Постанова 4807 № 336/6905/20

Дата документу Справа № 336/6905/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/63/21 Головуючий в 1-й інстанції Галущенко Ю.А. Єдиний унікальний № 336/6905/20 Доповідач в 2-й інстанції Гріпас Ю.О. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О. за участю захисника особи, яку адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Дьякової Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, притягнуто, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зі слів не працює, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті гривень) в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Як зазначено в постанові, 07.11.2020 р. о 20.30 год. по вул. Мокрянській 119 в м. Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2102 р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився,чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що він не брав участі у справі, про розгляд справи йому відомо не було, повісток не отримував, з матеріалами справи не знайомився, постанову суду не отримував, а тому строк на апеляційне оскарження правопорушником пропущений з поважних причин та має бути поновлений. По суті апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи судом не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи, в тому числі і протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього. Вказує, що суд першої інстанції не встановив факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що використання технічного приладу Drager Alcotest 6810 є незаконним. Апелянт наголошує на тому, що він не керував транспортним засобом ВАЗ 2102 НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, він вжив алкогольні напої після виникнення ДТП. На підставі викладеного просить скасувати постанову від 23.11.2020, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні адвоката Дьякову Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. У відповідності до вимог ст.294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що ОСОБА_1 не приймав участі при розгляді справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження і тому вказаний строк підлягає поновленню. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог п.2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судовим розглядом встановлено, що 07.11.2020 р. о 20.30 год. по вул. Мокрянській 119 в м. Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2102 р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 024008 від 07 листопада 2020 року за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5); - письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими та були свідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору та в закладі охорони здоров`я (а.с.7-8); - рапортом працівника поліції (а.с.9); - відеозаписом події. Частиною 3 ст.256 КУпАП встановлено, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. ОСОБА_1 таким правом не скористався, письмових пояснень не надав, протокол про адміністративне правопорушення підписувати відмовився, копію протоколу не отримав про що поліцейським зроблено відповідні записи. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв та на відеозаписі не зафіксовано. Більш того, в протеоліз зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, на окремому аркуші також. Від отримання копії протоколу ОСОБА_1 також відмовився. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч.2 ст.251, ст.ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», поліцейськими дотримано. Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддею відповідно до ст.ст.251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення. Постанова судді відповідає вимогам ст.ст.245, 280, 283 КУпАП. Дослідивши зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Стосовно розгляду справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає, що права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відновлені під час апеляційного провадження. Натомість ОСОБА_1 особисто не прибув до суду апеляційної інстанції, присутній під час розгляду його захисник підтримав апеляційну скаргу та надав свої пояснення щодо події, яка відбулась 07.11.2020. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, спростовуються матеріалами справи, зокрема, рапортом поліцейського Іваніна І. про обставини притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Також спростовується і поясненнями свідків, які були очевидцями ДТП за участю ОСОБА_1 за декілька хвилин до відшукання працівниками поліції т.з. ОСОБА_1 , який знаходився поряд. Отже за наведеного, повністю спростовуються ствердження ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем в стані сп`яніння. Таким чином, досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яке керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Твердження апелянта про те, що суд не допитав безпосередньо в судовому засіданні свідків, не можуть бути підставою для визнання постанови суду незаконною. Так, під час розгляду справи суд першої інстанції зазначив, що оскільки пояснення свідків складені безпосередньо після зупинки ОСОБА_1 , уповноваженим працівником поліції, присутність свідків ОСОБА_1 не оспорював та цей факт зафіксований на відеозапису, при розгляді адміністративної справи в суді зміст їх показань нічим не спростований, суддя прийняв їх до уваги як докази при винесені постанови. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6810», який не дозволений до використання та порушено вимоги ст.266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим не виконав вимоги п.2.5 ПДР України, який зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Стосовно тверджень апелянта про втрату чинності з 01.07.2020 року норми КУпАП, яка передбачала відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу ст.8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, немає зворотної дії в часі. У результаті неодноразового внесення змін до ст.130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, не скасована. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон 1) стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону 1 Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон 2) підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону 1 виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону 2 підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону 1 виключений. Відповідно до розділу ІІ Закону 2 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, а саме з 01 липня 2020 року. Тобто, Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року по суті повернуто у попереднє положення диспозицію ст.130 КУпАП, яка існували на момент набрання чинності Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, отже, суд застосовує чинну редакцію ч.1 ст.130 КУпАП, тобто редакцію вказаної частини статті, яка є ідентичною як на день вчинення правопорушення так і на день розгляду справи. Тому, доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника щодо скасування постанови судді та закриття провадження у справі саме з підстав відсутності норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови судді і закриття провадження по справі з мотивів наведених в апеляції апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Ю.О. Гріпас