Постанова Київський апеляційний суд № 761/26400/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/12947/2020 справа № 761/26400/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену суддею Савицьким О.А. 28 серпня 2020 року про відмову у забезпечені позову до подання позовної заяви у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кредитна спілка «КС Володар», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, У С Т А Н О В И Л А : 27.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 20.06.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за № 873, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «КС Володар» заборгованості в розмірі 425 708,10 грн., з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 600,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця в сумі 42 630,81 грн., обґрунтовуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала необґрунтована, ухвалена без повного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, вказує, що суд першої інстанції не пересвідчився, що між сторонами у справі дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, до того ж суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є підміною рішення суду. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим заявником способом може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, таке зупинення буде підміною рішення суду, оскільки буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Судом встановлено, що 20.06.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 873 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 426 308,10 грн. за кредитним договором №2828-К від 11 серпня 2010 року. В той же день 20.06.2020 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника ОСОБА_1 27.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 20.06.2020 р., зареєстрованого в реєстрі за № 873, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «КС Володар» заборгованості в розмірі 425 708,10 грн., з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 600,00 грн., в обґрунтуванні якої зазначав, що виконавчий напис нотаріуса буде ним оспорений з підстав не безспірності заборгованості та порушення процедури його вчинення Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Оскільки заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав для забезпечення позову на підставіп. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України немає, що не позбавляє заявника звернутися із такою заявою в межах позовного провадження. Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 375 ЦПК України ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: