Постанова Київський апеляційний суд № 755/9230/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/9320/22 Головуючий у І інстанції Катющенко В.П. Провадження №22-ц/824/1047/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 28 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А., за участі секретаря Гаврилко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Курочки Дар`ї Сергіївни та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих шляхом вчинення протиправних дій, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, просила суд: 1) стягнути солідарно з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки (вартість гаражу, робіт та матеріалів) в сумі 13 394,28 грн; 2) стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в натурі, тобто зобов`язати Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) полагодити (відновити) до повної комплектації та цілісності пошкоджений автомобіль ЗАЗ 968 АБ-2 1978 року виготовлення, блакитного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , який у власності ОСОБА_1 та утримувався в протиправно демонтованому гаражі у дворі будинку АДРЕСА_1 ; 3) стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в натурі, тобто зобов`язати Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відшкодувати завдану шкоду шляхом передачі ОСОБА_1 речей того ж роду і такої ж якості за адресою: АДРЕСА_1 , у дворі біля гаражу: передати велосипед Giant SIERRA Extralight Aluxx aluminum alloy, строк експлуатації якого не більше 4-х років, в повній комплектації та придатному для експлуатації стані; передати велосипед Ardis Crossride Cleo 26 з кодовим замком, строк експлуатації якого не більше 4-х років, в повній комплектації та придатному для експлуатації стані; передати двигун №658370 від автомобіля ЗАЗ 968 АБ-2; передати верхній автомобільний багажник, глянсового зеленого кольору, у повному зборі та у придатному до експлуатації стані; передати у кількості 4-х штук нові автомобільні шини для автомобіля ЗАЗ 968; передати укомплектовану автомобільну аптечку, знак аварійної зупинки автомобіля та автомобільний вогнегасник придатні до використання; передати акумулятор автомобільний 60 А 12 В для автомобіля ЗАЗ 968 в придатному для експлуатації стані; передати зарядний пристрій Elegant El 100 455, 6/12В для зарядження автомобільного акумулятора в придатному для експлуатації стані; передати сталевий автомобільний буксирувальний трос з гаком 10 м 250 кг в придатному для експлуатації стані; передати трос буксирувальний 3 т 4,5 м з карабінами в придатному для експлуатації стані; передати насос ручний металевий Plus-Plus 100375 для підкачки автомобільних шин в придатному для експлуатації стані; передати насос ножний Stanley для підкачки автомобільних шин в придатному для експлуатації стані; передати домкрат рейковий Brano 10 т в придатний до експлуатації стані; передати новий паливний бак від вантажівки ЗІЛ 130 на 175 літрів; передати залізну бочку для бензину об`ємом 150-160 літрів в придатному до експлуатації стані; передати бензин А-92 у кількості 100 літрів; передати дві залізні каністри ємністю 20 літрів кожна в придатному до експлуатації стані; передати дві залізні каністри ємністю 10 літрів кожна в придатному до експлуатації стані; передати професійний набір автомобільних ключів (рожкові, торцеві, гайкові 77-94 штук в наборі) всіх розмірів в кейсі для обслуговування автомобіля ЗАЗ 968; передати у кількості 30-ти штук нові листи фанери ФК розміром 1525x1525x10 мм; передати у кількості 30-ти штук нові листи ДВП шліфована розміром 2440х1220х2,5 мм; передати у кількості 52 штук нові листи пінопласту 35 Полімер-Славутич EPS-70 50 мм (0,5 м*1 м); передати у кількості 0,5 м.куб. нові сухі обрізні дошки із сосни товщиною 30 мм, довжиною 1,5-2 метри; передати у кількості 0,2 м.куб новий брус з сосни розміром 50*50 мм довжиною 1,2-2 метри; передати нові сталеві круглі труби ВГП ДУ 25*2,5 мм міра з зовнішнім діаметром 3,2 см у кількості 3-х штук, довжиною по 5 метрів кожна; передати драбину металеву універсальну з трьох частин ITOSS 7607 3*7 сходинок у повному зборі та придатному до експлуатації стані; передати акумуляторний шуруповерт ELTOS ДА 12 з двома акумуляторами в кейсі, зі строком експлуатації не більше 8-ми місяців, на гарантії, в робочому та придатному до подальшої експлуатації стані; передати болгарку ELTOS МШУ 125-1250Е, зі строком експлуатації не більше 8-ми місяців, на гарантії, в робочому та придатну до подальшої експлуатації стані; передати полірувальну машину YATO YT-82196 в робочому стані та придатну до експлуатації; передати перфоратор прямий Dnipro-M RH-100Q в робочому стані та придатний до експлуатації; передати ударний дриль Dnipro-M HD-120 в робочому стані та придатний до експлуатації; передати дриль-шуруповерт мережевний Dnipro-M TD-30 в робочому стані та придатний до експлуатації; передати лобзик електричний Dnipro-M IS-80LX в робочому стані та придатний до експлуатації; передати зварювальний апарат IGBT Dnipro-M SAB-15 з набором зварювальних кабелів WS-3220A в робочому стані та придатний до експлуатації; передати шліф машину ексцентрикову Dnipro-M PE-50S в робочому стані та придатну до експлуатації; передати набір викруток Dnipro-M з тріскачкою та насадками S2, 1/4", 38 шт; передати болгарку Eltos МШУ 180-2250 на гарантії, в робочому стані та придатну до експлуатації; передати ножиці по металу Dnipro-M ULTRA 250 мм в робочому стані та придатні до експлуатації; передати сокиру Tolsen 600г 25253; передати ручну пилу по металу Dnipro-M ULTRA 300 мм в робочому стані та придатну до експлуатації; передати електричний кабель силовий багатожильний 33КМ ПВС 2*1,5 мідь 50 метрів довжиною з вилкою та колодкою придатний до експлуатації; передати металевий лом Juco 1600*30; передати лом Juco 1000*30; передати лом з гвоздодером 400 мм (3521); передати кувалду Virok 3 кг кована традиційна 02v213; передати молоток столярний Top Tools 02A210 1000 г; передати слюсарний молоток Сталь 44000 із дерев`яною ручкою 0,3 кг; передати металеву шафу з листової сталі з полицями для зберігання інструментів розміром 0,5м (ширина)*0,5м (довжина)*1,6 м (висота); передати металеві конструкції (грати розміром 1,5м*2,5м, діаметром сталевого прута 16 мм - 2 одиниці; арматуру діаметром 10 мм довжиною 2 м кожна - 2 одиниці; металеві куточки розміром 40мм*40мм, довжиною 2 м кожний - 2 одиниці); передати металевий короб з листової сталі товщиною 3 мм розміром 0,35м (ширина)*0,8м (довжина)*1,0м (висота); передати витратні матеріали до електричних та ручних інструментів (диски по металу, дереву та бетону діаметром 125 мм та 180 мм по 1 шт. кожного виду і кожного розміру, стержні зварювальні 3-4 мм 1 упаковку, 1 набор бурів-свердл по металу, дереву та бетону (розміром 6-8-10-12 мм), 1 міксер, 1 тюбік мастила для електричного інструменту). 4) стягнути солідарно з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн; 5) стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 24 645,51 грн. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів №275 від 12.06.1978 на підставі заяви та пред`явлених відповідних документів вирішено надати інваліду, матері позивача, ОСОБА_2 , дозвіл на встановлення гаражу для утримання автомобіля ЗАЗ-968 АБ-2 з ручним керуванням 1978 року, придбаний за власні 5 000 рублів через органи соцзабезпечення. Збірно-розбірний гараж з листової сталі, придбаний її матір`ю в 1978 році за 350 рублів, був встановлений у відповідності до Рішення №275 у дозволеному, визначеному місці, згідно чинних норм за безпосередньою участю відповідальних осіб ЖЕК-1001, спецвідділу по благоустрою виконкому та районного товариства «Автомотолюбитель УРСР». Гараж був спорудою для утримання і зберігання автомобіля ЗАЗ 968 АБ-2, який встановлено тимчасово на визначений дозволом термін, на незаглибленому фундаменті, тому в експлуатацію не приймався і право власності на нього не оформлювалось, а земельна ділянка під гаражем в оренду і у власність також не передавались, оскільки гараж встановлений тимчасово. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла. Позивачка з 1972 року проживала разом з матір`ю і наразі проживає в квартирі АДРЕСА_2 , та у відповідності до законодавства України автоматично вступила у спадщину і набула права на майно матері (гараж і все майно, що знаходилось в гаражі) в момент смерті матері, в тому числі і автомобіль ЗАЗ 968 АБ-2 1978 року. Наданий її матері, як інваліду, дозвіл на встановлення збірно-розбірного гаражу, після смерті матері не скасовується і є чинним оскільки вона, будучи спадкоємцем померлого інваліда, також є інвалідом з опорно-рухового апарату. 26 та 27 вересня 2019 року відповідачі без попередження, не маючи рішення суду щодо конфіскації майна, не маючи відповідного розпорядження Дніпровської РДА м. Києва щодо демонтажу гаражу, двічі протиправно зламали її збірно-розбірний гараж з листової сталі у дворі будинку АДРЕСА_1 , протиправно проникли в гараж і автомобіль ЗАЗ 968, який знаходився в гаражі, і повністю розграбували, привласнили, пошкодили та знищили гараж та майно, що знаходилось в гаражі. 07.06.2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/2375/20 дії КП «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою КМДА щодо демонтажу збірно-розбірного металевого гаражу у дворі будинку по АДРЕСА_1 визнані протиправними, припис №1916865 Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасовано і визнано протиправним, доручення №064-5227 Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасовано і визнано протиправним. Дана постанова набрала законної сили. Під час здійснення демонтажу актів опису забраного відповідачами її майна, що знаходилось в гаражі, відповідачі не склали і не надали, викрадене відповідачами майно не було опечатано і не передано на склад зберігання, як того вимагають Правила благоустрою м. Києва, працівника поліції у склад комісії відповідачі не залучили, позивача - власника майна, відповідачі не попередили про демонтаж гаражу і до комісії з демонтажу також не залучили. 03.06.2020 нею був встановлений збірно-розбірний гараж з листової сталі у дворі будинку АДРЕСА_1 , який придбано за договором купівлі-продажу від 03.06.2020 у фізичної особи-пенсіонера ОСОБА_3 за 8 500,00 грн. За договором виконаних робіт від 03.06.2020, укладеному з фізичною особою ОСОБА_4 , роботи з демонтажу гаражу, завантаження, перевезення, розвантаження, монтажу гаражу у дворі по АДРЕСА_1 , поточного ремонту гаражу, відновлення фундаменту гаражу вартували їй 3 500,00 грн. Загальні витрати на купівлю гаражу, демонтаж та монтаж гаражу, доставку гаражу, відновлення фундаменту під гаражем та поточний ремонт гаражу склали 13 394,28 грн =1081,44+8500,00+3500,00+312,84. 15.10.2021 позивачка подала до УП у Дніпровському районі ГУНП України в м. Києві заяву про вчинення кримінальних правопорушень за кваліфікацією злочинів ст. 186, 191, 194, 364 КК України про те, як група у кількості 9-ти посадових осіб відповідачів 26 та 27.09.2019 двічі протиправно зламали її гараж, встановлений в 1978 році у дворі будинку АДРЕСА_1 , вчинили відкрите викрадення її майна (грабіж) з проникненням в її гараж і в її автомобіль ЗАЗ 968 АБ-2, який знаходився в гаражі, і за два дні повністю розграбували, знищили і пошкодили її майно, зловживши службовим становищем заволоділи і привласнили її майно, сам автомобіль розграбували і пошкодили перетворивши його на металобрухт. 23.11.2021 відкрито друге кримінальне провадження №12021105040004091. Пройшовши всі стадії в своєму адміністративному позові до відповідачів, 15.10.2021 вона звернулася до Голови КМДА та до відповідачів вх.№3-12661 та вх.№064/3-634/1 з заявою про відшкодування їй матеріальних збитків та моральної шкоди в досудовому порядку, у зв`язку з визнанням їх дій протиправними, а тому відповідачі зобов`язані добровільно повернути їй все майно, яке вони вкрали, в цілісності і робочому стані на те ж саме місце у двір АДРЕСА_1 , мають відновити пошкоджене ними її майно, а те майно що не підлягає відновленню, зокрема гараж і автомобіль, відповідачі мають компенсувати матеріально. Проте відповідачі відмовилися повернути її майно та відшкодувати завдані збитки посилаючись на те, що діяли в межах законодавства України та Конституції України, не зважаючи на те, що їх дії вже були визнані протиправними в судовому порядку. За весь час, а це майже 3 роки, відповідачі не вчинили жодних дій щодо повернення їй її майна, відновлення пошкодженого ними її майна, добровільного відшкодування матеріальних збитків за знищене її майно, навпаки, на її скарги та вимоги відповідачі надавали лише відписки Внаслідок порушення її прав протиправними діями відповідачів стан її здоров`я значно погіршився, нервові стреси відібрали в неї здоров`я та життя, вона постійно знаходиться в стресовому стані і кожного дня мусить приймати ліки, щоб підтримувати життєдіяльність організму. В липні 2021 року у неї проявились серйозні проблеми з серцем і вона терміново звернулась до лікаря. Після демонтажу гаражу почалось загострення псоріазу на нервовому ґрунті. До того дня він був локальним, а після демонтажу гаражу псоріаз поширився по всьому тілу. Її зір значно впав, з`явились проблеми з суглобами колін, покришилися зуби. Вона не мала коштів на дороговартісне лікування зубів, так як мусила купити і встановити гараж, щоб зберегти рештки автомобіля. Хвороби перешли в розряд хронічних, в результаті постійного стресу і знущань відповідачів. Розмір завданої моральної шкоди оцінила в 200 000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Комунального підприємства «Київблогоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6 000 грн, моральну шкоду 10 000 грн, судовий збір в сумі 792,69 грн, а всього 16 792,69 грн. Стягнено з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6 000 грн, моральну шкоду 10 000 грн, судовий збір в сумі 792,69 грн, а всього 16 792,69 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 6000 грн, моральної шкоди 10000 грн, судового збору в сумі 792,69 грн, а всього 16792,69 грн. Просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6 475,91 гривень, моральну шкоду 50 000 гривень, судові витрати в сумі 10 836,63 гривень, а всього 67 312,54 гривень. Також просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 завданої шкоди в натурі, тобто у зобов`язанні Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відшкодувати завдану шкоду шляхом передачі ОСОБА_1 речей (51 пункт) того ж роду і такої ж якості за адресою: АДРЕСА_1 , у дворі біля гаражу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відшкодувати завдану шкоду, передавши ОСОБА_1 речі того ж роду і такої ж якості за адресою: АДРЕСА_1 , у дворі біля гаражу, а саме: 1) велосипед Giant SIERRA Extralight Aluxx aluminum alloy, строк експлуатації якого не більше 4-х років, в повній комплектації та придатному для експлуатації стані; 2) велосипед Ardis Crossride Cleo 26" з кодовим замком, строк експлуатації якого не більше 4-х років, в повній комплектації та придатному для експлуатації стані; 3) верхній автомобільний багажник, глянсового зеленого кольору, у повному зборі та у придатному до експлуатації стані; 4) новий паливний бак від вантажівки ЗІЛ 130 на 175 літрів; 5) залізну бочку для бензину об`ємом 160 літрів в придатному до експлуатації стані; 6) дві залізні каністри ємністю 20 літрів кожна в придатному до експлуатації стані; 7) дві залізні каністри ємністю 10 літрів кожна в придатному до експлуатації стані; 8) професійний набір автомобільних ключів (рожкові, торцеві, гайкові 77-94 штук в наборі) всіх розмірів в кейсі для обслуговування автомобіля ЗАЗ 968; 9) у кількості 30-ти штук нові листи фанери ФК розміром 1525x1525x10 мм; 10) у кількості 30-ти штук нові листи ДВП шліфована розміром 2440х1220х2,5 мм; 11) у кількості 0,5 м.куб. нові сухі обрізні дошки із сосни товщиною 30 мм, довжиною 1,5-2 метри; 12) у кількості 0,2 м.куб новий брус з сосни розміром 50*50 мм довжиною 1,2-2 метри; 13) нові сталеві круглі труби ВГП ДУ 25*2,5 мм міра з зовнішнім діаметром 3,2 см у кількості 3-х штук, довжиною по 5 метрів кожна; 14) драбину металеву універсальну з трьох частин ITOSS 7607 3*7 сходинок у повному зборі та придатному до експлуатації стані; 15) акумуляторний шуруповерт ELTOS ДА 12 з двома акумуляторами в кейсі, зі строком експлуатації не більше 8-ми місяців, на гарантії, в робочому та придатному до подальшої експлуатації стані; 16) болгарку ELTOS МШУ 125-1250Е, зі строком експлуатації не більше 8-ми місяців, на гарантії, в робочому та придатну до подальшої експлуатації стані; 17) електричний кабель силовий багатожильний 33КМ ПВС 2*1,5 мідь 50 метрів довжиною з вилкою та колодкою придатний до експлуатації; 18) металевий лом Juco 1600*30; 19) передати лом Juco 1000*30; 20) лом з гвоздодером 400 мм (3521); 21) передати металеву шафу з листової сталі з полицями для зберігання інструментів розміром 0,5м (ширина)*0,5м (довжина)*1,6 м (висота); 22) металеві конструкції (грати розміром 1,5м*2,5м, діаметром сталевого прута 16 мм - 2 одиниці; 23) металевий короб з листової сталі товщиною 3 мм розміром 0,35м (ширина)*0,8м (довжина)*1,0м (висота); 24) новий повітряний фільтр від двигуна автомобіля ЗАЗ 968 з під`єднувальними шлангами.

7. Просить також скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року в частині стягнення з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 6000 грн, моральної шкоди 10000 грн, судового збору в сумі 792,69 грн, а всього 16 792,69 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6 475,91 гривень, моральну шкоду 50000 гривень, судові витрати в сумі 10 836,63 гривень, а всього 67 312,54 гривень. В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам понесення витрат пов`язаних з демонтажем/розбиранням, перевезенням і монтажем/збиранням гаражу та відновленням фундаменту під гаражем. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав незадоволення судом першої інстанції в повному обсязі позовних вимог в частині відшкодування завданої відповідачами матеріальної шкоди в натурі, оскільки окрім показів трьох свідків в матеріалах справи наявні документальні докази відповідно оформлені: товарний чек про придбання велосипеда ARDIS CROSSRIDE з кодовим замком на суму 4790 гривень; товарний чек на суму 1465 гривень та гарантійні талони про придбання акумуляторного шуруповерта та болгарки МШУ; в якості доказів суду та відповідачам надано фото та відео докази (том 1 сторінка справи 62-DVD диск доказ 1). Звертає увагу суду на те, що 24.02.2023 року представник Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кір`яков А.С. подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, до якого додав 3 фото (том 2 а.с. 103-104, одна сторінка не пронумерована) на яких зображені розрізані частини спірного гаражу та спірний автомобільний багажник від спірного автомобіля ЗАЗ 968, тобто відповідач сам надав докази в підтвердження позовних вимог. Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача Кір`яков А.С. особисто підтвердив, що 27 вересня 2019 року працівники відповідача забрали зі спірного гаражу спірний автомобільний багажник, як елемент гаражу. Суд першої інстанції належним чином зазначені докази не дослідив, не дав їм оцінки та не взяв до уваги при ухвалені рішення, що призвело до хибних висновків суду першої інстанції та ухвалення необґрунтованого та безпідставного рішення про повну відмову у відшкодуванні завданих матеріальних збитків в натурі. Судом також не було надано належної оцінки доводам позивача щодо характеру і обсягу душевних та фізичних страждань, завданих позивачу неправомірними діями відповідачів, а розмір визначеної судом моральної шкоди не відповідає принципам розумності та справедливості та не відображає глибину моральних страждань, яка була доведена позивачем у ході розгляду справи. Вважає також, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат не відповідає вимогам процесуального законодавства, судом необґрунтовано відмовлено у визнанні доказами квитків, електронних квитків та інших документів, які підтверджують приїзд позивача та свідка з-за кордону для участі у суді лише з формальних підстав відсутності перекладу. Представник Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Біла К.П. у відзиві на апеляційну скаргу посилається на безпідставність доводів скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначила, що в діях відповідачів вина та протиправність дій як підстава для відшкодування збитків - відсутня. Щодо обвинувачення працівників КП «Київблагоустрій» у викраденні/привласненні конструктивних елементів транспортного засобу, автошин, колес, ключів та інструментів, запчастин, вогнегасника, аптечки, велосипедів, зварювального апарату тощо, представник відповідача зауважила, що дані твердження не відповідають дійсності, оскільки акти проведення демонтажу містять виключно опис складових частин металевого гаража, крім того, дані факти не встановлені судовим рішенням у справі № 640/2375/20 та працівники КП «Київблагоустрій» не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні №12019100040010308. Представник Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Курочка Д.С. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також наводить заперечення щодо доводів скаржника, просить відмовити в задоволенні скарги. Вказує, зокрема, що з наданих Позивачем відеозаписів та фотознімків, які були оглянуті під час судового засідання, неможливо достовірно встановити ні факт наявності у демонтованому гаражі майна, перелік якого зазначено у позовній заяві, ні обставини, що свідчили б про його вилучення, викрадення чи присвоєння представниками Департаменту чи КП «Київблагоустрій». Із вказаних візуальних матеріалів убачається лише, що поруч із гаражем, що підлягав демонтажу, знаходиться нежитлова будівля та скупчення сміття, старих меблів, тощо. При цьому на транспортному засобі, що використовувався під час демонтажу, зафіксовані виключно конструктивні елементи самого гаражу. Надані відео- та фотоматеріали не містять жодних підтверджень, які б прямо або опосередковано свідчили про наявність у гаражі заявленого майна, а також не фіксують процесу його вилучення чи переміщення будь-ким із представників Департаменту. Щодо вимог Позивача про стягнення моральної шкоди, представник Відповідача зазначає, що Позивачем не доведено ані наявності глибоких душевних страждань, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями Департаменту та такими наслідками, як цього вимагає стаття 23 Цивільного кодексу України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, з апеляційною скаргою в інтересах Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулась представник - Курочка Д.С., в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Серед аргументів скарги зазначає, що висунуті позивачкою вимоги є необґрунтованими, а розмір стягнень за матеріальну та моральну шкоду - є безпідставним, оскільки дії відповідача здійснювались у межах законних повноважень, а причинний зв`язок між діями відповідача та заявленими збитками не доведено. Департамент вважає безпідставним покладення на нього обов`язку з відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено ані глибини душевних страждань, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями Департаменту та такими наслідками, як того вимагає стаття 23 ЦК України. Посилається на правові висновки ВС у справах щодо відшкодування моральної шкоди та застосування статей 1173, 1174 ЦК України. Вважає також неправильним в даній справі покладення солідарної відповідальності на двох різних суб`єктів - КП «Київблагоустрій» (оператор виконання доручень) та Департамент (суб`єкт владних повноважень), оскільки між ними відсутні ознаки спільної участі у заподіянні шкоди у розумінні статті 1190 Цивільного кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що зміст скарги зводиться до загального заперечення доказів, поданих Позивачем у справі, без конкретного спростування кожного окремого доказу. Водночас, відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Вважає, що судом першої інстанції встановлено належність, допустимість і достовірність кожного доказу та мотивований причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідачів і спричиненою Позивачу шкодою. Щодо доведеності факту моральної шкоди та причинного зв`язку, Позивачка зазначає, що факт протиправного втручання Відповідачів в право власності Позивача доведено. Протиправний подвійний злам спірного приватного гаражу (приватної власності) у дворі будинку АДРЕСА_3 та 27 вересня 2019 року здійснений обома Відповідачами, при цьому Відповідачі не мали жодних підстав (ані припису Відповідача 1, ані доручення Відповідача 2) щодо демонтажу гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1 . Протиправний демонтаж (знищення) спірного приватного гаражу Позивача здійснений 27 вересня 2019 року обома Відповідачами за участі їх посадових осіб. Жодних належних підстав та процедур щодо вилучення, опису, зберігання та повернення спірного майна Позивачу Відповідачами не дотримано, що свідчить про незаконне втручання Відповідачів у право власності Позивача Щодо доводів скарги в частині безпідставності вимог про відшкодування моральної шкоди, Позивачка зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав моральну шкоду, ґрунтуючись на критеріях, визначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц: характер і обсяг страждань, немайнові втрати, тривалість наслідків, тощо та врахував докази у справі, які підтверджують глибокий моральний дискомфорт Позивача. Доводи апелянта щодо неможливості солідарної відповідальності Позивачка вважає помилковими, оскільки дії відповідачів є спільними, юридично і фактично взаємопов`язаними та призвели до одного і того ж наслідку, що передбачає солідарну відповідальність за спільне спричинення шкоди відповідно до ст. 1190 ЦК України. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечувала. Представник Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Курочка Д.С. проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала. Підтримала подану нею скаргу від імені Департаменту. Представник Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Біла К.П. підтримала скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва, просила залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 , підтримала скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не може бути задоволена, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 640/2375/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, у задоволенні якого рішенням від 22.10.2020 відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 (Том 1 а.с.44-53), рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/2375/20 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: - визнано протиправним та скасований припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1916865 від 21.08.2019 та доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.09.2019 року № 064-5227 в частині вжиття заходів шляхом демонтажу гаражу невідомого підприємства за адресою АДРЕСА_4 ; - визнано протиправними дії комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо здійснення демонтажу (знесення) належного позивачу (інваліду з опорно - рухового апарату) ОСОБА_1 гаражу, що фактично знаходився за адресою по АДРЕСА_1 , та дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо здійснення демонтажу гаражу та видання доручення на демонтаж гаражу. Так, 21.08.2019 провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди у Дніпровському районі міста Києва по вул. Бажова, 4, (за результатом опрацювання депутатського звернення депутата Київської міської ради ОСОБА_5 ) за результатами перевірки винесено припис № 1916865 та запропоновано надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, або в разі відсутності дозвільної документації тимчасової споруди демонтувати власними силами, відновивши благоустрій. У вказаному приписі зазначено, що припис наклеєно на тимчасовій споруді (у зв`язку з відсутністю власника тимчасової споруди) та здійснено фотофіксацію (Том 1 а.с.78). 12.09.2019 Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручив Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, тимчасової споруди - гаражу за адресою - АДРЕСА_4 (Том 1 а.с.85). Згідно акту, без номеру, проведення демонтажу (переміщення) від 26.09.2019 проведено частковий демонтаж гаражу за адресою: АДРЕСА_4 (Том 1 а.с.58). Згідно акту опису об`єкта - гаражу, власник не відомий, вид матеріалу металевий, колір червоний, технічний стан незадовільний, демонтовано частково (в`їзні ворота), залишено на місці демонтажу у зв`язку з неможливістю під`їзду (Том 1 а.с.59). Згідно акту №367 проведення демонтажу (переміщення) від 27.09.2019 проведено демонтаж гаражу за адресою: АДРЕСА_4 (Том 1 а.с.60). Згідно акту №367 опису об`єкта - гаражу, власник не відомий, кількість 1, вид матеріалу металевий, колір червоний, технічний стан незадовільний, розібрано, розрізано на окремі частини. Вказаний об`єкт переданий на майданчик тимчасового складування і зберігання майна КП «Київблагоустрій», за адресою: АДРЕСА_5 (Том 1 а.с.61). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 встановлено, та підтверджується і матеріалами даної цивільної справи, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 12.06.1978 №275 дозволено інвалідам утримувати автомобілі з ручним керуванням, одержані ними від органів соціального забезпечення безкоштовно і придбані за власні кошти та дозволено встановити збірно-розбірні тикові металеві гаражі у садибах будинків за місцем проживання. Гараж за адресою: АДРЕСА_4 було розміщено ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів №275 від 12.06.1978, постанови Ради Міністрів УРСР від 12.07.1962 №778 та рішення Київського міськвиконкому від 16.02.1976. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки МСЕК №008777 від 11.01.2010 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з захворюванням опорно-рухового апарату. Згідно довідки Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №051/ОП/З-11181-005 ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль ЗАЗ 968 АБ-2 1978 року випуску. В 2012 році після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської РДА м. Києва з відповідними документами щодо неї як інваліда з опорно - рухового апарату і Рішення № 275 щодо законності встановлення гаражу, де їй було повідомлено, що Рішення №275 є чинним і дійсним у відповідності до Порядку № 404/7741, оскільки гараж встановлено ще у 1978 році і Рішення № 275 не може бути скасовано, оскільки, позивач, як дочка, набула право на гараж і має категорію громадянина з захворюванням опорно-рухового апарату. 27.08.2019 позивач звернулася із заявою до КП «Київблагоустрій» щодо підстав внесення припису № 1916865, в якій зазначала, що вона є інвалідом опорно-рухового апарату і має всі дозвільні документи надані Дніпровською районною радою м. Києва на встановлення гаража (Том 1 а.с.79). Згідно листа № 043-2053 від 12.09.2019 КП «Київблагоустрій» у відповідь на вказану заяву повідомило ОСОБА_1 , що провідним інспектором КП «Київблагоустрій» Кучеренком С.О. за результатом опрацювання депутатського звернення депутата Київської міської ради ОСОБА_5 та проведеної перевірки за адресою: АДРЕСА_4 було виявлено встановлення елемента благоустрою - гаража, у зв`язку з чим було внесено припис із вимогою надати проектно-дозвільну документацію на його розміщення (Том 1 а.с.80). 13.09.2019 ОСОБА_1 подала заяву-скаргу до Голови КМДА та до відповідачів, в якій зазначила, що припис КП «Київблагоустрій» № 1916865 є безпідставним, протиправним і таким, що свідчить про перевищення своїх повноважень відповідачем. Крім того, до заяви-скарги було додано дозвіл на встановлення гаражу (Том 1 а.с.81-84). У подальшому позивач неодноразово зверталася до відповідачів із заявами-скаргами щодо незаконності дій щодо проведеного 26-27.09.2019 демонтажу гаражу та вимогами повернути майно. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021, встановлено протиправність дій Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), внаслідок яких позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з демонтажем належного їй гаражу. Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За нормою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Тобто саме у цих статтях ЦК України реалізовані конституційні гарантії права на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості під час покладення на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Неправомірність дій Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в частині вжиття заходів шляхом демонтажу (знесення) належного позивачу (інваліду з опорно - рухового апарату) ОСОБА_1 гаражу, що фактично знаходився за адресою по АДРЕСА_1 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. За нормою частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо відсутності правових підстав для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді стягнення шкоди на користь позивача. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Судом першої інстанції встановлено, що після незаконного знесення належного позивачці гаражу, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідачів із вимогою про відновлення та/або відшкодування завданих їй збитків в досудовому порядку, на що отримала письмові відмови. 03.06.2020 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбала у власність збірно-розбірний металевий гараж з листової сталі, розміром 5,52 м на 3,32 м, сірого кольору, що був у використанні, та сплатила вартість гаража в грошовій сумі 8 500 грн (Том 1 а.с.64-67). Крім того, за договором на виконання робіт від 03.06.2020 з розібрання, завантаження/розвантаження гаражу, перевезення, зібрання останнього за місцем замовника у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1 , поточного ремонту, підсилення фундаменту, та ін., вартість послуг визначена в сумі 3 500 грн, які відповідно сплачені замовником ОСОБА_1 виконавцю, а виконані роботи прийняті на підставі відповідного акту та розписки (Том 1 а.с.68-72). За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вартість придбаного майна та вартість послуг з його встановлення, які позивач вимушена була понести з метою відновлення своїх прав в результаті їх порушення відповідачами, яка становить 12 000 (8500+3500) гривень, має бути відшкодована відповідачами. Позивачем були заявлені також вимоги щодо відшкодування їй вартості витратних матеріалів на суму 1081,44 грн та 312, 84 грн, необхідних для проведення робіт з демонтажу/монтажу, відновлення фундаменту та поточний ремонт гаражу. Проте, належних доказів понесення витрат на вказані суми надано суду першої інстанції не було. Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до долучених позивачем чеків на купівлю будівельних матеріалів (том 1 а.с.63, 73), оскільки вони не доводять факт використання зазначених матеріалів саме з метою проведення робіт з демонтажу/монтажу придбаного позивачем гаражу. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Поряд із цим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про те, що позивач не була позбавлена можливості отримати гараж, який був демонтований 27.09.2019 та перебував на майданчику тимчасового зберігання демонтованих тимчасових спору, оскільки відповідачі не довели, що після проведених дій з його демонтажу (порізки) гаражу, останній міг бути відновлений. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача вартості придбаного майна та послуг з його встановлення (12 000,00 грн), які позивач вимушена була понести з метою відновлення своїх прав в результаті їх порушення відповідачами, по 6 000,00 грн, з кожного. Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності перед позивачем за завдання шкоди. За змістом частини першої статті 1190 ЦК України спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди. У даній справі суд обґрунтовано виходив із того, що протиправність дій Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) полягає у видачі доручення на демонтаж нежитлової будівлі, а протиправність дій КП «Київблагоустрій» - у безпосередніх діях по її демонтажу, тому не можна вважати, що шкода є неподільною, тому вартість матеріальних збитків підлягає відшкодуванню в рівних частинах. Щодо вимог позивача в частині відновлення до повної комплектації та цілісності пошкодженого автомобіля ЗАЗ 968 АБ-2 1978 року, а також шляхом передачі позивачу переліку зазначених нею у позові речей такого ж роду та якості, суд першої інстанції, дослідивши зібрані по справі докази та надавши їм оцінку, як кожному окремо, так і в їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених вимог, з огляду на таке. Приписами статті 1192 ЦК України визначено, що суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Місцевий суд обґрунтовано зазначив, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт наявності у демонтованому відповідачами гаражі, речей, перелік яких зазначений позивачем у позові, їх вивезення (викрадення, присвоєння) відповідачами. В порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, жодних належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування майна, перелік якого наведений у позові, матеріали справи не містять. Крім того, з оглянутих в судовому засідання відеоматеріалів та фото наданих позивачем, неможливо достовірно встановити наявність майна, перелік якого наведений позивачем у позові, та обставини, які б свідчили про те, що будь-яке майно, яке не стосується обставин безпосереднього демонтажу гаража, вивозилось відповідачами. З вказаних відео та фото убачається, що поруч з гаражем, що демонтувався, знаходиться нежитлова будівля та звалище речей: пінопласт, стара дерев`яна шафа та тумба, металеві бочки, в тому числі із старими будівельними інструментами та ін. При цьому, на транспортному засобі, що використовувався для перевезення демонтованого гаражу, містилися конструктивні елементи демонтованого гаражу, мотузки, дошки, що в сукупності з іншими відео, може свідчити про використання таких речей для проведення дій з демонтажу гаражу. Також, з оглянутого відеозапису судом встановлено, що 27.09.2019 у гаражі знаходився транспортний засіб ЗАЗ 968, який стояв на підпорках, без коліс, без переднього бамперу та номерного знаку, при цьому жодних дій працівників відповідачів з його розбирання, винесення будь-яких його складових частин, не встановлено. Отже, враховуючи наведені вище норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених вимог належними доказами у справі, та невідповідністю інших доказів критеріям, які можуть підтверджувати ці вимоги, оскільки позивачем до ухвалення судового рішення не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність майна, перелік якого наведений позивачем у позові, та обставини, які б свідчили про наявність підстав для покладення на відповідачів відповідальності у формі зобов`язання повернути чи відновити таке майно. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 таких висновків не спростовують, а зводяться власне до незгоди із наведеним судом обґрунтуванням та вимог щодо переоцінки доказів. Щодо часткового задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди. Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції вважав встановленим, що протиправними винними діями відповідачів завдано позивачу моральної шкоди, оскільки права позивача були порушені пошкодженням її майна шляхом демонтажу гаражу, неможливістю відновлення своїх прав в позасудовому порядку, при цьому, логічним є те, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у душевних стражданнях, яких особа зазнає в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість стягнутого судом розміру моральної шкоди колегія суддів відхиляє, з таких підстав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) виснувала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн, врахував принципи розумності, справедливості та співмірності, характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів по 10 000 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди, що не призведе до безпідставного збагачення позивачки. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) , щодо безпідставності покладеного на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди та не доведення позивачем наявності глибоких душевних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між діями Департаменту та такими наслідками. Апеляційний суд також відхиляє доводи позивачки, наведені в апеляційній скарзі, про не надання судом першої інстанції належної оцінки доводам позивача щодо наявності підстав для визначення розміру моральної шкоди в сумі 200 000 гривень. Так, позивачка не надала суду належних доказів, підтверджуючих наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів по знесенню належного їй гаражу та погрішенням стану її здоров'я, загостренням хвороби на псоріаз, а також втрати роботи, яку позивач пов`язує із тяжким психологічним станом та неможливістю працювати. Крім того, самі лише показання свідків, на які посилається ОСОБА_1 , не є належними та достатніми доказами, які суд може покласти в основу рішення в частині доведення глибини та тяжкості моральних страждань, які зазнав позивач. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині фактично зводяться до того, що визначений нею розмір моральної шкоди має носити для відповідачів виховний характер, з метою запобігти повторенню в майбутньому вчинення аналогічних протиправних дій. Колегія суддів також погоджується із тим, що право на відшкодування шкоди повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди, завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, бо спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Поряд із цим, вирішуючи питання визначення розміру моральної шкоди, суд першої інстанції, пославшись на правові висновки Верховного Суду, практику ЄСПЛ, правильно вказав на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що заявлена позивачкою моральна шкода у розмірі 200 000 грн є неспівмірною із тим обсягом та характером душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із знесенням належного їй гаражу, а визначена судом компенсація у розмірі 20 000 грн є достатньою для розумного задоволення потреб позивачки, і не призведе до її безпідставного збагачення, враховуючи обсяг та характер душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв`язку із протиправними діями відповідачів. Таким чином, доводи апеляційних скарг, як позивача, так і відповідача, щодо суті заявленого спору, не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Поряд із цим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні частини судових витрат, помилково вважаючи, що вони не підлягають розподілу між сторонами, оскільки не пов`язані з розглядом справи у суді або ж не підтверджені належними доказами. Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 також вказувала на те, що нею понесені наступні судові витрати по справі: - судовий збір: 3094,97 грн.; - ксерокопіювання доказів-додатків та позовної заяви - 1194,00 грн; - запис 3-х DVD-дисків з фото та відео-доказами, які подавались до суду - 150,00 грн; - судові витрати, пов`язані з оскарженням ухвали про передачу справи за підсудністю - 613,16 (496,20 суд. збір + 75,00 ксерокопіювання +37,00 поштове відправлення+4,96 - комісія банку) грн; - судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог - 1010,00 грн та витрати на ксерокопіювання заяви з додатками - 128,00 грн; - витрати на проїзд з Німеччини для участі у судовому засіданні - 7 183,78 грн; - роздруківка відповіді на відзив відповідачів та поштове надсилання - 500,00 грн; - витрати, пов'язані з витребовуванням доказів, в тому числі на проїзд з Німеччини до України для надання доказів суду - 5513,77 грн; - витрати на проїзд свідка з Німеччини до України для участі у судовому засіданні - 5 257,83 грн; всього на суму 24 645,51 грн. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини 1, 2 статті 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (89,60% вимог майнового характеру та 10% немайнових вимог), правильно встановив, що до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 889,19 грн (задоволених вимог майнового характеру) та 200 грн (відсоток від задоволених вимог немайнових), а також за подання апеляційної скарги на ухвалу суду - 496,20 грн, а всього 1 585,39 грн, в рівних частках з кожного. За загальними правилами частини першої статті 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК). У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, зокрема з явкою свідка ОСОБА_6 до суду - 5 257,83 грн, а також на виконання позивачем ухвали суду про витребування доказів - 5513,77 грн, що разом становить 17955,38 грн. Витрати позивача на проїзд з Німеччини для участі у судовому засіданні, ксерокопіювання матеріалів, записи DVD-дисків та поштові відправлення не були необхідними в рамках розгляду даної справи, оскільки за неможливості взяти участь у судовому засіданні безпосередньо, позивач не була позбавлена можливості заявити клопотання про участь в розгляді справи в режимі відоеконференцзв'язку. Оскільки обидва відповідачі, як юридичні особи, мають зареєстровані кабінети в системі «Електронний суд», позивач також не була позбавлена можливості направляти усі процесуальні документи по справі в електронному форматі, що виключає витрати на копіювання документів та поштові витрати. Колегія суддів апеляційного суду виходить також із того, що загальна ціна позову становила 213 394,28 грн (13 394,28 майнової шкоди та 200 000 грн моральної шкоди), судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково, загалом на суму 32 000,00 грн (12 000 майнової шкоди +20 000 моральної шкоди), що становить 15% від заявлених позовних вимог. З огляду на вказане, крім стягнутого судом судового збору, до стягнення з відповідача на користь позивача також підлягають 2 693,30 грн (17955,39/100*15) судових витрат, тобто по 1346,65 грн з кожного. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Курочки Дар`ї Сергіївни залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі по 1346 (одну тисячу триста сорок шість) гривень 65 коп. з кожного. В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Повне судове рішення складене 23 лютого 2026 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді : С.А. Голуб Т.О. Писана