Постанова Київський апеляційний суд № 755/2660/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/2660/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Арапіна Н.Є. Провадження №22-ц/824/15286/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року по справі № 755/2660/16-ц. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж п`ять днів з дня отримання заявником ухвали. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не зазначено, коли останній дізнався про наявність оскаржуваного рішення та чим це підтверджується. Конверт з копією ухвали суду від 17 травня 2024 року, надісланий на адресу заявника, повернувся до суду першої інстанції із відміткою про невручення за закінченням терміну зберігання. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення повернуто заявнику. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 31 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду від 17 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2024 року про залишення заяви без руху не отримував і був позбавлений можливості усунути недоліки вказані у ній. 18 вересня 2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. За правилом п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, 17 травня 2024 року постановив ухвалу про залишення заяви без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху. Колегією суддів встановлено, що копія ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року про залишення без руху заяви ОСОБА_1 направлялась для виконання лише на адресу відповідача Поштовий конверт, направлений заявникові, було повернуто установою пошти не врученим адресату. Згідно з інформацією, зазначеною у "довідці про причини повернення/досилання" поштового відправлення" наявної на конверті, копію ухвали про залишення позову без руху заявникові не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з підстав "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до пунктів 21, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком. У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Водночас, відмітка установи пошти "за закінченням терміну зберігання", як причина повернення листа, не давала суду першої інстанції обґрунтованих процесуальних підстав для підтвердження факту належного повідомлення сторони у справі про існування відповідного судового рішення, зокрема не визначала, що адресат відмовився від отримання ухвали суду, чи що адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, сформульованої в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Таким чином, оскільки позивачем у встановлений суддею строк не були усунуті вказані недоліки, дану позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві. Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. Керуючись вказаними нормами права, а також встановивши, що поштове направлення, яке направлялось на адресу відповідача повернулось з відміткою - "за закінченням терміну зберігання", колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскаржувана ухвала як незаконна підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя Д.Р. Гаращенко Судді Є.П. Євграфова Т.О. Писана