Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3026/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3026/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту ухвали 31.07.2020р.) про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 3-х осіб Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 27.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 3-х осіб АТ Комерційний банк «ПриватБанк», АТ «Дельта Банк», в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ТВБВ 10014/0194 АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (1957 р.н.). Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у відкритті провадження у даній справі - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 14.08.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, просив скасувати цю ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким передати справу до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду по суті. 25.08.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу судді окружного суду та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суддя окружного суду виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на процесуальному законі, з огляду на наступне. Так, як слідує зі змісту приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як визначено п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування,їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно зі ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Тобто, якщо законом було встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Отже, за правилами цивільного судочинства розглядаються скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання судових рішень, ухвалених у цивільних справах. Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов цивільних судів. Так, як встановлено судами обох інстанцій зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач фактично оскаржує постанову про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №43778261 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2014 року по цивільній справі №2/487/1571/14. Тобто, оскільки критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні то, відповідно, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що спірне виконавче провадження у даному випадку здійснювалось на виконання заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, яке постановлене в порядку цивільного судочинства, а відтак, за таких обставин, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, необхідно зазначити, що аналогічна правова позиція по даному спірному питанню була викладена як Верховним Судом України по справі №6-3077цс15 від 24.02.2016р. так і Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07.02.2019 року у справі № 927/769/16. Отже, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні питання щодо підсудності даної справи не допустив, вірно встановив предмет позову та надав належної правової оцінки спірним правовідносинам та, в подальшому, правомірно відмовив у відкритті провадження по даній справі. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм процесуального права. До того ж, суд 2-ї інстанції також звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,309,311,312,315,316,320,321,322,325,328,329,382 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 19.11.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко