Постанова Київський апеляційний суд № 755/9230/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/1401/2023 Справа 755/9230/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Катющенко В.П. в м. Київ 23 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути з відповідачів на свою користь матеріальні збитки (вартість гаражу, робіт та матеріалів) в сумі 13394,28 грн., стягнути з відповідачів завдану шкоду в натурі, зобов`язавши їх передати ОСОБА_1 речей того ж роду та якості згідно наведеного переліку, стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та судові витрати 4286,05 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва, стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати 576,16 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, звертала увагу, що в Дніпровському районному суді м. Києва неодноразово розглядалися аналогічні справи про відшкодування матеріальної і моральної шкоди до тих самих відповідачів, тобто судова практика говорить про правильну підсудність за місцем скоєння протиправних дій, за місцем заподіяння шкоди майну за вибором позивача відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України. Вказувала, що судом не було повідомлено і не було викликано її 23 вересня 2022 року до суду і не надано можливості для обґрунтування підсудності даного спору Дніпровському районному суду м. Києва, крім того, судом не вивчено матеріали справи, позовної заяви, не досліджено докази та обґрунтування підсудності саме цьому суду. Наголошувала, що подаючи позов до Дніпровського районного суду м. Києва, вона керувалася ч. 6 ст. 28 ЦПК України, оскільки протиправні дії скоєні відповідачами саме в Дніпровському районі м. Києва, де вона проживає, там відкрито і кримінальне провадження, а тому у суду не було підстав передавати справу до Шевченківського районного суду м. Києва і суд умисно ухилився від розгляду підсудної йому справи. Зазначала, що судом не взято до уваги, що позивач є інвалідом з опорно-рухового апарату і їй складно буде їздити до Шевченківського районного суду м. Києва, зважаючи на воєнний стан, крім цього, це стосується і свідків, які мають бути допитані судом і яких не можна наражати на небезпеку. Таким чином, суд поставився до неї упереджено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року задоволення клопотання відповідача КП «Київблагоустрій» про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та продовжено цей строк до 23 грудня 2022 року, оскільки матеріали справи на час постановлення цієї ухвали не містили відомостей щодо отримання відповідачем копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами, направленими на його адресу рекомендованим листом. Від відповідача КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15 грудня 2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що посилання позивача на розгляд Дніпровським районним судом м. Києва подібних спорів № 755/9440/20 та № 755/10651/20 є необґрунтованими, оскільки в даних спорах спір виник з приводу нерухомого майна і застосовано правила виключної підсудності, натомість заявлені позивачем вимоги не пов`язані з демонтажем об`єкта нерухомого майна. Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їх місцезнаходженням, а оскільки місцезнаходженням обох відповідачів є Шевченківський район м. Києва, то справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва. Посилання позивача на наявність інвалідності, обстрілів м. Києва, зупинок транспорту, небезпеку свідків не є підставою зміни підсудності згідно положень діючого законодавства України. Вказував, що посилання позивача на ч. 6 ст. 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності в даній справі є недоречними, оскільки неможливо встановити місце заподіяння шкоди рухомому майну, яке можна вільно переміщувати в просторі без заподіяння йому шкоди. Крім того, 22 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку було направлено відзив на апеляційну скаргу від відповідача Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, обґрунтоване тим, що копію апеляційної скарги ним отримано поштою 13 грудня 2022 року, тобто в останній день, встановлений судом для подання відзиву. Враховуючи, що наведені обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та продовжує відповідачу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України підсудність справі за місцезнаходженням відповідачів визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Місцезнаходження юридичної особи згідно цивільного законодавства визначається місцем її державної реєстрації, тобто це адреса, за якою її зареєстровано (юридична адреса). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв`язок з юридичною особою. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в свідоцтві про державну реєстрацію. Отже, позов до юридичної особи можна пред`являти до суду: за адресою, де зареєстрована юридична особа, яка вказується в установчих документах та свідоцтві про державну реєстрацію; за місцезнаходженням постійно діючого виконавчого органу юридичної особи; місцезнаходженням іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності; за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах юридичної особи і за якою здійснюється зв`язок з юридичною особою. Так, відповідно до даних, що містяться в ЄДРПОУ, відповідачі знаходяться за адресою вул. Дегтярівська 31 Шевченківський район м. Київ, а тому судом першої інстанції, враховуючи предмет позову, вірно визначено підсудність справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Передаючи справу на розгляд іншому суду ухвалою від 23 вересня 2022 року, суд першої інстанції виходив із предмету позову і місцезнаходження відповідачів, які територіально знаходяться в Шевченківському районі м. Києва, та прийшов до висновку, що відповідно до ст. 27 ЦПК України справа є підсудною Шевченківському районному суду м. Києва. Апеляційний суд не може погодитись із даними висновками, виходячи із наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. За загальним правиломч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині шостій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Верховний Суд в своїх постановах (зокрема, в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19) виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відсутність у позові обґрунтування обраної позивачем підсудності. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Деталі пояснила Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19. Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Направляючи справу на розгляд до іншого суду на підставі ст. 31 ЦПК України, суд першої інстанції принципу «jura novit curia» не дотримався, залишив поза увагою зазначені позивачем обставини та вимоги ст. 28 ЦПК України, а також не врахував правові позиції Верховного Суду щодо належності позивачу права вибору між судами, незважаючи на те, що ОСОБА_1 безпосередньо в позові наводила обґрунтування вибору нею альтернативної підсудності відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України, зазначивши місце заподіяння шкоди її майну - АДРЕСА_1 , яке відноситься до Дніпровського району м. Києва, що свідчить про поверховий підхід суду при дослідженні змісту позову і матеріалів справи в цілому. Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на апеляційну скаргу щодо неможливості застосування до спірних правовідносин правил альтернативної підсудності в зв`язку з заподіянням шкоди рухомому майну, яке можна вільно переміщувати в просторі, з огляду на те, що підставами даного позову є демонтаж гаражу, який має певне місцезнаходження за певною адресою, та заподіяння шкоди майну, яке знаходилось в ньому. Крім того, ч. 6 ст. 28 ЦПК України не визначає особливостей та характеристик майна, якому було заподіяно шкоду, та не обмежує позивача у праві альтернативної підсудності в залежності від того, чи є таке майно рухомим, відтак доводи відповідача у відзиві щодо неможливості встановити місце заподіяння шкоди рухомому майну не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом. Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню. Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України питання про розподіл судових витрат підлягатиме вирішенню під час розгляду справи по суті пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Судді: Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.