Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/165/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/165/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: суддів секретар судового засідання Представники учасників у справі: від Фонду державного майна УкраїниБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. Лук`ященко В.Ю. Кравченко Ю.В., посвідчення № 15/2020, дата видачі: 05.08.20; розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від02.06.2020 (суддя суду першої інстанції Ткаченко О.В., дата і місце постановлення рішення: 16.06.2020 (повний текст складено 01.06.2020), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області, зал судового засідання № 3) у справі за позовом до відповідачів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про№ 915/165/19 Компанії «Лардіана Компані Лімітед» Головного управління ДПС у Миколаївській області Фонду державного майна України Прокуратура м. Києва усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення з під арешту ВСТАНОВИВ: 24.01.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 24.01.2019 до відповідача: Фонду державного майна України по Миколаївській області, із залученням третьої особи: Київської місцевої прокуратури №3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. 29.07.2019 від позивача до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про зміну предмету позову, за змістом якої позивач просить розглянути наступні вимоги: «звільнити з-під арешту належні Компанії «Лардіана Компані Лімітед» (місцезнаходження: 69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр) на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами «А-4» і «А1-4», столової «Б1», овочевого сховища-складу «В» і «Г», кафе «Ветерок» - відеозал «Д», вбиральні «Ж», душової «Е», розташованих за зазначеною адресою, та звільнити з-під арешту і земельну ділянку, яку займає база відпочинку «Магнолія» за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 задоволено позовні вимоги у повному обсязі; звільнено з-під арешту належні компанії «Лардіана Компані Лімітед» (місцезнаходження: 69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр) на праві приватної власності нежитлові будівлі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (попередня назва «Жемчужина»), а саме два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами «А-4» і «А-1», столової «Б-1», овочевого сховища-складу «В» і «Г», кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - відеозал «Д», вбиральні «Ж», душової «Е», які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Морська, 153/1 та звільнено з-під арешту земельну ділянку, яку займає база відпочинку «Магнолія» за адресою: с.Коблеве, вул. Морська, 153/1 (запис №2 та запис №3 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровані за №12063329 та №12063421). Рішення суд мотивує тим, що накладений постановою слідчого прокуратури від 04.01.2012 арешт на нежитлові будівлі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для забезпечення позову та відшкодування завданих державі злочином збитків в порядку ст.ст. 29, 114, 125,126, 130 КПК України, при винесенні вироку по вказаній кримінальній справі не був реалізований, однак на час розгляду справи не знятий. Вказані обставини призвели до обмеження прав позивача, як власника нерухомого майна - б/в «Магнолія» та права користування земельною ділянкою, яку займає вказана база відпочинку за адресою: с.Коблеве, вул. Морська, 153/1, а також до порушення його права на мирне володіння своїм майном, яке передбачено статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950. 24.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19. Апелянт вказав, що не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також таким, що підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що спірна База відпочинку є державною власністю, правовий статус якої визначений двосторонньою державною Угодою між Україною і Республікою Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994. Тому будь-які дії з розпорядження майном Бази відпочину (і в т.ч. - зняття арешту) суперечать нормам вказаної Угоди і є неприпустимими та незаконними. Апелянт зазначає, що слідчим прокуратури арешт Бази відпочинку був накладений не в інтересах ФДМУ, що свідчить про неналежне визначення судом першої інстанції відповідача у справі, котрим ФДМУ бути не повинен. Апелянт стверджує, що даний спір був розглянутий з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Якщо відповідачем у справі є центральний орган виконавчої влади (зокрема, ФДМУ), то відповідно до правил виключної підсудності, визначених ч. 5 ст. 30 ГПК України, такий спір підлягає розгляду у Господарському суді м. Києва. Спираючись на викладене вище, апелянт просив скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 у справі № 915/165/19 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/165/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Аленін О.Ю., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.08.2020; роз`яснено учасникам справи про їх право до 25.07.2020 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи; призначено справу № 915/165/19 до розгляду на 24 вересня 2020 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. 28.08.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Компанії «Лардіана Компані Лімітед» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19. Позивач вказує, що твердження апелянта про те, що База відпочинку є власністю держави в особі ФДМУ, є безпідставним, оскільки останній на підтвердження речових прав на нерухоме майно не надає жодних належних і допустимих доказів на обґрунтування цього умовиводу. Позивач також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна База відпочинку була арештована в інтересах держави в особі ФДМУ (про що неодноразово заявляв і наразі заявляє апелянт), є цілком законним і обґрунтованим. Окрім того, позивач вказав, що згідно ч. 2 ст. 279 ГПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. При розгляді даної справи в місцевому Господарському суді Миколаївської області повноважний представник ФДМУ жодної заяви (а ні письмової, а ні усної) щодо підсудності справи Господарському суду м. Києва не заявляв. З огляду на викладене вище, позивач просить апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19 залишити без задоволення, а судове рішення без змін. 24.09.2020 судове засідання по справі № 915/165/19 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Богатиря К.В., про що було складено довідку. Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 381 від 07.10.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Аленіна О.Ю. з 05.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/165/19. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 справу № 915/165/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 прийнято апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.; призначено розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19 на 17 листопада 2020 о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами. 17.11.2020 у судовому засіданні прийняв участь представник Фонду державного майна України Кравченко Ю.В., представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 про призначення справи № 915/165/19 до розгляду на 17 листопада 2020 о 10:00 була отримана позивачем 16.10.2020, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 16.10.2020, Прокуратурою м. Києва 20.10.2020. Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 17.11.2020, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі № 915/165/19 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників по справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників учасників по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Фактичні обставини, встановлені судом. 29 січня 2011 року позивач за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. реєстровий №115 і зареєстрованим в державному реєстрі правочинів 29.01.2011 за №431710, придбав у ТОВ «Перлина Чорномор`я» майновий комплекс базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (попередня назва «Жемчужина») у складі: спального корпусу літ. А-4, площею 1825,7 кв.м, спального корпусу літ. А 1-4, площею 1674,06 кв.м, їдальні літ. Б-1, площею 757,36 кв.м, відеозалу літ. Д, душової літ. Е, вбиральні літ. Ж, вод. колонки №1, скважини №2, огорожі №3, замощення №1, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1. У відповідності до вимог чинного законодавства позивачем отримано за місцем знаходження бази відпочинку «Магнолія» в Коблевській сільській раді Березанського району Миколаївської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно встановленого зразка за №982585 від 01.04.2011 а також, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29516497 від 01.04.2011, виданого Березанським БТІ Березанського району Миколаївської області, здійснено державну реєстрацію речових прав на зазначений майновий комплекс. Із наявних матеріалів справи вбачається, що при проведенні досудового слідства у кримінальній справі №1-208/12, старшим слідчим прокуратури Деснянського району м. Києва було винесено постанову від 04.01.2012, якою для забезпечення позову та відшкодування завданих державі злочином збитків і в порядку ст.ст.29, 114, 125,126, 130 КПК України було накладено арешт на нежитлові будівлі бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованих за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, 155, 155-а. Даною постановою також накладено арешт на земельну ділянку за тією ж адресою, на якій знаходиться база відпочинку «Магнолія». На підставі постанови слідчого 16.01.2012 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено записи №2 та №3 про арешт нерухомого майна - комплексу база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (попередня назва « ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 та арешт земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку «Магнолія». 02.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва постановлено обвинувальний вирок у кримінальній справі №1-208/12, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2012, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на 3 роки, зі штрафом в сумі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2012 у кримінальній справі №1-208/12 відмовлено компанії «Лардіана Компані Лімітед» в задоволенні її заяви про зняття арешту з майна, з посиланням на те, що відповідно до ст.ст. 29, 125, 126 КПК України (1960р.), якими керувався слідчий при винесенні постанови про накладення арешту на базу відпочинку та земельну ділянку, останній повинен був вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову та можливої конфіскації майна, шляхом накладання арешту на вклади, цінності та інше майно лише обвинуваченого чи підозрюваного, або осіб, які за законом несуть відповідальність за його дії. Але, в ході досудового слідства слідчим був порушений порядок накладання арешту на майно, оскільки було накладено арешт на майно, яке не було майном підозрюваного чи обвинуваченого. В той же час при постановленні вироку, згідно вимог ст.324 КПК України (1960р.) суд вирішує, зокрема, питання, що робити з майном, описаним для забезпечення позову і можливої конфіскації майна. Оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим було накладено арешт в досудовому слідстві, не була майном, яке описано для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, тому суд не міг вирішити питання про зняття арешту такого майна. З приводу зняття арешту з бази відпочинку та земельної ділянки безпосередньо слідчим, який його наклав, позивач листом від 14.01.2013 вих. № 01 звертався до прокуратури Деснянського району м. Києва. (Т.1 а.с. 28) Прокуратура своїм листом від 23.01.2013 № 101/53-3998 повідомила, що відповідно до ст. 114 КПК України (1960р.) слідчий може винести постанову лише в кримінальній справі, яка перебуває в його проваджені. Оскільки кримінальна справа, у якій був накладений визначений арешт, в проваджені прокуратури Деснянського району м. Києва не перебуває, прийняти рішення про знаття арешту не виявляється можливим. (Т. 1 а.с. 29) З метою захисту та поновлення своїх прав власника нерухомого майна позивач у липні 2013 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом звільнення його з під арешту. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17 жовтня 2013 року у справі № 915/1136/13 (суддя Мавродієва М.В.) позов було задоволено та зобов`язано Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області усунути перешкоди у здійсненні Компанією «Лардіана Компані Лімітед» права користування та розпорядження належними їй на праві власності нежитловими будівлями бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (попередня назва «Жемчужина»), шляхом звільнення з-під арешту спального корпусу літ.А-4, площею 1825,7 кв.м; спального корпусу літ.А1-4, площею 1674,06 кв.м; їдальні літ.Б-1, площею 757,36 кв.м; відеозалу літ.Д; душової літ.Е; вбиральні літ.Ж; вод. колонки №1; скважини №2; огорожі №3; замощення №1, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Морська, 153/1 та звільнення з-під арешту земельної ділянки, яку займає база відпочинку «Магнолія» за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 (запис №2 та запис №3 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровані за №12063329 та №12063421). Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Миколаївської області, діючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, оскаржив його в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 апеляційна скарга заступника прокурора Миколаївської області була задоволена, рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1136/13 було скасоване і прийняте нове рішення про відмову у задоволені позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд вказав, що на Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не може бути покладений обов`язок по зняттю арешту зі спірного майна, оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим було накладено арешт в досудовому слідстві по кримінальній справі, не було майном підозрюваного чи обвинуваченого, воно не було описано та передано на зберігання, та не є майном, яке описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Враховуючи викладені апеляційною інстанцією доводи, позивач повторно звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, вказавши відповідачем Фонд державного майна України по Миколаївській області, із залученням третьої особи: Київської місцевої прокуратури №3. Що стосується доводу апелянта про порушення судом першої інстанції при розгляді даного позову правил виключної підсудності, то такий довід колегія суддів вважає обґрунтованим з врахуванням наступних обставин по справі. Колегія суддів встановила, що у даному випадку спір носить немайновий характер. Відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт", Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Будінвест", Адміністрації державної прикордонної служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадська організація "Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича " дійшов висновку, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи. З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що у даному випадку спір відноситься до виключної юрисдикції Господарського суду міста Києва. На вказані обставини не звернув увагу суд першої інстанції, коли вирішував питання про відкриття провадження у справі, та в подальшому, коли розглядав позов по суті із винесенням рішення, де відповідачем є Фонд державного майна України як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Дії господарського суду у даному випадку чітко регламентовані п. 1 ч. 1, 6, 7 ст. 31 ГПК України, а саме:

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

6. Спори між судами щодо підсудності не допускаються.

7. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності тягне певні юридичні наслідки під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Щодо посилання позивача на те, що апелянтом не було прийнято до уваги вимоги ч. 2 ст. 279 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 279 ГПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Як вбачається з матеріалів справи, Фонд державного майна України дійсно не подавав до суду першої інстанції жодних заяв чи клопотань про непідсудність справи № 915/165/19 Господарському суду Миколаївської області. Однак, на думку колегії суддів, у даному випадку неможливо застосовувати положення ч. 2 ст. 279 ГПК України до ч. 5 ст. 30 ГПК України, оскільки сам законодавець надав пріоритетне значення положенням ч. 5 ст. 30 ГПК України, вказавши, що якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи. Тому розгляд спору, у якому відповідачем є центральний орган виконавчої влади, а саме Фонд державного майна України, у будь-якому випадку відноситься до виключної компетенції Господарського суду міста Києва. Даний висновок колегія суддів обґрунтовує наступними правовими нормами. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку було ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У даному випадку, законом, а саме частиною 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, на відміну від інших правових норм (статті 27-30 ГПК), якими визначається підсудність справ, встановлено безальтернативно суд, до юрисдикції якого віднесений даний спір, а саме Господарський суд міста Києва. Розгляд спору по суті із винесенням рішення у даній справі іншим судом, який не є місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, фактично приводить до порушення встановленого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод принципу «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом». Господарський суд Миколаївської області не є Господарським судом міста Києва, його юрисдикція не поширюється на місто Київ, тому вказаний суд не слід вважати у даній справі як суд, встановлений законом. Окрім того, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)). При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Таким чином, у даному випадку Господарський суд Миколаївської області самостійно мав встановити факт того, що справа № 915/165/19 не відноситься до його територіальної підсудності та її слід передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Застосування до даних обставин по справі № 915/165/19 частини 2 статті 279 ГПК України колегія суддів вважає неможливим, оскільки це приведе до порушення загального принципу щодо розгляду справи судом, встановленим законом, який передбачений ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Статтями 17, 18 Конвенції передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені. На думку колегії суддів у даній справі дотримання господарським судом прав людини, передбачених Конвенцією, є пріоритетним над застосуванням окремих процесуальних правил, передбачених національним законодавством України. Висновки апеляційного господарського суду: Відповідно до ч. 1 ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Господарським судом Миколаївської області при винесенні рішення від 02.06.2020 по справі №915/165/19 було порушено правила виключної підсудності, а саме ч. 5 ст. 30 ГПК України, тому рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі №915/165/19 необхідно скасувати, а справу №915/165/19 передати за виключною підсудністю для розгляду Господарському суду міста Києва. Відповідно по п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Апеляційну скаргу відповідача було задоволено, тому витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись статтями 30 ч.5, 31, 269-271, 275, 279 ч. 1, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 по справі №915/165/19 скасувати. Справу № 915/165/19 передати за виключною підсудністю для розгляду Господарському суду міста Києва. Стягнути з Компанії «Лардіана Компані Лімітед» (69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр, свідоцтво про реєстрацію компанії №270453 від 13.07.2010, інші відомості відсутні) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945, інші відомості відсутні) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 23.11.2020. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський І.Г. Філінюк