Постанова 4807 № 331/4781/19

Дата документу 17.11.2020 Справа № 331/4781/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/4781/19 Провадження №22-ц/807/2980/20 Головуючий в 1-й інстанції - Скользнєва Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 03 серпня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, акціонерного товариства «Альфа Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С.О., АТ «Укрсоцбанк», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №994/08П019К, за умовами якого кредитор (АТ «УКРСОЦБАНК») надає позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 60 000 доларів США зі сплатою 16,00 процентів річних та комісій. Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби. Згідно з п. 1.3. Договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, кредитор укладає в день укладання цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 363 750 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 74 699,66 доларів США. В жовтні 2019 року позивачем було отримано поштою від АТ «УКРСОЦБАНК» довідку вих. №226 від 18.09.2019, про те, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Банк 12.02.2019 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №45549836 від 15.02.2019), а саме: квартира, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 кв.м. та житловою площею 29,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору №994/08П019І від 08.10.2008, посвідченого Туріченко О.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2590 та кредитного договору №994/08П019-К від 07.10.2008.В цій довідці також вказано, що згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 300 000 грн. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №994/08П019-К від 07.10.2008. Позивач вважає, що при вчиненні державної реєстрації права власності за АТ «УКРСОЦБАНК» на спірну квартиру, державним реєстратором не було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», внаслідок чого грубо порушено його права. На підставі викладеного позивач просив визнати протиправним та скасувати запис про право власності № 30314743 на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк», внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О. на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 45549836 від 15.02.2019 р. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено. Визнано протиправним та скасовано запис про право власності № 30314743 на квартиру АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ЄДРПОУ 23494714), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем (місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 26013402) на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 45549836 від 15.02.2019 року. Стягнуто з Акціонерного товариства « Альфа-Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок). Стягнуто з державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича (місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 26013402) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки відбулося шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем за рішення іпотекодержателя на підставі договору, а не у примусовому порядку. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Щасливого О.Р. зазначає, що під час розгляду позову судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (надалі - АТ «Укрсоцбанк» або відповідач 2) та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №994/08П019К, за умовами якого кредитор (АТ «УКРСОЦБАНК») надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 60 000 доларів США зі сплатою 16,00 процентів річних та комісій. (а.с. 16-19) Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: на споживчі потреби. Згідно з п. 1.3. Договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, кредитор укладає в день укладання цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 363 750 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 74 699,66 доларів США. 08.10.2008 між АТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №994/08П019І, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., зареєстрованим в реєстрі за №2590. За умовами укладеного іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за Договором кредиту №994/08П019К від 07.10.2008, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 кв.м. та жилою площею 29,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 23.10.2003 за реєстровим №4-2785, що стверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №20499002, реєстраційний №2809185, виданого Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 08.10.2008 (п. 1.1. договору). Згідно з п. 1.2. Іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 363 750,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладання цього договору (486,95 грн. = 100 доларів США), становить 74 699,66 доларів США. Пунктом 4.1. Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Згідно з п. 4.2. Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». 31 березня 2010 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008, за якою сторони дійшли згоди внести зміни до Іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008, а саме підпункт 1.4.1. п. 1.4 Іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008 викласти в наступній редакції: 1.4.1. Сторони підтверджують, що залишок заборгованості за Кредитом станом на дату укладання цієї додаткової угоди складає 59 333,39 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами 7 599,91 доларів США, а також погашення здійснюються щомісячно згідно з графіком, який вказаний в п.1.1 Основного зобов`язання з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 06.10.2028, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов`язання. (а.с. 21-22) Підпункт 1.4.2 п. 1.4 Іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008 викласти в наступній редакції: 1.4.2. сплата процентів за користування кредитом у розмірі 16,92 процентів річних та комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов`язання. Всі інші умови Іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008 залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Аналогічні положення було відображено також й у додатковій угоді №1 від 31.03.2010 про внесення змін до договору кредиту №994/08П019-К від 07.10.2008. Відповідно до наданої довідки АТ «Укрсоцбанк» вих. №226 від 18.09.2019, згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк 12.02.2019 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №45549836 від 15.02.2019), а саме: квартира, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 кв.м. та житловою площею 29,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору №994/08П019І від 08.10.2008, посвідченого Туріченко О.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2590 та кредитного договору №994/08П019-К від 07.10.2008. Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 300 000 грн. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №994/08П019-К від 07.10.2008. (а.с. 27). Відповідно до копії заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2019, подану АТ «Укрсоцбанк» до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, до неї додані документи, а саме: копію Іпотечного договору №994/08П019І від 08.10.2008, копію додаткової угоди №1 від 31.03.2010 до іпотечного договору №994/08П019-І від 07.10.2008, копію повідомлення АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням вих. №К/И/УСБ/Б від 22.08.2018, копію поштового конверту із зазначенням відправника АТ «Укрсоцбанк», отримувача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156454727 від 15.02.2019. (а.с. 134-141) Згідно з вказаним витягом, 12.02.2019 до Державного реєстру внесено запис про право власності №30314743, державний реєстратор Ільющенков Сергій Олександрович Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про те, що на підставі: додаткової угоди №1 до іпотечного договору, серія та номер: 420, виданий 31.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М.; іпотечного договору №994/08П019І, серія та номер: 2590, виданий 08.10.2008, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М.; було здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за АТ «УКРСОЦБАНК». (а.с. 141) Окрім того, в матеріалах справи також наявна інформаційна довідка №185776443 від 22.10.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за якою, за ОСОБА_1 не зареєстровано права власності на об`єкти нерухомого майна. (а.с. 34). Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз наведених положень Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з урахуванням встановлених обставин справи, свідчить про пряму імперативну заборону на примусове стягнення спірної квартири, наданої позивачем банку в якості забезпечення виконання ним зобов`язань за споживчим кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для вчинення оскаржуваної реєстраційної дії. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира була передана позивачем відповідачу в іпотеку за відповідним іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором у іноземній валюті, отриманим на споживчі цілі. При цьому, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 немає іншого нерухомого майна, а спірна квартира не перевищує 140 кв.м.. та використовується позивачем як місце постійного проживання, є єдиним його нерухомим житловим майном. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, квартира, що складається з 2 кімн., загальною площею 43,91 кв.м. та житловою площею 29,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за Банком як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 07 жовтня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 18 листопада 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков