Постанова 4803 № 211/4829/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1432/20 Справа № 211/4829/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИЛА: За цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП, призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 08 серпня2020 року, о 02.12 годин керував транспортним засобом ВАЗ 210994, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вулиці Апостолівська, 38, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП. 12 серпня 2020 року о 15.08 годин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210994, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вул. Сергія Параджанова, 12, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: сповільненість ходи, мови, не природна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП. 17 серпня 2020 року о 01.11. годин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210994, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі по вулиці Мухіної, 17, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, позбавивши права на захист, не взявши до уваги допущені працівниками поліції порушення, допущені під час складання протоколів про адміністративне правопорушення. Вказує, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень, який набрав законної сили 01.07.2020 року, адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, - не передбачена. Тому інспектори поліції не мали права складати протоколи про адміністративну відповідальність, а суд не повинен був їх розглядати. В засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не прибув. Про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Клопотання про перенесення розгляду справи, від останнього не надходило, тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, на які посилається ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що вони не можуть підлягати задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суддя зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 130564 від 08.08.2020 року, серії ДПР18 №148798 від 12.08.2020 року, серії ДПР18 № 130570 від 17.08.2020 року, які складені у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; постановами про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2967291 від 12.08.2020 року; письмовими поясненнями понятих, в присутності яких були складені протоколи щодо ОСОБА_1 та в присутності яких останній відмовився під проходження огляду на стан сп`яніння; рапортами працівників поліції; та відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яке виразилося у відмові від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Таким, чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про втрату чинності з 01.07.2020 норми КУпАП, яка передбачала відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, немає зворотної дії в часі. У результаті неодноразового внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, не скасована. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон 1) стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону 1 Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон 2) підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону 1 виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону 2 підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону 1 виключений. Відповідно до розділу ІІ Закону 2 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року№ 2617-VIII, а саме з 01 липня 2020 року. Тобто, Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року по суті повернуто у попереднє положення диспозицію ст. 130 КУпАП, яка існували на момент набрання чинності Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, отже, суд застосовує чинну редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, тобто редакцію вказаної частини статті, яка є ідентичною як на день вчинення правопорушення так і на день розгляду справи. Тому, доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності щодо скасування постанови судді та закриття провадження у справі саме з підстав відсутності норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист також є необґрунтованими та такими, які спростовуються дослідженими матеріалами справи. Так, відповідно до поштового повідомлення, на домашню адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 судом першої інстанції було направлено повідомлення про дату, час та місце слухання справи, яке 15 жовтня 2020 року було отримано його матір`ю (а.с. 8). Заяв, клопотань про відкладення судового засідання особою, що притягається до адміністративної відповідальності до суду подано не було. Таким чином, підстави вважати, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КупАП, а тому було порушено його право на захист у суду відсутні. Виходячи із наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Отже, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, а докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КупАП. За такою сукупністю даних суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М.Кононенко