Постанова Київський апеляційний суд № 761/27543/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/14498/2020 справа № 761/27543/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену суддею Осауловим А.А. 30 вересня 2020 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини У С Т А Н О В И Л А : У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває зазначена цивільна справа. 29.09. 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, де остання просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 до винесення судового рішення, зобов`язати батька ОСОБА_2 передавати дитину матері за місцем її проживання згідно визначеного часу спілкування. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 до винесення судом рішення, мотивуючи тим, що вжиття зазначених заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та найкраще відповідає інтересам дитини, враховуючи її вік, потребу в материнській любові та догляді, та з метою не допустити втрату емоційного зв`язку між позивачем і дитиною. В суді апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Рішення суду просили скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідач за основним позовом та його представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, крім того, визначення графіку спілкування дитини з матір`ю є окремим предметом судового розгляду та не може бути визначене як захід забезпечення позову по справі про визначення місця проживання дитини. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що встановлення графіку спілкування дитини з матір`ю не є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини та у разі ймовірного задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матірю незабезпечення такого позову шляхом визначення часу спілкування матері і дитини не буде перешкодою до виконання рішення про визначення місця проживання дочки. Крім того, відповідно до ст.. 158 СК України За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Статтею 159 СК України передбачено, що Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Тобто, визначення часу спілкування батьків, які проживають окремо від дитини, з дитиною, є окремим предметом правовідносин , який передбачає певний порядок вирішення цього питання не шляхом забезпечення іншого позову, а шляхом звернення до органу опіки та піклування , який визначає час та спосіб участі матері\батька у вихованні дитини. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову про визначення місця проживання дитини. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: