Постанова Херсонський апеляційний суд № 651/546/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 651/546/20 Головуючий в І інстанції Загрунний В.Г. Номер провадження: №22-ц/819/1191/21 Доповідач Кутурланова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області у складі судді Загрунного В.Г. від 15 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 19.03.2007 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву та підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг та свідчить про укладення між сторонами кредитного договору, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 11.10.2020 року у неї наявна заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 83810,89 грн., з яких: - 55449,52 грн. заборгованість за тілом кредита; - 15419,81 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; - 12941,56 грн. нарахована пеня. Посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідачка не погашає виниклу заборгованість, позивач просив суд стягнути з неї заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 83810,89 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 15 лютого 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність судового рішення та постановлення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка доводи апеляційної скарги не визнала, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Аналізуючи наведені норми цивільного процесуального права, враховуючи зміст та характер спірних правовідносин, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. Суд вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розумів позичальник та ознайомився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вони містили умови щодо сплати процентів. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.03.2007 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитку «Універсальна» зі строком дії до 05/09, кредитним лімітом 1300 грн. та базовою процентною ставкою на момент підписання договору 3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. Крім того в анкеті заяві вказано, що ОСОБА_1 погодилась, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 , як позичальника, та відмітка про те, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 , кредитний ліміт у період часу з 05.04.2007 року по 03.08.2019 року неодноразово змінювався (а.с14). Крім того, з наданої позивачем інформації вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» протягом дії кредитного договору перевипускало кредитні картки після спливу строку дії попередніх, а всього відповідачці видано 5 кредитних карт, з терміном дії останньої до 09/21 (а.с.15). Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 11 жовтня 2020 року відповідачка має перед банком заборгованість в сумі 83810,89 грн., з яких: - 55449,52 грн. заборгованість за тілом кредиту; - 15419,81 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; - 12941,56 грн. нарахована пеня. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У анкеті-заяві позичальника від 19.03.2007 року, на яку посилається банк у позовній заяві, встановлена базова процентна ставка за кредитним лімітом у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с.16 зворот). Однак, у наведеній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач просив крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за процентами за користування простроченим кредитом згідно статті 625 ЦК України, а також пеню. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування боргу, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору, при цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть посилання в позові на пункт Умов та правил не відповідає змісту долученого до справи витягу з них. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за простроченим кредитом згідно статті 625 ЦК України, пені та штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань та саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки суду першої інстанції є вірними і ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Враховуючи, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.03.2007 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки фактично отриманих та не повернутих коштів, посилаючись на недоведеність позову в цій частині. Як вбачається з матеріалів справи, з моменту отримання кредитних коштів відповідачка ними користувалася, періодично вносила грошові кошти на погашення кредитної заборгованості, в рамках даного кредитного договору отримувала ще й додаткові кредитні кошти на придбання товарів за програмами «Миттєва розстрочка» і «Оплата частинами», відповідно до якої банком здійснювалося відрахування щомісячних платежів. Зазначені обставини підтверджені наданими до позовної заяви належними і допустимими доказами, зокрема випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які не спростовані відповідачем. Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідачки тіла кредита у розмірі 55449,52 грн. Враховуючи часткове задоволення позову (66%), судові витрати понесені Банком на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3468,30 грн. Керуючись ст.ст. 367,374, 376, 381-384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 15 лютого 2021 року скасувати та постановити нове. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 19.03.2007 року в сумі 55449,52 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3468,30 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В. Орловська