Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3585/17

Номер провадження: 22-ц/813/17/20 Номер справи місцевого суду: 509/3585/17 Головуючий у першій інстанції Кочко К.В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: відповідача ОСОБА_1 від позивача ОСОБА_2 не з`явились, переглянувши справу №509/3585/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року у складі судді Кочко К.В., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_2 , звернувшись 18 вересня 2017 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що вона та відповідач ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , земельна ділянка під будинком знаходиться в їх фактичному користуванні, порядок користування ділянкою встановлено. Посилаючись на право виділу належної частки майна, позивач ОСОБА_2 просила виділити в натурі частину будинку АДРЕСА_2 , яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 , зазначеного під літ. «А», загальною площею 43,58 кв.м, куди входять П веранда площею 2,0 кв.м, Ш веранда площею 7,4 кв.м, ІУ кухня площею 8,88 кв.м, 4 житлова кімната площею 8,6 кв.м, 5 житлова кімната площею 16,7 кв.м; сарай під літ. «Е», сарай під літ. «Л», літня кухня під літ. «Ж», навіс під літ. «К», гараж під літ. «В», поєднаний душ з вбиральнею, цистерна для води (а.с.3-7). Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області 19 вересня 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.58) Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, зазначивши, що провадження в справі підлягає закриттю, так як рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року в справі №2-16/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року, йому ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про виділ частки в натурі з посиланням на те, що між сторонами будинок та господарські будівлі та споруди фактично поділено, тому немає підстав для застосування положень статей 364, 367 ЦК України. Тобто, вже існує судове рішення про відмову у виділі частки із спільного майна на підставі статей 364, 367 ЦПК України, тому провадження у справі за позовом ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України (а.с.78-79, 93-94). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено з посиланням на обставини, встановлені в справі №2-16/11 (а.с.110-111). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду. Справу з апеляційного суду Одеської області передано до Одеського апеляційного суду у зв`язку з ліквідацією суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 1 лютого 2019 року справу прийнято до провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року справу прийнято до провадження іншим суддею-доповідачем. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.117-120). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у безпідставному посиланні на судові рішенні у справі №2-16/11; у незаконній відмові у задоволенні вимог про виділенні частки, що фактично перебуває в її фактичному користуванні тощо. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвалюючи рішення у справі суд виходив з того, що на момент розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна наявним було рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2014 року у справі №2-16/11, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав і цим рішенням встановлені наступні обставини: будинок та господарські будівлі та споруди фактично поділені між співвласниками, а тому немає підстав для застосування положень статей 364, 367 ЦК України та виділення сторонам в натурі приміщень у будинку, господарських споруд у відповідності до часток співвласників у праві власності на будинок (а.с.131-133). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги зміну рішення суду в його мотивувальній частині та залишення без змін в його резолютивній частині з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. Згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 , що діяла від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідченого 4 квітня 1974 року державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №564, ОСОБА_2 набула у власність 1/2 частку житлового будинку з відповідними частками надвірних споруд (літня кухня) в с. Олександрівка Овідіопольського району Одеської області (а.с.9). Рішенням Молодіжненської сільської ради від 24 липня 2001 року АДРЕСА_2 та впорядковано нумерацію будинків (а.с.10-11). Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого 25 липня 2017 року на замовлення ОСОБА_2 експертом ТОВ «Будексперт-Т» на земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться: житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б», «Г», «Е», «К», «Л», гаражі літ. «В», «М», вбиральні літ. «Д», «О», літня кухня літ. «Ж», навім літ. «И», споруди №1,2,4-9, І (а.с.49-55). Рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року у справі №2-16/11 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконними рішень Молодіжненської сільської ради, припинення права власності на частку у спільному майні, виділ в натурі частки із спільного майна, визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково; припинено право власності ОСОБА_5 на 2/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресом: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресом: АДРЕСА_2 ; в задоволенні решти вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2014 року змінено та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення виконкому ради в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність земельних ділянок; виділено ОСОБА_1 у власність та користування приміщення житлового будинку літ. «А» та господарські будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_2 ; виділено ОСОБА_2 у власність та користування приміщення житлового будинку літ. «А» та господарські будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_2 ; встановлено земельні сервітути; встановлено порядок користування земельною ділянкою. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна, визнання незаконним рішень виконкому сільської ради, визначення порядку користування земельною ділянкою скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 березня 2014 року в частині, що залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року, та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року залишено без змін (а.с.80-82, 83-85, 86-88). Наявні в справі докази вказують на те, що нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 , перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Документи щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на частку кожного у спільній частковій власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в справі відсутні. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю (ч.1,ч. 2 ст.358 ЦК України). Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 364 ЦК України. Поділ майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України. Стаття 364 ЦК України є відмінною від статті 367 ЦК України, тобто виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, є відмінним від поділу майна, що є у спільній частковій власності. Дані норми матеріального права одночасно не застосовуються, тому співвласник, який звертається до суду з позовом, має чітко визначитися з тим чи частка із майна виділяється (ст.364 ЦК0, чи майно поділяється (ст.367 ЦК). Наразі позовні вимоги ОСОБА_2 містять посилання як на статтю 364 ЦК України, так і на статтю 367 ЦК України, що не є правильним. Якщо виходити з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 , то вона просить про виділ належної їй частки із майна, що є у спільній частковій власності, тобто із прохальної частини позову можливо зробити висновок, що позов заявлено з підстав статті 364 ЦК України. Відповідно положень статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває права власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Для того, що вирішити позов співвласника на підставі статті 364 ЦК України, крім правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що є спільною частковою власністю, та на частку нерухомого майна, що належить співвласнику, який бажає виділитися, суду необхідно мати докази державної реєстрації права власності співвласників на частки нерухомого майна, висновок судової будівельно-технічної експертизи про можливість виділу частки співвласника в натурі, дозволи компетентних органів на можливу перебудову спільного майна тощо. Наразі такі документи в справі відсутні. Оскільки виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності передбачає припинення для співвласника, який виділяється, права спільної часткової власності на це майно та набуття ним права власності на виділене майно з подальшою державною реєстрацією такого права, то прохальна частина позовної заяви ОСОБА_2 мала містити не лише вимогу про виділ її частки із майна, що є у спільній частковій власності, а й вимогу про припинення її ОСОБА_2 права спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2 , та вимогу про визнання за нею права власності на виділене майно (на ті приміщення в житловому будинку та ті господарські будівлі та споруди, що виділяються в натурі). Наразі такі вимоги ОСОБА_2 не заявлено. З матеріалів справи вбачається що спільним майном є житловий будинок АДРЕСА_2 , при цьому не зрозуміло з яких підстав ОСОБА_2 посилається на належність їй на праві власності житлового будинку АДРЕСА_2 та заявляє вимогу про виділ належної їй частки з житлового будинку АДРЕСА_2 . Судові рішення в справі № 2-16/11 не є перешкодою для звернення ОСОБА_2 до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Суд першої інстанції безпідставно обґрунтував відмову у позові посиланням на судові рішення у справі №2-16/11. Зазначені обставини є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції даної постанови, але резолютивна частина рішення залишається без змін, так як у даній справі ОСОБА_2 неповно сформулювала позовні вимоги та не на надала належних і допустимих доказів для ухвалення судового рішення про задоволення вимог. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна змінити в його мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови, та залишити без змін в його резолютивній частині. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова