Постанова 4855 № 580/2947/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2947/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 26 липня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеска. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що доводи позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що у період з 26 квітня 2011 року по 31 липень 2019 року позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - приватний нотаріус. На підставі положень пункта 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеска на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за несвоєчасну сплату єдиного внескадо позивача застосовано штраф у розмірі 7866,67 грн. за період з 05 травня 2016 року до 06 лютого 2019 року та нараховано пеню у розмірі 10384,52 грн. Не погоджуючись із наведеним рішенням позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується несвоєчасна сплата позивачем єдиного соціального внеска, а доводи позивача зводяться до формальних підстав для звільнення від відповідальності за допущені порушення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у реакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2464-VI). Згідно визначення, закріпленого у пункті 2 частини 1 статті 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункта 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Положеннями статті 5 Закону України №2464-VI закріплено, що облік осіб, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Взяття на облік таких осіб здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI передбачено обов`язок платника єдиного податку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону України №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону розмір єдиного внеска для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Сплата єдиного внеска здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідно до положень частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI, у редакції, яка діяла до 10 жовтня 2017 року платники єдиного внеска, зазначені у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Наведена правова норма у редакції, яка діяла з 11 жовтня 2017 року передбачає обов`язок платників єдиного внеска, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною 12 цієї правової норми передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Відповідно до частин 2 та 3 статті 25 Закону України №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Частиною 6 цієї правової норми передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI закріплено обов`язок платника сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Отже, за наслідками набрання законної сили рішенням суду, визначена у вимозі сума недоїмки підлягає сплаті. Як вірно установлено судом першої інстанції, станом на 25 січня 2016 року за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеска, визначена вимогою про сплату борга з єдиного внеска на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2015 року в сумі 28985,39 грн. за наслідками ухвалення 05 листопада 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом постанови у справі №823/1774/15. На підставі наведених положень частини 6 статті 25 Закону України №2464-VI контролюючим органом всі суми, оплачені позивачем після 25 січня 2016 року, зараховувались на погашення зазначеної суми. На виконання положень Закону України №2464-VI позивач проводив нарахування єдиного внеска за поточні періоди, суми якого збільшували недоїмку, а оплачувані позивачем кошти зараховувались на погашення недоїмки. Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Відповідно до частини 13 статті 25 Закону України №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежа, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду. Частиною 14 цієї правової норми встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеска. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449). Згідно з пунктом 1 розділа VII цієї Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом України №2464-VI покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до цього Закону. Положеннями підпункта 2 пункта 2 цього розділа визначено, що згідно з частиною 1 статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункта 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеска на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. В силу положень частини 16 статті 25 Закону України №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеска. Твердження позивача про повторне застосування до нього штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеска оскаржуваним рішенням є помилковим, оскільки відображення відповідних сум у інтегрованій картці не призводило до зменшення сплачених позивачем сум. Також колегією суддів встановлено вірний розрахунок сум штрафа та пені, зазначених у спірному рішенні. Ненаправлення позивачу вимоги про сплату боргу обумовлене тим, що сума недоїмки виникла за результатами не проведення позивачем сплати суми недоїмки, яка виникла на підставі оскаржуваної позивачем в судовому порядку вимоги, а також самостійно узгоджених сум єдиного внеска. Також є помилковим твердження позивача про те, що наявність в інтегрованій картці інформації про переплату доводить погашення боргу, штрафів і пені, оскільки штрафи і пеня визначені позивачу оскаржуваним рішенням, яке прийнято після відображення в картці інформації про переплату. До того ж, така переплата використана для погашення боргу зі сплати єдиного внеска, визначеного позивачем самостійно. При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук О.Є. Пилипенко