Постанова 4818 № 622/639/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 622/639/18 Головуючий суддя І інстанції Чернова О. В. Провадження № 22-ц/818/4126/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Чернової О.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Харківобленерго», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом та, з урахуванням зміни 27.03.2019 позову, просив стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином, з відповідачів ОСОБА_3 та АК «Харківобленерго». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника Валківського району електричних мереж енергооб`єкту Харківських розподільних електричних мереж АК «Харківобленерго», достовірно знаючи про вимоги ст.112 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», п. 5, 8, 9, 13, 15, 23 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ №209 від 04.03.1997, п.12.7.10 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» ГКД 34.20.507-2003, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 №296, в період з 11.03.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_3, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, допустив несумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, - ОСОБА_4 , який є сином позивача. А саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 01-00 год. ОСОБА_4 під час нічної риболовлі, знаходячись в охоронній зоні ПЛ-10кВ на ставку «Кіровський», розташованому поблизу смт. Коломак Коломацького району Харківської області, при піднятті мокрого вудилища «NEW HUNTER 700» довжиною 7 м (з великою поверховою електропровідністю) доторкнувся ним до проводів ПЛ-10кВ, які розташовані між електроопорами №81 та №82, внаслідок чого сталося ураження ОСОБА_4 електричним струмом, від якого останній помер на місці. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №32/2111-ДМ/11 від 26.03.2015, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок ураження технічним електрострумом. Причиною нещасного випадку, який ОСОБА_3 міг та повинен був як начальник РЕМ передбачити, але легковажно розраховував на їх відвернення, стало те, що опори ПЛ №80-81-82 упродовж зазначеного періоду часу залишались затопленими, тобто водне дзеркало ставка «Кіровський» перебувало в охоронній зоні ПЛ-10кВ. При цьому фактично з 11.03.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 обмежився лише наданням вказівки старшому майстру Валківського РЕМ ОСОБА_5 на залишення актів обстеження ПЛ від 11.03.2011 та 11.06.2011 у сторожці біля ставку «Кіровський», чим грубо порушив вимоги п. 1.4 Посадової інструкції начальника Валківського РЕМ та п. 12.7.10 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» ГКД 34.20.507-2003. Відповідно до висновку судової комплексної електротехнічної та в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №5163/9998 від 26.09.2014 невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці начальником Валківського РЕМ ОСОБА_3 з технічної з точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4 16.04.2018 ухвалою Валківського районного суду Харківської області кримінальне провадження №12013220240000148 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрито. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного злочину у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Зазначеним злочином позивачу було спричинено моральну та матеріальну шкоду. Моральна шкода, яку позивач оцінив в сумі 818070,80 грн, полягає у сильних душевних стражданнях внаслідок втрати сина, що проявилися на стані його здоров`я та призвели до порушення особистих життєвих та соціальних зв`язків і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя. Матеріальна шкода складається із витрат на лікування позивача (придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення) у розмірі 18070,80 грн, витрат на поховання сина в розмірі 6110 грн, оплату та організацію жалобного обіду в розмірі 13200 грн, встановлення надгробного каменю на кладовищі в розмірі 4878 грн. Посилаючись на норми ст. 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168, ч. 1 ст. 1201, ч. 1 ст. 1172, ч. 1 ст. 1177, ч. 1, 2, 5 ст. 1187, ч. 1 ст. 1195 ЦК України, просив стягнути матеріальну шкоду, завдану злочином, з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн, з відповідача АК «Харківобленерго» у розмірі 13070,80 грн, компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду, завдану злочином, з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 100000 грн, з відповідача АК «Харківобленерго» у розмірі 718070,80 грн. 25.04.2019 представником відповідача АТ «Харківобленерго» Комаровою О.М. подано відзив на позовну заяву (т. 1 а. с. 183-184), відповідно до якого проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірних дій (бездіяльності) відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку таких дій з настанням шкоди. Подана позивачем в якості доказу ухвала Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків давності, містить лише посилання на думку органу досудового розслідування щодо вчинення злочину ОСОБА_3 , що не є встановленими судом обставинами подій, наслідків та зв`язку між ними, які відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Вину за злочином відповідно до ст. 62 Конституції України можливо встановити лише за обвинувальним вироком суду. Доводи щодо бездіяльності ОСОБА_3 з відключення підтопленої ділянки повітряної лінії є безпідставними, оскільки діючим законодавством не передбачено заборону експлуатації повітряної лінії, опори якої знаходяться у воді (підтоплені) та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ №3157 від 26.07.1999, і Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКПРЕУ №28 від 31.07.1996, також не встановлено обов`язку припинення електропостачання споживачам з цих підстав. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок підтоплення опор повітряної лінії з загибеллю його сина ОСОБА_4 . Крім того, загибель ОСОБА_4 сталася внаслідок грубого порушення ним вимог п. 8, 9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ №209 від 04.03.1997, тобто його винних дій. Щодо розміру моральної шкоди зазначила, що зі змісту позовної заяви не вбачається з яких міркувань виходив позивач, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, до того ж порушено принцип розумності та співмірності заявленій майновій шкоді. 02.05.2019 позивачем подано відповідь на відзив відповідача АТ «Харківобленерго» (т. 1 а. с. 192-193), в якій просив не приймати до уваги відзив АТ «Харківобленерго» на позовну заяву, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому, акцентуючи увагу на необхідності відшкодування шкоди АК «Харківобленерго» на підставі ст. 1187 ЦК України як володільця джерела підвищеної небезпеки, та на підставі ст.ст. 1166, 1172 ЦК України. 05.06.2019 представником відповідача АТ «Харківобленерго» адвокатом Комаровою О.М. подано заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а. с. 215-218), відповідно до яких зазначила, що ствердження позивача про завдання йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки є безпідставними та необґрунтованими. Діючим законодавством не визначено, що постачання електричної енергії є діяльністю, пов`язаною з дією джерела підвищеної небезпеки. Судова практика визнає джерелом підвищеної небезпеки будь-яке застосування концентрованої енергії у таких випадках, коли енергію використано не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті. Крім того, у цьому випадку позивач має доводити неправомірність дій відповідача та безпосередній зв`язок таких (неправомірних) дій з настанням шкоди. Обов`язковим критерієм для визначення факту завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки є наявність саме його проявлення (дії) відносно об`єкта завдання шкоди, а не навпаки. Висновком комплексного електротехнічного та в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці експертного дослідження від 09.10.2015 №146 за матеріалами кримінального провадження №12013220240000148, проведеного НДЕКЦ при ГУМВ України в Харківській області, підтверджується, що повітряна лінія електропередач працювала у звичайному режимі в межах норми, жодного проявлення (дії) шкідливих властивостей (будь-яких відхилень, аварійних ситуацій тощо) не відбувалося, а саме дії потерпілого ОСОБА_4 , наближення постраждалим на неприпустимо малу відстань до струмопровідних частин електропровідного карбонового вудилища під час риболовлі, грубе порушення п. 8 і 9 Правил охорони електричних мереж знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням нещасного випадку. Між діями (бездіяльністю) інших осіб (в т.ч. працівників АТ «Харківобленерго»), невідповідність яких не виключається, та нещасним випадком з постраждалим причинно-наслідковий зв`язок не вбачається. Крім того, під час нещасного випадку ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння. 17.09.2019 представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Чишко С.В. подано відзив на позовну заяву (т. 2 а. с. 47-55), відповідно до якого проти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 заперечувала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, у зв`язку із відсутністю підстав для відшкодування шкоди, а саме відсутністю неправомірності дій ОСОБА_3 , безпосереднього причинного зв`язку між такими протиправними діями та фактично завданою шкодою, вини відповідача ОСОБА_3 у заподіянні шкоди. Так, відповідно до висновків проведеної в ході розгляду Валківським районним судом Харківської області кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи від 20.03.2017 №7278/84 встановлено відсутність будь-яких технологічних порушень функціонування ПЛ-10кВ «Шляхова», тобто ОСОБА_3 було забезпечено нормальні умови експлуатації вказаної ПЛ. Правових підстав для відключення зазначеної повітряної лінії та припинення електропостачання споживачів не було. Саме по собі наближення берегової ліні ставка «Кіровський» у межі охоронної зони ПЛ не призводить до нещасних випадків, причинно-наслідковий зв`язок відсутній. З боку працівників Валківського РЕМ не мали місця такі невиконання нормативно-правових актів, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_4 . В описовій частині комплексної електротехнічної і в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці експертизи №146 від 09.10.2015 зазначено, що відстань від поверхні землі чи водної поверхні до проводів ПЛ у досліджуваній ситуації відповідає нормативним вимогам, тому ця обставина не може знаходитися у причинному зв`язку з нещасним випадком. Знаходження опор №№ 80-83 у зоні можливого затоплення при дотриманні нормативних значень габаритів лінії, не є невідповідністю нормам безпеки, не збільшує вірогідність зближення людини та джерела небезпеки і на цій підставі не має причинного зв`язку з нещасним випадком. Дії (бездіяльність) начальника Валківського РЕМ не знаходяться у причинному зв`язку з досліджуваним нещасним випадком. Висновки експертизи №5163/998 від 26.09.2014, на які посилається позивач, спростовані висновками призначеної Валківським районним судом Харківської області додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017. Вина відповідача у формі необережності, як зазначено позивачем, не доведена належними та допустимими доказами. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018 кримінальну справу проти ОСОБА_3 , було закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності за спливом строків давності. Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 своєї вини не визнавав і вона судом не встановлена, в ухвалі не міститься жодного посилання на те, що судом були встановлені обставини, які б свідчили про вчинення ОСОБА_3 протиправних дій та наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями і нещасним випадком з ОСОБА_4 .. Ухвала містить лише припущення сторони обвинувачення стосовно вини ОСОБА_3 . Отже, наявність зазначеної ухвали суду не є підставою для звільнення на підставі ст. 82 ЦПК України від доказування питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, шкода була завдана внаслідок умисних дій самого потерпілого ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 1193 ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності відповідачів. Ним було умисно порушено Правила охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ від 04.03.1997 №209, отже, вчинено неправомірні дії, що призвели до нещасного випадку, що також підтверджено висновками експертиз №146 від 09.10.2015 та №7278/84 від 20.03.2017. Також було встановлено, що під час нещасного випадку ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння. 25.09.2019 представником позивача адвокатом Головко В.В. подано відповідь на відзив, поданий представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Чишко С.В. (т. 2 а. с.69-70), в якій просила не приймати до уваги даний відзив на позовну заяву, наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому, акцентуючи увагу на необхідності відшкодування шкоди на підставі ст.ст.1166, 1172, 1187 ЦК України. 26.09.2019 ухвалою суду за клопотанням сторін витребувано із Валківського районного суду Харківської області матеріали кримінального провадження №615/1096/15-к, 1-кп/615/31/18, а саме: висновок комплексної електротехнічної та в галузі безпеки життєдіяльності експертизи №5163/998 від 26.09.2014; висновки комплексної електротехнічної і в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці експертизи №146 від 09.10.2015; висновки додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017; акт судово-медичного обстеження (дослідження) №2111-ДМ/11 від 25.06.2011. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, відповідях на відзиви та їх обґрунтування, наполягав на задоволенні позову, посилаючись на наявність вини відповідача ОСОБА_3 у смерті його сина. Додатково пояснив, що внаслідок загибелі його сина ОСОБА_4 йому спричинено матеріальну шкоду, яка складається із витрат на його лікування внаслідок погіршення стану його здоров`я, що пов`язане зі смертю сина, на поховання сина, поминальний обід, надгробний пам`ятник. Також спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки він втратив сина, онук залишився без батька і йому необхідно допомагати у його вихованні та утриманні, погіршенні його стану здоров`я та життєвих зв`язків. Його син перед смертю проживав у м.Харкові зі своїм сином і дружиною, не зловживав алкогольними напоями. Він на час смерті не був пенсіонером, працював. Представник позивача адвокат Головко В.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що заподіяна позивачу шкода підлягає відшкодуванню з ОСОБА_3 на підставі ст. 1166 ЦК України, як особою, яка її завдала. З Харківобленерго - на підставі ст. 1187 ЦК України, як володільця джерела підвищеної небезпеки. Просила відшкодувати витрати на поховання, поминальний обід та встановлення надгробного пам`ятника, та на підставі ст. 1195 ЦК України відшкодувати витрати позивача на його лікування відповідно до наданих чеків. Розмір відшкодування, що підлягає стягненню з кожного з відповідачів, визначено на власний розсуд. Моральна шкода спричинена позивачеві внаслідок смерті сина, погіршення стану здоров`я, необхідності відновлювати свій стан. Позивач відчуває сильні душевні страждання. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що у загибелі ОСОБА_4 відсутня як його вина, так і вина Харківобленерго. Опори ліній електропередач не заборонено встановлювати у воді. Він не був присутнім при порушенні, тому не міг запобігти наслідкам. Постраждалий мав освіту енергетика, розумів всі наслідки своїх дій. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Чишко С.В. проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково пояснила, що для відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України має бути встановлено неправомірність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та наслідками, вина заподіювача шкоди. Згідно з ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 було закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності за спливом строків давності, при цьому вказано лише припущення сторони обвинувачення відносно вини ОСОБА_3 . Згідно проведених у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 експертиз №146 від 09.10.2015, додаткової комісійної №7278/84 від 20.03.2017, акту судово-медичного обстеження (дослідження) №2111-ДМ/11 від 25.06.2011 вина ОСОБА_3 , порушення ним вимог законодавства відсутні, причина смерті ОСОБА_4 - наближення останнім вудилища до ЛЕП, незважаючи на забороняючи знаки. Останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, нещасний випадок стався внаслідок необережних дій потерпілого. Відшкодування витрат позивача на його лікування може бути здійснено у разі доведення прямого причинного зв`язку між загибеллю сина та погіршенням стану здоров`я. Представник відповідача АТ «Харківобленерго» адвокат Комарова О.М. проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов та в запереченнях на відзив на позов. Додатково пояснила, що для відшкодування шкоди відповідачем необхідно встановлення, крім шкоди, протиправних дій, причинного зв`язку між ними. Позивачем не надано доказів протиправності дій відповідачів та причинного зв`язку. Не встановлено заборони експлуатації повітряних ліній електропередач, опори яких знаходяться у воді. Відключення від електропостачання споживачів в такому випадку не вимагається. Постачання електричної енергії не є діяльністю, пов`язаною з дією джерела підвищеної небезпеки. В ухвалі Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018, на яку посилається позивач, як на підтвердження своїх вимог, не встановлено вини відповідача ОСОБА_3 . Натомість грубе порушення ОСОБА_4 п. 8, 9 Правил охорони електричних мереж стало причиною загибелі останнього. Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , АТ «Харківобленерго», про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В апеляційній скарзі адвокат Головко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позивні вимоги задовольнити. В обґрунтування скарги зазначила, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказала на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, посилаючись на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018 (справа №615/1096/15-к), кримінальне провадження 212013220240000148 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, згідно з якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки справу не закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України. Судом першої інстанції залишився по за увагою той факт, що ОСОБА_3 правильність кваліфікації його дій не оскаржував в період слідства та судового розгляду, а значить вважав доведеною його вину у скоєнні зазначеного злочину при встановлених у справі обставин. Крім того, нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що AT « Харківобленерго» на підставі ст. 1187 ІІК України, як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність, оскільки в ході судового засідання відповідачі не довели, що шкода завдана позивачу є наслідком умислу самого потерпілого. Послалась на те, що судом першої інстанції поза увагою залишився той факт, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника РЕМ, достовірно знаючи вимоги законодавчих актів, в період з 11.03.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_3 виконуючи організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, допустив несумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді настання смерті людини. Зазначила, що відповідно до висновку судової комплексної електротехнічної та в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №5163/9998 від 26.09.2014 невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці начальником Валківського РЕМ ОСОБА_3 з технічної з точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4 АТ «Харківобленерго» надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. Вказано, що судом першої інстанції справу розглянуто повно, всебічно та ухвалено справедливе, законне та неупереджене рішення. Зазначено, що позивач помилково зазначає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями або бездіяльністю Відповідачів з настанням шкоди, не надаючи при цьому жодного нового доказу на підтвердження своїх тверджень. Усі обставини та докази було досліджено судом першої інстанції. Посилання Позивача в якості доказу на ухвалу Банківського районного суду Харківської області від 16.04.2018, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків давності, містить лише посилання на думку органу досудового розслідування щодо вчинення злочину, що не є встановленими судом обставинами подій, наслідків та зв`язку між ними, які відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Вину за злочином відповідно до статті 62 Конституції України можливо встановити лише за обвинувальним вироком суду. Доводи щодо бездіяльності ОСОБА_3 з відключення підтопленої ділянки повітряної лінії є безпідставними, оскільки діючим законодавством не передбачено заборону експлуатації повітряної лінії, опори якої знаходяться у воді (підтоплені), та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 № 3157, і Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, також не встановлено обов`язку припинення електропостачання споживачам з цих підстав. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок підтоплення опор повітряної лінії з загибеллю його сина. Крім того, загибель сина апелянта сталася внаслідок грубого порушення ним вимог пп. 8, 9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ від 04.03.1997 № 209, тобто його винних дій. Товариство покликається до безпідставності та необґрунтованості заявленої шкоди. ОСОБА_1 надав суду заперечення на відзив АТ «Харківобленерго» на апеляційну скаргу, в якому послався на те, що суд першої інстанції обмежив його право на самопредставлення, надання пояснень та допит свідків. Вказав на неетичну поведінку судді першої інстанції. ОСОБА_3 також скористався правом на подання відзиву на зазначену скаргу, в якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. Представник ОСОБА_3 - адвокат Чишко С.В. вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню ст. 1167 ЦК України, відповідно до змісту якої, умовою відшкодування моральної шкоди, якщо її завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, є неправомірні дії з боку власника джерела підвищеної небезпеки. Тож, саме ця обставина (неправомірні дії) підлягають доказуванню. Послалась на правову позицію Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену у Постанові №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (п. 4 Постанови), у якій судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдана за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Зауважила, що підставами цивільно-правової відповідальності, в тому числі джерелом підвищеної небезпеки, є перш за все, неправомірна поведінка завдана шкоди, проте, в судовому засіданні не було підтверджено, що шкоду позивачеві заподіяно внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 . Зазначає, що позивач у своїй апеляційній скарзі ігнорує зміст та доводи Висновку комплексної електротехнічної і в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці експертизи № 146 від 09.10.2015, проведеної НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, та Висновку додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017, проведеною експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса та Харківського НДЕКЦ МВС України. Вказала, що позивач не виконав вимоги процесуального закону щодо обов`язку доказування обставин справи, як вірно зазначає суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін визначені у ст. 375 ЦПК України, за якоюсуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 02.10.1985 Одноробівською Першою сільрадою Золочівського району Харківської області (т.1 а.с.37). Відповідно до копій свідоцтв про шлюб та народження ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_7 та мав сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.63-64). Згідно з копією свідоцтва про смерть, виданого 26.07.2011 року відділом ДРАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 62). Копією лікарського свідоцтва про смерть №2111ДМ, виданого 25.07.2011 року, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 стало ураження технічним електричним струмом, зафіксовано алкогольне сп`яніння (т. 1 а. с. 61). Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №32/№2111-ДМ/15 від 28.03.2015 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок ураження технічним електрострумом, в крові виявлено етиловий спирт 0,54 %, що відповідає його вмісту при легкому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 2 а. с. 186-191). На підтвердження здійснення ОСОБА_1 витрат на поховання в розмірі 6110,00 грн, надано копії договору № 10 від 01.06.2018 та накладної № 10 від 01.06.2018 (т. 1 а. с. 59-60), витрат на поминальний обід у розмірі 13200,00 грн - копію довідки від 26.07.2011 (т. 1 а. с. 58), витрат на придбання пам`ятника у розмірі 4878,00 грн - договір-замовлення від 14.03.2013 (т.1 а.с.56). Згідно з довідкою КП «Золочівська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 на лікування в терапевтичному відділенні було витрачено власних коштів в розмірі: 2011 рік - 888 грн, 2012 рік - 978 грн, грудень 2017 року - 4634 грн, жовтень 2017 року - 3486 грн, 2018 рік - 3687 грн (т. 1 а. с. 67). Та на підтвердження витрат надано копії чеків (т. 1 а. с. 83-95). Як вбачається із копії виписки з історії хвороби ОСОБА_1 проходив лікування в кардіологічному відділенні обласної клінічної лікарні центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф з 22.07.2011 по 02.08.2011 із діагнозом, у тому числі безбольова ішемія міокарда, постінфарктний (невідомої давнини) кардіосклероз, де в анамнезі захворювання зазначено, що вважає себе хворим із 01.07.2011, коли на фоні перевтоми і спекотної погоди з`явилися зазначені скарги (т.1 а.с.87). Із копій виписок із медичної карти, історії хвороби вбачається, що ОСОБА_1 проходив лікування в КП Золочівська ЦРЛ із діагнозом, у тому числі стенокардія, постінфарктний (невідомої давнини) кардіосклероз, гіпертонічна хвороба : з 03.08.2011 по 29.08.2011, з 04.12.2011 по 13.12.2011, з 13.08.2012 по 22.08.2012, з 14.10.2013 по 24.10.2013, з 28.02.2014 по 09.03.2014, з 30.01.2015 по 08.02.2015, 14.02.2016, з 03.05.2017 по 12.05.2017, з 12.07.2017 по 21.07.2017, з 23.10.2017 по 03.11.2017, з 14.11.2017 по 24.11.2017, з 25.12.2017 по 05.01.2018, з 29.01.2018 по 07.02.2018, в Харківській обласній травматологічній лікарні із діагнозом гостра кишково-шлункова кровотеча, виразка шлунку з 30.08.2011 по 12.09.2011 (т. 1 а. с. 68-86). Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її чоловіком, загиблий ОСОБА_4 - їх сином. Після загибелі сина чоловік потрапив в лікарню в реанімацію з інфарктом, півроку був на лікуванні. Після чого отримав 3 групу інвалідності. До цієї події не мав таких проблем зі здоров`ям. Після загибелі сина порушився нормальний перебіг життя позивача. Оскільки син постійно приїжджав до них, допомагав по господарству, всі надії на подальше життя і допомогу були пов`язані із сином. Дочка проживає окремо в м. Харкові, приїжджає рідко. Позивач поніс витрати на поховання, поминальний обід, пам`ятник, лікування позивача, на поїздки до Валківського районного суду Харківської області. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її батьком, а загиблий - братом. Батько важко переніс смерть сина, тривалий час перебував у лікарнях на лікуванні, втратив роботу за станом здоров`я. Потребує постійного прийняття ліків. ОСОБА_4 був опорою батькам, допомагав по господарству, його втрата призвела до негативних наслідків для сім`ї. Стосовно відшкодування матеріальної шкоди позивачеві, пов`язаної із придбанням ліків та отриманням медичних послуг, суд зазначив, що згідно виписки з історії хвороби (т.1 а.с.87) ОСОБА_1 проходив лікування в кардіологічному відділенні обласної клінічної лікарні центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф з 22.07.2011 по 02.08.2011 із діагнозом, у тому числі безбольова ішемія міокарда, постінфарктний (невідомої давнини) кардіосклероз, де в анамнезі захворювання зазначено, що вважає себе хворим із 01.07.2011, коли на фоні перевтоми і спекотної погоди з`явилися зазначені скарги. Тобто на час настання смерті сина позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 вже перебував на лікуванні та мав певні захворювання. Надані докази щодо подальшого лікування позивача не містять інших даних та позивачем не доведено, що погіршення стану його здоров`я та подальше лікування сталося внаслідок загибелі сина. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що факт протиправних дій відповідачів не доведено й судом не встановлено, як не доведено і не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів, а сама лише наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування, оскільки необхідною умовою є доведення наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, а також правильне визначення суб`єкта такої відповідальності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно із ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки визначені в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно з якими відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Отже, найбільш характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є: неможливість повного контролю зі сторони людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність завдання шкоди. Відповідно до статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго», затвердженого 30.05.2018 в новій редакції позачерговими Загальними зборами АК «Харківобленерго», Акціонерне товариство «Харківобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Акціонерної компанії «Харківобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». Предметом діяльності є: розподіл електричної енергії, постачання електричної енергії, передача електричної енергії електричними мережами, тощо (т. 3 а. с. 163-165). Діяльність відповідача АТ «Харківобленерго», відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» щодо володіння та обслуговування, експлуатації ліній електричних передач, що перебувають під високою напругою, створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб через неможливість повного контролю за нею з боку людей, є джерелом підвищеної небезпеки і шкода, заподіяна позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків з обслуговування вказаних ліній електропередачі, може бути визнана шкодою, завданою джерелом підвищеної небезпеки за певних умов. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Закон зобов`язує відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Незалежно від вини фізичної або юридичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Що стосується причинного зв`язку при відшкодуванні юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою (ст. 1172 ЦК), то у цьому виді деліктних зобов`язань він має складний характер. Необхідно доводити не лише те, що шкода завдана внаслідок протиправного діяння, а й те, що протиправне діяння було наслідком неналежного виконання чи невиконання працівником або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків. За умови регулювання правовідносин спеціальною нормою загальна норма не застосовується, проте у разі якщо в спеціальній нормі те чи інше питання не вирішено, необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Статтею 62 Конституції України встановлено принцип презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Згідно зі ст. 23 ЦК України:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає, зокрема: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У п. 3 Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова ) судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Як вбачається з ухвали Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018 (справа №615/1096/15-к), кримінальне провадження №12013220240000148 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України закрито. ОСОБА_3 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз`яснено право пред`явити позов в порядку цивільного судочинства (т.1 а. с. 169-171). При цьому в ухвалі зазначено про викладені в обвинувальному акті обставини та про думку органу досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, вказано про можливість застосування положень ч. 1 ст. 49 КК України при наявності згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, а не за умови визнання особою вини. Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Оскільки вищезазначена ухвала Валківського районного суду Харківської області від 16.04.2018 не містить встановлених судом обставин справи про наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 та смертю сина позивача ОСОБА_1 , а в містить лише посилання на зміст обвинувального акту та думку в цьому питанні органу досудового розслідування, без наведення висновків суду щодо їх доведеності, то у розумінні норми ч. 6 ст. 82 ЦПК України згадана ухвала не має преюдиціального значення, а порушення з боку службових осіб Харківобленерго та причинний зв`язок зі смертю сина позивача мають ним доводитися на загальних підставах. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В даній цивільній справі судові експертизи судом не призначалися, таких клопотань не заявлялося сторонами. Позивач на підтвердження своїх позовних вимог щодо неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 та його вини, неправомірних дій відповідачів посилається на висновок комплексної електротехнічної та в галузі безпеки життєдіяльності експертизи № 5163/998 від 26.09.2014, проведеної ХНДІСЕ ім.Бокаріуса у кримінальному провадженні на виконання постанови старшого слідчого СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області Давидова О.В. (т. 2 а. с. 192-216). Проте, в матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 містяться висновки експертиз: комплексної електротехнічної і в галузі безпеки життєдіяльності і охорони праці експертизи №146 від 09.10.2015, проведеної НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області на підставі листа від 22.05.2015 адвоката Кузьміна Д.В. та наданих фотокопій матеріалів кримінального провадження №12013220240000148 (т. 2 а. с. 149-185) та додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017, проведеної експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса та Харківського НДЕКЦ МВС України на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 10.06.2016. Як вбачається із ухвали Валківського районного суду Харківської області від 10.06.2016 (т. 3 а. с. 167-168) додаткова комісійна комплексна експертиза була призначена у зв`язку із наявністю розбіжностей, суперечностей в попередніх експертизах та відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК України, згідно яких суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності. Згідно з висновками додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017 причиною нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_4 є наближення постраждалим на неприпустимо близьку відстань до струмовідних частин ПЛ 10 кВ електропровідного карбонового вудилища, що мало місце під час риболовлі постраждалого у охоронній зоні ПЛ при відсутності в цьому місці передбаченого Водним кодексом України обмеження загального водокористування та всупереч вимогам Правил охорони електричних мереж. Відстань від проводів опори ПЛ-10 кВ у місці, де стався нещасний випадок (прольоті опор № 82-81), до поверхні води відповідає вимогам п.2.4.51, 2.5.160 і 2.5.233 «Правил будови електроустановок», відстань від проводів ПЛ-10кВ у прольоті опор № 81-№82 до поверхні дорівнює величині більше 7 метрів. ПЛ-10 кВ «Шляхова» на час нещасного випадку з ОСОБА_4 працювала у нормальному режимі: безпечно виконувала функції передачі електричної енергії споживачам; ділянка цієї лінії між опорами № 81- № 82, тобто у місці, де стався нещасний випадок, знаходилася в працездатному, робочому, але несправному щодо кута нахилу опори №81 стані (кут нахилу опори №81 не відповідав вимогам п.2.5.134 «Правил будови електроустановок» щодо кута нахилу опори). По своїй суті ця несправність не відноситься до технологічного порушення. Створення безпечних умов перебування людей на ставку згідно з додатковою угодою до договору оренди землі від 24 березня 2009 є обов`язком орендаря. З боку працівників Валківського РЕМ не мали місця такі невиконання нормативно-правових актів, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків - смерті ОСОБА_4 . З боку ФОП ОСОБА_11 мали місце такі невиконання нормативно-правових актів, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку з ОСОБА_4 . Дії постраждалого ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , які не відповідали вимогам нормативно-правових актів, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку з ОСОБА_4 (т. 3 а. с. 1-58). Оскільки висновки додаткової комісійної комплексної в галузі безпеки життєдіяльності і електротехнічної експертизи №7278/84 від 20.03.2017, проведеної експертами ХНДІСЕ ім. Бокаріуса та Харківського НДЕКЦ МВС України на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 10.06.2016 є більш повними та обґрунтованими, відповідають матеріалам справи щодо механізму ураження сина позивача електричним струмом, коли він нехтуючи правилами безпеки ловив рибу з берега на небезпечній відстані до лінії ПЛ -10 кВ яка на місці загибелі сина позивача мала від землі допустимі нормативні габарити 7 м 40 см - 7-ми метровим вудилищем, на якому є заборонні знаки наближення вудилищ до лінії електропередачі та про можливість ураження електричним струмом, - відповідають вимогам ст.ст. 76-79 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності, то суд першої інстанції правильно взяв до уваги саме цей письмовий доказ та відхилив висновки попередньої експертизи, які є суперечливими та такими, що не відповідають матеріалам справи щодо фактичній нормативної відстані електричної мережі від землі на місці загибелі сина позивача та результатами судово-медичної експертизи про причину смерті сина позивача від ураження електричним струмом, місцем входу якого є долоня правої руки (а. с. 191 т. 2). Таким чином, відповідачі спростували свою відповідальність за смерть сина потерпілого, оскільки наведені висновки судової експертизи свідчить про відсутність причинного зв`язку між смертю сина позивача та їх діями (бездіяльністю). Відповідальність АТ «Харківобленерго», як власника джерела підвищеної небезпеки, презюмується відповідно до положень ч. 2 ст. 1167, ст. 1187 ЦК України, але за умови доведення протиправності поведінки (дій) АТ «Харківобленерго» та причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача. Висновки суду відповідно до ст. 89 ЦПК України ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що були належним чином оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також - достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, оскільки суд ухвалив оскаржене рішення суду з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін, Питання про судові витрати вирішується з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 23 листопада 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.