Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/1752/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1752/22 Номер провадження 33/814/543/23Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. Категорія: частина1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі: судді Пікуля В.П., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою, АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Зміст оскаржуваної постанови Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 03 травня 2022 року о 02 год. 20 хв. в м. Полтава, по вул. Зіньківська 56 керував транспортним засобом Toyota c-HR н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за допомогою алкотестера Драгер на місці та в чергового лікаря відмовився в присутності двох свідків. Чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), скоїв адміністративне правопорушення, передбачен е частиною 1 статті 130 КУпАП. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Із постановою судді не погодився ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року скасувати та постановити у цій справі нове рішення, яким провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у його діях. Скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення було винесено при невсебічному, неповному і необ`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Скаржником порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року. До початку апеляційного розгляду, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання в якому ОСОБА_1 просив зупинити провадження у адміністративній справі до звільнення з військової служби, оскільки він мобілізований до Збройних сил України. Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції Під час судового засідання особа, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду у справі в судове засідання не з`явився. Мотиви суду Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження В апеляційній скарзі ОСОБА_1 було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року. В обґрунтування клопотання зазначено, що оскаржену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності отримав 14 липня 2022 року. Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, суд вважає, що наведені причини пропуску строку на оскарження є поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що за для ефективного здійснення захисту прав та свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі подачі апеляційної скарги, яка має містити обґрунтовані та зважені зауваження щодо рішення місцевого суду, важливе значення має всебічне дослідження оскаржуваного рішення, зокрема шляхом ознайомлення або отримання його копії. Щодо клопотання про зупинення провадження у адміністративній справі до звільнення з військової служби Відповідно положень статті 277 КУпАП строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняються судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися. Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у задоволенні клопотання з особи, яка притягається до відповідальності про зупинення провадження у справі слід відмовити. Щодо оскарженої постанови Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Як передбачено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно правових позицій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу. Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки щодо визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Вважаючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведеною, суд першої інстанції послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 230228, направлення до мед закладу, відеозаписом. Проте, посилання на докази носять узагальнений характер, без конкретного зазначення вищезазначених доказів (аркуші справи, що саме підтверджує конкретний доказ) тобто вказану постанову суду першої інстанції не можна вважати належним чином мотивованою. При цьому, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом; 2) перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, передбачено у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). Як передбачено пунктами 5, 6 розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час вимоги пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейськими, ОСОБА_1 погоджується на проходження такого огляду (3 год 13 хв відеозапису). О 3 год 24 хв відеозапису ОСОБА_1 , під час спілкування з працівником поліції, зазначає: «я ні в якому разі не відмовляюся від проходження огляду», в подальшому о 3 год 49 хв, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності погоджується на проведення огляду на стан сп`яніння у лікарні. Працівниками поліції, а в подальшому судом, помилково вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поясненнях, які маються в матеріалах справи зазначили, що вони не чули відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише його дії сприйняли як відмову. Апеляційний суд звертає увагу, що відеозапис, який мається в матеріалах справи, не надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані тільки фрагмент розмови працівників поліції з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності під час якої він погоджується на проходження огляду на стан сп`яніння. Дані, які б спростували посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про ту обставину, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. У відповідності до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Отже, враховуючи сукупність порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і беручи до уваги, що усі сумніви відносно доведеності вини особи, яка притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП. Висновки суду Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. За вищевказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання про наявність по справі підстав для закриття провадження згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Керуючись статтями 247, 294 КУпАП- ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року- скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду В.П. Пікуль