Постанова 4855 № 320/2562/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2562/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Лисяного В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лисяного Владислава Володимировича, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги В С Т А Н О В И В : 23.05.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 № Ф-279310-50 на суму 6 528, 20 грн. в повному обсязі. Позов обґрунтовано тим, що спірна вимога підлягає скасуванню, оскільки нарахування штрафу та пені на заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є безпідставним, оскільки відповідачем не взято до уваги наявність переплати у позивача. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції виходив із того, що у контролюючого органу були підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-279310-50/3495 на суму 6528,20 грн., оскільки відповідно до дані інтегрованої картки ОСОБА_1 , сплачені ним в 2014-2019 роках поточні платежі з єдиного внеску зараховано контролюючим органом в рахунок зменшення заборгованості попередніх періодів. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 11.10.2012, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та є платником єдиного податку за ставкою 5% (3 група), що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 . (а.с. 23-25) Зі змісту повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску вбачається, що 12.10.2012 ОСОБА_1 взято на облік в органі Пенсійного фонду України у м. Біла Церква. Основним видом діяльності за КВЕД визначено видання комп`ютерних ігор. Станом на 28.02.2019 згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем рахувався податковий борг у сумі 6 528, 20 грн., що виник в результаті несплати нарахованих зобов`язань по єдиному внеску, витяги з якої долучено до матеріалів справи. Позивачем направлено заяву до Білоцерківського управління Головного управління ДФС у Київській області щодо заборгованості по єдиному соціальному внеску. Листом Головного управління ДФС у Київській області від 25.03.2019 №2687/10-36-5006 позивача повідомлено про наявність заборгованості станом на 25.03.2019 по єдиному соціальному внеску у розмірі 6528, 20 грн., а також про винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску від 08.11.2018 №0196895006 на суму 2024, 19 грн. та від 04.02.2019 №0038265006 на суму 6528, 20 грн. Водночас, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу від 12.03.2019 № Ф-279310-50/3495 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 28.02.2019 в розмірі 6528,20 грн., з якої штраф складає 4091,21 грн. та пеня у розмірі 2436,99 грн. 01.04.2019 позивачем оскаржено вказану податкову вимогу до Державної фіскальної служби України, за наслідками якого рішенням Державної фіскальної служби України від 26.04.2019 №20383/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 12.03.2019 №Ф-279310-50/3495 залишено без змін, а скаргу позивача від 01.04.2019 №б/н - без задоволення (а.с. 6-7). Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464). Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, пп.3 п.1 розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. З огляду на п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Пунктом 2 розділу VІ Інструкції визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Пунктом 3 розділу VІ Інструкції передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Пунктом 4 розділу VІ Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. За приписами п.5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). В силу п.6 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно п.7 розділу VІ Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). З матеріалів справи вбачається, 28.12.2018 позивачем сплачено до бюджету в рахунок погашення недоїмки 2100, 00 грн., що підтверджується квитанцією №92 від 28.12.2018 та 21.01.2019 сплачено 2312, 25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №323 від 21.01.2019. Факт надходження від позивача вказаних платежів не є спірним. Проте, зазначені платежі зараховано в рахунок погашення заборгованості позивача попередніх періодів у зв`язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.02.2014 по 15.01.2019, яку підприємцем самостійно не погашено. При цьому, 04.02.2019 уповноваженою особою Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення №0038265006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача за період з 10.02.2014 по 15.01.2019 застосовано штраф у розмірі 4091,21 грн. та нараховано пеню у розмірі 2436,99 грн. Дане рішення позивачем отримано 12.02.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, позивачем зазначене рішення не оскаржувалося у встановлені законом строки. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначені рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 04.02.2019 №0038265006 суми штрафних санкцій та пені набули статусу узгоджених. Згідно з ч. 15 ст. 25 закону №2464, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки. Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Таким чином, враховуючи те, що Позивач не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів та не оскаржив таке рішення, штраф та пеня була включена до вимоги про сплату недоїмки від 12.03.2019 №Ф-2793310-50/3495. Відтак, оскільки станом на 28.02.2019 року за позивачем рахувався податковий борг в розмірі 6 528, 20 грн., який виник в результаті несплати нарахованих зобов`язань по єдиному внеску, то відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-279310-50/3495. При прийнятті рішення колегія суддів приймала до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16. При цьому, колегія суддів зауважує, що Рішення від 04.02.2019 № 0038265006 не є предметом розгляду у даній справі, а відтак суд не вправі надавати оцінку щодо правомірності даного рішення. Доказів скасування чи оскарження рішення від 04.02.2019 №0038265006 апелянтом не надано. Тому, враховуючи те, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, сума штрафу та пені була правомірно включена відповідачем у вимогу від 12.03.2019 №Ф-279310-50/3495. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач мав всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу Позивача, спірна вимога відповідає всім критеріям, визначеними Законом №2464 та Інструкцією №449, а відтак підстави для її скасування відсутні. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що всі наведені доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 02.03.2020. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Лисяного Владислава Володимировича, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель