Постанова 4823 № 729/772/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/772/20 Головуючий у першій інстанції Булига Н. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1277/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипка А.А., Харечко Л.К., секретар:Позняк О.М. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (судя Булига Н.О., ), ухвалене у м.Бобровиця , В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2013 року у розмірі 11980,47 грн, яка складається з заборгованості : за кредитом 8398,39 грн; за простроченими відсотками 3582,08 грн , а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. Свої вимоги банк мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 10.10.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Ухвалюючи судове рішення, суд першоїі інстанції проаналізувавши надані позивачем докази, прийшов до висновку, про їх неналежність, виходячи з приписів ст.77 ЦПК України та відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ « Приват Банк» у зв`язку з їх недоведеністю. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та не враховання практики розгляду аналогічних справ Верховним судом. Крім того, позивач вважає, що на підтвердження своїх позовних вимог банком надані належні та допустимі докази, які відповідачем не спростовані. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що 10.10.2013 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву для отримання кредиту ( кредитної картки).( а.с. 20) Заперечень щодо не підписання зазначеної анкети та не отримання коштів від позивача від відповідача не надходило і матеріали справи таких доказів не містять. ОСОБА_1 надавались у користування кредитні картки: 26.03.2016 року за № НОМЕР_1 строком дії до березня 2020 року, 02.11.2018 року за № НОМЕР_2 строком дії до жовтня 2022 року. (а.с.19) Отримання карток особисто ОСОБА_1 підтверджено скріншотами з програмного комплексу з фотофіксацією карток.( а.с. 115,116) Станом на 20.04.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість у розмірі 11980,47 грн, яка складається з заборгованості : за кредитом 8398,39 грн; за простроченими відсотками 3582,08 грн. ( а.с.7-13) Відповідно до виписки по рахунку відкритому банком на ім`я ОСОБА_1 підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами та внесення коштів на погашення кредиту в період з 6 серпня 2016 року по 19.12.2018 року. Так, відповідачем остання сплата коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості була здійснена шляхом поповнення картки переказом коштів у сумі 510 грн 19.12.2018 року. З 13.01.2019 року було підключено щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка». (а.с.14-17) Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України ). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 10.10.2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій, не містять підпису ОСОБА_1 . Позивач не довів, що підписуючи анкету-заяву відповідач погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці Умови та Правила, і погодився з ними. Тому Умови та Правила в цій справі не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, анкета-заява позичальника від 10.10.2013 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже, вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за відсотками є безпідставними, оскільки позивач не довів укладення договору на таких умовах. Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів що приєднаний до матеріалів справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку є саме тим з яким була ознайомлена відповідач є таким що відповідає наявним у матеріалах справи доказам. Отже, вірним є висновок суду про те, що витяг з Умов та Правил надання банківськитх послуг який приєднано позивачем до матеріалів справи в якості доказу досягнення між сторонами кредитного договору істотних умов договору є неналежним доказом, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встанослених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.(ст.599 ЦК України) Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Аналізуючи обставини справи, надані учасниками докази та враховуючи характер спірних правовідносин, норми права які їх регулюють, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність належними та допустими доказами факту укладення договору між АТ КБ «ПриватБанк» є помилковим, оскільки матеріали справи містять виписку по рахунку відкритому банком на ім`я ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості, анкету-заяву підписану ОСОБА_1 , відсутність заперечень з його боку щодо неотримання кредитних карток, довідку про кількість виданих карток та довідку про зміну ліміну кредитування і яким суд, у їх сукупності, не надав належної оцінки. Для усунення сумнівів та виходячи з приписів ч. 2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, суд апеляційної інстанції приймає в якості належних доказів, докази, які були надані позивачем на вимогу суду : витяг з технічного комплексу банку про особисте отримання ОСОБА_2 кредитних карток. З виписки по рахунку відкритому банком на ім`я ОСОБА_1 для обслуговування кредитної картки вбачається, що з 13.01.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» підключив щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка». (а.с.14-17) Доказів укладення додаткових угод, які б передбачали погашення заборгованості за допомогою послуги по сервісу « Миттєва розстрочка», між позивачем та відповідачем до договору б/н від 10 жовтня 2013 року матеріали справи не містять як і не містять доказів можливості банку в односторонньому порядку підключати таку послугу. Таким чином, наданий розрахунок заборгованості містить заборгованість яка включає заборгованість за надані послуги не обумовлені умовами договору. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Отже суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів, що підтверджують заборгованість по тілу кредиту після підключення сервісу «Миттєва розстрочка», але відображена у виписці заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5000 грн до підключення нового сервісу підлягає стягненню з відповідача. Доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування постанов Верховного суду не заслуговують на увагу, оскільки постанови на які посилається AT КБ "ПриватБанк" стосуються інших обставин справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у відповідності до норм ст. 376 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з позовної заяви, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 11980,47 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5000 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 41,73%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2102 грн судового збору (а.с.1) та при подачі апеляційної скарги 3153 грн( а.с. 95). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 877.16 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (2102 грн х 41,73%) та 1315.75 грн за розгляд справи апеляційним судом. ( 3153х41.73%) Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2020 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк « ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2013 року в розмірі 5000 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн та 2192,90 грн судового збіру за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: