Постанова 4812 № 490/9877/17

17.11.20 22-ц/812/1836/20 Єдиний унікальний номер судової справи № 490/9877/17 Провадження № 22-ц/812/1836/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 листопада 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Яворської Ж.М., суддів: БазовкіноїТ.М,. Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М., за участю представника позивача - Заливчого Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року, яку постановлено у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Черенковою Н.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство "Платінум Банк", публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", про поділ спільного майна подружжя,- В С Т А Н О В И В У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство "Платінум Банк" (далі - ПАТ «Платінум Банк»), публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі- ПАТ «ОТП Банк»), публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (далі - ПАТ «Діамант Банк»), про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 19 жовтня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду, повернуто ОСОБА_1 сплачений ний судовий збір за подачу позову. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа призначалася до слухання 12 вересня та 21 листопада 2019 року, 20 лютого та 18 травня 2020 року, однак належним чином повідомлений позивач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, даних про те, що мала місце неявка з поважних причин у суду відсутні, заяву про розгляд справи у його відсутність позивач завчасно до суду не подав. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції позивач подав на неї апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилався на порушенням судом діючого законодавства, а тому просив про її скасувати та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, зокрема зазначав, що судова повістка про розгляд справи на 12 вересня 2019 року направлялася судом позивачеві у м. Бердичів Житомирської області, тоді як адреса проживання є інша; -судові засідання 21 листопада 2019 року та 20 лютого 2020 року не відбулося у зв`язку із знаходженням судді у відпустці з 13 по 22 листопада 2019 року та з 03 лютого по 06 березня 2020 року відповідно. У матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про усі зазначені в оскаржуваній ухвалі суду судові засідання. Більш того, залишаючи позовну заяву без розгляд у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання 18 травня 2020 року, суд першої інстанції не врахував, що в даний період діяли жорсткі обмеження - щодо руху транспорту встановлені на період карантину Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення короновірусної хвороби, у зв`язку з чим, позивач навіть за умови його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, фізично не міг прийняти участь у її слуханні. Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися. У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення. Представник відповідача у судове засідання не з`явилася направила до суд заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Позивач, відповідач, треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися до суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа призначалась до слухання на 12 вересня та 21 листопада 2019 року, 20 лютого та 18 травня 2020 року, однак належним чином повідомлений позивач до судового засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Даних про те, що неявка мала місце з поважних причин, у суду відсутні. Заяву про розгляд справи у його відсутності позивач завчасно до суду не подав, тому суд дійшов висновку про залишення даної позовної заяви без розгляду на підставі ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України також передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності. Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить. Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 128-130 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом (т. 1 а.с.2). Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, підготовче засідання призначено на 06 березня 2018 року о 09.00 год.(т.1 а.с.1). Однак судове засідання, призначене на вищезазначену дату не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі та розгляд справи відкладено на 10 травня 2018 року о 10.00 год ( т.1 а.с52). З цих же підстав не відбулося розгляду справи і 10 травня 2018 року, та відкладено на 18 червня 2018 року. Ухвалою суду від 18 червня 2018 року підготовче провадження закрито. Справу до розгляду призначено на 25 вересня 2018 року( т.1 а.с.52,65,118,120). Після чого розгляд справи призначався та відкладався неодноразово: у зв`язку з заявою представника відповідача про відкладення (т.1 а.с.134), перебуванням судді у нарадчій кімнаті (т.1 а.с.219-247,204), необхідністю витребування додаткових доказів (т.1. а.с.171,204); для повторного виклику осіб, що не з`явилися (т.1 а.с.195). У зв`язку з перебуванням суді у нарадчій кімнаті, розгляд справи відкладено на 12 вересня 2019 року о 14.00 год. (т.1 а.с.204) Проте відомостей на підтвердження вручення, направленої 04 липня 2019 року позивачеві ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.205) повістки про виклик в судове засідання, матеріали справи не містять. Судове засідання призначене на вищезазначену дату відкладено на 21 листопада 2019 року на 12.00 год. у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи. Позивач про судове засідання повідомлявся за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.248). Конверт із судовою кореспонденцією направлений за вищезазначеною адресою повернувся до суду з відміткою «по закінченню терміну зберігання» (т.2 а.с.1). В той же час, відповідно до довідки секретаря від 21 листопада 2019 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 13 по 22 листопада 2019 року розгляд справи відкладено на 20 лютого 2020 року на 12.00 год (т.2 а.с.7). Направлена судом повістка з повідомлення вищезазначеної дати судового засідання повернулася до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.2 а.с.12). 20 лютого 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 03 лютого по 06 березня 2020 року включно, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, розгляд справи відкладено на 18 травня 2020 року на 12.00 год (т.2 а.с.16). 04 березня 2020 року судом першої інстанції на адресу позивача: АДРЕСА_1 направлено повістку про виклик у судове засідання призначене на 18 травня 2020 року о 12.00 год. (т.2 а.с.17). Відомостей щодо вручення даної судової кореспонденції матеріали справи не містять. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції при цьому не звернув увагу на те, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про вручення позивачеві судової повістки на 12 вересня 2019 року та 18 травня 2020 року; повістки про виклик у судове засідання призначене на 21 листопада 2019 року та 20 лютого 2020 року повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, вищенаведене не свідчить про належне інформування позивача про дату, час і місце розгляду справи, а відтак і про повторність неявки позивача у судове засідання. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач не з`явився у судове засідання призначене на 21 листопада 2019 року та 20 лютого 2020 року. Судові засідання на призначені дати було знято з розгляду та відкладене не у зв`язку з неявкою позивача, а у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, що також не дає змоги дійти беззаперечноговисновку про неявку позивача на вказані дати. Більш того, направляючи судові повістки позивачеві за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що місцем реєстрації з 27 листопада 2018 року та проживання позивача є АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.197), про що останній поставив до відома суд (т.1 а.с.197) у своєму клопотанні про проведення судового засіданні в режиму відеоконференції від 25 травня 2019 року. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання за відсутності належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Аргументи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є слушними Зважаючи на матеріали справи, яка тривалий час перебуває на розгляду у суді, колегія суддів прийшла до переконання, що позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх позовних вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власного позову, а відтак, судом першої інстанції використаний процесуальний засіб у вигляді залишення позовної заяви без розгляду, який не є пропорційним і обмежує права позивача, який мав обґрунтовані сподівання на розгляд справи та постановлення судом першої інстанції рішення по суті спору. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки суд першої інстанції не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, закріплене в ст.6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку проте, що оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з грубим порушенням норм процесуального права в силу п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368,374, 379, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року.