Постанова 4818 № 629/310/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Харків Справа №629/310/20 Провадження №22-ц/818/4831/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Кругової С.С., суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2020 року, ухвалене суддею Поповим О.Г. - в с т а н о в и в : У січні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 31 787,47 грн, яка складається з 22 936,19 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5 225,22 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦПК України, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1 489,88 грн - штрафу (процентна складова). Позов мотивований тим, що відповідач не виконувала в повному обсязі умови договору від 17.02.2018 року та допустила утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 27.07.2020 року, позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.02.2018 року у розмірі 28 161 грн 41 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1 862 грн 22 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, чим порушено права позивача. При укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за нарахованими штрафами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що протягом дії кредитного договору позивач в односторонньому порядку, не повідомивши клієнта, і не погодивши з ним банківську операцію, змінив умови кредитування, збільшивши протягом 01.06.2018 р. - 08.12.2019 р. у понад три рази кредитний ліміт, на суму загального боргового зобов`язання за процентами, пенею, штрафами, та нібито наданою послугою «Оплата частинами», автоматично врахувавши вказане боргове зобов`язання як вже отриманий позичальником кредит, за яким виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. Суд не врахував, що укладаючи договір приєднання, відповідач не була повідомлена у належний спосіб про наданий їй тариф, розмір відсотків на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Визнає, що за кредитним договором відповідач не виконала належним чином свої грошові зобов`язання саме в розмірі 4 986,80 грн та вважає, що з урахуванням положень ч.ч. 1, 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», підлягають стягненню з відповідача відсотки в межах суми 2 493, 40 грн. Висновок суду про заборгованість відповідача за відсотками у сумі 5 225,22 грн є непропорційним сумі основного боргу, явно завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Відзиву на апеляційну скаргу від АТ КБ «Приватбанк» до апеляційного суду не надходило. Представником АТ КБ «Приватбанк» до апеляційного суду надані пояснення, в яких він посилається на обставини, викладені у позовній заяві. Звертає увагу суду на виписку по рахунку, яка міститься в матеріалах справи. Зазначає, що згідно з інформацією з банківського програмного комплексу "Промінь" в межах кредитного договору позичальнику видавалось 2 картки - до 30.11.15 та до 09/21. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає (частковому) задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 10). В анкеті-заяві зазначені паспортні та анкетні дані відповідача, та дрібним шрифтом зазначено, що підписанням анкети-заяви відповідач у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку в мережі інтернет, які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, екземпляр якого відповідач отримала шляхом самостійного роздрукування. Також зазначено, що вона згодна зі збільшеним строком позовної давності, вказаними в Умовах та Правилах. Зазначено, що зміни в Умови та правила вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку зміненої редакції Умов та правил є підтвердженням згоди та прийняття зміненої редакції Умов та правил. До копії договору позивач додав копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 08.12.2019 року становить 31 787,47 грн, яка складається з 22 936,19 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5 225,22 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦПК України, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 1 489,88 грн - штрафу (процентна складова). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві ОСОБА_1 від 17.02.2018 року процентна ставка не зазначена (а. с. 10). Позивач, обґрунтовуючи права вимоги посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, умови користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 січня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Також колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 лютого 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Єдиним документом в матеріалах справи, який містить підпис позивача - є Анкета-заява від 17.02.2018 року. Вказана Анкета-заява не містить ані розміру встановленого кредитного ліміту, ані розміру процентної ставки за користування кредитом, ані доказів отримання відповідачем кредитної картки та строку її дії. У позовній заяві позивач вказує, що 17.02.2018 року відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В наданому суду розрахунку позивач вказує, що заборгованість за тілом кредиту становить 22 936 грн 19 коп. Доказів про розмір фактично отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять. В матеріалах справи міститься виписка по рахунку, з якої вбачається використання відповідачем кредитного рахунку, разом з тим, через відсутність взаємопогоджених умов користування коштами колегія суддів позбавлена можливості перевірити розрахунок заборгованості наданий банком або навести власний розрахунок заборгованості. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти не може бути доказом в розумінні ст. 79-80 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять погоджених з відповідачем умов кредитного договору щодо збільшення/зменшення кредитного ліміту. Надана банком до суду апеляційної інстанції фотокопія з банківського програмного комплексу "Промінь" про строк дії кредитної карти в межах кредитного договору не може бути прийнята до уваги апеляційним судом, оскільки позивачем не зазначено обставин неможливості подання вказаного документу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки позивач визнає отримання нею коштів в сумі 4 986 грн 80 коп, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 4 986 грн 80 коп. З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦПК України. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Оскільки, матеріали справи не містять інформації щодо строку дії договору або пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом - підстави для задоволення вимог про стягнення процентів у порядку статті 625 ЦПК України відсутні. Враховуючи наведене, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31 787,47 грн, задоволено позовні вимоги в сумі 4 986,80 грн, що складає 15,7 %. Сплачено позивачем за подачу позову судовий збір в сумі 2 102 грн, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 102х 15,7%= 330,01 грн. Апеляційним судом відмовлено в задоволенні позову на суму, що складає 84,3 %. Сплачено відповідачем за подачу апеляційної скарги 2 794,50 грн. З позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 794,50 х 84,3 %=­­­­­2 355,76 грн. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України колегія суддів стягує різницю у розмірі 2025 грн 75 коп. (2 355,76 грн - 330,01 грн) з позивача на користь відповідача. Керуючись ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2020 року в оскаржуваній частині - скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 4 986 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн 80 коп. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 025 (дві тисячі двадцять п`ять) грн 75 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина