Постанова 4810 № 425/2385/20

Головуючий суду 1 інстанції - Овчаренко О.Л. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 425/2385/20 Провадження № 22-ц/810/736/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Гаврилюк В.К., Коновалова В.А за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Рубіжанська міська рада Луганської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Овчаренко О.Л., в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області у м. Рубіжне у справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання договору дарування недійсним, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання договору дарування недійсним. Просила звільнити її від сплати судового збору. Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 січня 2002 року приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Білоус З.В., недійсним; скасувати рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію права власності та повернути сторони у попередній стан; зобов`язати не чинити позивачу перешкоди у користуванні квартирою, третя особа: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Білоус З.В. Ухвалою судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання договору дарування недійснимвизнано неподаною і повернуто позивачеві. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений строк не усунуто недоліки на які зазначено в ухвалі суду від 07.09.2020 року. Так, подана заява не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини (в частині стану здоров`я позивача, потребі у зв`язку з цим у догляді та сторонній допомозі, наявності спірного житла як єдиного), на яких ґрунтуються позовні вимоги. Доказів, що підтверджують вказані обставини, позивачем не надано. Будь-яких відомостей про те, що докази не можуть бути подані позивачем не зазначено і не надано. Крім того, позивачем не надано документу про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При цьому, разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач надала клопотання про звільнення її від сплати судового збору з посиланням на аналогічніпідстави, які вже були викладені у клопотанні, поданому разом з позовною заявою, і яким судом була надана оцінка. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.09.2020р. по справі № 425/2385/20 та ухвалити нове рішення яким призначити справу до розгляду в суді 1-ї інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. У відзиві представник Рубіжанської міської ради Луганської області доводи апеляційної скарги не визнав, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Сторони у судове засідання не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та статті 4 ЦПК України роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд як орган, наділений процесуальними повноваженнями щодо вирішення спору, має розглядати справу відповідно до норм, встановлених ЦПК України, не порушуючи при цьому право особи на судовий захист, яке гарантується Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («PerezdeRaelaCavaniles v. Spain», «Belesandothers v. theCzechRepublic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини DeGeouffredelaPradelle v. France // Series A N 253-В). Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду першої інстанції, визначаються статтями 175, 177 ЦПК України. Так, частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Водночас, згідно з роз`ясненнями, наданими в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК ( 1618-15 ). У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 ) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 ) виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК ( 1618-15 ). Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Проте, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав не надання нею доказів, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, не скористався цією можливістю з`ясувати питання, пов`язані зі змістом позовної заяви, передчасно повернувши її. Крім того, щодо посилання в ухвалі від 25.09.2020 року на те, що позивачем не надано документу про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Проте, постановляючи ухвалу від 07.09.2020 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не роз`яснив позивачу право на звернення до суду з клопотанням щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору. До того ж, резолютивні частини ухвали від 07.09.2020 року так і оскарженої ухвали, не містять рішення суду щодо клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору, які вона заявляла в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим матеріалам справи, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви на підставі частини 3 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 вересня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 23 листопада 2020 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді: В.К. Гаврилюк В.А. Коновалова