Постанова Київський апеляційний суд № 757/10073/19-ц

Справа № 757/10073/19-ц Головуючий в суді І інстанції Остапчук Т.В. Провадження № 22ц-824/13173/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Сліпченка О.І., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі за позовом Офісу Генерального прокурора до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року представник Генеральної прокуратури України, правонаступником якої є Офіс Генерального прокурора, звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 252 від 15 травня 2017 року «Про затвердження рішення Генеральної прокуратури України про надання службової квартири». Позов мотивований тим, що 14 квітня 2017 року Генеральною прокуратурою України було видано наказ № 486-ц, відповідно до якого ОСОБА_1 як працівнику Генеральної прокуратури України було виділено службову квартиру на сім`ю з двох осіб. 15 травня 2017 року Печерською РДА було видано розпорядження № 252 про затвердження цього рішення Генеральної прокуратури України про надання службової квартири ОСОБА_1 на родину з двох осіб та прийнято рішення про видачу ордера. Позивач вказує, що Печерська РДА прийняла оскаржуване розпорядження без з`ясування наявності у ОСОБА_1 дійсної потреби в отриманні службового житла та, що ОСОБА_1 не вчинила жодної дії щодо отримання ордеру на цю службову квартиру, не уклала договори про надання комунальних послуг, до службової квартири не вселилась та не проживає, що свідчить про відсутність потреби у ОСОБА_1 в забезпеченні службовим житлом, а тому Генеральною прокуратурою України 23 серпня 2018 року було видано наказ № 938ц «Про внесення змін до наказу Генеральної прокуратури України від 14.04.2017р. № 486-ц», яким визнано таким , що втратив чинність пункт 1.7 ГПУ наказу від 14 квітня 2017 року щодо надання ОСОБА_1 однокімнатної квартири, однак Печерська РДА на письмові звернення позивача відмовляється скасувати своє розпорядження, не дивлячись на те, що воно суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про прокуратуру» та п.15 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, представник Офісу Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що Печерською РДА було прийнято оскаржуване розпорядження про надання ОСОБА_1 квартири без з`ясування дійсної потреби у отриманні нею службового житла, крім того ОСОБА_1 з моменту прийняття вказаного розпорядження не здійснила жодних дій щодо отримання ордеру на службову квартиру та у ній не проживає, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 потреби в забезпеченні службовим житлом, поряд з цим оскільки п. 1.7 наказу Генеральної прокуратури України № 486-ц від 14 квітня 2017 року про надання ОСОБА_1 службової квартири був скасований, то підстава для видачі Печерською РДА ордера ОСОБА_1 на даний момент не існує, натомість більше 800 прокурорів на даний час дійсно потребують поліпшення житлових умов, однак не можуть реалізувати своє право у тому числі і у зв`язку із наявністю оскаржуваного розпорядження Печерської РДА, через що вважає висновок про відсутність підстав для задоволення позову безпідставним. У свою чергу, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та посилається зокрема на те, що з моменту початку роботи в Генеральній прокуратурі України з 2008 року і до цього часу вона потребує службового житла, що підтверджується поданням відповідних відомостей до житлово-побутової комісії, крім того позивачем не спростовані обставини щодо законності прийняття оскаржуваного розпорядження Печерської РДА, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація теж подала відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції, вказує зокрема на те, що позивачем не було наведено інформацію про обставини, які не були відомі і могли вплинути на рішення про надання ОСОБА_1 службового житла, оскільки скасування Генеральною прокуратурою України свого ж наказу про надання ОСОБА_1 службової квартири не є такою обставиною, крім того ордер на службове житло ОСОБА_1 виписаний на бланку та знаходиться у Печерській РДА, при цьому законом не передбачено конкретного строку для отримання громадянином ордеру на житло, через що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить її залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення його прав оскаржуваним розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 252 від 15 травня 2017 року «Про затвердження рішення Генеральної прокуратури України про надання службової квартири», через що відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2017 року Генеральною прокуратурою України видано наказ № 486-ц, відповідно до якого ОСОБА_1 як працівнику Генеральної прокуратури України було виділено службову квартиру на сім`ю з двох осіб. 20 квітня 2017 року до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося керівництво Генеральної прокуратури України з проханням затвердити рішення Генеральної прокуратури України (наказ № 486-ц від 14 квітня 2017) в тому числі і про надання однокімнатної службової квартири ОСОБА_1 на родину з двох осіб. Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 252 від 15 травня 2017 було затверджено рішення Генеральної прокуратури України про виділення однокімнатної службової квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 на родину з двох осіб. У подальшому, наказом Генеральної прокуратури України № 938-ц від 23 серпня 2018 року було визнано таким, що втратив чинність п.1.7 наказу Генеральної прокуратури України «Про забезпечення службовим житлом працівників Генеральної прокуратури України» № 486-ц від 14 квітня 2017 року в частині надання житла ОСОБА_1 . Позивач листами № 13/2-389 вих.-18 від 28 серпня 2018 року та № 13/2-534вих.-18 від 09 листопада 2018 року звертався до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із проханням скасувати розпорядження № 252 від 15 травня 2017 року, яке було видано на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 14 квітня 2017 року, який в подальшому втратив чинність. Печерська районна в місті Києві державна адміністрація листами № 105/01-7453/1 від 19 жовтня 2018 року та № 105/01-9160/1 від 12 грудня 2018 року повідомила про відмову у задоволенні клопотання про скасування свого розпорядження № 252 від 15 травня 2017 року «Про затвердження рішення Генеральної прокуратури України про надання службової квартири». Згідно із частиною 1 статті 118 ЖК, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Статтею 122 ЖК, установлено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. За змістом статті 59 ЖК, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Відповідно до п. 16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 04 лютого 1988 року № 37 службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. Згідно з п. 19 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 04 лютого 1988 року № 37 рішення про надання службового жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляться обставини, які не були раніше відомі й могли вплинути на вказане рішення. Відповідно до пункту 24 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» ордер на службове приміщення може бути визнаний недійсним відповідно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуване розпорядження було прийнято Печерською РДА у відповідності до вимог Закону, у межах своїх повноважень та на підставі наказу Генеральної прокуратури України від № 486-ц від 14 квітня 2017 року щодо надання службового житла у тому числі ОСОБА_1 , і подальше скасування Генеральною прокуратурою України свого ж наказу про надання ОСОБА_1 службового житла не є безумовною підставою для скасування розпорядження Печерської РДА про надання квартири ОСОБА_1 , оскільки Генеральною прокуратурою України у своїх зверненнях до Печерської РДА не повідомлено про виявлення обставин, які не були б раніше відомі та могли б вплинути на прийняття райдержадміністрацією рішення, а тому підстави для перегляду/скасування розпорядження № 252 від 15 травня 2017 року щодо надання службової квартири ОСОБА_1 у райдержадміністрації відсутні, через що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апелянта про те, що Печерською РДА було прийнято оскаржуване розпорядження про надання ОСОБА_1 квартири без з`ясування дійсної потреби у отриманні нею службового житла, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Печерська РДА прийняла оскаржуване розпорядження на підставі наказу Генеральної прокуратури України від № 252 від 15 травня 2017 «Про затвердження рішення Генеральної прокуратури України про надання службової квартири» про надання службової квартири гр. ОСОБА_1 на родину з двох осіб. Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 з моменту прийняття вказаного розпорядження не здійснила жодних дій щодо отримання ордеру на цю службову квартиру та у ній не проживає, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 потреби в забезпеченні службовим житлом, колегія суддів також відхиляє, оскільки сам факт неотримання ОСОБА_1 ордеру не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного розпорядження Печерської РДА, крім того сам відповідач зазначає, що ордер фактично виданий, оскільки виписаний на спеціальному бланку, однак ОСОБА_1 його не отримала, і законодавством не передбачено строку для прийняття громадянином ордеру на житло, через що і ці доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: