Постанова 4851 № 520/2168/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 р. Справа № 520/2168/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.11.21 по справі № 520/2168/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2021 №Ф1230-23; - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.05.2021 №Ф1230-23; - зобов`язати відповідача внести відповідні зміни у комп`ютерний облік, які анулюють нарахований борг. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано оскаржувані вимоги. За змістом вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки) за ним обліковується борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування. Позивач вважає вказані вимоги безпідставними з огляду на те, що відповідачем неправильно розраховані суми єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 було задоволено частково позов. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2021 №Ф1230-23. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.05.2021 №Ф1230-23. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок). Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що вимога від 06.05.2021 у розмірі 10578 грн., складається із відповідних нарахувань проведених контролюючим органом за період з січня по травень 2017 року. Зазначив, що по-перше, вимога з єдиного внеску складається із боргу, який наявний у платника податку станом на дату формування такої вимоги, тобто вимога від 06.05.2021 № Ф-1230-23 містить інформацію про наявний борг ОСОБА_2 станом на 06.05.2021. По-друге, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 справі № 520/6901/19 скасоване рішення ГУ ДПС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску від 27.03.2019 № 0032595706 у розмірі 5504,44 грн, у тому числі 584,50 грн штрафна санкція та 4 919,94 грн нарахованої пені за період з 23.07.2013 до 19.01.2017. У зв`язку з набранням законної сили вищезазначеного рішення Харківського окружного адміністративного суду, на виконання якого ГУ ДПС скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску від 27.03.2019 № 0032595706 у розмірі 5 504,44 грн та проведено відповідні коригування боргу, що відобразились в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 , сума у розмірі 5504,44 грн не увійшла до суми боргу зазначеної у вимозі від 06.05.2021 № Ф-1230-23. Відповідно до вищезазначених коригувань сума боргу станом на 06.05.2021 (дата формування вимоги № Ф-1230-23) склала 10 578,00 гривень. У зв`язку із наявністю боргу, задля повідомлення платника податків ОСОБА_2 про наявність несплаченої суми боргу. відповідно до вимог чинного законодавства сформовано вимогу про сплату боргу/недоїмки з єдиного внеску від 06.05.2021 № Ф-1230-23 у розмірі 10 578,00 грн, яка направлена на податкову адресу Позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення . Отже, ГУ ДПС діяло на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у періоди з 23.08.2000 по 18.08.2014, з 20.04.2015 по 30.09.2015, з 17.03.2016 по 29.12.2016 та з 16.06.2017 по 30.12.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. У подальшому, позивача повторно з 05.07.2021 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, який перебуває на обліку у ГУ ДПС у Харківській області як платник податків (група 3, ставка податку 5%), що підтверджується відомостями з реєстру платників єдиного податку. Позивач 10.02.2014 до контролюючого органу подав річну звітність про суми нарахованого єдиного внеску за 2013 календарний рік, у якій самостійно визначено розмір єдиного внеску у загальному розмірі 4800,76 грн. У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивачем за 2013 рік сплачено суму єдиного внеску у розмірі 1200,00 грн. Залишок несплаченого єдиного внеску за 2013 рік 3600,76 грн. Також вказав, що позивач не подавав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний 2014 рік. У зв`язку з чим, відповідачем самостійно нараховано суми єдиного внеску 2014 рік у загальному розмірі 3381,20 грн.: за І квартал 2014 рік 1267,95 грн.; за ІІ квартал 2014 рік 1267,95 грн.; за ІІІ квартал 2014 рік - 845,30 грн. Позивач 08.02.2016 до контролюючого органу подав річну звітність про суми нарахованого єдиного внеску за 2015 календарний рік, у якій самостійно визначено розмір єдиного внеску у загальному розмірі 2591,42 грн. Сплачено 1270,00 грн. Залишок 1321,42 грн. Позивач 09.02.2017 до контролюючого органу подав річну звітність про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 календарний рік, у якій самостійно визначено розмір єдиного внеску у загальному розмірі 2585,00 грн. Сплачено 2325,00 грн. Залишок 260,00 грн. Відповідач зазначає, що позивач не надавав до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за січень - травень 2017 рік. Сплачено - 1050,00 грн. З 13.05.2017 позивач має пільгу «пенсіонер за віком», який відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464. Станом на 31.12.2017 рік сума недоїмки з єдиного внеску складає -10 578,00 грн., що підтверджено копією інтегрованої карти позивача, як платника податків. Відповідачем 19.01.2021 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1230-23 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 082,44 грн. Вказана вимога направлена відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отримана 01.02.2021, що не заперечується позивачем у справі. Не погодившись з прийнятою вимогою №Ф-1230-23 від 19.01.2021 року та в подальшому прийнятою вимогою № Ф-1230-23 від 06.05.2021 позивач звернувся до суду з вказаним позовом (з урахуванням уточнень). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1230-23 від 19.01.2021 року та від 06.05.2021 №Ф1230-23 є протиправними та наявні правові підстави для їх скасування. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464). Функція адміністрування єдиного внеску була покладена на Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику починаючи з 01.10.2013 року з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування-це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Стаття 3 Закону України № 2464-VІ визначає, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. На підставі Закону № 2464-VІ розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція № 449) та визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 р. №435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015р. за №460/26905 (далі - Порядок №435). Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі. Згідно із п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та підпунктів 1.3, 1.4 п. І розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну; юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464 (в редакції чинній до 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені в статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Для платників, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Як передбачено положеннями п.3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суми, що визначаються такими платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з нормами ч.5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Обов`язок нарахування та сплати єдиного внеску, з урахуванням норм абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI, не залежав від отримання ним дoxoду (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та його фінансового стану. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед всіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Як передбачено положеннями п.3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суми, що визначаються такими платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з нормами ч.5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоди з 23.08.2000 по 18.08.2014, з 20.04.2015 по 30.09.2015, з 17.03.2016 по 29.12.2016 та з 16.06.2017 по 30.12.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 171-175). Відповідно до відомостей інтегрованої картки по єдиному внеску (код платежу 71040000) станом на 28.02.2017 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується заборгованість в сумі 10578 грн. (а.с.61-64) При цьому, станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передано заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 5192,39 грн. 10.02.2014 платник подав звіт за 2013 рік (за період з січня по грудень 2013) з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 4800,76 грн. В подальшому, як свідчать матеріали справи в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок особам, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 2591,42 грн за 2014 рік, а саме 1, 2 квартали та за липень-серпень 2014 року. 08.02.2016 платник подав звіт за 2015 рік (за період з квітня по вересень 2015) з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2591,42 грн. 09.02.2017 платник подав звіт за 2016 рік (за період з травня по грудень 2016) з нарахуванням єдиного внеску у розмірі 2585,00 грн. Тобто нарахування єдиного внеску здійснювалось лише за ті періоди, коли позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Нарахування за 2017 рік не увійшли до суми заборгованості визначеної податковою вимогою від 06.05.2021 р. № Ф1230-23 Згідно з пп.2.1 п.2 розділу IV Інструкції № 449, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, - які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено суми єдиного внеску на загальну суму 5845,24 грн., а саме 23.10.2013 -1200 грн., 17.07.2015 1270 грн., 19.05.2016- 400 грн., 18.07.2016- 950 грн., 19.10.2016 975 грн., 19.01.2017-1050,24 грн. Інших доказів сплати єдиного внеску позивачем не було надано. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка-це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція №449. У відповідності до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. застосовуються заходи впливу та стягнення. Також, п. 3, 4 розділу 6 Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відповідно до п. 3 розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). На виконання вимог ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки). Так, враховуючи наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску, на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та на підставі даних ІТС контролюючих органів, 06.05.2021 по вказаному ФОП контролюючим органом правомірно сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску Ф1230-23, яка була надіслана позивачу, відтак позовні вимоги в частині скасування вимоги від 06.05.2021 р. № Ф1230-23 не підлягають задоволенню. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, до податкової вимоги від 06.05.2021 р. № Ф1230-23 була сформована вимога від 19.01.2021 р. за № Ф1230-23, в основу якої були покладенні крім іншого складові рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.03.2019 №0032595706 на суму 584,50 грн. штрафу та 4919,94 грн. нарахованої пені, які скасовані рішенням суду. Згідно з п. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки). Суд апеляційної інстанції зазначає, що на вимогу ухвали суду від 15.12.2022 податковий орган надав пояснення, з яких вбачається, що фахівцями підрозділу адміністрування єдиного соціального внеску 23.04.2021 року було відкликано з облікової картки нарахування по ЄСВ у сумі 5504,44 грн. у зв`язку з надходженням рішення суду від 06.08.201 по справі №520/6901/19. Тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2021 р. за № Ф1230-23 на суму 16082,44 грн. станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції вважалась вже відкликаною. З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Колегія суддів зазначає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушення права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові. Таким чином, з огляду на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2021 р. за № Ф1230-23 на суму 16082,44 грн. у відповідності до правил пункту 6 розділу VІ Інструкції вважається відкликаною (податковим органом 06.05.2021 було прийнято податкову вимогу № Ф1230-23, з коригованою сумою заборгованості в розмірі 10578 грн.), що у цій справі не заперечуються відповідачем, колегія суддів зазначає що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2021 р. за № Ф1230-23. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позову щодо скасування вимог Головного управління ДПС у Харківській області від 19.01.2021 та від 06.05.2021 за №Ф1230-23 порушено норми матеріального права та висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/2168/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко