Постанова 4857 № 461/2099/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 461/2099/20 пров. № А/857/12398/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Мисько Х.М. в м. Львові) у справі № 461/2099/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови в справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі МК України) та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що працівниками митниці при її винесенні не взято до уваги усіх фактичних обставин справи та розглянуто справу за його відсутності, формально, без належного повідомлення про розгляд справи. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018. Постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України залишено без змін, а позовну заяву - без задоволення. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами, розгляд питання про притягнення його до відповідальності здійснено відповідачем з дотриманням визначеного МК України порядку та встановленої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, в межах строків, визначених законом. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідач не повідомив позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення у встановленому порядку, чим порушив його право на захист. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 25.09.2018 відносно позивача була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500, 00 грн за порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 МК України. Зокрема в постанові зазначено, що в ході перевірки баз даних ЄАІС ДФС України встановлено, що 31.05.2018 о 22 год. 57 хв., через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_1 , в`їхав на митну територію України транспортним засобом марки «MAZDA» модель «323», VIN-код « НОМЕР_1 », реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в митному режимі «транзит». Країна реєстрації даного транспортного засобу - Республіка Польща. Згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 26.08.2018 не вивозився та у інший митний режим, згідно з нормами чинного законодавства не поміщений. Листом від 10.08.2018 № 6741/10/13-70-73/22 ОСОБА_1 , запрошувався на митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС у відділ митного оформлення № 3 для надання пояснень з приводу не вивезення вищевказаного автомобіля, та участі у складанні протоколу про порушення митних правил. Проте на виклик ОСОБА_1 не з`явився. Отже, пропуск 31.05.2018 на митну територію України транспортного засобу марки «MAZDA» модель «323», VIN-код « НОМЕР_1 », реєстраційний номер « НОМЕР_2 » здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України у митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК Українидля автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Станом на 26.08.2018 інформація в ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим транспортний засіб марки «MAZDA» модель «323», VIN-код « НОМЕР_1 », реєстраційний номер « НОМЕР_2 », громадянином ОСОБА_1 відсутня. Вважаючи таку постанову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповіднос до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 497 МК України у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті. Статтею 498 МК України встановлено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Відповідно до ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Відтак, Митним кодексом України визначено єдину обов`язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Позивач у справі зазначає, що в порушення вимог МК України його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, в порушення приписів ст. 526 МК України, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу прийнято у відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Разом з цим суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову дійшов зокрема висновку, що позивача належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що на думку колегії суддів не відповідає дійсності, з огляду на наступне. З наявних у матеріалах справи листів слідує, що 10.08.2018 на адресу позивача, митницею було скеровано лист, в якому запрошено позивача прибути до Львівської митниці ДФС для надання пояснень та можливого документування митного правопорушення (а.с.31). Лист від 10.08.2020 надіслано з рекомендованим повідомленням про вручення, однак з долученої копії до матеріалів справи не вбачається, що такий вручений адресату чи повернутий з відповідною відміткою про невручення. 26.08.2018 у відсутності ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 5226/20900/18 та такий супровідним листом від 28.08.2018 № 7030/10/13-70-73/22 з повідомленням про розгляд справи 25.09.2018 о 10 год. 00 хв. надіслано на адресу позивача (а.с. 29-30, 33). Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази того, що лист від 28.08.2018 № 7030/10/13-70-73/22 з повідомленням про розгляд справи 25.09.2018 о 10 год. 00 хв. та протоколом про порушення митних правил № 5226/20900/18 був надісланий позивачу та такий отриманий і ОСОБА_1 ознайомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил 25.09.2018 року у відсутності позивача було винесено постанову про порушення митних правил № 5226/20900/18, листом 19557/13/70-20/А/29 примірник постанови було надіслано позивачу та такий повернуто за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 34-35). Суд звертає увагу, що відсутність інформації про несповіщення особи не може вважатись даними про своєчасне сповіщення особи, що притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи про порушення митних правил. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що у відповідача станом на 25.09.2018, тобто на час прийняття оскарженої постанови, були відсутні відомості про належне повідомлення позивача про розгляд його справи. Відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів на користь своєчасного та належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних справи 25.09.2020, а тому посадова особа відповідача, всупереч вимогам МК України, прийняла оскаржувану постанову у відсутності позивача. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин колегія суддів вважає, що є підстави для скасування постанови в справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018 про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн, оскільки митний орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначений МК України, а саме порушив процедуру притягнення особи до відповідальності в справі про порушення митних правил. Надані відповідачем суду докази повідомлення позивача про розгляд відносно нього справи про порушення митних правил не підтверджують факт направлення такого та отримання позивачем вказаних документів та його обізнаність про місце і час розгляду справи про порушення митних правил, а вказані документи свідчать лише про їх наявність, як таких в цілому, а тому не є належним доказом. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, з урахуванням встановленого суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи вказане вище, витрати понесені позивачем під час розгляду справи, а саме судовий збір сплачений за подання та апеляційної скарги підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 630 грн 60 коп. (квитанція № 0.0.1891533267.1 від 02.11.2020) (а.с. 97). З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 630 грн 60 коп. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 року у справі № 461/2099/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25 вересня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20 листопада 2020 року