ставиться до посилань ОСОБА_1 на те, що дії Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправними, становлять втручання у її приватне життя та не відповідають вимогам якості закону є необґрунтованими, з огляду на таке.

147. Посада судді покладає певні обмеження і обов`язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов`язків, але й у повсякденному житті. Проявом останнього є, зокрема, відповідність способу життя судді його дозволеним можливостям.

148. Відповідно до пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

149. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

150. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 червня 2019 року у справі «Karl-Theodor Zu Guttenberg v. Germany» (заява № 14047/16, пункти 24-30) зазначив, що з огляду на те, що заявник був відомим громадським діячем, він не міг очікувати на такий самий захист його приватного життя, що й приватна особа, невідома для громадськості.

151. Враховуючи наведене, колегія суддів не вважає, що Комісія, здійснюючи покладений на неї законом обов`язок кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності, що включає з`ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного, допустила втручання у приватне життя.

152. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року к справі № 800/264/17 та від 28 серпня 2018 року у справі № 800/294/17.

153. Доводи ОСОБА_1 про те, що зазначений конкурс та, відповідно, кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу проведені відповідачем на підставі нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та те, що припинення повноважень позивача, як судді касаційного суду, у зв`язку з реорганізацією вищих судових інстанцій за конституційною реформою до закінчення останньою повноважень та досягнення граничного віку перебування на посаді судді без очевидних правових підстав становить втручання у приватне життя, не відповідає вимогам якості закону, а тому є порушенням ст. 8 Європейської конвенції про права людини та основоположні свободи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

154. За змістом статті 1, частин першої, другої статті 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

155. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

156. У Рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

157. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (пункт 84 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 155 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2003 року у справі «Полторацький проти України», заява № 38812/97).

158. ЄСПЛ також відзначав, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06).

159. У справі, яка розглядається, на час виникнення спірних правовідносин в Україні впроваджувалася повномасштабна судова реформа, яка включала внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни. Зокрема, зазнали змін вимоги до кваліфікації кандидата на посаду судді, процедури добору суддів, перевірки кандидатів на цю посаду, проведення кваліфікаційного іспиту та інші. Це обумовлено потребою оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань, згідно з європейськими стандартами, а також для відновлення довіри громадян до судової влади.

160. Така позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 800/648/16.

161. Наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_1 від 13 вересня 2018 року (зареєстрована в Комісії 17 вересня 2018 року за вх. № 32дпс-876/18), в якій позивач просила допустити її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, свідчить про її згоду на проведення такого конкурсу та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання.

162. Тобто, лише подання позивачем відповідної заяви та доданих до неї документів є юридичним фактом, що породжує виключно за ініціативою позивача відповідні правові наслідки, а саме наділення Комісії правом проводити стосовно позивача кваліфікаційного оцінювання з ухваленням відповідного рішення за результатами такого оцінювання.

163. Тобто, Комісія у відповідності до частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ зобов`язана ухвалити одне із рішень, а саме про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, при цьому зазначивши мотиви ухвалення відповідного рішення.

164. Конкурс на посаду судді, як і будь-яка подібна процедура, в основі якої стоїть конкурс, як відбір та оцінювання певних осіб за встановленими кількісними та якісними критеріями, особливо коли таке оцінювання проводиться визначеним законом колегіальним органом, об`єктивно не може на рівні закону визначити механізм, який дозволить учаснику такого конкурсу передбачити конкретні бали, що будуть ним отримані за результатами завершення такої процедури.

165. Суд наголошує, що кваліфікаційне оцінювання стосовно ОСОБА_1 було проведено в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а не як кваліфікаційне оцінювання для визначення Комісією професійного рівня судді та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у суді, в якому вона працює.

166. Колегія суддів критично ставиться до доводів ОСОБА_1 стосовно того, що однаковий підхід до кваліфікаційного оцінювання працюючого судді і претендента, який тільки бажає стати суддею, є порушенням її прав і не відтворює дійсного професійного рівня претендентів, оскільки кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 проведено у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Чинним законодавством передбачено можливість участі у конкурсі поряд із суддями, також адвокатів та науковців.

167. Статтею 38 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.

168. Щодо посилань ОСОБА_1 на протиправність дій Комісії стосовно порушення строків надання оскаржуваного рішення та на те, що під час засідання Комісії 04 лютого 2019 року було проголошено лише резолютивну частину рішення, а отже позивач не знала та не могла знати про мотиви та обґрунтованість даного рішення, чим порушено її доступ до відповідних документів, слід зазначити наступне.

169. Згідно п. 38 Положення № 143/зп-16 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) вступна та резолютивна частини рішення Комісії оголошуються у засіданні Комісії відразу після його ухвалення. Копія рішення Комісії за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання надається судді (кандидату на посаду судді) за його заявою.170. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою про видачу такого рішення, зареєстровану у Вищої кваліфікаційній комісії суддів України 27 лютого 2019 року за вх. № 32дпс-876/18-Г/5. Згідно відмітки на вказаній заяві, копію вказаного рішення позивач отримала 11 березня 2019 року.

171. Отже, колегія суддів не вбачає порушень вимог чинного законодавства з боку відповідача, оскільки останнім правомірно під час засідання Комісії 04 лютого 2019 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення та за заявою ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року видано повний текст такого рішення.

172. Вказана обставина підтверджується ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з тих підстав, що позивач не надала до Суду доказів вчинення позивачем заходів для отримання копії оскаржуваного рішення відповідача. Усуваючи вказані недоліки, позивач 18 березня 2019 року подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено оскаржуване рішення ВККС.

173. Таким чином, позивач фактично знаючи про існування прийнятого Комісією відносно неї рішення, не зверталась до відповідача за отриманням повного тексту такого рішення, а тому порушення її прав Комісією колегія суддів не вбачає.

174. Зважаючи на встановлені в цій справі обставини та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача ухвалено повноважним складом, підписано усіма членами зі складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивача, позивач був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання, рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Таким чином, вказане свідчить про дотримання Комісією вимог чинного законодавства, а отже неможливість оскарження чи скасування рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19 у відповідності до ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

175. Позовна вимога про зобов`язання Комісію внести до Вищої ради правосуддя України рекомендацію про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 04 лютого 2019 року № 157/вс-19, а тому Суд також не вбачає підстав для її задоволення.

176. Між тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

177. Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Така вимога щодо розгляду справи протягом розумного строку обумовлена передусім тим, що будь-який правовий спір для його сторін супроводжується невизначеністю у правовідносинах, яка триває протягом строку розгляду справи, й, відповідно, перешкоджає сторонам, повноцінно користуватися своїми правами.

178. Правовий статус Комісії визначений Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. 179. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

180. Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.

181. Отже, фактичне неіснування складу Комісії є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.

182. Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус Комісії як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності Комісії як юридичної особи.

183. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до судової практики Європейського Суду з прав людини, труднощі держави щодо створення відповідного органу, не можуть перешкоджати особі у належному судовому захисті.

184. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «належного урядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

185. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

186. Отже державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74).

187. Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

188. За таких обставин, після шести місячної відсутності повноважень у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розгляд справи було вирішено здійснювати за відсутності представника відповідача, який попередньо висловив свою позицію у судовому засіданні 29 липня 2019 року.

189. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

190. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

191. Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню. Керуючись ст. 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом п`яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частини. Рішення складене та підписане 08.10.2020. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко, В.М. Шарапа, А.А. Єзеров, Л.В. Тацій, С.М. Чиркін, Судді Верховного Суду