Постанова 4824 № 359/2722/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи № 359/2722/20 номер провадження № 22-ц/824/9316/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» - адвоката Крижового Дениса Васильовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року у складі судді Борця Є.О., у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Оксани Ярославівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвєєва О.Я. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником приміщень, які складаються з митно-ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказувала, що 18 березня 2020 року був проведений електронний аукціон, на якому майнові права на 2/5 частки у вказаних приміщеннях були продані товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі - ТОВ «ФК «Ю-Бейс»). У зв`язку з цим ОСОБА_1 має намір пред`явити до Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»), ТОВ «ФК «Ю-Бейс», державного підприємства «Прозорро. Продажі» про визнання частково недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №377 від 13 лютого 2020 року, визнання недійсним аукціону електронних торгів в частині продажу майнових прав на майно заявника відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-УФ-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року та укладеного договору купівлі-продажу майнових прав на майно, що належить заявнику. Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, оскільки фактична реалізація майнових прав на належне позивачу майно, право власності якого є чинним і майнові права на вказану власність будь-якому не передані, за час розгляду справи призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог, ТОВ «ФК «Ю-Бейс» може здійснити державну реєстрацію майна на свою користь, а також реалізацію новим покупцем вказаних майнових прав. З урахуванням наведеного представник ОСОБА_1 - адвокат Матвєєва О.Я. просила забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам права на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та (або) закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо приміщень, що складаються з митно-ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 . Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої О.Я. про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково. Заборонено ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію за цим господарським товариством майнових прав на 2/5 частки в приміщеннях, що складаються з митно-ліцензійного складу A-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 . У задоволенні заяви про забезпечення позову в частині інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Ю-Бейс» - адвокат Крижовий Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник не повідомила суд про те, що ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ПАТ «Банк «Київська Русь» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, якими відмолено у задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , застосування наслідків його недійсності. Вказує, що відповідно до п.6 ст.51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні), а згідно з п.2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються визначено, що продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитись в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему. Зазначає, що 18 березня 2020 року на веб-сайті електронної торгової системи Прозорро. Продажі відбувся продаж лоту GL18N016951, до складу якого входили майнові права на 2/5 частини спірного майна, переможцем якого було визнано TOB «ФК «Ю-Бейс» за ціною 19 294 000 грн 00 коп. Вказує, що станом на день подання апеляції статус аукціону на «завершений» змінився лише 23 квітня 2020 року на підставі укладеного між продавцем та TOB «ФК «Ю-Бейс» правочину 22 квітня 2020 року, тоді як у заяві ОСОБА_1 , яка була подана 10 квітня 2020 року зазначалось, що TOB «ФК «Ю-Бейс» на момент її подання уже було власником майнових прав, а тому вважає, що доводи заявника про укладення договору купівлі-продажу майнових прав є безпідставними, оскільки на час подання заяви про забезпечення позову цей договір укладено не було. Також вказує, що заявником порушено правила територіальної підсудності до чотирьох відповідачів, які є юридичними особами, місцезнаходженням яких є місто Київ, а предметом позову є вимоги, які не відносяться до виключної підсудності. Крім того, у заяві про забезпечення позову відсутні будь-які пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову. Стверджує що у даній справі відповідачем є також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і ПАТ «Банк «Київська Русь», який є неплатоспроможним, а тому забезпечення позову суперечить вимогам ч.8 ст. 150 ЦПК України. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Ярошенко А.С. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому погоджується із доводами апеляційної скарги представника ТОВ «ФК «Ю-Бейс» - адвоката Крижового Д.В. Просить апеляційну скаргу TOB «ФК «Ю-Бейс» задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Доводів в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвокат Матвєєва О.Я. про забезпечення позовуапеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність судового рішення у цій частині колегією суддів не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має намір пред`явити до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Банк «Київська Русь», ТОВ «ФК «Ю-Бейс», а також ДП «Прозорро. Продажі» про визнання недійсними електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав. У випадку державної реєстрації за ТОВ «ФК «Ю-Бейс» майнових прав на 2/5 частки в спірних приміщеннях ОСОБА_1 буде вимушена додаткового оскаржувати рішення державного реєстратора. Більш того, у ТОВ «ФК «Ю-Бейс» з`явиться можливість в будь-який час відчужити вказані майнові права іншим особам, а тому ОСОБА_1 буде вимушена оскаржувати не тільки рішення державного реєстратора, а й відповідний договір (правочин). Вказані обставини свідчать про те, що невжиття жодного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_1 , за відновленням яких вона має намір звернутись до суду. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ризик настання вказаних негативних наслідків підлягає усуненню шляхом заборони ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію за цим господарським товариством майнових прав на 2/5 частки в приміщеннях, що складаються з митно-ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 . Цей захід забезпечення позову повністю відповідає позовним вимогам, які ОСОБА_1 має намір заявити та не містить заборони щодо дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому не суперечить ч.6 ст.150 ЦПК України та п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказані висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18). У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником приміщень, які складаються з митно-ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.8-9, 49-50). Зі змісту протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b вбачається, що 18 березня 2020 року майнові права на 2/5 частки у вказаних приміщеннях були продані ТОВ «ФК «Ю-Бейс» (а.с.37-39). Також судом встановлено, що ОСОБА_1 має намір пред`явити до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Банк «Київська Русь», ТОВ «ФК «Ю-Бейс», а також ДП «Прозорро. Продажі» про визнання недійсними електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невжиття жодного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_1 , за відновленням яких вона має намір звернутись до суду, оскільки увипадку державної реєстрації за ТОВ «ФК «Ю-Бейс» майнових прав на 2/5 частки в спірних приміщеннях, ОСОБА_1 буде вимушена додаткового оскаржувати рішення державного реєстратора. Більш того, у ТОВ «ФК «Ю-Бейс» з`явиться можливість в будь-який час відчужити вказані майнові права іншим особам, а тому ОСОБА_1 буде вимушена оскаржувати не тільки рішення державного реєстратора, а й відповідний договір (правочин), що свідчить про те, що невжиття жодного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_1 , за відновленням яких вона має намір звернутись до суду. Таким чином, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію за цим господарським товариством майнових прав на 2/5 частки в приміщеннях, що складаються з митно-ліцензійного складу A-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 , судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, які має намір пред`явити ОСОБА_1 , співмірність вжитих заходів із вимогами й вид забезпечення позову та прийнято до уваги існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Також суд першої інстанції правильно врахував, що вжитий вказаний вище захід забезпечення позову не містить жодної заборони щодо дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або ПАТ «Банк «Київська Русь», що не суперечить ч.6 ст.150 ЦПК України та п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також те, що застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення шляхом заборони ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію за цим господарським товариством майнових прав на 2/5 частки в приміщеннях, що складаються з митно-ліцензійного складу A-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1, розташованих по АДРЕСА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявником не повідомлено суд про те, що ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ПАТ «Банк «Київська Русь» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, якими відмолено у задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , застосування наслідків його недійсності, не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст.273 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з приписами ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином з дня прийняття постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року набрало законної сили, а тому оскарження вказаних судових рішень в касаційному порядку не змінює строк набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Доводи апеляційної скарги про те, що заявником порушено правила територіальної підсудності до чотирьох відповідачів, які є юридичними особами, місцезнаходженням яких є місто Київ, а предметом позову є вимоги, які не відносяться до виключної підсудності, є необґрунтованими. Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору, - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність цивільних справ, встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Оскільки предметом спору у даній справі є 2/5 частки в спірних нежилих приміщеннях, які розташовані у місті Бориспіль Київської області, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дана заява про забезпечення позову підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області за правилами виключної підсудності відповідно до ч.1 ст.30 та п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що у заяві про забезпечення позову відсутні будь-які пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову, не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Правовий аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що суд не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, а має лише право на застосування зустрічного забезпечення. Разом з тим, ч.3 ст.154 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Однак, представник ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Також представником відповідача не надано доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Крім того, згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову. За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, у даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» - адвоката Крижового Дениса Васильовича залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: