Постанова Київський апеляційний суд № 753/19359/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/19359/19 Головуючий у І інстанції Даниленко В.В. Провадження №22-ц/824/11931/20 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 06 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, УСТАНОВИВ: у жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 1995 року. Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на життя, між сторонами постійно виникають непорозуміння, що негативно впливає на обстановку в родині, тому позивач просила шлюб укладений з відповідачем розірвати. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року позов задоволено. Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 листопада 1995 року, Лівобережним відділом реєстрації шлюбів Києва з філією Державного Центру розвитку сім`ї, актовий запис № 2112 - розірвано. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально вирішив справу, не з`ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову, не взяв до уваги інші важливі обставини життя подружжя, не вжив заходів до примирення подружжя, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу. 05 листопада 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій зазначено, що остання проти задоволення апеляційної скарги не заперечує, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, справи про розірвання шлюбу є малозначними. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку обґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на такі обставини. За правилом частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, дійшовши висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування позивача у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, що подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам одного з подружжя, а тому примирення між сторонами неможливе. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 листопада 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів Києва з філією Державного Центру розвитку сім`ї, актовий запис № 2112 (а.с. 8). Після укладення шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького управління юстиції м. Києва (а.с. 9). Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачкою існують непорозуміння, конфлікти, однак подружні стосунки позивача та відповідачки не припинені, сторони проживають однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що також було зазначено в позовній заяві, мають спільний бюджет. Частина 1 статті 3 Сімейного кодексу України проголошує, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України). Крім зазначеного, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; приймаючи до уваги наявність у сторін дитини; враховуючи, що сторони не втратили взаємного почуття поваги, позивач піклується про дружину та сина; встановивши, що сімейні відносини між сторонами не припинені, що полягає у спільному проживанні в одному будинку, наявності спільного бюджету, веденні спільного господарства, відновленні інтимних стосунків сторонами, - колегія приходить до висновку, що розірвання шлюбу, у даному випадку, буде суперечити інтересам кожного із подружжя та інтересам їхнього малолітнього сина. Крім того, позивач сама подала заяву до суду апеляційної інстанції, якою просила скасувати рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу для збереження сім`ї. Таким чином, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів наголошує, що кожен із подружжя не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу з інших підстав, за іншим обгрунтуванням. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко