Постанова Київський апеляційний суд № 755/12527/25

Унікальний номер справи 755/12527/25 Номер апеляційного провадження 33/824/887/2026 Суддя суду першої інстанції О. В. Метелешко Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 12 лютого 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Осіповим Олександром Андрійовичем, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грy із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. Постанова мотивована тим,що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371994, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розпискою, що підтверджує факт залишення на зберігання транспортного засобу, протоколом АЗ № 065131 про адміністративне затримання та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора). Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 через захисника Осіпова О. А. подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року скасувати, а провадження у даній справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів факту керування ним транспортним засобом та зупинення його прцівниками поліції за порушення ПДР, що повністю підтверджується відеозаписом, де зафіксовано, що автомобіль перебував у нерухомому стані, а працівники поліції підійшли вже до припаркованого автомобіля. Апелянт категорично заперечує факт керування транспортним засобом, оскільки перебування в салоні автомобіля за кермом нерухомого транспортного засобу не є керуванням ним. Також вказав, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом на підтвердження винуватості особи. Суддя фактично поклав в основу постанови протокол та рапорт працівника поліції, що не підтверджені іншими належними доказами. Зокрема звернув увагу на те, що суд незаконно проігнорував письмові показання свідка, якого було опитано адвокатом 06.11.2025. Крім цього зауважив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у лікаря - нарколога, однак не міг здати біоматеріал з фізіологічних причин, про що неодноразово повідомляв, та не заперечував проти альтернативних методів проходження огляду на стан сп`яніння. Проте йому не було запропоновано відібрання альтернативни зразків, передбачених п.12,13 Інструкції №1452/735. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказав на порушення судом стандарту доказування «поза розумним сумнівом». Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осіпенко О. А. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря - нарколога у медичному закладі, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вирішуючи питання про законність та обгрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно зі ст.256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. У відповідності до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. За правилами ч.ч. 2-6 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з п.7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого остановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Відповідно до п.6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 (в редакції станом на час складання протоколу) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП вказує на те, що передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на такий стан. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371994 від 24.06.2025 вказано, що ОСОБА_1 , 24 червня 2025 року о 23 годині 44 хвилини керував автомобілем «Hyundai Palisade», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по пр-ту Георгія Нарбута, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР. В протоколі вказано, що відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано на бодікамеру поліцейського. Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні було досліджено відеозапис, який міститься в матеріалах справи. З відеозапису вбачається, що автомобіль «Hyundai Palisade», д.н.з. НОМЕР_2 , стоїть у крайній правій смузі, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . У ході розмови у працівника поліції виникла підозра щодо перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у лікаря - нарколога у медичному закладі). ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці та виявив бажання пройти такий огляд у медичному закладі у лікаря - нарколога, куди він був доставлений працівниками поліції на службовому автомобілі. Разом з тим, з відеозапису, який було досліджено апеляційним судом взагалі не вбачається, що ОСОБА_1 , прибувши до медичного закладу, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Натомість на відеозаписі зафіксовано як інспектор поліції тривалий час відшуковує якісь папери в багажнику службового автомобіля замість фіксування події щодо огляду ОСОБА_1 у лікаря. Таким чином, відеозапис який міститься в матеріалах справи не підтверджує факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у лікаря - нарколога у медичному закладі. Закон свідчить про те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння може бути доведеним показаннями двох свідків. Але в матеріалах справи відсутні такі показання свідків взагалі. Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 від підпису протоколу відмовився. Але зазначене, не підтверджено наявними у справі доказами, так як з відеозапису не вбачається, що поліцейськими складався протокол про адміністративне правопорушення в присутності особи водія, та що останньому було запропоновано його підписати, зазначити у ньому свої пояснення та отримати його копію. Таким чином, зібрані по справі докази не підтверджують того, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря - нарколога у медичному закладі, фактичні обставини вказаних подій, зафіксовані на відеозапис, який свідчить про те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці, від проходження такого огляду він не відмовився, але погодився пройти такий огляд у медичній установі. На відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 заходить разом з працівником поліції до лікаря у кабінет, лікар одягає халат, спілкується з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 також спілкується з лікарем, після чого відеозапис з кабінета лікаря переміщується і відбувається у коридорах закладу та у багажнику службового автомобіля, де працівник поліції тривалий час не може знайти необхідні йому документи. На відеозапису не зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря, а відеозапис відбувається вже на вулиці, де працівник поліції пояснює ОСОБА_1 про те, що він буде затриманий, а ОСОБА_1 задає питання «За що, що я скоїв незаконного». З відеозапису дійсно не зрозуміло, що стало підставою для прийняття рішення працівником поліції про затримання ОСОБА_1 , він поводить себе коректно, ввічливо розмовляє з працівником поліції, його поведінку не можно розцінити як неадекватну обстановці у якій він опинився. З наведеного слідує, що дані протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 не підтверджені доказами які зібрані по справі. Відповідно протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та п.6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, так як дані протоколу не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за перебування особи, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння або відмову особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду, тобто не доведено об`єктивну сторону зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення. Обставини наведені в протоколінезафіксовані на відеозаписі, не підтверджені показаннями двох свідків, а відновідно протокол не доводить наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказане залишилось поза увагою судді суду першої інстанції. В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зазначено що від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. Вказані докази суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 заперечує такі обставини і такі факти не підтверджуються відеозаписом або показаннями двох свідків. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. В силу вимогст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини та інше. Працівникі поліції (у випадку відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у лікаря) мали можливість зібрати у даній справі належні та допустимі докази з метою доведення вини водія у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, але цього не зробили. Що стосується посилання захисника на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то такий довід суд оцінює критично, оскільки сам ОСОБА_1 на відеозапису жодного разу не сказав працівникам поліції про те, що він не керував транспортним засобом. Крім того, виникає питання про те, яким же чином автомобіль у якому ОСОБА_1 знаходився за кермом опинився на узбіччі дороги. Опитаний захисником Осіповим О. А. свідок ОСОБА_2 , яка перебувала у салоні автомобіля, дійсно пояснила захиснику Осіпову О. А. про те, що вона разом з ОСОБА_1 пребували у салоні автомобіля та очікували таксі, яке мало під`їхати. Автомобіль був припаркований біля узбіччя, керування автомобілем не здійснювалось. Але свідок не пояснила захиснику яким чином на узбіччя дороги потрапив автомобіль и яким чином вона та ОСОБА_1 потрапили у автомобіль. За таких обставин довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем не знайшов свого підтвердження у ході перегляду справи судом апеляційної інстанції. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Осіпов О. А. посилаються на обставини, які мали місце, та у сукупності із іншими доказами ставлять під сумнів факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря, ці сумніви мають тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При розгляді апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Так, згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи допущені працівником поліції недоліки під час проведення процедури огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння лікарем у медичному закладі, а саме відсутність фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду саме у медичному закладі, які залишились поза увагою судді суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку саме через відсутність доказів відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Осіпова О. А. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, а тому постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Осіповим Олександром Андрійовичем, задовольнити. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач