Постанова 4824 № 753/16295/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/16295/19 головуючий у суді І інстанції: Каліушко Ф.А. провадження №22-ц/824/9358/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 17 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Сліпченка О.І., Іванової І.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння в подружньому житті. Вказала, що вони з відповідачем не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні стосунки, а тому подальше спільне проживання та збереження шлюбу вважала неможливим. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Шлюб, зареєстрований 15 жовтня 1994 року Халчанською сільською Радою Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 4, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 09 червня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не враховано наявність у сторін малолітньої дитини, і вважає, що сім`ю необхідно зберегти в інтересах їх спільних дітей. Зазначає, що він як чоловік і батько добросовісно виконував свої обов`язки у сім`ї, які покладались на нього відповідно до його з дружиною спільних домовленостей, а також вказує, що всі суперечки носили тимчасовий характер, які вони успішно улагоджували між собою. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що вона проживає в орендованій квартирі з дітьми та перебуває в тривалих відносинах з іншим чоловіком, з яким має намір створити нову сім`ю, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення розгляду справи за його участю та задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів щодо примирення подружжя. Надано сторонам ОСОБА_2 таОСОБА_1 строк на примирення терміном два місяці до 26 жовтня 2020 року та зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року поновлено провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що подальше спільне життя і збереження шлюбу сторін є неможливим і суперечить інтересам позивача. При цьому суд виходив з того, що шлюбні відносини між сторонами припинено, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно дост.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, а за ч.2 ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 15 жовтня 1994 року, який зареєстровано Халчанською сільською Радою Кагарлицького району Київської області, актовий запис №4. Сумісно сторонимають повнолітнього сина та малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, судом встановлено, що сім`я сторін розпалася, шлюбні стосунки між ними припинені. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Шлюб носить формальний характер. Вжиті судом апеляційної інстанції заходи щодо примирення сторін, ніяких результатів не дали. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов і розірвав шлюб, оскільки судом вірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам одного з подружжя. Також, судом апеляційної інстанції надавався сторонам строк на примирення, проте стронами не надано суду доказів про вжиття заходів щодо примирення, що свідчить про небажання відповідача примиритися із позивачем. Крім того, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано наявність у сторін малолітньої дитини, і вважає, що сім`ю необхідно зберегти в інтересах їх спільних дітей, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивач категорично настоює на розлученні, про що вказує у позову та у відзиві на апеляційну скаргу, що у свою чергу свідчить про стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбих) стосунків із відповідачем. Доводи апеляційної скарги про те, що він як чоловік і батько добросовісно виконував свої обов`язки у сім`ї, які покладались на нього відповідно до його з дружиною спільних домовленостей, а також вказує, що всі суперечки носили тимчасовий характер, які вони успішно улагоджували між собою, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що шлюбні стосунки мі ж сторонами припинені. Крім того, ОСОБА_2 має намір створити іншу сім`ю. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 112 СК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «17» листопада 2020 року. Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко О.І. Сліпченко І.В. Іванова