Постанова 4818 № 645/5607/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/5607/19 Головуючий суддя І інстанції Горпинич О. В. Провадження № 22-ц/818/2679/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, пов`язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В, Хорошевського О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Горпинич О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом відшкодування матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом відшкодування матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08.04.2019 ним замість заблокованих ним же карт у відділенні АТ КБ «Приватбанк» були отримані нові банківські карти: для виплат НОМЕР_1 та універсальна карта НОМЕР_2 . 10.04.2019 приблизно о 00 год. 30 хв. через некоректну роботу його телефону, який закріплений як його фінансовий телефон, він зателефонував на номер НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» та попросив заблокувати зазначені банківські картки. Оператор АТ КБ «Приватбанк» повідомив його, що картки заблоковані та ніхто не зможе використовувати їх. Одночасно оператор повідомив позивачу про існування третьої картки НОМЕР_4 , прив`язаної до його рахунку, яка ним не отримувалась. Через декілька хвилин позивач знову зателефонував на номер 3700 та дізнався від оператора АТ КБ «Приватбанк», що з його універсальної картки грошові кошти були переведені на картку НОМЕР_4 , після чого 10.04.2019 з зазначеної картки було здійснено несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 19000 грн, шляхом зняття готівки в банкоматі, розташованому в ТЦ Плаза-2 за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Гагаріна, 4А, а також несанкціоноване списання 10.04.2019 грошових коштів в сумі 1000 грн, шляхом зняття готівки в банкоматі, розташованому в магазині «Зелений світ» за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Металургів,

9. Позивач ще раз попросив заблокувати всі картки, які рахуються за ним та повідомити службу безпеки АТ КБ «Приватбанк» про те, що сталося. Близько 11-30 годин 10.04.2019 з метою з`ясування того, що сталося позивач звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк», що розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 214/2 де йому повідомили, що вони не розуміють звідки виникла картка НОМЕР_4 . За наслідком цих подій позивач звернувся до Національної поліції із заявою про внесення відомостей до ЄРДР щодо скоєного злочину, окрім того, 16.05.2019 ним було направлено листа АТ КБ «Приватбанк» з вимогою повернути несанкціоновано списані грошові кошти в розмірі 20000 грн, проте до цього часу відповіді на цей лист ним так і не отримано. Враховуючи викладене, позивач вважав, що його права, як споживача послуг, були порушені саме АТ КБ «Приватбанк», що призвело до несакціонованого списання грошових коштів з відкритого в цьому банку рахунку. Тому, з метою відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі несанкціоновано списаних грошових коштів в сумі 20000 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 гривень. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказано, що 10.04.2019 із картки позивача № НОМЕР_5 були зняті кредитні кошти в розмірі 15000 грн, які ОСОБА_1 до цього часу не повернув банку, що вбачається із виписки по рахунку. Зазначено, що суд першої інстанції чомусь безпідставно стягує з банку кошти в розмірі 20000 грн, із них 15000 грн це кошти банку, а не позивача, що є порушенням прав Приватбанку. Щодо зняття коштів в розмірі 15000 грн із картки № НОМЕР_5 , то вони були переведені на картку Позивача № НОМЕР_4 за допомогою IVR-меню. Для того, щоб здійснити платіж в телефонному режимі необхідно назвати: - реквізити для оплати; - суму платежу; - останні 4-ри цифри картки з якої проводяться платежі; - правильно повністю своє ПІБ, дату народження, місце народження, кількість повних років. Щодо оформлення додаткової картки № НОМЕР_4 , то відповідачу була надана відповідь з якої вбачається, що проведення операції з оформлення додаткової картки до діючої платіжної картки позивача було з використанням банкомату та введенні ПІН-коду до неї (введення контрольної інформації є підтвердженням згоди ОСОБА_1 на оформлення додаткової картки). Вважають, що таким чином, твердження позивача, що картка № НОМЕР_4 ним не оформлялася не відповідають дійсності. Послались на те, що всі операції з переказу коштів захищені та для викрадення коштів з картки Клієнта не достатньо мати лише SIM-карту, потрібно ще знати номер картки клієнта та персональні дані клієнта, які відомі лише йому, а саме його ПІБ, дату народження, місце народження та кількість повних років, що свідчить про те, що саме через розголошення ОСОБА_1 персональних даних став можливим переказ коштів із однієї картки позивача на іншу його картку. ОСОБА_1 суду був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Вказав, що в матеріалах справи відсутні підтвердження повноважень представника, який підписав апеляційну скаргу. Вважає, що у апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування порушення судом норм матеріального та процесуального права. Послався на те, що на час звернення з апеляційною скаргою відповідачем, в порушення пункту 6 частини 2 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України, не було наведено обґрунтування поважності пропуску строку на надання доказів до суду першої інстанції, а також не наведено обґрунтування поважності причини, наслідком яких є надання доказів до суду апеляційної інстанції та залучення їх до матеріалів справи під час апеляційного розгляду справи. Таким чином, надані до апеляційної скарги документи є неналежними доказами та не мають братися до уваги під час розгляду апеляційної скарги. Зазначив що виписка з карткового рахунку, витяг з умов та правил надання банківських послуг та лист відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо невжиття відповідачем дій, направлених на недопущення безпідставного списання грошових коштів з карткового рахунку Позивача. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та розмір шкоди, без повідомленням учасників справи. За нормою ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За правилами п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2019 у відділенні АТ КБ «Приватбанк», розташованому за адресою: м. Харків, пр-т Індустріальний, 24-31, ОСОБА_1 замість заблокованих карт було отримано нові банківські карти: для виплат № НОМЕР_1 та універсальна карта № НОМЕР_2 . 10.04.2019, приблизно о 00 год. 30 хв. через некоректну роботу його телефону, який закріплений як його фінансовий телефон, він зателефонував на номер НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк» та попросив заблокувати зазначені банківські картки. Оператор АТ КБ «ПриватБанк» повідомив його, що картки заблоковані та ніхто не зможе використовувати їх. Одночасно оператор повідомив позивачу про існування третьої картки НОМЕР_4 , прив`язаної до його рахунку, яка ним не отримувалась. Того ж дня, через декілька хвилин позивач знову зателефонував на номер 3700 та він дізнався від оператора АТ КБ «Приватбанк», що з його універсальної картки грошові кошти були переведені на картку НОМЕР_4 , після чого 10.04.2019 з зазначеної картки було здійснено несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 19000 грн, шляхом зняття готівки в банкоматі, розташованому в ТЦ Плаза-2 за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Гагаріна, 4А, а також несанкціоноване списання 10.04.2019 грошових коштів в сумі 1000 грн, шляхом зняття готівки в банкоматі, розташованому в магазині «Зелений світ» за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Металургів,

9. ОСОБА_1 ще раз звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою заблокувати всі карткові рахунки, відкриті на його ім`я, та повідомив про факт шахрайства. 10.04.2019 ОСОБА_1 було написано заяву до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області про вчинення 10.04.2019 невстановленими особами злочину, яку шахрайським шляхом заволоділи його грошовими коштами. Також, позивачем ОСОБА_1 16.05.2019 було написано заяву відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» до АТ КБ «Приватбанк», в якій він просив повернути списані з його поточних рахунків грошові кошти, призначити та забезпечити проведення службового розслідування з метою з`ясування питання, яким чином без вчинення ним дій, що могли б призвести до списання грошових коштів відбулося несанкціоноване списання з його рахунків грошових коштів в загальній сумі 15600 грн. Однак, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою відповіді на звернення нею не отримано. Відповідно до виписки по рахунку клієнта № НОМЕР_4 від 10.04.2019 за період з 07.04.2019 по 10.04.2019 з кредитної картки 10.04.2019 було знято готівку в банкоматах, розташованих в м. Кривий ріг на загальну суму 20000 грн. При ухваленні оскарженого про задоволення позову рішення районний суд свої висновки мотивував тим, що доводи позивача про те, що умови договору про обслуговування карткового рахунку він не порушував, терміново проінформував Банк про некоректну роботу свого телефону та просив заблокувати його картки, однак відповідач несвоєчасно заблокував кредитні картки, неналежно виконав умови договору по обслуговуванню та блокуванню картки для її використання в мережі Інтернет знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Крім того представник відповідача в судове засідання не з`явився, в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву та не довів, що не з його вини сталося несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків позивача. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком районного суду. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 80 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів не бере до уваги нові докази, що були надані АТ КБ «Приватбанк» до апеляційної скарги, оскільки відповідачем в порушення обов`язку п. 5 ч. 1 ст. 356 ЦПК України не було доведено наявності поважних причин неподання їх до суду першої інстанції. Факт того, що банк не брав участі у судових засідання районного суду не є такою поважною причиною. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У ст. 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п. 17 ст.1 цього Закону, послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб та згідно ст.ст.4, 22 вищевказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Крім того, як зазначено у п.7.2. Правил користування платіжними картками при видачі карти банк за замовчуванням блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні і за кордоном та згідно п.7.3. у випадку, якщо клієнт бажає отримати можливість оплати товарів/послуг по Інтернету, йому необхідно або подати заяву на розблокування карткового рахунку або оформити до свого карткового рахунку додаткову Інтернет карту та у випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню. У випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню. Банк в свою чергу представляє інтереси клієнта в Міжнародній Системі по питанню повернення несанкціоновано списаної суми (п. 7.7 Правил). Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта. Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність. Положенням ст. 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що з його картки універсальної № НОМЕР_2 несанкціоновано були переведені грошові кошти на картку № НОМЕР_4 та в подальшому зняті. Учасниками справи не заперечується факт того, що вказані кошти є кредитними. З банківської виписки, наданої позивачем, вбачається, що з картки № НОМЕР_2 на картку № НОМЕР_4 було переведено 15000 грн, а не 20000 грн як зазначає ОСОБА_1 (а. с. 6) Зазначені кошти були переведені за допомогою IVR-меню. Вчинення зазначеної операції є неможливим без надання оператору ідентифікуючих даних клієнта, про що зазначено банком. З огляду на те, що вказані кошти не належали позивачеві, фактично банку вони не повертались, банк не ставить питання про їх стягнення, то відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, оскільки ця грошова сума не є матеріальним збитком. Щодо стягнення залишку суми у розмірі 5000 грн суд зазначає, що суперечливими є твердження позивача про те, що він не був обізнаний про існування картки № НОМЕР_4 та те, що списання коштів у сумі 5000 грн завдало йому матеріальної шкоди, оскільки недоведеним у цій ситуації є факт належності вказаних коштів позивачеві. Як вбачається з виписки, що була надана позивачем на картку № НОМЕР_4 10.04.2019 було внесено 9000 грн. депозит через POS-термінал, що свідчить про те, що вказані кошти були внесені через термінал самообслуговування, який вимагає безпосередньої ідентифікації клієнта. Також, як вбачається з заяви позивача на адресу Банку, він просив повернути безпідставно списані 15600 грн (а. с. 9), у своїй заяві в поліцію вказав, що зловмисники протиправно заволоділи його коштами у сумі 16000 грн. (а. с. 8), тоді як у позові просить стягнути 20000 грн. З огляду на те, що позивачем не було надано доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, якими у разі шахрайських кримінально караних дій можуть бути результати розгляду його заяви до правоохоронних органів, що вказані дії біли вчинені шахрайським шляхом третіми особами, - колегія суддів вважає, що позовні вимоги не є доведеними. Усі трансакції відбувалися на підставі належної ідентифікації клієнта, тому слід визнати, що банк спростував свою відповідальність за їх зміст, які у даному випадку не можна вважати несанкціонованими клієнтом. Щодо посилань позивача на те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має процесуальної дієздатності, то таке твердження спростовується матеріалами справи, оскільки на аркуші справи 63 міститься копія довіреності № 3452-К-Н-О від 29.07.2019, якою АТ КБ «Приватбанк» уповноважило адвоката Білоуса А.В., зокрема, подавати апеляційні скарги. Оскільки судом при ухваленні оскарженого рішення були порушені норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи то на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, за його недоведеністю. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.