Постанова 4856 № 278/1206/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 278/1206/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кузнєцов Д.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 31 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Держмитслужби на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : в травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Житомирської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову від 28.02.2022 року в справі про порушення митних правил №0661/101000/21, винесену начальником Житомирської митниці Ільїнською О., якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 34 000,00 грн. за порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України. В задоволенні решти вимог відмовлено. Направлено справу про порушення митних правил №0661/101000/21 відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до Житомирської митниці Державної митної служби України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою в справі про порушення митних правил №0661/101000/21 від 28.02.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 34 000,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 12.10.2021 року до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці до митного оформлення в митному режимі «Імпорт 40 АА» подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер UA101020/2021/017716, на товар: «автомобіль марки «Peugeot» модель «307» кузов НОМЕР_1 . Згідно товаро-супровідних документів та ЕМД одержувач/імпортер є громадянин України ОСОБА_1 , а особа, відповідальна за фінансове врегулювання, громадянин України ОСОБА_2 , країною відправлення/експорту є Литва. Згідно баз даних АСМО «Інспектор» за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску автомобіль було ввезено на митну територію України по каналу митного контролю «червоний коридор» в зоні діяльності Житомирської митниці 06.10.2017 року для особистого користування у митному режимі «транзит» громадянином України ОСОБА_1 . Згідно обліків, що містяться у ЦБД ЄАІС Держмитслужби, інших фактів перетину державного кордону вказаним транспортним засобом (крім ввезення 06.10.2017 року) або його переміщення в інший митний режим станом на 12.10.2021 року не встановлено. Громадянин України ОСОБА_2 у своєму поясненні зазначив, що вказаний транспортний засіб придбав у червні 2021 року у представника UAB «SKANIOS KONSTRUKCIJOS». Зі слів ОСОБА_2 , хто саме і коли ввіз вищевказаний транспортний засіб на митну територію України йому невідомо. Будь-яких пояснень щодо обставин ввезення та передачі транспортного засобу від позивача до Житомирської митниці на момент розгляду справи по суті не надходило. Таким чином, ОСОБА_1 , ввізши транспортний засіб марки «Peugeot» модель «307» кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на митну територію України для особистого користування в митному режимі «транзит», передав його у володіння, користування або розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не ввозила цей транспортний засіб на митну територію України, а відповідно у зазначених діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України. Про розгляд справи гр. України ОСОБА_1 належним чином повідомлявся, на розгляд справи не прибув. Справу розглянуто без його участі. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 491 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій. За змістом статті 494 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним. В силу статті 489 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 526 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Відтак, законодавцем визначено послідовний алгоритм дій посадової особи органу доходів і зборів у разі виявлення порушення митних правил шляхом складання протоколу за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з зазначенням у ньому місця, дати і часу розгляду справи про порушення митних правил. Такий протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками, а у разі відсутності особи, яка притягається до відповідальності, або її відмови від підпису протоколу, такий протягом трьох робочих днів надсилається поштою за наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Позивач стверджує, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що призвело до порушення його права на участь при розгляді справи. З наявного у матеріалах справи протоколу вбачається, що такий складений у відсутності особи, яка притягається до відповідальності. У протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 22.12.2021 о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 25, а також міститься відмітка про те, що примірник протоколу направлено поштою на адресу гр. України ОСОБА_1 з поштовим письмовим повідомленням про вручення. З доданого до відзиву листа-повідомлення від 11.01.2022 року слідує, що відповідач повідомив позивача про перенесення розгляду справи про порушення митних правил №0661/101000/21 на 28.02.2021 року о 10 год. 30 хв. в приміщенні Житомирської митниці. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про розгляд справи про порушення митних правил 28.02.2022 року (в повідомленні Житомирської митниці, ймовірно, помилково вказаний 2021 рік), що суперечить положенням статті 526 МК України. Судом досліджено надані докази та встановлено, що здійснивши розгляд справи за відсутності позивача, не з`ясувавши причин неявки, відповідач розглянув адміністративну справу із порушенням вимог ст.ст. 497, 526 МК України та позбавив позивача у реалізації процесуальних прав, передбачених ст. 498 МК України. Відповідач процесуальних вимог при розгляді адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не дотримався та вчинив дії, що суперечать вимогам вказаних вище норм Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Так, відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Отже, встановленню у даній справі підлягають обставини, пов`язані із повідомленням позивача у спосіб та у строки, встановлені митним законодавством, про розгляд справи про порушення митних правил. На переконання суду, відповідач не зміг підтвердити правомірність своїх дій під час розгляду протоколу, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення митних правил 28.02.2022 року в приміщенні Житомирської митниці не надано. З огляду на викладене, суд вважає, що при складанні протоколу, розгляді справи про порушення митних правил та прийнятті постанови в справі про порушення митних правил відповідачем не дотримано вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, обмежено позивача у реалізації прав, передбачених Митним кодексом України, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України. За таких обставин, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил від 28.02.2022 року №0661/101000/21 прийнята Житомирською митницею протиправно. Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 465/3831/16-а. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з ч. 1 ст. 466 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначено главою 69 Розділу XIX Митного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Отже, зміст виявленого митним органом порушення, відображеного у постанові, полягає у тому, що ОСОБА_1 здійснив ввезення транспортного засобу на митну територію України для особистого користування, помістивши в режим «транзиту», та передав його у користування начебто іншій особі ОСОБА_2 . Для притягнення особи до адміністративної відповідальності згідно з частиною 4 статті 469 МК України підлягає встановленню, що: транспортний засіб, який ввозився на митну територію України, перебував у володінні, користуванні чи розпорядженні позивача; останній безпосередньо ввозив такий транспортний засіб на митну територію України та поміщував його у митний режим транзит (в тому числі має бути встановлено, що саме він заявляв митний режим транзит з наданням представнику митного органу відповідних документів на підтвердження права власності або користуванням ТЗ.); мають бути встановлені всі ознаки складу (елементи) порушення митних правил (об`єкт порушення митних правил, об`єктивна сторона порушення митних правил, суб`єкт порушення митних правил, суб`єктивна сторона порушення митних правил.) Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, полягає у передачі транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні. При цьому судом звернуто увагу на відсутність у матеріалах справи доказів передачі транспортного засобу від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що не дає можливість встановити ознак складової правопорушення - об`єктивної сторони. Так, в ході розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень в порушення вимог ч. 1 ст. 489 МК України не встановлено коли та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу ОСОБА_1 . Встановлення усіх вказаних вище даних має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за частиною 4 статті 469 МК України. Крім того, ч. 4 ст. 469 МК України була введена в дію вже після ввезення ОСОБА_1 відповідного транспортного засобу на митну територію України. Так, п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 року № 2612-VIII до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викладено в такій редакції: «Стаття

469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Згідно з п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу I та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Тобто, п. 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набрав чинності 22 серпня 2019 року, в той час як транспортний засіб марки «Peugeot» модель «307» кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ввезено на митну територію України 06 жовтня 2017 року. Порушення митних правил, передбачене ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі без дотримання вимог ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України. Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлював міру відповідальності за відповідні дії. Таким чином, в даному випадку необхідно встановити не лише факт вчинення правопорушення, а і період, коли таке правопорушення вчинене. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності постанови про порушення митних правил, у тому числі в частині застосування ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених ст. 58 Конституції України. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Оцінюючи на підставі наявних у справі доказів, дії посадової особи під час складання постанови №0661/101000/21 від 28.02.2022 на відповідність вимогам Митного кодексу України, судом першої інстанції правильно зазначено, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, не з`ясовано обставин щодо встановлення факту передачі транспортного засобу ОСОБА_1 та моменту такої передачі, що мають значення для правильного вирішення справи та встановлення вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України. З урахуванням викладеного, постанова в справі про порушення митних правил №0661/101000/21 від 28.02.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до компетентного органу, а саме Житомирської митниці Державної митної служби України. Доводи позивача щодо спростування обставин вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, повинні бути ретельно перевірені під час нового розгляду справи посадовими особами Житомирської митниці. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.